Проаналізовано дані літератури та власні дослідження щодо особливостей розповсюдження еймеріозу молодняку великої рогатої худоби на території України. Встановлено 66 % екстенсивності інвазії у телят віком від 2-х до 3-х місяців, а також субклінічний перебіг інвазії за EІ y 15 % телят 4 - 12-місячного віку.

Наведено результати досліджень основних клінічних ознак та патолого-анатомічних змін у випадку експериментальної інвазії кролів збудником E. stiedae. Встановлено, що найбільш значні патологічні зміни стосувалися печінки. В паренхімі виявляли вогнища деструкції з формуванням абсцесів. Для селезінки характерні явища гепато-лієнального синдрому.

Бабезіоз собак у випадках ускладнення увеїтом супроводжується вираженою активацією системи еозинофільних гранулоцитів, зменшенням фагоцитарної активності та індексу фагоцитозу.

  Скачати повний текст

Викладено матеріали щодо розповсюдження бабезіозу собак в Україні. Наведено дані динаміки захворювання цих тварин протягом року та їх сприйнятливості до збудника залежно від віку, статі та породи. Проведено морфологічні та біохімічні дослідження крові собак як у випадку спонтанного, так і експериментального бабезіозу, а також дослідження сечі хворих тварин. Доведено наявність морфофункціональних змін у печінці, підшлунковій залозі, нирках. З'ясовано, що порушення мінерального обміну в організмі тварин проявляються гіпонатріє-, каліє-, магніє- хлоремією. Показано, що у хворих на бабезіоз собак в перший період гострої фази хвороби розвивається імунодефіцитний стан як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. Вивчено білковий обмін у хворих на бабезіоз собак, що свідчить про розвиток диспротеїнемії та фоні гіпоальбумінемії. На базі патолого-морфологічних досліджень виявлено ураження серця, печінки, підшлункової залози, нирок. Доведено, що терапевтично ефективною та безпечною для тварин дозою диміназен ацетурату є 1,75 мг/кг маси тіла в 3,5 % водному розчині. Запропоновано спосіб комплексного лікування бабезіозу собак. Розроблено методику одержання гіперімунної протибабезіозної сироватки крові та доведено, що її профілактичне застосування запобігає розвитку гострого перебігу хвороби у собак.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й експериментально апробовано методи діагностики нефротичного синдрому у високопродуктивних корів і телят, хворих на колібактеріоз. Вивчено показники функціонального стану нирок у клінічно здорових високопродуктивних корів і телят першого місяця життя. Досліджено ступінь поширення та механізми розвитку нефротичного та гепаторенального синдромів у високопродуктивних корів. Запропоновано методи діагностики нефротичного синдрому на підставі визначення вмісту креатиніну у сечі та крові, сечовини та білка в сечі, розрахунків коефіцієнта реабсорбції, концентраційного індексу креатиніну та фактора концентрації сечовини. Обгрунтовано доцільність використання як діагностичних критеріїв визначення гепаторенального синдрому у високопродуктивних корів таких чинників, як гіперпротеїнемія, гіпоальбумінемія, позитивних результатів колоїдно-осадових проб, протеїнурії, глюкозурії, зниженого вмісту креатиніну та сечовини в сечі, збільшення відношення білок/креатинін, зменшення показника у 100 % корів концентраційного індексу креатиніну та коефіцієнта канальцевої реабсорбції. Вивчено вплив паранефральної новокаїнової блокади на функціональний стан нирок у комплексному лікуванні високопродуктивних корів з ознаками гепаторенального синдрому. Експериментально обгрунтовано критерії діагностики нефротичного синдрому в телят, хворих на колібактеріоз. Встановлено позитивний вплив урсоліту в комплексній схемі лікування даної патології у хворих тварин.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.612-951

Рубрики:

Кокцидіози тварин

Шифр НБУВ: РА365906 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено й одержано антиген для серологічної діагностики бабезіозу собак. Вивчено динаміку титру антитіл за експериментального зараження тварин збудником бабезіозу та за умов застосування протибабезіозної гіперімунної сироватки крові з профілактичною та лікувальною метою. Досліджено морфологічні зміни крові за умов бабезіозу собак для їх можливого використання у процесі діагностики та для прогнозування зазначеного протозоозу. Проведено порівняльну характеристику за показниками активності, специфічності й антикомплементарними властивостями виготовленого антигену з антигенами, виготовленими за іншими методиками. З використанням одержаного антигену вивчено динаміку антитілоутворення за умов експериментального бабезіозу та у разі застосування собакам виготовленої гіперімунної протибазезіозної сироватки. Доведено, що застосування цієї сироватки крові зумовлює циркуляцію комплементозв'язувальних антитіл у крові протягом трьох тижнів, що доводить їх лікувально-профілактичні властивості.

Вперше встановлено залежність ступеня ураження печінки та нирок від стадії перебігу бабезіозу в собак: за інтенсивності інвазії 5 - 8 % проявляються ознаки гепатопатії, а за інтенсивності 9 % і більше - розвивається патологія печінки та нирок. Встановлено поєднаний перебіг патології, який слід класифікувати як гепаторенальний синдром. Теоретично й експериментально обгрунтовано патогенез синдрому, в основі якого функціональна недостатність гепатоцитів, синдроми цитолізу та холестазу, порушення ренального кровообігу, зниження фільтраційної й екскреторної функцій нирок, свідченням чого є олігурія, гемоглобінурія, протеїнурія, лейкоцитурія, циліндрурія, гіперазотемія та креатинінемія. Розроблено інформативні методи діагностики патології печінки та нирок у собак за гепаторенального синдрому, спричиненого бабезіозом. Визначено методи відновлення функціонального стану печінки та нирок за бабезіозу у собак.

Вперше в Україні вивчено поширення гіардіозу собак, екстенсивність та інтенсивність інвазії. Встановлено вікову динаміку цього протозоозу, впроваджено сучасні методи зажиттєвої діагностики гіардіозу собак за допомогою розробленого нового методу забарвлення гіардій, реакцій імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції. Вивчено генотипи гіардій та їх циркуляцію між організмом людини та собаки, особливості патогенної дії збудника гіардіозу на організм собак у разі їх експериментального зараження, установлено ефективність окремих схем лікування хворих на гіардіоз собак.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень бабезіозу собак, еймеріозів птиці, кролів, криптоспоридіозу телят, токсоплазмозу, саркоцистозу, цистоізоспорозу м'ясоїдних, анаплазмозу великої рогатої худоби, гіардіозу собак. Проаналізовано особливості епізоотичного процесу, патогенезу, методів діагностики, профілактики та лікування даних захворювань.

Приведены результаты исследований бабезиоза собак, эймериозов птицы, кроликов, криптоспоридиоза телят, токсоплазмоза, саркоцистоза, цистоизоспороза плотоядных, анаплазмоза крупного рогатого скота, гиардиоза собак. Проанализированы особенности эпизоотического процесса, патогенеза, методов диагностики, профилактики и лечения данных заболеваний.

Наведено дані біохімічних показників сироватки крові коней за бабезіозу. Одержані результати дали можливість проаналізувати динаміку біохімічних показників сироватки крові хворих тварин до й після лікування, у порівнянні з контрольною групою. Виявлено підвищення активності одного з інформаційно-діагностичних ензимів - АсАТ та загального білірубіну, що свідчить про розвиток гепатодистрофії у хворих тварин. Ріст активності в крові АсАТ та АлАТ уже після лікування, з одночасним зниженням рівня білка, вказує на прогресування деструктивних змін у печінці, а, отже, на токсичний вплив хіміопрепаратів.

Бабезіоз собак відтворено на цуценятах-гнотобіотах за умов Полтавської дослідної станції ІВМ НААН України. Проведено біохімічні дослідження плазми крові дослідних тварин, відзначено зміни активності індикаторних для печінки ферментів АсАТ і АлАТ: у дослідних цуценят-гнотобіотів активність АсАТ була підвищена, а АлАТ - знижена. Спостерігалося збільшення у дослідних тварин кількості креатиніну, сечовини, білірубіну, сечової кислоти, активності ГГТП та зменшення глюкози й активності А-амілази.

Розвиток печінкової форми еймеріозу кролів характеризується біохімічними змінами показників сироватки крові. Встановлено поступове зменшення кількості альбуміну на фоні зниженого вмісту загального білка, значне підвищення прямого і непрямого білірубіну. Зміни біохімічних показників на початкових стадіях захворювання не є специфічними, вони вказують на окремі порушення з боку печінки та метаболічних процесів. На пізніх стадіях захворювання виявляли гіпербілірубінемію та прояви холестазу. Реєстрували зниження рівня глюкози й загального кальцію, що свідчить про порушення вуглеводного та мінерального обмінів.

Вияснено особливості перебігу трихомонозної інвазії шляхом перехресного інвазування індичат патологічним матеріалом, одержаним від дорослих індичок-трихомонадоносіїв та від голубів. Патологічний матеріал від індиків-носіїв трихомонад спричинив гострий перебіг інвазії з летальністю 75 % і характеризувався катарально-некротичним запаленням кишечнику і печінки. Суспензія, виготовлена із вмісту зобу хворих голубів, викликала хронічний перебіг трихомонозу в індичат з летальністю 16,6 %. Хвороба характеризувалася ознаками катарального і дифтеричного запалення слизової оболонки верхніх ділянок травлення. Встановлено, що голуби є джерелом трихомонозної інвазії, а трихомонади, виділені від них, менш патогенні для індиків.

Одержано дані щодо екстенсивності та інтенсивності еймеріозної інвазії кролів залежно від віку та сезонних факторів. У Полтавській області найвищу екстенсивність й інтенсивність еймеріозної інвазії встановлено серед тварин у господарствах Глобинського району, з максимумом у травні та червні в 2 - 6-місячних кроленят (ЕІ - 65 %, II - 29 - 1318 у 20 полях зору мікроскопа) з характерними для еймеріозу клінічними ознаками.

У лікуванні гострого увеїту коней, що перебігає у формі іриту, цикліту та іридоцикліту лептоспірозної етіології, слід поєднувати етіотропну терапію фармазином та інстиляцію в око атропіну (загальноприйнятий спосіб) із застосуванням амізону (удосконалений спосіб). Ефективність за наведеними вище способами лікування іриту, цикліту та іридоцикліту для традиційної схеми лікування склала 67,7; 57,1; 50,0 %, тоді як аналогічний показник при застосуванні тієї ж схеми з додаванням амізону становив 83,3; 85,7; 80,0 %.

Зазначено, що бабезіоз є одним із актуальних захворювань собак в Україні. Лабораторна діагностика його загальноприйнятою методикою неефективна у разі малої паразитемії. Це спонукає до пошуку нових методів виявлення кровопаразитів. Наведено результати випробування нової методики лабораторної діагностики бабезіозу собак. Для встановлення лабораторного діагнозу на бабезіоз і використання методики в наукових цілях вона потребує подальшого вдосконалення.