Наведено результати дослідження посухо- та солестійкості амаранту на ранніх етапах онтогенезу за лабораторних умов. Виявлено значну диференціацію між видами за рівнем стійкості. За результатами кластерного аналізу виділено різні групи колекційних зразків амаранту з різним рівнем стійкості до посухи та засолення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*441.221 + П223-315

Рубрики:

Загальна ботаніка

Травосіяння. Польові та лучні трави

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати комплексного оцінювання генофонду багаторічних трав різного еколого-географічного походження. Встановлено взаємозв'язки між кормовою і насіннєвою продуктивністю та елементами їх структури, що дає змогу обгрунтувати шляхи створення сортів із підвищеними показниками кормової та насіннєвої продуктивності. Виявлено особливості прояву мінливості й успадкування господарсько-цінних ознак продуктивності, адаптивності, їх взаємозв'язків та обумовленості генетичної природи, дольової участі у формуванні інтегральних ознак - на їх основі вдосконалено методи селекції (добір, гібридизація, мутагенез). Доведено ефективність добору з використанням непрямих морфологічних маркерних ознак на основі кореляційного аналізу в разі створення вихідного матеріалу. Створено чотири сорти багаторічних трав, з них три занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та один передано на Державну науково-технічну експертизу - сорт конюшини повзучої Східничанка. Виявлено особливості елементів реалізації генетичного потенціалу новостворених сортів, які обумовлюють вдосконалення сортових технологій цих культур.

З метою встановлення придатності розробленої раніше методики мікроклонального розмноження для одержання генетично однорідного рослинного матеріалу D. antarctica з використанням ПЛР-аналізу й цитогенетичного аналізу досліджено генетичну мінливість рослин у процесі розмноження та культивування in vitro. Вивчено клональне потомство рослин, які відрізнялися за молекулярно-генетичними маркерами й цитогенетичними характеристиками. За результатами порівняльного аналізу рослин на початкових етапах розмноження (1 - 6-й пасажі) та за тривалого культивування in vitro (24 - 26-й пасажі і більше) не виявлено генетичних відмінностей між клонами спільного походження та вихідним генотипом за ISSR-маркерами. За допомогою аналізу тривало культивованих рослин (49 - 79-й пасажі) встановлено також збереження цитогенетичних характеристик рослин. Одержані результати підтвердили, що розроблена методика забезпечує збереження генетичних характеристик D. antarctica у процесі тривалого культивування in vitro і може бути використана для одержання генетично однорідного рослинного матеріалу.

Мета роботи - оцінити інтродуковані зразки посухостійких видів злакових багаторічних трав, виділити перспективний вихідний матеріал і на його основі створити високопродуктивні сорти з господарсько-цінними ознаками. Наведено результати досліджень з інтродукції та селекції, спрямованих на підвищення посухостійкості нетрадиційних видів злакових багаторічних трав за умов Правобережного Лісостепу України. На основі виділеного вихідного матеріалу методами гібридизації та екотипової селекції створено та занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, сорти: пирію середнього (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – "Хорс"; житняку гребінчастого (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – "Петрівський"; стоколосу прибережного (Bromus riparia Rehm.) – "Боян"; регнерії шорсткостеблової (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – "Колумб". Порівняно з традиційним, відносно посухостійким видом стоколосу безостого (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – "Марс", збір сухої речовини зазначених видів за вкрай посушливих умов у 2011 р. збільшився на 1,52 – 3,73 т/га. За умов більшого зволоження в 2012 р. регнерія шорсткостеблова "Колумб" за цим показником була на рівні контрольного сорту. Інші сорти перевищували його на 1,44 – 3,22 т/га. Наведено дані про насіннєву продуктивність і показники посівної якості, тривалість післязбирального достигання та господарської придатності насіння. Висновки. Використання рекомендованих сортів посухостійких видів злакових багаторічних трав у складі травосумішок значно підвищить продуктивність сінокосів і культурних пасовищ за сучасних умов зміни клімату.

Цель работы - провести оценку интродуцированых образцов засухоустойчивых видов злаковых многолетних трав, выделить перспективный исходный материал и на его основе создать высокопродуктивные сорта с хозяйственно-ценными признаками. Представлены результаты исследований по интродукции и селекции, направленных на повышение засухоустойчивости нетрадиционных видов злаковых многолетних трав в условиях Правобережной Лесостепи Украины. На основе выделенного исходного материала методами гибридизации и экотипической селекции созданы и включены в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, сорта: пырея среднего (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – "Хорс"; житняка гребенчатого (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – "Петривский"; костреца берегового (Bromus riparia Rehm.) – "Боян"; регнерии шершавостебельной (пырея бескорневищного) (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – "Колумб". По сравнению с традиционным, относительно засухоустойчивым видом костреца безостого (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – "Марс" сбор сухого вещества указанных сортов в засушливых условиях 2011 г. увеличился на 1,52 – 3,73 т/га. В условиях большего увлажнения в 2012 г. регнерия шершавостебельная "Колумб" по этому показателю была на уровне контрольного сорта. Другие сорта превышали его на 1,44 – 3,22 т/га. Приведены данные о семенной продуктивности и показатели посевного качества, продолжительность послеуборочного созревания и хозяйственной пригодности семян. Выводы. Использование рекомендуемых сортов засухоустойчивых видов в составе травосмесей существенно повысит продуктивность сенокосов и культурных пастбищ в современных условиях изменения климата.

Purpose. To assess introduced samples of drought-resistant species of perennial grasses, select a promising parent material and create on its base high-yielding varieties with economic characters. Methods. Field experiment, laboratory testing. Results. The results of studies on introduction and breeding were given aimed to improve drought tolerance of non-traditional perennial grasses under the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. Based on the selected parent material, varieties were created by the use of hybridization and ecotype breeding methods and then entered into the State Register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, among them: intermediate wheatgrass (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) – "Hors", crested wheatgrass (Agropyron cristatum (L.) Gaertn.) – "Petrivskyi"; meadow brome (Bromus riparia Rehm.) – "Boian"; slender wheatgrass (Roegneria trachycaulon (Link) Nevski) – "Columb". As compared with conventional, relatively drought-tolerant species of smooth brome (Bromopsis inermis (Leyss.) Holub) – "Mars", increment of dry matter content of these species in the extreme drought conditions of 2011 was increased by 1,52 – 3,73 t/ha. Under more sufficient moistening conditions of 2012, slender wheatgrass "Columb" was at the level of the сheck variety in terms of this indicator. Other varieties exceeded it by 1.44 – 3.22 t/ha. The data was given including seed productivity and sowing quality indicators, after-ripening duration and economic fitness of seeds. Conclusions. The use of the recommended varieties of drought-resistant species of perennial grasses as part of grass mixtures will increase significantly the productivity of grasslands and pastures in the current context of climate change.

На основі аналізу 510-ти видів трав'янистих багаторічників (ТБР) визначено еколого-біологічні детермінанти їх адаптації до умов степової зони України. Створено концепцію прогнозу успішності інтродукції цих видів у регіон. Удосконалено, оновлено та поповнено колекцію ТБР Донецького ботанічного саду Національної академії наук України. Виділено та рекомендовано перспективні 337 видів ТБР і 74 селекційні форми та місцеві сорти для використання в озелененні міст степової зони України. Високим ступенем адаптації до природно-кліматичних умов степової зони України вирізняються види, що належать за життєвою формою до безрозеткових гемікриптофітів і розеткових геофітів, за структурою підземних органів - до кореневищних і цибулинних, за гідротипом - до ксерофітів, субксерофітів і субмезофітів, за ценотипом - до степантів і петрофантів, за феноритмотипом - до веснянозелених ефемероїдів із періодом літньо-осінньо-зимового спокою, триваловегетуючих осінньо-зимово-веснянозелених із періодом літнього спокою та триваловегетуючих весняно-літньо-осінньозелених із періодом зимового спокою. Виявлено, що природно насінним способом здатні розмножуватися в регіоні інтродукції 161 вид (31,6 %), вегетативним - 50 видів (9,8 %). Найбільш адаптовані до умов степової зони України кавказько-західноазійські, західноазійські, європейські, європейсько-середземноморські, північноамериканські та євроазійські види. Показано, що успішність інтродукції ТБР залежить від амплітуди їх екологічної толерантності до кліматичних факторів: термо-, омбро-, контрасто- та кріорежимів. Визначено регіони, перспективні для успішної інтродукції ТБР у степову зону України. Вперше виявлено відмінності стратегій функціонування листка інтродукованих та аборигенних видів роду Campanula у степовій зоні України. З'ясовано напрямок адаптивних змін у будові листка інтродукованих видів - зростання площі розеткового листка, зменшення площі стеблового, зміна індексу черешка листка. Визначено морфолого-анатомічні детермінанти адаптації видів роду Hemerocallis до умов регіону інтродукції та виявлено схожу закономірність у зміні будови їх листка в градієнті кліматичних факторів степової та лісостепової зон і метеорологічних факторів регіону інтродукції. Визначено фенологічні детермінанти успішності інтродукції видів до нових умов зростання. Стабільність фаз бутонізації та цвітіння видів пов'язано з варіабельністю температур зимово-весняних місяців. Встановлено критерії та розроблено систему оцінювання адаптаційної здатності видів до умов регіону інтродукції. Розроблено шкалу оцінки господарсько-біологічних ознак, у тому числі декоративних, трав'янистих видів природної флори. Створено селекційну базу квітково-декоративних рослин регіону. Виділено 64 перспективні селекційні форми та 10 місцевих сортів ТБР для використання в озелененні степової зони України. Розроблено тематичні монохромні та поліхромні сади безперервного цвітіння. Визначено перспективність проведення селекційної роботи з Hemerocallis hybrida, Leucanthemum maximum, видами роду Aquilegia в умовах степової зони України. Визначено доцільність використання хімічного мутагенезу, полікрос-методу та реципрокного схрещування для підвищення амплітуди фенотипічної мінливості біоморфологічних ознак рослин. Розроблено державну методику сортовипробування Hemerocallis hybrida. Одержано авторські свідоцтва на 10 сортів Hemerocallis hybrida.

Виявлено вплив удобрення, сорту, покривної культури, строку сівби на врожайність і якість насіння багаторічних злакових трав. Вперше за умов Полісся України встановлено особливості фотосинтетичної діяльності насіннєвих посівів грястиці збірної сортів Муравка і Київська рання та пажитниці багаторічної сортів Андріана 80 і Святошинський. Виявлено рівень удобрення, оптимальний строк сівби та кращу покривну культуру для злакових трав, які забезпечують одержання за сприятливих умов на дерново-підзолистому легкосуглинковому грунті врожаю насіння на рівні 0,74 - 0,93 т/га. Встановлено кореляційну залежність між урожайністю насіння та фотосинтетичним потенціалом посівів багаторічних трав. Набули подальшого розвитку положення щодо особливостей формування біометричних показників генеративних органів багаторічних злакових трав залежно від основного та позакореневого удобрення. Обгрунтовано економічну та енергетичну ефективність технологічних заходів вирощування насіннєвих посівів злакових трав за комплексного застосування агротехнічних факторів.

Висвітлено особливості біології, селекції та вирощування горошку посівного (ярого й озимого), люцерни та стоколосу безостого. Увагу приділено технології збирання й очистки насіння. Описано хвороби та шкідники досліджуваних рослин, а також основні заходи боротьби з ними. Розглянуто питання спеціалізації насінництва однорічних і багаторічних трав. Подано інформацію про пакування та маркування насіння.

Досліджено технологічні властивості насіння чіа. Встановлено, що ступінь його набухання залежить від виду середовища (вода, розчин альбуміну, жир) і стану насіння (ціле або подрібнене). Відмічено, що у цілого насіння чіа здатність до утримування води є вищою, ніж здатність до утримування розчину альбуміну або жиру в 1,87 і 17,28 разу, а у подрібненого - в 1,75 і 17,49 разу відповідно. У разі подрібнення насіння його здатність до набухання покращується незалежно від виду середовища. Також подрібненому насінню притаманна краща жироемульгувальна спроможність, але піноутворювальними властивостями воно не володіє. Хороші піноутворювальні властивості характерні для цілого насіння чіа. Отримати збиту білкову масу, яка за стабільністю та піноутворювальною здатністю не поступається контрольному зразку, можна у разі заміни 40 % сухого альбуміну на ціле насіння чіа. Рекомендовано під час виготовлення кремово-збивних цукеркових мас (КЗЦМ) ціле насіння чіа вносити на стадії збивання білкової маси, а подрібненне - на стадії отримання жирового емульсійного напівфабрикату. Відповідно знижується рецептурна кількість сухого альбуміну та жиру. Внесення 30 % цілого і 30 % подрібненого насіння сприяє зменшенню щільності структурованої КЗЦМ на 6,7 %. За подальшого збільшення дозування добавки значення показника щільності дещо зростає. Також підвищення вмісту насіння чіа зумовлює зростання показника міцності зразків. Органолептичний аналіз показав, що структуровані КЗЦМ із максимально досліджуваним дозуванням насіння чіа мають ущільнену структуру, нерівномірну пористість і міцну тягучу консистенцію. Встановлено, що для забезпечення високої якості КЗЦМ дозування цілого насіння має становити 40 % від маси яєчного альбуміну, а подрібненого - 40 % від маси жиру. Отримані результати мають практичне значення для вдосконалення технології КЗЦМ у напрямку зменшення рецептурної кількості альбуміну та маргарину. Також внесення насіння чіа надасть можливість покращити харчову та біологічну цінність кремово-збивних цукерок.

Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливого наукового завдання щодо проведення комплексної оцінки генофонду стоколосу безостого різного еколого-географічного походження; встановлення особливостей росту та розвитку рослин і формування кормової та насіннєвої продуктивності колекційних зразків, гібридного та селекційного матеріалу в умовах Лісостепу України. У системі повних діалельних схрещувань виявлено генетично-селекційні особливості кількісних ознак кормової та насіннєвої продуктивності. На основі проведених досліджень виділено генетичні джерела та донори господарсько-цінних ознак стоколосу безостого. Встановлено високу відповідність оцінок загальної комбінаційної здатності зразків стоколосу безостого за кількісними ознаками кормової та насіннєвої продуктивності, визначених методами діалельного аналізу та полікросу. Рекомендовано для подальшого використання в селекційному процесі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України створені гібридні комбінації з високим проявом за більшістю вивчених ознак гетерозису: Полтавський 52 / Anto, Радіомутант к-7 / Anto, Радіомутант к-5 / Полтавський 52, 0107, 0105, 0101 0152; батьківські форми з високими ефектами загальної комбінаційної здатності: Полтавський 52, Anto і Радіомутант к-7; гібридні комбінації з високими показниками специфічної комбінаційної здатності: Радіомутант к-1 / Радіомутант к-7, Радіомутант к-1 / Полтавський 52, Anto / Полтавський 52, Радіомутант к-7 / Полтавський 52 та Радіомутант к- 5 / Anto.

The main reason that restrains the development of seed production of perennial grasses is losses during harvesting, which depend on the agrotechnical properties of plants and the imperfection of existing means. There are no special grass seeds yet. Therefore, serial equipment with special devices is recommended for their collection. There are enough options for technologies for collecting grass seeds. In the article, six main options of technologies used in production were analyzed and compared according to the main indicators. The best results of a comprehensive comparison are those technologies that process the collected seed mass into a stationary one. The design of a device for wiping the seed mass was proposed to develop this direction of grass seed collection technologies. The article presents theoretical and experimental research results that allowed improving these devices based on rational design and operating parameters. Another way to intensify the production process of leguminous grass seeds is to combine the technological processes of wiping and separation in one machine. The analysis of various separating devices showed that machines with a rotating screen of cylindrical or conical shape are best suited for this purpose. The conducted theoretical studies confirmed the hypothesis that extending the time the material stays on the sieve by using a conical surface increases the yield of clean seeds and contributes to uniform loading of the sieve surface, improving the quality of the initial material. According to the research results, the design of the grating-separating block was proposed for the implementation of this scientific hypothesis. The theoretical and experimental studies presented in the article will allow for significantly intensifying the process of collecting grass seeds and outlining the further development of scientific research in this field.