Встановлено, що комплексне застосування вермітану і L-аргініну забезпечує 100 % ефективність у разі фасціольозно-дикроцеліозної інвазії та активізує у тварин клітинний і гуморальний імунітет.

Доведено, що розповсюдження дикроцеліозу жуйних тварин у північно-східній частині України залежить від природно-кліматичних зон. Ураження великої рогатої худоби гельмінтозом інтенсивніше відбувається на пасовищах, де переважають основні біотипи проміжних живителів - сухопутних молюсків та додаткових - мурашок. Розповсюдження та ураження личинковими стадіями дикроцелій залежить від відстані мурашників до основних біотипів молюсків, температурних коливань зовнішнього середовища, пори року та загальної ураженості тварин дикроцеліями. З'ясовано, що застосування вермітану для лікування хворих на дикроцеліоз тварин у формі 20 %-го грануляту у дозі 15 мг/кг по ДР індивідуально у вигляді суспензії забезпечує 100 % ефективність, а груповим методом разом з кормом - 96,8 %. Встановлено, що вермітан у дозі 15 мг на кг по ДР має виражену антигельмінтну дію; до 45 діб після дегельмінтизації відзначено суттєві зміни морфологічного складу крові. Застосування 5 %-х гранул метальдегіду має ефективну дію на наземних молюсків, а 2 %-а суспензія АСД-Ф 3 обмежує доступ тварин до уражених мурашників.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.623.1-911

Рубрики:

Дикроцеліоз тварин

Шифр НБУВ: РА390721 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено епізоотичні особливості та біологію збудника дикроцеліозу великої рогатої худоби за умов півдня України. Визначено екстенсивність та інтенсивність інвазії тварин. З'ясовано ступінь ураження тварин збудником дикроцеліозу. Досліджено характер функціональних і структурних змін в організмі тварин за дикроцеліозної інвазії. Показано, що клінічні вияви дикроцеліозу суттєво залежать від інтенсивності інвазії та важкості хвороби. Гістологічними дослідженнями виявлено структурно-функціональні зміни у печінці, лімфатичних вузлах, селезінці, нирках.