Мета роботи - дослідити поширеність збудників кільцевої гнилі Clavibacter sepedonicus та мокрої гнилі Pectobacterium atrocepticum в урожаї картоплі методом DAS ELISA. Використано зразки врожаю картоплі з Тернопільської, Житомирської, Київської, Черкаської, Дніпровської, Донецької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей. Детекцію збудників проводили методом твердофазного гетерогенного імуноферментного аналізу з використанням комерційних тест-систем LOEWE Standard Complete Kit (Німеччина). Найвищий відсоток ураженості бульб зареєстровано у Донецькій області: 11,1 % - Clavibacter sepedonicus, 31,0 % - Pectobacterium atrocepticum і 8,9 % - обома мікроорганізмами. Збудник мокрої гнилі виявлявся, в середньому, вдвічі частіше порівняно зі збудником кільцевої гнилі у зразках урожаю картоплі зі всіх обстежених областей, за виключенням Тернопільської, на території якої спостерігалося значне переважання Clavibacter sepedonicus. Найвищі показники ураження врожаю збудником мокрої гнилі зареєстровано, окрім Донецької, у Київській (10,2 %) та Одеській (10,0 %) областях, показники ураження збудником кільцевої гнилі - у Тернопільській області. Змішана бактеріальна інфекція була виявлена у 6-ти областях з найвищим показником ураження врожаю у Донецькій області. Висновок: аналіз поширення збудників кільцевої гнилі Clavibacter sepedonicus та м'якої гнилі Pectobacterium atrocepticum в урожаї картоплі свідчить про наявність досліджуваних патогенів у всіх регіонах. Виявлено переважання представника пектолітичних бактерій у всіх областях, окрім Тернопільської, де переважало поширення збудника кільцевої гнилі Clavibacter sepedonicus. Високі показники поширення досліджених збудників були ймовірно асоційовані з підвищеною локальною середньорічною кількістю атмосферних опадів, а також з підвищеною річною амплітудою цього показника.

Мета дослідження - встановити вплив бактерій L. plantarum ONU87 на розвиток бактеріального раку на рослинах винограду за штучної інокуляції R. radiobacter С58. Інокуляцію чубуків винограду проводили культурами фітопатогенних ризобії та бактеріями штаму L. plantarum ONU87. Усього було використано 295 чубуків винограду сорту Піно чорний. Чубуки зрізаними базальними кінцями поміщали у суспензії бактерій або у контрольні рідини, витримували годину, а потім висаджували і залишали в умовах теплиці для вкорінення. Через 30 днів проводили оцінку морфологічних показників винограду. Через 90 днів з оброблених чубуків виділяли ризобії та виявляли їх патогенність методом ПЛР. Встановлено, що обробка бактеріями L. plantarum ONU87 за штучного інфікування чубуків винограду R. radiobacter C58 призводила до зменшення на 76,8 % кількості заражених рослин та стимулювала ріст і розвиток винограду: спостерігалося підвищення кількості життєздатних чубуків у порівнянні з інфікованими фітопатогенними ризобіями на 18,8 %, а кількість бруньок, що розпустилися, збільшилася на 21,5 - 33,9 %. Висновок: обробка бактеріями штаму L. plantarum ONU87 за штучного інфікування винограду R. radiobacter C58 призводить до значного зменшення кількості чубуків, у які потрапив збудник бактеріального раку (на 76,8 %), та покращує стан піддослідних рослин винограду за показниками життєздатності оброблених чубуків та бруньок, що розпустилися.

Представлено результати багаторічного моніторингу (впродовж 2010 - 2017 рр.) розповсюдження бактеріозів у посівах сої 8-ми областей України (Київської, Вінницької, Черкаської, Чернігівської, Сумської, Полтавської, Рівненської та Херсонської). Проведено польові обстеження рослин сої та лабораторний аналіз зібраних уражених бактеріозами зразків. Ізольовано та проаналізовано 1729 зразків рослин сої з характерними бактеріальними ураженнями. З них виділено 1271 ізолят, а після бактеріологічного аналізу відібрано 860 бактеріальних культур для подальшої роботи. Для всіх новоізольованих патогенів визначено їх патогенні, морфолого-культуральні, фізіолого-біохімічні, молекулярно-генетичні властивості. Зазначено, що на сьогодні не існує препаратів, які зареєстровані та використовуються в сільському господарстві проти фітопатогенних бактерій. Тому проведено визначення чутливості колекційних і новоізольованих штамів фітопатогенних бактерій до відомих препаратів хімічного походження, які застосовуються в сільському господарстві, та пошук мікробних антагоністів до збудників бактеріозів сої. Переважна кількість тестованих бактеріальних патогенів сої резистентні до рекомендованих і широковживаних в агротехнологіях пестицидів. Зокрема препарати, Раназол, Віват, Вітавакс, Фітофторин, Абакус, Авіатор, Капало, Татту, Хорус, Гаучо, Харнес не мають антибактеріальної активності до всіх досліджених збудників бактеріальних хвороб сої. Показано, що антибактеріальну активність стосовно всіх штамів збудника бактеріозів сої виявляє лише манкоцеб і вибіркову до окремих збудників прометрин, карбендазим, тебуконазол та біксафен + протиконазол (препарати Ридоміл і Ридоміл Голд, Гезагард, Ракурс, Раназол та Авіатор, відповідно). Серед 11-ти колекційних бактеріальних культур Paenibacillus polymyxa, що зберігаються у відділі фітопатогенних бактерій і виокремлені з філосфери рослин, відібрано чотири бактеріальні штами, які виявляють високу антагоністичну активність проти різних груп фітопатогенних бактерій і зокрема збудників бактеріозів сої. Ізольовано з епіфітної мікрофлори сої штам Bacillus sp. (Ф-1), що виявляє антагоністичну дію до представників найбільш поширених і шкодочинних видів фітопатогенних бактерій родів Pseudomonas, Xanthomonas, Pectobacterium, Pantoea, Curtobacterium, Clavibacter, Agrobacterium, а також практично всіх видів збудників бактеріальних хвороб сої.

Реалізовано системний підхід до вивчення збудника базального бактеріозу пшениці. Визначено фактори, що призводять до збільшення його шкідливості. Науково обґрунтовано нові підходи до вдосконалення діагностики та контролю цього збудника. Вперше встановлено, що P. syringae pv. atrofaciens є поліфагом, який уражує пшеницю і сегетальну рослинність у її посівах. Показано однорідність популяції збудника базального бактеріозу пшениці P. syringae pv. atrofaciens. Установлено, що пестициди, які використовують у посівах пшениці (альфа-циперметрин, трибенурон-метил+трифенсульфурон-метил), збільшують частоту утворення морфологічних дисоціантів P. syringae pv. atrofaciens, що ускладнює ідентифікацію патогена. R-форми P. syringae pv. atrofaciens характеризуються підвищеною здатністю до утворення біоплівок за збереження вірулентності, що покращує здатність збудника виживати у філосфері та призводить до збільшення шкідливості базального бактеріозу. Виявлено, що трибенурон-метил+трифенсульфурон-метил і беноміл, тіофанат-метил, флудіоксоніл проявляють мутагенну дію щодо P. syringae pv. atrofaciens, спричинюючи збільшення кількості мутацій стійкості до стрептоміцину. Здійснено комплексний аналіз геномодулювальної активності фітопатогенних бактерій P. syringae. Виявлено, що загальною властивістю ліпополісахаридів патоварів P. syringae є антимутагенна активність у бактеріальній тест-системі. В рослинній тест-системі з А. сера ЛПС збудника базального бактеріозу індукують підвищення частоти хромосомних аберацій. Установлено, що P. syringae pv. atrofaciens на початковому етапі розвитку патологічного процесу підвищує активність ферментів антиоксидантного захисту рослин пшениці - каталази та пероксидази, знижує вміст основних фотосинтетичних пігментів, пригнічує процеси фотосинтезу. Вперше продемонстровано токсичну дію ліпополісахаридів та інактивованих клітин P. syringae pv. atrofaciens на калюсні клітини пшениці, обґрунтовано їх застосування для оцінки стійкості сортозразків пшениці до збудника базального бактеріозу в умовах in vitro.

Увагу приділено діагностиці та профілактиці збудників бактеріальних хвороб козлятника східного. Висвітлено питання виділення фітопатогенних бактерій і фітоплазм з уражених органів рослин і грунту, встановлення патогенних властивостей бактерій, а також дослідження морфолого-фізіологічних, культуральних і біохімічних властивостей бактерій. Розглянуто заходи захисту козлятника східного від фітопатогенних бактерій. Подано інформацію про біологічно активні препарати природного походження для захисту рослин від фітопатогенних бактерій.

Мета дослідження - вивчення впливу бактерій Lactobacillus plantarum на утворення пухлин і виживання Agrobacterium tumefaciens pJZ на поверхнях та у тканинах рослин. Тест-рослини моркви Daucus carota L. сорту Каротель, каланхое Kalanchoe daigremontiana Raym.-Hamet., томатів Solanum lycopersicum L. сорту Балада, винограду Vitis vinifera L. сортів Піно чорний і Молдова інокулювали фітопатогенними бактеріями A. tumefaciens pJZ, що експресують білок GFP, і лактобактеріями L. plantarum (L. plantarum ОНУ 12. ОНУ 311, ОНУ 355) у співвідношенні 1:1. Наявність клітин A. tumefaciens pJZ у місцях інокуляції враховували за світінням білка GFP за методом епіфлуоресцентної мікроскопії. Кількість рослин з симптомами бактеріального раку за присутності в інокуляті лактобапил зменшувалася на 85 - 100 %. Середня маса пухлин зменшувалася у 2 - 12 разів у порівнянні з контролем. Мікроскопування зрізів безсимптомних рослин показало, шо за обробки лактобацилами патогенні агробактерїї виживали у 100 % рослин моркви і винограду, 10 % рослин томату, але їх популяції були значно меншими, ніж у позитивних контролях, інокульованих лише фітопатогеном, і пухлини під їх впливом не утворювалися. На винограді інокуляція сумішшю фітопатогена і лактобацил призвела до стимуляції росту, яка проявлялась у збільшенні кількості бруньок, що розпустилися, на 25,8 %, середньої довжини пагонів - на 28,3 %, середньої площі листків - на 8,6 %, що могло бути свідченням надпродукції рослинних гормонів внаслідок ймовірної трансформації рослинних клітин. Висновки: антагоністи L. plantarum здатні пригнічувати адгезію та виживання фітопатогенних A. tumefaciens pJZ на поверхнях і в тканинах тест-рослин, елімінуючи популяцію патогена або зменшуючи її щільність з ймовірною атенуацією властивостей, механізм якої потребує подальших досліджень.

Бактеріальний рак - широко поширене захворювання рослин, відоме у всьому світі. Збудник - бактерія Agrobacterium tumefaciens (Smith and Towns.) колонізує судини ксилеми рослин. Пухлини формуються на коренях і пагонах плодових порід. У разі великого обсягу пухлин рослини в розплідниках і садах гинуть. Як засоби захисту від хвороби рекомендовано одержання безпухлинних рослин з подальшим запобіганням контакту їх ранових поверхонь з клітинами патогена, використовуючи бактерії-антагоністи по відношенню до збудника захворювання. Штам виділеного з грунту Pseudomonas fluorescens CNMN-PsB-04 (Національна колекція непатогенних мікроорганізмів АН Молдови) синтезує бактеріоцини - речовини, активні для пригнічення октопінових і нопалінових штамів агробактерій. Біопрепарат paurin у вигляді 2-добової концентрованої суспензії цієї бактерії застосовували для передпосадкової обробки коренів саджанців. Використання біопрепарату для бактеризації живців підщепи яблуні ММ-106, кісточок плодових порід перед висадкою їх в розплідник надало змогу знизити ураження саджанців бактеріальним раком в 2,0 - 2,5 разу. Бактерія-антагоніст розвивається в ризосфері без фітотоксичності, конкурує з патогенною грунтовою мікрофлорою, в т. ч. зі збудником бактеріального раку, що підтверджує переваги застосування біометоду для запобігання вторинному зараженню збудником цієї хвороби. Висновки: одержані результати свідчать про те, що біопрепарат paurin може бути успішно використаний для передпосадкової бактеризації кореневої системи вегетативних підщеп яблуні і сіянців кісточкових.

Незважаючи на значні успіхи в розумінні геномної організації бактеріальних вірусів, невирішеними залишаються проблеми їх екології та величезного різноманіття в природі. Мета роботи - вивчення дестабілізації псевдолізогенії ендофітної бактерії Pantoea agglomerans при розвитку в рослинних тканинах верби симптомів хвороби "відьмина мітла", яке призводить до накопичення різноманітних літичних бактеріофагів. Об'єктами досліджень були частини рослин верби, уражені хворобою "відьмина мітла", відібрані в Нижнєдністровському національному природному заповіднику (Одеська область) і на околиці м. Київ (Голосіївский район) влітку та восени. Ендофітні бактерії виділяли після подрібнення матеріалу та його екстракції в рідке средовище LB. Облік кількості бактерій і бактеріофагів проведено стандартно. Для очистки та електронно-мікроскопічної візуалізації фагових часток використано загальноприйняті підходи. Спостереження показують, що враження верби "відьминими мітлами" в Україні носить масовий епідемічний характер. Для цієї хвороби вперше розглянуто основні особливості трикомпонентної системи (ТКС): рослина - епіфітна бактерія - бактеріофаг. Встановлено, що трансформація тканин рослин Salix alba і Salix babylonicа призводить до суттєвої зміни ендофітного бактеріального корсорціуму, в якому спостерігається надлишкова кількість жовто-пігментованої бактерії P. agglomerans (Pag). Своєю чергою, це призводить до накопичення бактеріофагів за рахунок дестабілізації псевдолізогенного стану Pag в бінарній системі бактерія - фаг. Кількість вірусів та їх різноманіття залежить від місця локалізації бактерії-хазяїна по відношенню до вогнища інфекції. В трансформованих тканинах верби, фаги зустрічаються не так часто, як на періферії уражених гілок. Запропоновано універсальну індикаторну систему Pag g157, за допомогою якої може бути визначено 50 % специфічних бактеріофагів. По морфології колоній та неспроможності до лізогенізації чутливих культур визначено, що всі виділені фаги є строго літичними. Дослідження шести фагових ліній показало, що вони представлені бактеріофагами родини Syphoviridae, які відносяться до В1-морфотипу. Середній діаметр фагових капсидів для фага AF6 складав 67,11 +- 1,87 нм, а довжина його хвостового відростка - 168,96 +- 9,97 нм. Таким чином, значне кількісне превалювання P. agglomerans в ендофітному консорціумі, а також активація псевдолізогенії цієї бактерії може слугувати надійним показником не тільки локальних, а й системних інфекцій або механічних уражень деревних рослин. Запропонований підхід для дослідження ТКС рослина - бактерія - бактеріофаг може в перспективі розширити загальне уявлення про інфекційні процеси, які протікають на рівні взаємодії за участі біологічних об'єктів різних рівнів складності.

Для коректної видової ідентифікації та оцінки групової гетерогенності проведено фінгепринтування геномів ізольованих нами Erwinia sp., колекційних Erwinia horticola штамів і типового штаму E. amylovora УКМ В-9057. У ході статистичні (UPGMA) методи. Оцінено генетичну гетерогенність ізольованих Erwinia sp., колекційних E. horticola штамів. Встановлено значну спорідненість ізольованих Erwinia sp. штамів із типовим штамом E. amylovora УКМ В-9057 за BOX, REP та ERIC профілями. Виявлено гетерогенність колекційних штамів E. horticola за даною ознакою. Вперше в Україні проведено BOX, REP та ERIC профілювання бактерій роду Erwinia, що викликають хвороби яблуні. Встановлено відсутність гетерогенності геномних фінгерпринтів (100 % ідентичності) ізольованих штамів Erwinia sp. та їх спорідненість з аналогічними, отриманими для типового штаму E. amylovora УКМ В 9057. Аналогічні профілі колекційних штамів E. horticola є спорідненими з профілями E. amylovora УКМ B-1095 на 85 - 92 % (ВОХ-ПЛР), 78 - 89 % (REP-ПЛР) і 64 - 100 % (ERIC-ПЛР) відповідно. Отримані результати можуть бути використані для моніторингу розповсюдження даних збудників та ідентифікації окремих штамів у дослідженнях із популяційної генетики, філогенетики та біогеографії.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-4 + П478.14

Рубрики:

Озима пшениця

Бактеріальні хвороби рослин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто результати досліджень поширення бактеріального захворювання індукованого Erwinia amylovora, що є носієм бактеріофагів на груші, айві, глоді, ліщині та інших видах рослин за природних умов різних кліматичних регіонів Полісся. На основі обстеження наведено детальну оцінку габітусу уражених рослин, рівень якої визначали за їх ростом і розвитком у процесі вегетації. Для цього проаналізовано листя, гілки, плоди та кореневу систему рослин на виявлення патогенів. Запропоновано використання нових мікробіологічних, вірусологічних та екологічних методів з їх діагностики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.141.2*44 + П478.14

Рубрики:

Pseudomonas

Бактеріальні хвороби рослин

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Значне місце в комплексі причин всихання деревних рослин займають патологічні фактори - грибні та бактеріальні хвороби, проте відомості про останні вкрай обмежені. Мета роботи - вивчення симптоматики та етіології збудників інфекційних хвороб, з'ясування їх видового різноманіття в ільмових насадженнях Київського Полісся України. У процесі досліджень застосовувалися рекогносцирувальні та детальні методи лісопатологічних обстежень, а також методи фітопатологічних, мікробіологічних та мікологічних досліджень за загальноприйнятими методиками. Наведено результати досліджень патологічних змін зрізів стовбура і гілок дерев в'яза з симптомами бактеріальної хвороби, які порівнювали зі зрізами стовбура в яза без симптомів ураження. Видовий склад збудників бактеріозів лісових деревних рослин значно менший, ніж збудників грибних захворювань, проте під час обстеження насаджень в'яза шорсткого виявлено симптоми захворювання, характерні для уражень фітопатогенними бактеріями. Причини всихання не у всіх випадках могли бути встановлені внаслідок нашарувань вторинних факторів патологій, оскільки у окремих дерев і в куртинах усихаючих і всохлих дерев було відмічено високу щільність поселення стовбуровій: шкідників, які є переносниками збудників хвороб. Описано біологічні властивості виділених ізолятів бактерій. Висновки: виділені з уражених зразків дерев в'яза ізоляти бактерій за морфологічними і фізіолого-біохімічними властивостями ідентифіковані як Enterobacter nimipressuralis (Carter 1945) Brenner et al. 1988 (згідно Brady C. et al. - Lelliottia nimipressuralis (Carter 1945) Brady et al. 2013).

Мета роботи - дослідити спорідненість нуклеотидних послідовностей гена 16S рРНК 5 ізольованих штамів Pectobacterium sp. та 9 колекційних штамів "Erwinia toxica", а також окремих типових представників родів Pectobacterium, Erwinia, Dickeva для коректної ідентифікації даної групи штамів на рівні виду. Об'єкти - 5 штамів Pectobacterium sp., ізольованих з уражених рослин огірків, та 9 колекційних штамів "Erwinia toxica". Ген 16S рРНК ампліфікували з використанням універсальних праймерів pA та pH. Побудову компліментарної послідовності, редагування і вирівнювання послідовностей здійснювали за допомогою програм Multalin - Sequence Manipulation Suite. Пошук нуклеотидних послідовностей гена 16S рРНК споріднених із досліджуваними, в GenBank проводили, використовуючи програму BLASTN. Для побудови дендрограми філогенетичних зв'язків застосовували програму MEGA5. Аналіз нуклеотидної послідовності гена 16SрРНК встановив високий рівень ідентичності (98 - 99 %) досліджуваних штамів з наступними типовими штамами P. carotovorum subsp. carotovorum ICMP 5702, P. carotovorum subsp. odoriferum LMG 17566, P. carotovorum subsp. brasiliensis NZEC1. Досліджувані штами також мають значну генетичну спорідненість (97 - 98 % ідентичності нуклеотидної послідовності гена 16S рРНК) із представниками видів P. atrosepticum, P. betavasculorum, P. wasabiae, P. aroidearum. Висновки: значний відсоток ідентичності нуклеотидних послідовностей гена 16S рРНК (98 - 99 %) колекційних штамів "Erwinia toxica" та ізольованих авторами штамів Pectobacterium sp. з окремими типовими представниками видів роду Pectobacterium наводить на думку про неправомірність виділення "Erwinia toxica" у окрему таксономічну одиницю та можливу приналежність даної групи штамів до вже відомих видів. Оскільки, згідно з даними літератури, зазначені вище підвиди є близькоспорідненими та погано диференціюються за гомологією нуклеотидних послідовностей гена 16S рPHK, для остаточної видової ідентифікації досліджуваних авторами штамів необхідно вивчити інші генотипові ознаки.

Увагу приділено дослідженню бактеріальної водянки берези повислої в насадженнях Житомирського Полісся України, оцінено вплив абіотичних і біотичних (у тому числі паразитарних) чинників на масове її всихання. Показано, що каталізуючим чинником бактеріальної водянки берези повислої в досліджуваному регіоні є метеорологічні чинники. Акцентовано увагу на глибокій патології берези повислої, яка спричинена комплексом факторів і, в першу чергу, пов'язана з бактеріальною етіологією. З уражень ізольовано різні функціональні та систематичні групи міко- та мікроорганізмів, асоційованих з бактеріальною патологією Betula pendula, показано їх системну взаємодію. Експериментально встановлено, що збудником бактеріозу берези повислої є полібіотрофна фітопатогенна бактерія Enterobacter nimipressuralis Carter, яка спричиняє водянку хвойних і листяних лісових деревних рослин. Для експериментальних досліджень і теоретичного обгрунтування проблеми проведено рекогносцирувальні та детальні лісопатологічні обстеження в насадженннях за участю В. pendula у 9-ти державних лісогосподарських підприємствах із закладанням 45-ти тимчасових пробних площ та відбором 187-ми зразків для міко- та мікробіологічних досліджень. Виділено 42 культури мікроміцетів та ізолятів бактерій (у чистій культурі). Проведено 141 штучне зараження органів берези повислої (in vitro та in vivo) та ідентифіковано 19 штамів фітопатогенних бактерій, проведено вивчення їх анатомо-морфологічних і фізіолого-біохімічних характеристик. Наведено теоретичне обгрунтування обмеження поширеності та шкодочинності хвороби з використанням антагоністичних властивостей складників міко- та мікробіоти берези повислої.

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.14

Рубрики:

Бактеріальні хвороби рослин

Шифр НБУВ: РА433222 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження динаміки змін у фотосинтетичному апараті листків за впливу штучного зараження рослин бобових культур Galega orientalis L. і Medicago L. фітопатогенними мікроорганізмами різних таксономічних груп: збудником бактеріозу - Pseudomonas syringae pv. atrofaciens Д13 і збудником фітоплазмозу - Acholeplasma laidlawii var. granulum 118. Проведено культивування бактерій і мікоплазм, приготування бактеріальної і мікоплазмової суспензії виконували за загальноприйнятими методиками, штучну інокуляцію рослин одержаними суспензіями здійснювали за методом субепідермальної ін'єкції. Фотохімічну активність листків визначали за допомогою методу індукції флуоресценції хлорофілу, а спектрометрії - концентрацію фотосинтетичних пігментів. Для статистичної обробки використовували програми MS Excel. Узагальнено дані стосовно впливу фітопатогенних мікроорганізмів різних таксономічних груп: A. laidlawii var. granulum 118 й P. syringae pv. atrofaciens Д13 на стан і активність фотосинтичного апарату рослин Galega orientalis L. і Medicago L. Встановлено, що ще до появи візуальних проявів інфікування - на 4 добу від початку - відбувається пригнічення ефективності світлової фази фотосинтезу завдяки скороченню пулу акцепторів електронів у електрон-транспортному ланцюгу ФС II фотосинтетичного апарату листків рослини-хазяїна, яке через 14 діб призводить до суттєвих фотофізичних змін і пригнічення ефективності фотосинтезу у листках. Виявлені фотофізичні зміни віддзеркалювали скорочення вмісту хлорофілу а у всіх варіантах ураження. Висновки: штучне інфікування рослин бобових культур фітопатогенами різних таксономічних груп призводить до зниження ефективності акумулювання енергії квантів світла фотосинтетичним апаратом листків, що на ранніх стадіях відбувається внаслідок скорочення пулу акцепторів електронів. На більш пізніх стадіях патологічний процес поглиблюється, що погіршує фотосинтетичну активність листків. Виявлено більшу чутливість бобових рослин до змішаної і бактеріальної інфекції та порівняно вищу чутливість рослин козлятника 1-го року вирощування до досліджуваних фітопатогенів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П478.14 + П213-27

Рубрики:

Бактеріальні хвороби рослин

Зернові бобові культури

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано прості методики визначення здатності бактерій-антагоністів Lactobacillus plantarum пригнічувати збудника бактеріального раку Rhizobium radiobacter на рівні хемотаксису до рослинних тканин і прикріплення. У відповідь на присутність екстракту певної тест-рослини клітини R. radiobacter утворювали дифузійну або грибоподібну біоплівку. Вперше виявлено, що R. radiobacter і L. plantarum можуть утворювати змішані біоплівки.

Присвячено розв'язанню актуальної наукової проблеми, зокрема розробленню біотехнологічних основ вирощування високопродуктивних сортів томатів, що грунтується на актуалізованих способах ідентифікації збудників бактеріальних хвороб, скороченні термінів відбору генотипів томатів з підвищеною стійкістю до збудників та на удосконалених способах контролю бактеріальних хвороб томатів. Створено цілісну концепцію забезпечення здорового статусу посадкового матеріалу томатів на всіх етапах його виробництва та експлуатації з урахуванням особливостей природно-кліматичних умов України, поширеного видового складу збудників бактеріальних хвороб і основних типів взаємозв'язків у переважаючих патокомплексах патоген-хазяїн. Удосконалено біотехнології відбору рослин-кандидатів у донорські рослини та підтримки здорового статусу рослин в умовах культури in vitro та в умовах відкритого грунту. Запропоновано біотехнологічну схему відбору сортів рослин томатів з підвищеною стійкістю одночасно проти збудників бактеріальної плямистості Xanthomonas vesicatoria, бактеріального раку Clavibacter michiganensis subsp. michiganensis і бактеріальної крапчастості томатів Pseudomonas syringae pv. tomato, що базується на використанні in vitro культури клітин та тканин рослин. Розроблено молекулярно-біологічну методику ідентифікації збудників бактеріального раку, бактеріальної крапчастості і бактеріальної плямистості в насінні та уражених рослинах томатів. Актуалізовано і охарактеризовано збудники чорної бактеріальної плямистості Xanthomonas vesicatoria, бактеріального раку Clavibacter michiganensis subsp. michiganensis ібактеріальної крапчастості томатів Pseudomonas syringae pv. tomato в умовах України. Запропоновано технології комплексного захисту рослин томатів від бактеріальних хвороб на основі використання біотехнологічних підходів. Доведено можливість застосування індуктора стійкості саліцилової кислоти в захисті рослин томатів від збудників бактеріальних хвороб, яка виявляє стимулюючий вплив на морфометричні показники та антиоксидантну активність.