Розглянуто проблеми біохімії вовноутворення. Доведено, що цей процес перебуває у відповідності з рівнем і спрямованістю обмінних процесів в усьому організмі вівці і, насамперед, шкірі. Особливу увагу приділено з'ясуванню закономірностей метаболізму в цьому органі та його вовнотвірних структурах - волосяних фолікулах. Окремо розглянуто морфогенез волоса та біохімічну інтерпретацію процесу. Розкрито біохімічні засади формування високоякісної вовни, причини та механізми її основних вад; вказано шляхи їх запобігання. Висвітлено особливості модифікації вовнового волокна з метою надання йому бажаних якостей.

Рассмотрены проблемы биохимии шерстеобразования. Доказано, что этот процесс пребывает в соответствии с уровнем и направленностью обменных процессов во всем организме овцы и, прежде всего, коже. Особое внимание уделено выяснению закономерностей метаболизма в этом органе и его шерстеобразующих структурах - волосяных фолликулах. Отдельно рассмотрены морфогенез волоса и биохимическая интерпретация процесса. Раскрыты биохимические основы формирования высококачественной шерсти, причины и механизмы ее основных недостатков; указаны пути их предупреждения. Освещены особенности модификации шерстяного волокна с целью придания ему желаемых качеств.

Проведено дослідження та аналіз забруднень вовни, в тому числі, південних регіонів. Дослідження показали, основними видами забруднень, які попадають з навколишнього середовища, є мінеральні та рослини домішки. Мінеральні забруднення, зокрема пісок і земля, домінують у складі вовни південних регіонів, їх кількість у тонкій мериносовій вовні знаходиться в межах 28 - 37 %. З рослинних домішок у вовні найбільше міститься овсюх, реп'ях-горіх, перей, уламки сіна та соломи. Рослинні домішки складають, приблизно, 2,4 - 3,6 %. Для розробки технології первинної обробки вовни на місцях її виробництва проведено досліди з очистки її органічними розчинниками.

Індекс рубрикатора НБУВ: М33-306.8 + П661-61

Рубрики:

Шерстяне виробництво

Вівчарство

Шифр НБУВ: Ж16407 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив рівня мінеральної та вітамінної забезпеченості лактуючих вівцематок таврійського типу асканійської тонкорунної породи на їх вовнову продуктивність. Згодовування преміксів, як джерела мінеральних речовин та вітамінів, покращує інтенсивність метаболічних процесів та сприяє більш ефективному засвоюванню кормів раціону. Це, в свою чергу, дає змогу підвищити показники вовнової продуктивності та фізико-механічні і технологічні властивості вовни.

Вивчено взаємозв'язок метаболічного та тиреоїдного профілю крові овець української гірськокарпатської породи з ростом вовни, її структурною організацією та фізико-хімічними параметрами. З'ясовано вплив на ці показники таких факторів, як вік, фізіологічний стан організму, сезон та умови утримання. Встановлено зв'язок тиреоїдних гормонів у плазмі крові з річним ростом вовни, який у різні періоди року проявляється по-різному. Виявлено зміни у тиреоїдному статусі овець, пов'язані з фізіологічним станом організму. Встановлено корелятивний зв'язок між рівнем у крові окремих компонентів обміну речовин, особливо білкового та ліпідного, та інтенсивністю відростання вовни. Значну кореляцію спостережено між темпами відростання вовнових волокон і вмістом у крові загального білка, альбумінів, глобулінів та активністю аланінамінотрансферази.

Теоретично обгрунтовано та показано на практиці доцільність використання баранів-плідників асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною для підвищення генетичного потенціалу північнокавказької м'ясо-вовнової породи. Проведено комплексне оцінювання продуктивних якостей і біологічних особливостей чистопородних і помісних овець за асканійським кросбредом. У порівняльному аспекті охарактеризовано основні господарсько-корисні ознаки овець даних популяцій, а також взаємозв'язок між основними селекційними ознаками. Установлено, що використання у селекційному процесі баранів-плідників асканійського кросбредного типу, а також за різних варіантів схрещування з матками північнокавказької м'ясо-вовнової породи сприяє підвищенню у помісного молодняку живої маси, м'ясної, вовнової продуктивності в усі вікові періоди, що дозволяє збільшити виробництво продукції вівчарства та підвищити рентабельність галузі.

Теоретично обгрунтовано та практично реалізовано можливість використання асканійських кросбредних баранів на вівцях дніпропетровского типу з метою підвищення генетичного потенціалу популяції овець. Вивчено корелятивні зв'язки основних селекціонованих ознак овець даного типу та нащадків асканійських кросбредів з типом завитка вовни під час народження. Установлено, що за показниками вовнової продуктивності кращими були ярки та баранчики з середнім та крупним завитками. Визначено варіанти підбору баранів до маток для одержання нащадків з однотипною вовною бажаного типу.

Викладено теоретичний і практичний матеріал про удосконалення продуктивних і племінних якостей овець цигайської породи методом схрещування. Встановлено, що введення в селекційний процес плідників асканійського кросбредного типу та використання їх в різних варіантах схрещування сприяє підвищенню живої маси та м'ясної, вовної, молочної продуктивності помісей. З'ясовано, що помісі різних генерацій (генотипів) характеризуються міцною конституцією, добре адаптуються до умов півдня України.

Проведено комплексне оцінювання продуктивних якостей і біологічних особливостей асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець у закритій популяції. Наведено результати використання як покращувачів генофонду баранів-плідників цього типу у різних регіонах України для створення нової асканійської каракульської породи овець. Вперше доведено, що асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець характеризується підвищеною плодючістю, бажаними смушковими якостями, високими показниками швидкості росту, молочної, м'ясної та вовнової продуктивності, позитивним взаємозв'язком основих селекційних ознак, достатнім рівнем їх мінливості, що дозволяє ефективно вести подальшу селекційно-племінну роботу у досліджуваній популяції, сприяє якісному покращенню каракульського вівчарства в Україні та формуванню його конкурентоспроможності.

Представлено дані про жирнокислотний склад молока овець української гірськокарпатської породи за умов низинного і полонинного утримання. Показано, що в молоці овець є 42 жирні кислоти з довжиною ланцюга від С4 до С24, з парною і непарною кількістю карбонів, а також розгалужені жирні кислоти - ізо- та антеізо- та кислоти цис-форми і транс-конфігурації. Кількість насичених жирних кислот становить - 62,76 - 68,41 %, а ненасичених - 30,69 - 36,33 %, в тому числі мононенасичених - 25,61 - 31,77 %. Показано, що за умов полонинного утримання у молочному жирі зростає кількість ненасичених жирних кислот, причому в основному за рахунок мононенасичених жирних кислот, зокрема олеїнової (цис-9 С18:1) та меншого вмісту середньоланцюгових жирних кислот - лауринової, міристинової та пальмітинової.

Наведено результати дослідження м'ясної продуктивності овець нової української гірськокарпатської породи, які за раціональної організації розведення характеризуються високою здатністю до нагулу на природних гірських пасовищах без підгодівлі іншими кормами, що сприяє виробленню дешевої та високоякісної баранини в гірськокарпатському вівчарстві.

Наведено дані про показники вовнової продуктивності ярок дніпропетровського типу асканійської м'ясо-вовнової породи та їх помісей за олібсом. Встановлено, що чистопородні ярки дніпропетровського типу за основними показниками вовнової продуктивності та фізико-технічними властивостями вовнових волокон переважають помісей за олібсом.

Приведены данные о показателях шерстной продуктивности ярок днепропетровского типа асканийской мясо-шерстной породы и их помесей по олибсу. Установлено, что чистопородные ярки днепропетровского типа по основным показателям шерстной продуктивности и физико-техническим свойствам шерстных волокон превосходят помесей по олибсу.

Вівчарство як унікально важлива галузь продуктивного тваринництва тисячі років з великою користю слугувала і нині слугує людям. Ніколи не виникало навіть найменшого сумніву в доцільності та значенні розведення овець, які забезпечують потреби людини в таких незамінних продуктах як вовна, овчини, смушки, баранина. Мета роботи - виявлення кореляційних зв'язків між довжиною вовни та основними показниками продуктивності в різних статево-вікових груп овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи для їх використання в селекційно-племінній роботі. Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання: скомплектувати дослідні групи овець, провести аналіз якісних показників вовни та розрахунки кореляційних зв'язків довжини вовни з основними показниками вовнової та м'ясної продуктивності. Показники довжини вовни дослідного поголів'я коливалися в межах 9,6 - 14,1 см з урахуванням статево-вікових груп. Найвищі показники вовни було відмічено у ярок, які склали 14,1 см. Різниця із баранами-річняками склала лише 0,2 см, або 1,4 %. Дещо вищі показники різниці було відмічено між ярками та баранами - плідниками - 1,7 см, або 12,1 % та вівцематками 4,5 см, або 31,9 %. Одержані результати живої маси всього дослідного поголів'я свідчать, що з віком показники живої маси закономірно збільшуються. Так найвищі показники живої маси мали барани-плідники, які в середньому становили 114,68 кг, різниця із баранчиками склала 39,0 кг, що складає 34,0 %. Різниця за живою масою між вівцематками та ярками була значно меншою і склала 2,9 кг, або 5,0 %. Встановлено, що вихід митого волокна в дослідних групах коливався в межах 51,66 - 63,24 %. Якщо порівнювати доросле поголів'я з молодняком, встановлено, що перевага баранів-плідників над річняками склала 7,61 %, а вівцематок над ярками 7,14 %. Тонина вовни дослідного поголів'я коливалася від 20,68 до 23,12 мкм., або була в межах 64 - 60 якості. Грубішу вовну виявлено у баранів-плідників з 60 якістю, вовна вівцематок, баранів-річняків та ярок віднесена до 64 якості. Оцінка густоти вовни дослідного поголів'я коливалася в межах 3,28 - 3,84 бали, тобто характеризувалася в межах від задовільної до густої. Встановлено, що такі показники, як жива маса та густота вовни мають від'ємну низьку кореляцію з довжиною вовни і їх значення коливається в межах від -0,014 до -0,421. Всі інші показники, зокрема, настриг немитої та митої вовни, вихід митого волокна та тонина вовни мають позитивну кореляцію з довжиною вовни з урахуванням статі та віку тварини і коливалася в межах 0,093 - 0,599.