Встановлено, що в екосистемі Каспійського моря каспійський тюлень входить як третя, четверта або п'ята ланка до складу багатьох трофічних ланцюгів. До його консортів належать 23 види гельмінтів, серед яких переважають трематоди. В мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози зустрічається один вид гельмінтів, в мероконсорції тонкого кишечнику - 10, шлунка - 2, товстого кишечнику - 3. В мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та шлунка під впливом гельмінтів-консортів відбуваються глибокі патоморфологічні зміни, що призводять до порушень процесів метаболізму. Виявлено неоднозначну спрямованість у змінах маси тіла за наявності тих або інших консортів - гельмінтів у органах каспійського тюленя. Консортивні зв'язки підтверджують підрозділ виду на північну і південну популяції. В межах північної популяції консортивні зв'язки чітко позначають присутність трьох субпопуляцій тюленя, що характеризуються своєрідним набором гельмінтів. Консортивні зв'язки підтверджують гіпотезу автохтонного формування каспійського тюленя.

Представлено результати досліджень показників інвазованості гусей збудником капіляріозу залежно від пори року в кліматичних умовах Полтавської області. Копроовоскопічно встановлено, що сезонна динаміка капіляріозу гусей характеризується підвищенням екстенсивності та інтенсивності інвазії у весняно-літній період року (до 54,55 % та 80,67 яєць/г) та їх зниженням у зимовий період (12,73 %, 28,57 яєць/г). Водночас за результатами гельмінтологічного розтину гусей максимальну кількість статевозрілих капілярій виявляли взимку та навесні (до 72,22 % та 37,48 екз./гол.), найменшу - влітку (39,62 %, 11,86 екз./гол.).

Ця стаття має оглядовий характер щодо лігулідозної інвазії риб. Наведено останні узагальнені літературні дані щодо паразитологічної характеристики лігулідозної інвазії. З акцентом на клінічні прояви захворювання, епізоотичні особливості та вплив гельмінтів на харчові характеристики уражених риб. Зважаючи на поширеність рибної промисловості на території України, проблема зараження риби лігулідозною інвазією є досить актуальною. До групи лігулідозних інвазій відносять лігульоз, диграмоз та шистоцефальоз. Лігулідози досить поширене в Україні захворюванняпрісноводної риби. Сприятливими до цієї групи захворювань вважаються риби з родини карпових, а от щука, судак мають стійкість проти цієї інвазії. Будова тіла у статевозрілих лігулід відповідає загальній характеристиці більшості цестод, але має і свої певні відмінності (слабо розчленована стробіла, різноманітні варіації форми тіла, досить часто відсутня шийка). Ця група паразитологічних захворювань риби характеризується паразитуванням плероцеркоїдів (другої личинкової стадії збудника) на внутрішніх органах прісноводних гідробіонтів. Паразитування цих цестод на внутрішніх органах спричиняє порушення їх функціонування, а згодом й атрофію, крім того порушується процес росту та розмноження. Характеристика патологічних змін майже завжди однакова і представлена виснаженням уражених особин та їх швидкою загибеллю. Збудники інвазії мають широке коло господарів, яке охоплює найпростіших, риб та птахів. За рахунок широкого кола господарів лігулідози досить швидко розповсюджуються не лише по території водоймища, а й за його межами. Уражена риба досить часто стає здобиччю рибоїдних птахів, які й поширюють цю інвазію на значній території. Найбільшу інтенсивність ураження виявляють влітку, хоча уражених особин можна зустріти в будь-яку пору року. Ураження риби цією інвазією спричиняє незворотні зміни в організмі гідробіонтів, що значно впливають не лише на товарний вигляд риби, а й на її харчові характеристики. Висвітлена у цій статті інформація може бути використана не лише при проведенні наукових досліджень, а й впроваджена у процес навчання під час підготовки спеціалістів у галузі ветеринарної медицини.