Викладено результати вивчення впливу попередника на динаміку чисельності злакових попелиць у посівах пшениці озимої. В результаті досліджень виявлено, що попередники істотно впливають на щільність злакових попелиць. Вірний добір попередника дає змогу різко обмежити шкідливість численної групи потенційних, головним чином, спеціалізованих шкідників. Впровадження науково обурунтованої сівозміни не потребує значних коштів і є головним профілактичним заходом попередження масових розмножень шкідників. У зв'язку зі складними метеорологічними умовами останніх років та спільною дією еколого-економічних чинників доцільний постійний моніторинг посівів пшениці озимої.

Наведено дані щодо впливу попередників: чистого пару, гороху та кукурудзи на силос на врожайність та якість зерна озимої пшениці. Дослідження проводились у 2007 - 2008 рр. за умов приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Новознам'янське" Троїцького району Луганської області в межах однієї сівозміни на однотипних урунтах - чорноземах звичайних середньосуглинкових в агрокліматичній зоні степу України. Виявлено, що найбільшу врожайність та найкращі показники якості зерна мала озима пшениця, вирощена після чистого пару. Найгіршим попередником за даних умов була кукурудза на силос; після гороху одержано середню врожайність та показники якості зерна озимої пшениці.

За умов різкого збільшення посівних площ сої, що спостерігається останнім часом в Україні, великого значення набуло питання можливості використання її як попередника для озимої пшениці. Встановлено, що серед варіантів кращі показники одержані на ділянках, де попередником був чистий пар. Соя, у порівнянні з ним, значно погіршує продуктивність основної культури, проте позитивно впливає на окремі елементи структури врожаю. Детального дослідження потребує вивчення її ефективності, у порівнянні з горохом і однорічними травами, під час сівби основної культури в оптимальні строки.

Вивчено вплив зернобобових попередників (гороху, чини, сої та вико-вівсяної суміші) на показники родючості грунту та продуктивність і якість зерна озимої пшениці за короткоротаційних сівозмін у південно-східній частині Лісостепу України. Показано доцільність використання цих культур. З'ясовано, що у разі їх вирощування у грунті створюються сприятливі умови для розвитку рослин озимої пшениці та підвищення її урожайності.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню впливу систем основного обробітку грунту і попередників на зміну показників його родючості, забур'яненості посівів, урожайності озимої пшениці та показники енергетичної ефективності. Встановлено, що застосування полицево-плоскорізного обробітку після різних попередників під озиму пшеницю покращує агрегатний стан грунту, забезпечує ефективну боротьбу з бур'янами, дозволяє отримати найвищий врожай озимої пшениці при менших енергетичних витратах на його проведення в порівнянні з полицевим обробітком грунту.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень, здійснених у передгірній зоні Криму, а також вивчення факторів зовнішнього середовища й агротехнічних заходів на основні показники продуктивності посіву озимої твердої пшениці, схожість, густоту та коефіцієнт кущіння рослин, наростання біомаси, забур'яненість посіву, елементи структури врожаю та його якість, економічну ефективність. Більш продуктивні посіви озимої пшениці формуються на парових попередниках, за яких умови росту та розвитку більшою мірою відповідають біології даної культури. У разі погіршання комплексу цих умов на непарових попередниках формуються посіви з невисокою (стосовно кукурудзи та силосу) та низькою продуктивністю (щодо соняшника та парової озимини). Оптимізація рівня азотного живлення не впливає на зміну польової схожості та густоти рослин, але підвищує їх продуктивність. З'ясовано, що за умов внесення азотних мінеральних добрив збільшуються показники, що характеризують структуру посіву та його продуктивність. Значний вплив цей фактор має на поліпшення показників якості зерна, що визначають його товарний клас і вартість. Найбільш раціонально за сформованої у сучасну добу кон'юнктури ринку на суходолі у передгірній зоні Криму розміщувати озиму тверду пшеницю після парових попередників (чорного та зайнятого пару).

Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено ефективність застосування сидеральних шарів у зоні нестійкого зволоження з метою підвищення родючості грунту, урожайності та якості зерна пшениці озимої. Вперше для умов Лісостепу України визначено особливості розвитку та формування урожайності та якості зерна пшениці озимої. Встановлено норми витрат і коефіцієнти використання основних елементів мінерального живлення сортами пшениці озимої залежно від попередників-сидератів. Досліджено сумарний вплив сидеральних і мінеральних добрив та обробки насіння препаратом "Байкал-ЕМ-1-У" на урожайність та якість зерна пшениці озимої. Удосконалено методику підвищення агрохімічних показників родючості грунту на підставі сумісного застосування сидеральних і мінеральних добрив. Доведено економічну й енергетичну ефективність застосування сидеральних добрив для вирощування пшениці озимої у східній частині Лісостепу України.

Розглянуто вплив попередників на якість зерна різних за біологічними властивостями сортів пшениці м'якої озимої. Найвищі показники вмісту білка в зерні були в сортів Землячка й Володарка. Встановлено, що найкращими попередниками для пшениці озимої є горох та однорічні бобові трави. Кращі показники якості зерна одержані в сортів Землячка й Володарка. Вміст клейковини в зерні наведених вище сортів відповідає рівневі сильних пшениць. Якість клейковини в зерні відповідає другій і третій групам.

Наведено дані щодо впливу попередників: чистого пару, гороху й кукурудзи на силос на врожайність та якість зерна пшениці м'якої озимої. Виявлено, що найбільшу врожайність і найкращі показники якості зерна мала пшениця озима, вирощена після чистого пару. Найгіршим попередником за даних умов була кукурудза на силос; після гороху одержано середню врожайність та показники якості зерна пшениці озимої. Тому важливим резервом збільшення врожайності зерна пшениці та підвищення її якості є науково обгрунтований вибір попередника.

Доведено, що попередник у південній частині Лісостепу України - одна з основних передумов у комплексі взаємодіючих заходів технології вирощування озимої пшениці. Розглянуто доцільність впровадження та реалізації переваг чорного пару. З використанням експериментальних даних науково обгрунтовано розміщення нових зареєстрованих сортів після різних попередників, зважаючи на їх біологічні особливості.

Встановлено, що чорний пар і горох як попередники є сприятливими для функціонування діазотрофів у кореневій зоні пшениці озимої, що позитивно впливає на врожайність.

Установлено, что черный пар и горох как предшественники благоприятны для функционирования диазотрофов в корневой зоне пшеницы озимой, что положительно влияет на ее урожайность.

Наведено результати досліджень впливу різних попередників на водний режим і врожайність пшениці озимої. З'ясовано, що за умов південно-східної частини лісостепової зони одержання високих урожаїв даної культури можливе за підвищеного або середнього рівнів вологозабезпеченості. Недостатнє забезпечення вологою рослин різко гальмує поглинання води та поживних речовин корінням, що призводить до зниження врожаю. Незалежно від погодних умов кращими попередниками пшениці озимої є пар чорний та вико-вівсяна сумішка. За звичайних і сприятливих умов зволоження - горох, чина та соя.

Изложены результаты исследований влияния различных предшественников на водный режим и урожайность пшеницы озимой. Выяснено, что в условиях юго-восточной части лесостеповой зоны получение высоких урожаев данной культуры возможно в случае повышенного или среднего уровней влагообеспечения. Недостаточное обеспечение влагой растений резко замедляет поглощение воды и питательных веществ корнями, что приводит к снижению урожая. Независмо от погодных условий лучшими предшественниками пшеницы озимой является пар черный и вико-овсяная смесь, в обычных и благоспособствующих условиях увлажнения - горох, чина и соя.

Мета роботи - висвітлити особливості впливу різних попередників на накопичення вологи та поживних речовин у грунті. Методи досліджень: теоретичні - аналіз і синтез літературних інформаційних ресурсів; польові та лабораторні досліди, які проводилися протягом 2013 - 2016 років в НВЦ БНАУ, розташованому в центральному Лісостепу України. Проведення польових досліджень показало, що залежно від попередників після їх збирання запас продуктивної вологи в шарі грунту 0 - 20 см і 0 - 100 см коливається в широких межах. Більший запас вологи як у шарі грунту 0 - 20 см, так і в 0 - 100 см був після таких попередників як гірчиця біла, горох, соя. Менше вологи містилося після кукурудзи на зерно і ячменю озимого. Отримані експериментальні дані свідчать про те, що найкращий водний режим для озимої пшениці складається після гірчиці білої, гороху на зерно і сої. Менш сприятливо водний режим складається після озимого ячменю і кукурудзи на зерно. Найбільш оптимальними за кількістю накопиченої вологи у грунті виявились попередники гірчиця біла та горох на зерно. В середньому за роки досліджень після цих попередників перед сівбою пшениці озимої в орному шарі 0 - 20 см знаходилося 28,73 - 29,48 мм, а у горизонті грунту 0 - 100 мм накопичилося вологи 87,48 - 91,30 мм. Також сівба після цих попередників забезпечила найкращі сходи рослин пшениці озимої. Аналіз кореляційних зв'язків між урожайністю та динамікою продуктивної вологи у 0 - 100 мм шарі грунту за вирощування пшениці озимої сорту Золотоколоса після різних попередників, показує що коефіцієнт кореляції r = 0,4920 та коефіцієнт детермінації d = 0,2421 вказують на середню безпосередню залежність урожайності від накопичення продуктивної вологи у 0 - 100 мм шарі грунту. Восени після збирання попередників пшениці озимої найбільша кількість легкогідролізованого азоту спостерігалася після гороху на зерно і становила в горизонті 0 - 10 см - 17,62 мг, в 10-20 см - 15,47 мг і в 20 - 30 см - 13,91 мг-екв. на 100 грам абсолютно сухого грунту. Дещо менше легкогідролізованого азоту в грунті було після кукурудзи на зерно і сої. Так, в горизонті 0 - 10 см його, відповідно, було 5,25 і 6,38 мг., в 10 - 20 см - 13,74 і 14,29 мг і в шарі 20 - 30 см, відповідно, було 12,49 і 13,17 мг-екв. на 100 г грунту. Найменше азоту накопичувалося після озимого ячменю на зерно в горизонтах 0 - 10 см, 10 - 20 і 20 - 30 см, відповідно, містилося 14,06, 12,83 і 11,03 мг. Висновки: рослини пшениці озимої по непарових попередниках перебувають не тільки в менш сприятливих умовах осіннього вологозабезпечення, але й азотного живлення, що істотно впливає на формування елементів структури продуктивності колосу, а в підсумку - і величини урожайності.

Вивчено процеси росту і розвитку, формування врожаю та якості зерна різних за біологічними ознаками сортів пшениці озимої за впливу попередника і фону живлення. Визначено позитивну дію мінеральних добрив. Більш істотні прирости врожаю зерна вони забезпечують за розміщення пшениці озимої по непарових (більш збіднених на елементи живлення) попередниках. Досліджено, що з покращенням поживного режиму навіть у несприятливі роки менш істотно знижується врожайність зерна. Якщо по природному фону попередника у середньому врожайність зерна по кукурудзі на силос знизилася на 38,9 %, пшениці озимій — на 35,7 % порівняно з паром, то на удобреному фоні на 24,1 та 23,3 %, тобто за оптимізації живлення рослин значення попередника дещо нівелюється. Досліджувані фактори, зокрема добрива, покращують якість зерна - збільшуючи у ньому вміст білка, клейковини, масу 1000 зерен, натуру, умовний збір білка. Максимальну ефективність забезпечує сівба пшениці озимої сорту Куяльник з розміщенням по удобреному чорному пару. Умовно чистий прибуток при цьому склав 15362 грн/га, рівень рентабельності - 219,9 %. У середньому за розміщення по неудобреному пару рентабельність склала 164,5 %, а удобреному - 191,2 %, після кукурудзи на силос 103,3 % та 135,6 %, а пшениці озимої - відповідно 112,2 і 138,0 %.