Наведено сучасні уявлення про властивості вірусу класичної чуми свиней, його місце в класифікації. Особливу увагу приділено штамам вірусу класичної чуми свиней з різною вірулентністю, що має епізоотичне значення. Описано патогенез, клінічні ознаки, паталогоанатомічні зміни за різних форм захворювання свиней класичною чумою. Наведено приклади паразитоценозів за участю вірусу класичної чуми свиней. Подано характеристику імунітету свиней у випадку даного захворювання, а також вакцин. Підкреслено, що діагностика захворювання має бути комплексною - із застосуванням різних методів. Обговорено заходи боротьби з класичною чумою свиней та її профілактики.

  Скачати повний текст

Класична чума свиней (КЧС) - висококонтагіозне вірусне захворювання всіх вікових груп і порід домашніх і диких свиней, що характеризується у разі гострого перебігу лихоманкою постійного типу, септицемією та анемією, гострим катаральним або крупозно-геморагічним гастроентеритом, а у разі підгострого та хронічного перебігу - крупозною або крупозно-геморагічною пневмонією та дифтеритичним або фолікулярно-виразковим колітом. З економічної точки зору КЧС є одним з найнебезпечніших інфекційних вірусних захворювань домашніх і диких свиней, оскільки захворюваність може досягати 100 %, а смертність - 80 - 100 %. Багато засобів і часу витрачається на проведення профілактичних та карантинних заходів, такі як дезінфекції, вакцинації та інших, на додаток до фактичних збитків, які можуть виникнути в епізоотичній ситуації серед поголів'я свиней. Повідомлення міжнародного епізоотичного бюро свідчать, про те, що нині хвороба зустрічається більше, ніж в 60 країнах на усіх континентах. КЧС було інтенсивно вивчено в останні декілька років, запропоновано вакцини і методи діагностики, проте, повної ліквідації хвороби не досягнуто. Наведено дані за 10-річний період щодо серологічного моніторингу КЧС серед диких свиней у різних регіонах України. Наведено міжнародні й українські дані про епізоотичну ситуацію щодо циркуляції збудника класичної чуми серед популяцій диких і домашніх свиней, які в свою чергу надають змогу своєчасно прогнозувати епізоотичну ситуацію для запобігання будь-якій біологічній небезпеці серед стада свиней.

Проаналізовано розповсюдження збудника класичної чуми свиней (КЧС) серед популяцій свійських і диких свиней у світі та прикордонних з Україною країнах, оцінено небезпеку збереження та розповсюдження вірусу у дикій фауні. З'ясовано чисельність диких свиней на території України і динаміку її змін. Проведено оцінювання серологічного статусу диких свиней на території України щодо наявності антитіл до збудника КЧС. Виявлено динаміку змін розповсюдження збудника КЧС у різних регіонах України, особливо у прикордонних зонах. Визначено зони високого ризику виникнення КЧС та застосовано одержані дані серологічного моніторингу з розповсюдження збудника КЧС для використання у прогнозах вияву інфекції та змін епізоотичної ситуації класичної чуми свиней в Україні. Удосконалено діагностичні методи КЧС для прискорення діагностики. Розроблено методичні рекомендації щодо епізоотологічного дослідження популяції диких свиней та правил і вимог відбору проб біологічного матеріалу для діагностики.