Проаналізовано чинники грунтоутворення у пралісових екосистемах Українських Карпат. Охарактеризовано екологічні умови формування буроземів. За результатами вивчення морфології виявлено відмінності у показниках і ознаках буроземів пралісів і різних типів лісів, зокрема, потужності лісової підстилки та верхнього гумусового горизонту, структури, забарвлення, щебенюватості. З'ясовано, що буроземи характеризуються важкосуглинковим, рідше - середньо- та легкогливим гранулометричним складом і добре вираженою мікроагрегованістю. Зміна загальних фізичних властивостей відбувається у верхніх горизонтах буроземів і зумовлена антропогенним впливом. Буроземи характеризуються високим вмістом і запасами гумусу, зокрема, у верхній частині грунтового профілю, середньою забезпеченістю нітрогеном, гуматно-фульватним і фульватним типом гумусу. У складі увібраних катіонів алюмінію, кальцію, магнію та значно менший вміст гідрогену, наявні слабо- та сильнокисла реакція грунтового розчину, висока гідролітична кислотність. Спостережено інтенсифікацію процесів внутрішньогрунтового вивітрювання у верхній частині гумусового горизонту у буроземів букових і по всьому профілю буроземів смерекових пралісів. На підставі аналізу досліджень показано, що буроземи пралісових екосистем Українських Карпат є унікальними, особливо цінними грунтами, які потребують охорони та включення їх до Червоної книги грунтів.

Узагальнено теоретичні основи калійного режиму грунтів. Виявлено його залежність від показників грунтів, зокрема кислотності та мінералогічного складу. Встановлено параметри, які характеризують калійний стан грунтів Українських Карпат. Описно особливості морфологічної будови головних підтипів буроземних грунтів на природних та антропогенно-трансформованих угіддях. Визначено генетико-екологічні параметри та фактори, які впливають на вміст і розподіл калію у грунтах буроземно-лісової області. Виявлено закономірності профільного розподілу вмісту калію у грунтах різних елементарних ландшафтів. Встановлено зміни вмісту калію залежно від вологості зразків грунтів. Проведено порівняльний аналіз калійного режиму грунтів Передкарпаття та Зовнішньо-Карпатської областей, а також між буроземами та грунтами чорноземного ряду Степу України. Наведено порівняльну характеристику вмісту калію у сучасних і палеогрунтах. На прикладі грунтів Передкарпаття встановлено зміни вмісту калію залежно від вологості зразків грунтів. Виявлено, що потенційна буферна здатність стосовно калію має комплексний характер і залежить від впливу властивостей грунту, зоркема, від мінералогічного складу грунтоутворювальних порід і фізико-хімічних показників.

Вивчено закономірності формування показників фосфатного режиму грунтів буроземного типу Карпатської гірської провінції та його трансформації під впливом екстенсивного сільськогосподарського використання, зміни умов проходження грунтоутворювального процесу та дії факторів інтенсифікації. Проаналізовано просторово-профільний характер зміни головних показників фізико-хімічних властивостей та фосфатного режиму грунтів за умов екстенсивного сільськогосподарського використання грунтів буроземного типу. Простежено трансформацію та динаміку показників фосфатного режиму під впливом типових для території дослідження умов зволоження й виду рослинного опаду, дії хімічних меліорантів та осушення. Вивчено вплив вапнування, фосфоритування та вапнування в поєднанні з фосфоритуванням на фосфатний режим грунтів буроземного типу з різними генетичними особливостями. Запропоновано показники для агроекологічного моніторингу та шляхи оптимізації фосфатного режиму грунтів буроземного типу з різними генетичними особливостями.

Наведено відомості про природні умови Українських Карпат (геолого-геоморфологічну будову, клімат, гідрологічні особливості, рослинний і грунтовий покрив). Проаналізовано результати грунтово-картографічних досліджень даного регіону. Розкрито роль лісу у формуванні властивостей грунтів, запропоновано методику досліджень буроземів пралісів, визначено принципи вибору репрезентативних (модальних) ділянок, наведено їх характеристику, запропоновано методи вивчення грунтів. Розглянуто морфологічні, фізичні, фізико-хімічні властивості буроземів пралісів, описано їх валовий хімічний склад.

Даны сведения о природных условиях Украинских Карпат (геолого-морфологическом строении, климате, гидрологических особенностях, растительном и грунтовом покрове). Проанализированы результаты грунтово-картографических исследований данного региона. Раскрыта роль леса в формировании свойств почвы, приведена методика исследований буроземов пралесов, определены принципы выбора репрезентативных (модальных) участков, дана их характеристика, приведены методы изучения почв. Рассмотрены морфологические, физические, физико-химические свойства буроземов пралесов, описан их валовый химический состав.

Викладено вчення про буроземний грунтотвірний процес, а також супутній йому в передгір'ях і на рівнинах глеє-елювіально-конкреційний процес. Показано роль дернового процесу в буроземно-лісовій зоні. Описано природні умови та чинники, які викликають дані процеси. Запропоновано принципи класифікації буроземів і заходи покращання даних грунтів. Розкрито роль материнської породи в утворенні буро-підзолистих поверхнево-глейових і лісостепових опідзолених грунтів у Передкарпатті.

Розглянуто специфіку буроземоутворення як наслідок співвідношення деревних і трав'янистих компонентів природних ценозів, зумовлених сприятливими екологічними умовами для дендрофлори та відображенням у параметрах гумусонагромадження. Визначено типи буроземних грунтів, а також запропоновано їх номенклатуру, діагностику та класифікацію.

Встановлено основні гідрофізичні характеристики бурих лісових грунтів у межах одного із найбільш відвідуваних туристичних маршрутів на г. Парашка (НПП "Сколівські Бескиди", Українські Карпати). Якісні та кількісні показники зміни структури й запасів підстилки, фізико-хімічних властивостей і гранулометричного складу грунтів свідчать про значний негативний вплив витоптування на фільтраційну здатність грунтів зони дослідження. На основі системи комп'ютерного моделювання HYDRUS-1D показано роль підстилки у формуванні гідрофізичних властивостей грунтів в умовах рекреаційного навантаження.

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.15-23

Рубрики:

Бурі лісові ґрунти

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати досліджень водопроникності бурих лісових грунтів, проведених у межах одного з туристичних маршрутів на г. Парашка на території національного природного парку "Сколівські Бескиди". Встановлено, що параметри водопроникності досліджуваних грунтів погіршуються із посиленням антропогенного навантаження. Зі зростанням параметрів щільності будови грунту зменшуються параметри водопроникності з 52,72 до 0,75 мм/хв. На ділянках з рекреаційним навантаженням зафіксовано прояви водної ерозії та змиву дрібнозему, а також вимивання поживних речовин.

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.14-1 + П034.15-1 + П342.53

Рубрики:

Сірі лісові та лісостепові ґрунти

Бурі лісові ґрунти

Ліс і ґрунт

Шифр НБУВ: ВА828245 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано основні фактори формування водного режиму грунтів агроландшафтів передгірних та гірських територій. Розглянуто спільні та відмінні риси природних умов, які впливають на інфільтраційні властивості грунтового покриву. Оцінено водопроникність дерново-підзолисто-глейових грунтів Передкарпаття, яка в 3 - 6 разів є меншою на сільськогосподарських угіддях, у порівнянні з лісовими грунтами. Це сприяє формуванню шкідливого поверхневого стоку води, а водночас і масштабних ерозійних процесів, ярів, балок, зсувів та руйнуванню річкових берегів. Встановлено залежність вологоємності передкарпатських грунтів від віку лісу і показники всмоктування води грунтом в молодих насадженнях майже не відрізняються від показників агроосвоєних угідь. Збільшення віку деревостанів, на кожні 40 - 50 років, зумовлює в 2 - 3 рази зростання вологоємності лісових грунтів. Досліджено залежність бурих гірсько-лісових грунтів Карпат від висотної поясності, неоднорідності метеорологічних і орографічних умов. Зростання висоти місцевості сприяє підвищенню швидкості водопоглинальної здатності грунтів на різних категоріях угідь. Інфільтраційні властивості гірських грунтів, особливо лісових, є значно більшими, ніж інтенсивність дощів на цих територіях. Це забезпечує повноцінне трансформування шкідливого поверхневого стоку води у підземний та грунтовий види. Із збільшенням віку насаджень ці процеси значно посилюються, сягаючи максимуму у стиглих деревостанах. Загалом агроландшафти Карпат характеризуються досить низькою інтенсивністю ерозійних процесів на сільськогосподарських землях, чому сприяють висока лісистість регіону, незначна розораність території та її дрібноконтурність. Запропоновано шляхи оптимізації агроландшафтів досліджуваних територій.

Проаналізовано вплив рекреаційного навантаження на бурі гірсько-лісові грунти за фізичними, водно-фізичними, агрохімічними та біотичними властивостями. Встановлено, що на стежках показники щільності будови грунту збільшуються в 1,6 - 1,9 разу у порівнянні з лісовою ділянкою, а польова вологість грунту навпаки зменшується в 1,8 - 19 разів. На початкових стадіях рекреаційної дегресії вміст гумусу фіксується дещо більшим у порівнянні з контролем, тоді, як на стежках з більшим рекреаційним навантаженням навпаки зменшується більш, як на 50 %. За показниками біотичної активності найбільш репрезентативними є результати за каталазною активністю грунту та мікробною біомасою. Залежно від стадії рекреаційної дегресії показники біотичної активності зменшуються на 25 - 60 % у порівнянні з контролем. З використанням критеріїв деградації лінійних шляхів (ширина стежки, наявність додаткових/паралельних стежок, відсутність/наявність лісової підстилки в лісових екосистемах, щільність будови грунту) встановлено стадії рекреаційної дегресії на еколого-пізнавальних стежках та туристичному маршруті НПП "Сколівські Бескиди".

Проведено оцінку зміни мікрокліматичних параметрів букових лісів Стільського горбогір'я, через вимірювання водно-температурних показників грунту та бріоіндикацію. Встановлено, що фрагментація лісових оселищ спричиняє помітні зміни мікрокліматичних параметрів на їх крайових ділянках, що призводить, як до втрат біорізноманіття, так і до зменшення площі "внутрішнього лісу". У фрагментованих букових лісах вплив крайового ефекту на водно-температурний режим грунтів спостерігається до відстані 20 - 40 м, тоді як еко-флористична структура неморальної мохової рослинності стабілізується лише на відтинку від 160 м. Таким чином, мохоподібні є чутливим маркером змін мікрокліматичного режиму у фрагментованій екосистемі. Індикаторами "внутрішнього лісу" у досліджуваних бучинах є Metzgeria furrcata, Radula complanata, Anomodon attenuatus, A. viticulosus, Curriphyllum crassinervium. Визначена амплітуда крайового ефекту свідчить про критичність фрагментації для невеликих ділянок лісу та втрати чутливих до мікроклімату груп біоти, насамперед, мохоподібних.