Скачати повний текст

Головна мета дисертації - вивчення впливу різного рівня кетонемії на показники природної резистентності корів та новонароджених від них телят. У роботі з'ясовано стан природної резистентності у корів в залежності від рівня кетонемії у них, вивчено вплив підвищеного вмісту кетонових тіл в організмі корів на показники резистентності і захворюваність новонароджених від них телят, встановлено вплив деяких імуностимулюючих засобів на показники природної резистентності і ефективність лікування телят, хворих гострими розладами травлення. В результаті проведених досліджень отримано нові дані про вплив фракцій кетонових тіл на стан клітинних та гуморальних факторів природної резистентності у корів та новонароджених телят.

Наведено методику моделювання експериментального кетозу у кітних овець шляхом введення у рубець 1,5 % розчину масляної кислоти. Узагальнено схему патогенезу експериментального кетозу. Вивчено етіологію спонтанного кетозу у кітних і лактуювальних овець. Удосконалено дифузійний метод визначення кетонових тіл у крові, який дозволяє проводити діагностику кетозу та його більш глибокі наукові дослідження. Розроблено та клінічно апробовано комплексну профілактичну домішку "КМВ", що запобігає розвитку кетозу овець. Клінічно апробовано комплексну лікувальну домішку "Антикет", щоденне застосування якої упродовж 7 - 15 днів призводить до одужання, зниження кетогенезу, білірубенемії, активності ферментів АсАТ, АлАТ, ГГТП, збільшення рівня глюкози й альбумінів у крові, нормалізації лужного резерву. Висвітлено схему етіології та патогенезу спонтанного кетозу та гепатодистрофії у овець.

Проаналізовано вміст глюкози, піровиноградної кислоти, інсуліну та кортизолу у крові здорових і хворих високопродуктивних корів до та після отелення. Показано, що у хворих корів реєструється порушення вуглеводного обміну. У крові хворих корів вірогідно знижується вміст глюкози та інсуліну, а також зростає вміст кортизолу та піровиноградної кислоти.

У високопродуктивних корів у післяродовому періоді кетоз протікає з порушенням метаболізму білкового обміну, що спричиняє підвищення у сироватці крові вмісту сечовини, кількості загального білка та зміни співвідношень білкових фракцій. У корів, хворих на кетоз, встановлено зниження вмісту альбумінів, збільшення вмісту глобулінів і підвищення активності АСТ та АЛТ, що свідчить про порушення у них функції печінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.416-2 + П836.65

Рубрики:

Кетоз тварин

Порушення обміну речовин та енергії у тварин

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.416-911-3 + П60-272.511

Рубрики:

Кетоз тварин

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогоднішній день існує багато схем лікування кетозу молочних корів, найбільш поширеною з яких є застосування глюкопластичних препаратів, наприклад, пропіленгліколю у поєднанні з внутрішньовенними введеннями розчину глюкози. Однак, використання такої схеми медикаментозної терапії ефективне лише у разі субклінічних форм захворювання, коли ще не реєструється ураження печінки. Мета роботи - встановити вплив препарату ремівітал на обмін вуглеводів у високопродуктивних корів, хворих на клінічний кетоз. Препарат ремівітал розроблений в Інституті біології тварин НААН та містить фруктозу, амінокислоти та вітаміни групи B. Матеріалом для досліджень були молочні корови голштинської породи, продуктивністю понад 8000 л молока за попередню лактацію, в яких було зареєстровано ознаки клінічного кетозу. Тварин було розподілено на 2 дослідні групи. Тваринам 1-ї дослідної групи протягом 5-ти діб застосовували традиційну схему медикаментозного лікування (згодовували пропіленгліколь, внутрішньовенно вводили розчин глюкози та внутрішньом'язово - інсулін). Тваринам 2-ї дослідної групи протягом 5-ти діб згодовували аналогічну з першою дослідною групою дозу пропіленгліколю та внутрішньовенно вводили препарат ремівітал. Після 5-добового застосування медикаментозної терапії, у корів дослідних груп було встановлене покращання загального стану, відсутність кетонурії та нормалізацію обміну вуглеводів, що проявлялося вірогідним збільшенням у плазмі крові вмісту глюкози, інсуліну, глікогенних амінокислот, зменшенням кетогенних, пірувату та лактату. Під час проведення порівняння ефективності 2-х застосованих схем лікування корів, хворих на кетоз, було встановлено, що препарат ремівітал у поєднанні зі згодовуванням пропіленгліколю є більш ефективним, ніж розчин глюкози, інсулін та пропіленгліколь, що може бути пов'язано із гепатопротекторними властивостями ремівіталу.

Розвиток внутрішньої патології у високопродуктивних корів може спричинити зміни функціонального стану печінки, внаслідок чого у сироватці крові підвищується рівень AJTT, ACT, ГГТ та gamma-глобулінів і знижується вміст альбуміну та alpha-фракції глобуліну. У хворих тварин реєструється нагромадження у тканинах токсичних продуктів окиснення внаслідок порушення балансу між інтенсивністю процесів пероксидного окиснення ліпідів і системою антиоксидантного захисту. Підвищення інтенсивності вільнорадикального окиснення, яке спостерігається у хворих тварин, супроводжується зниженням активності ензимів антиоксидантного захисту. Найвищий вміст первинних і вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів було зареєстровано у крові корів, хворих на кетоз, що може пояснюватися значними порушеннями метаболізму та структури печінки.

У патогенезі кетозу молочних корів важлива роль належить обміну ліпідів. Найбільш поширена схема лікування кетозу, яка передбачає застосування глюкопластичних препаратів, наприклад, пропіленгліколю у поєднанні з внутрішньовенними введеннями глюкози, є ефективною лише за субклінічних форм захворювання, коли ще не має ураження печінки. Мета роботи - встановити вплив препарату ремівітал на обмін ліпідів у високопродуктивних корів, хворих на кетоз. Препарат ремівітал містить фруктозу, амінокислоти та вітаміни групи B. Матеріалом для досліджень були молочні корови голштинської породи, продуктивністю понад 8000 л молока за попередню лактацію, у яких було зареєстровано симптоми кетозу. Тварин було розподілено на 2 групи. Тваринам 1-ої дослідної групи протягом 5-ти діб застосовували традиційну для даного господарства схему медикаментозного лікування (згодовували пропіленгліколь, внутрішньовенно вводили розчин глюкози та внутрішньом'язово - інсулін). Тваринам 2-ої дослідної групи протягом 5-ти діб згодовували аналогічну з першою дослідною групою дозу пропіленгліколю та внутрішньовенно вводили препарат ремівітал. Після 5-добового застосування медикаментозної терапії у корів обох груп було встановлено покращання загального стану, відсутність кетонурії та нормалізацію обміну ліпідів, що проявлялося зниженням концентрації у крові загального холестеролу, триацилгліцеролів і вільних жирних кислот на фоні зростання до фізіологічного рівня фосфоліпідів. Проведені дослідження фракційного складу фосфоліпідів плазми крові показали зростання вмісту фосфатидилетаноламіну і кардіоліпину та зниження лізолецитину, фосфатидилсерину та фосфатидилхоліну. Проте лікування корів препаратом ремівітал було ефективнішим у порівнянні з традиційним методом. Зокрема, у крові даних тварин знижувалася концентрація загального холестеролу (на 13,8 %), триацилгліцеролів (на 21,6 %) та вільних жирних кислот (на 17,1 %), нормалізувався вміст фосфатидилсерину, фосфатидилхоліну та фосфатидилінозитолу.

Рівні прозапальних інтерлекінів ІЛ-1 та ІЛ-6 і протизапального ІЛ-4 у сироватці крові за субклінічного перебігу кетозу в корів не відрізнявся від рівнів у клінічно здорових тварин. Дослідження проведено на коровах червоно-рябої молочної породи за продуктивності понад 6000 літрів за лактацію. Клінічне обстеження, відбір сечі та крові проводили в перші тижні лактації. Вміст кетонових тіл у крові визначали кетометром Optium Xceed (США), у сечі - індикаторними смужками Keto Phan (ERBA Lachema). Сформовано 2 групи: дослідна - корови з наявністю кетонових тіл у сечі та їх рівнем 1,1 - 2,1 ммоль/л у сироватці крові і контрольна група - у сечі кетонових тіл не виявлено, у сироватці крові їх вміст становить 0,4 - 0,7 ммоль/л. У сироватці крові визначали вміст -1, -2-глобулінів та рівні ІЛ-1, ІЛ-4 та ІЛ-6. Дослідження проведено на приладі ІФА ELISA із застосуванням тест-системи "Penisula laboratories Inc." (США). За субклінічного перебігу кетозу рівень прозапальних ІЛ-1 та ІЛ-6 у сироватці крові не відрізнявся від рівня у клінічно здорових тварин, що свідчить про відсутність процесів запалення за субклінічної форми кетозу. Це підтверджується нормальним рівнем -1- та -2-глобулінів, оскільки саме ІЛ-6 призводять до посилення синтезу білків "гострої фази" запалення, які входять до складу останніх. Вміст ІЛ-4 в дослідній та контрольній групі корів вірогідно не відрізнявся. Вміст лейкоцитів у тварин обох груп був у межах норми, що також підтверджує відсутність запального процесу за субклінічної форми кетозу в корів.

Основним етіологічним фактором виникнення кетозу є енергетичний дефіцит у корів у разі високої молочної продуктивності. Провідна роль у регуляції активності метаболізму належить щитоподібній залозі (ЩЗ), оскільки вона впливає практично на всі обміни речовин. На сьогоднішній день експериментальних досліджень, які характеризують функціональну спроможність ЩЗ у молочних корів, хворих на кетоз, є обмаль. Крім цього, не з'ясованим є вплив нового комплексного протикетозного препарату ремівітал на синтез тиреоїдних гормонів. Мета роботи - дослідити функціональну активність ЩЗ у високопродуктивних молочних корів за умови кетозу та у разі його лікування. Препарат ремівітал містить фруктозу, амінокислоти та вітаміни групи B. Матеріалом для досліджень були молочні корови голштинської породи продуктивністю понад 8000 кг молока за попередню лактацію, у яких було зареєстровано симптоми кетозу. Тварин було розподілено на 2 групи. Тваринам 1-ої дослідної групи протягом 5-ти діб застосовували традиційну схему медикаментозного лікування (згодовували пропіленгліколь, внутрішньовенно вводили розчин глюкози та внутрішньом'язово - інсулін). Тваринам 2-ої дослідної групи протягом 5-ти діб згодовували аналогічну з першою дозу пропіленгліколю та внутрішньовенно вводили препарат ремівітал. Проведені лабораторні дослідження вказують на розвиток гіпофункції ЩЗ у корів, хворих на кетоз. При цьому зростає активність компенсаторних механізмів, спрямованих на стимулювання синтезу тиреоїдних гормонів. Застосовані схеми медикаментозного лікування мали позитивний вплив на ЩЗ. Зокрема, було встановлено вірогідне зростання у плазмі крові корів концентрації трийодтироніну та тироксину на фоні зниження синтезу тиреотропного гормону. Проте, за умови застосування традиційної схеми лікування, концентрація трийодтироніну в плазмі крові двох корів та тироксину в чотирьох із восьми, була нижчою нижньої межі фізіологічних коливань. У плазмі крові всіх без виключення корів, яким застосовували препарат ремівітал, вміст тиреоїдних гормонів та тиреотропного гормону знаходився у межах фізіологічної норми. Після застосування традиційної терапії концентрація тиреотропного гормону була у 4,1 разу вищою за показник у здорових тварин та в 4,5 разу у порівнянні з коровами, яким застосовували запропоновану схему лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.416-911

Рубрики:

Кетоз тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Застосування коровам, хворим на кетоз, препарату ремівітал, створеного в Інституті біології тварин НААН, позитивно впливало на гемопоез та обмін феруму. У крові корів, хворих на кетоз, встановлено зниження вмісту гемоглобіну, середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті, колірного показника, феруму та ферумозв'язувальної властивості сироватки крові. Проведено порівняльну характеристику зміни феруму, ферумoзв'язувальної властивості сироватки крові, кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну, вмісту гемоглобіну в одному еритроциті та колірного показнику під час лікування корів, хворих на кетоз, препаратом ремівітал і за традиційним методом. На користь ефективності лікування препаратом ремівітал, у порівнянні із застосуванням традиційної схеми, свідчить нормалізація досліджуваних показників на 6 добу у всіх тварин. Крім цього, у групі корів, що лікувалися препаратом ремівітал, вміст кетонових тіл у сечі нормалізувався на 4 - 5 добу лікування.

Наведено результати досліджень концентрації кортизолу та кетогенних амінокислот у плазмі крові хворих на кетоз корів, яких лікували за стандартною схемою та препаратом ремівітал. На користь вищої ефективності лікування препаратом ремівітал у порівнянні з традиційною схемою свідчить нормалізація досліджуваних показників на 6-ту добу у крові всіх тварин цієї групи. Крім цього, на 4 - 5-ту добу лікування препаратом ремівітал вміст кетонових тіл в сечі корів був у межах фізіологічно норми. Позитивна динаміка показників крові тварин дослідної групи, яку лікували ремівіталом, у порівнянні з коровами, яких лікували за традиційною схемою, пояснюється гепатопротекторними властивостями складових препарату.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.416-911 + П60-273.1

Рубрики:

Кетоз тварин

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.416-911 + П872.416 + П60-272.512

Рубрики:

Кетоз тварин

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.416-911 + П60-451.2

Рубрики:

Кетоз тварин

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ