Встановлено, що жиропіт вовни овець таврійського типу має високу якість, яка характеризується йодним - 13,7 - 19,9, кислотним - 11,0 - 20,6 числом та числом омилення - 53,6 - 128,1. Вовна вміщує в допустимих межах всі важливі мінеральні речовини - S, Ca, Zn, Fe, Na, K.

Наведено результати досліджень з проблематики пігментації, зокрема вовнового покриву. Проаналізовано взаємозв'язок меланогенезу з вовноутворенням у гірськокарпатських кольорових овець. Висвітлено особливості структури, хімічного складу та фізичних показників білої, чорної та сірої вовни.

Приведены результаты исследований по проблематике пигментации, в частности шерстяного покрова. Проанализирована взаимосвязь меланогенеза с шерстяным образованием в горнокарпатских цветных овец. Освещены особенности структуры, химического состава и физических показателей белой, черной и серой вовны.

На підставі узагальнення літературних джерел висвітлено біологічну роль макро- та мікроелементів в організмі тварин, зокрема, овець у зв'язку з вовноутворенням. З позиції досягнень біохімії, фізіологіі та живлення викладено інтерпретацію взаємозв'язку вовноутворення з рівнем і спрямованістю обмінних процесів в організмі овець та регулювальним впливом на них мінеральних речовин.

На основе обобщения литературных источников освещена биологическая роль макро- и микроэлементов в организме животных, в частности, овец в связи с ростом у них шерсти. С позиций достижений биохимии, физиологии и питания изложена интерпретация взаимосвязи роста шерсти у овец с уровнем и направленностью обменных процессов в их организме и регулирующим влиянием на них минеральных веществ.

Розглянуто проблеми біохімії вовноутворення. Доведено, що цей процес перебуває у відповідності з рівнем і спрямованістю обмінних процесів в усьому організмі вівці і, насамперед, шкірі. Особливу увагу приділено з'ясуванню закономірностей метаболізму в цьому органі та його вовнотвірних структурах - волосяних фолікулах. Окремо розглянуто морфогенез волоса та біохімічну інтерпретацію процесу. Розкрито біохімічні засади формування високоякісної вовни, причини та механізми її основних вад; вказано шляхи їх запобігання. Висвітлено особливості модифікації вовнового волокна з метою надання йому бажаних якостей.

Рассмотрены проблемы биохимии шерстеобразования. Доказано, что этот процесс пребывает в соответствии с уровнем и направленностью обменных процессов во всем организме овцы и, прежде всего, коже. Особое внимание уделено выяснению закономерностей метаболизма в этом органе и его шерстеобразующих структурах - волосяных фолликулах. Отдельно рассмотрены морфогенез волоса и биохимическая интерпретация процесса. Раскрыты биохимические основы формирования высококачественной шерсти, причины и механизмы ее основных недостатков; указаны пути их предупреждения. Освещены особенности модификации шерстяного волокна с целью придания ему желаемых качеств.

Проведено дослідження та аналіз забруднень вовни, в тому числі, південних регіонів. Дослідження показали, основними видами забруднень, які попадають з навколишнього середовища, є мінеральні та рослини домішки. Мінеральні забруднення, зокрема пісок і земля, домінують у складі вовни південних регіонів, їх кількість у тонкій мериносовій вовні знаходиться в межах 28 - 37 %. З рослинних домішок у вовні найбільше міститься овсюх, реп'ях-горіх, перей, уламки сіна та соломи. Рослинні домішки складають, приблизно, 2,4 - 3,6 %. Для розробки технології первинної обробки вовни на місцях її виробництва проведено досліди з очистки її органічними розчинниками.

Індекс рубрикатора НБУВ: М33-306.8 + П661-61

Рубрики:

Шерстяне виробництво

Вівчарство

Шифр НБУВ: Ж16407 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ізоферментний спектр лактатдегідрогенази шкіри та виділених з неї волосяних фолікулів. Показано, що в обох досліджуваних об'єктах присутні п'ять ізоформ цього ензиму, однак співвідношення активності їх у цих органах неоднакове.

Досліджено вплив рівня мінеральної та вітамінної забезпеченості лактуючих вівцематок таврійського типу асканійської тонкорунної породи на їх вовнову продуктивність. Згодовування преміксів, як джерела мінеральних речовин та вітамінів, покращує інтенсивність метаболічних процесів та сприяє більш ефективному засвоюванню кормів раціону. Це, в свою чергу, дає змогу підвищити показники вовнової продуктивності та фізико-механічні і технологічні властивості вовни.

Вивчено взаємозв'язок метаболічного та тиреоїдного профілю крові овець української гірськокарпатської породи з ростом вовни, її структурною організацією та фізико-хімічними параметрами. З'ясовано вплив на ці показники таких факторів, як вік, фізіологічний стан організму, сезон та умови утримання. Встановлено зв'язок тиреоїдних гормонів у плазмі крові з річним ростом вовни, який у різні періоди року проявляється по-різному. Виявлено зміни у тиреоїдному статусі овець, пов'язані з фізіологічним станом організму. Встановлено корелятивний зв'язок між рівнем у крові окремих компонентів обміну речовин, особливо білкового та ліпідного, та інтенсивністю відростання вовни. Значну кореляцію спостережено між темпами відростання вовнових волокон і вмістом у крові загального білка, альбумінів, глобулінів та активністю аланінамінотрансферази.

Теоретично обгрунтовано та показано на практиці доцільність використання баранів-плідників асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною для підвищення генетичного потенціалу північнокавказької м'ясо-вовнової породи. Проведено комплексне оцінювання продуктивних якостей і біологічних особливостей чистопородних і помісних овець за асканійським кросбредом. У порівняльному аспекті охарактеризовано основні господарсько-корисні ознаки овець даних популяцій, а також взаємозв'язок між основними селекційними ознаками. Установлено, що використання у селекційному процесі баранів-плідників асканійського кросбредного типу, а також за різних варіантів схрещування з матками північнокавказької м'ясо-вовнової породи сприяє підвищенню у помісного молодняку живої маси, м'ясної, вовнової продуктивності в усі вікові періоди, що дозволяє збільшити виробництво продукції вівчарства та підвищити рентабельність галузі.

Висвітлено проблему покращання сокільської породи овець. Розглянуто відтворювальні здатності та продуктивність овець різних відтінків смушку. Проаналізовано кореляційні зв'язки ознаки відтінку з показниками продуктивності. Досліджено вплив пігментації на відтворювальні здатності, вовняну продуктивність, ріст та розвиток тварин. Визначено особливості росту та розвитку тварин з різними відтінками та описано математичні моделі росту. Запропоновано проводити підбір батьківських пар з урахуванням оптимальних параметрів відтінку, що забезпечує одержання бажаного типу.

Висвітлено проблему пошуку нових технологічних рішень для забезпечення собівартості та підвищення конкурентоспроможності галузі вівчарства. Визначено вміст валової енергії в продукції вівчарства залежно від віку, статі, генотипу. Одержано дані ефективності конверсії енергії корму в продукцію вівцями різних напрямів продуктивності. Обгрунтовано річні норми заготівлі кормів та їх структуру за різного рівня продуктивності овець з урахуванням енергетичних витрат на вирощування кормових культур і виробництво кормів. Визначено енергетичну та економічну ефективність виробництва продукції вівчарства залежно від рівня продуктивності овець за умов стійлово-пасовищної та пасовищно-стійлової систем утримання.

Теоретично обгрунтовано та практично реалізовано можливість використання асканійських кросбредних баранів на вівцях дніпропетровского типу з метою підвищення генетичного потенціалу популяції овець. Вивчено корелятивні зв'язки основних селекціонованих ознак овець даного типу та нащадків асканійських кросбредів з типом завитка вовни під час народження. Установлено, що за показниками вовнової продуктивності кращими були ярки та баранчики з середнім та крупним завитками. Визначено варіанти підбору баранів до маток для одержання нащадків з однотипною вовною бажаного типу.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичний та практичний матеріал щодо комплексної оцінки овець буковинського типу асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною. Доведено, що вівцям новоствореного типу притаманна висока комбінована продуктивність, зокрема, молочна, м'ясна та вовнова за високої відтворюваності й адаптивної здатності, чітко виражена статева скоростиглість, позитивний взаємозв'язок основних селекційних ознак і пристосованість тварин до вологого клімату Буковини, що забезпечує високу ефективність їх розведення.

Викладено теоретичний і практичний матеріал за комплексним вивченням зоотехнічно-господарських показників у вівчарстві при використанні нової синтетичної біологічно-активної речовини (спірокарбону), розроблені прийоми їх підвищення. Вперше отримані показники росту і розвитку тварин в залежності від строків відлучення і утримання з використанням спірокарбону. Визначені оптимальні дози введення препарату до раціону тварин. Вивчена їх вовняна та м'ясна продуктивність. Виконана комплексна оцінка продуктивності молодняка при ранніх строках відлучення, проведена економічна оцінка запропонованих технологічних заходів.

Встановлено закономірності формування продуктивних і біологічних якостей чистопородних овець породи олібс, асканійської м'ясо-вовнової дніпропетровського типу та їх помісей за умов центрального регіону України. За результатами проведених комплексних досліджень доведено можливість успішного розведення овець швидкотиглої породи олібс канадської селекції та використання у разі промислового схрещування з метою покращання генетичного потенціалу продуктивності овець дніпропетровського типу асканійської м'ясо-вовнової породи. Встановлено, що вівці породи олібс та їх помісі першого покоління відрізняються доброю відтворювальною здатністю, збереженістю та за показниками росту та розвитку в усі вікові періоди, а за м'ясною продуктивністю значно перевищують їх однолітків асканійської м'ясо-вовнової породи, що дозволяє збільшити виробництво продукції вівчарства та підвищити рентабельність галузі.

Викладено теоретичний і практичний матеріал про удосконалення продуктивних і племінних якостей овець цигайської породи методом схрещування. Встановлено, що введення в селекційний процес плідників асканійського кросбредного типу та використання їх в різних варіантах схрещування сприяє підвищенню живої маси та м'ясної, вовної, молочної продуктивності помісей. З'ясовано, що помісі різних генерацій (генотипів) характеризуються міцною конституцією, добре адаптуються до умов півдня України.

Науково обгрунтовано доцільність використання ріпакової макухи, збагаченої підвищеними рівнями (у порівнянні з існуючими нормами на 25-50 %) сірки, селену, йоду і кремнію з метою покращання біологічної цінності раціонів овець та зниження їх собівартості. У дослідах на каракульських баранчиках та вівцематках асканійського багатоплідного типу виявлено, що використання ріпакової макухи замість 25 % за масою ячменю та вищих рівнів мінеральних елементів збільшує коефіцієнти перетравності органічної речовини раціону, активує обмін азоту та мінеральних елементів, сприяє зростанню середньодобового приросту живої маси молодняку, настригу вовни та поліпшенню її фізико-хімічних властивостей.

Встановлено біологічну роль макро- та мікроелементів в організмі овець у процесі вовноутворення. На підставі аналізу мінерального складу кормів з різних регіонів України, розглянуто зональні особливості забезпечення організму тварин даними речовинами. Розроблено рецептуру мінеральних підгодівель для різних статево-вікових та продуктивних груп овець. З'ясовано, що їх використання у складі раціону посилює кумуляцію у вовні кальцію, фосфору, магнію та сірки. Встановлено картину локалізації та насичення різних структурних компонентів вовнового волокна даними речовинами, визначено його мінеральний профіль. Уточнено уявлення про взаємозв'язок метаболічних процесів у шкірі з ростом вовни, її макроструктурою та фізико-хімічними показниками за різних умов забезпеченості тварин мінеральними речовинами. На підставі аналізу метаболічної та продуктивної дії кормів, збагачених сірковмісними сполуками, удосконалено концепцію щодо механізмів трансформації поживних речовин корму в кератин вовни.