Висвітлено сучасні дані щодо проблематики кісткової патології у тварин, молекулярно-біологічних механізмів фізіологічного і репаративного остеогенезу, методів остеосинтезу та остеозаміщення. Представлено характеристику основних біологічних і синтетичних композитних матеріалів та обгрунтовано на основі клініко-рентгенологічних, гістоморфологічних і біохімічних досліджень ефективність їх застосування для заміщення кісткових дефектів і прискорення консолідації переломів кісток у тварин. Представлені результати досліджень виконано відповідно до Держбюджетної тематики "Доклінічні дослідження виробів із зроблених біоматеріалів" № 48/1 від 27.08.19 р. в межах виконання науково-дослідної роботи "Розробка та доведення до впровадження в клінічну практику кісткових імплантів різного призначення з новітніх біоматеріалів для відновлення кісткової тканини та функції кісток після поранень в бойових діях" відповідно до цільової науково-технічної програми НАН України "Дослідження і розробки з проблем підвищення обороноздатності і безпеки держави" (розпорядження Президії НАН України від 16.04.2019 № 255) і тематики дисертаційних робіт Чемеровського В.О. "Клініко-експериментальне обгрунтування імплантації капьцій-фосфатної кераміки, легованої кремнієм, за осколкових переломів кісток у собак" та Тодосюк Т.П. "Клініко-експериментальне обгрунтування остеозаміщення кальцій-фосфатною керамікою, легованою германієм, за складних осколкових переломів кісток у собак". Зазначено, що останні досягнення у вивченні молекулярно-біологічних і гістоморфологічних механізмів функціонування різних типів кісткової тканини та знання метаболізму, фізіологічної і репаративної регенерації, а також розширення можливостей візуальної діагностики кістково-суглобової патології за допомогою комп’ютерної томографії, рентгенівської денситометрії, артроскопії і магнітно-резонансної томографії, обгрунтування новітніх інструментально-імплантаційних матеріалів для фіксації переломів і створення оптимальних умов для їх консолідації, суттєво підвищує ефективність травматологічної та ортопедичної допомоги у тварин різних видів, зокрема тварин-компаньйонів (собаки, коти, коні).

Значну частину серед усіх захворювань дрібних свійських тварин складають неінфекційні, серед яких найбільш розповсюдженими є хірургічні, які в умовах великого міста сягають до 50 %. Мета роботи - з'ясування поширеності хірургічної патології серед дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки "Асті" (м. Київ), встановлення ймовірних етіологічних чинників, що їх спричиняють та характерного симптомокомлексу виявлених патологій. Серед завдань досліджень: шляхом проведення хірургічної диспансеризації встановити поширення хірургічної патології серед дрібних тварин та розкрити причини їх виникнення, охарактеризувати симптоми й основні зміни у разі виявлених патологій. Об'єктом дослідження були дрібні тварини різних вікових груп та порід із хірургічною патологією, що надходили до ветеринарної клініки "Асті" для надання ветеринарної допомоги протягом 2019 - 2020 рр. Під час проведення моніторингового обстеження на основі зібраного у власників анамнезу, а також даних клінічного обстеження та за потреби спеціальних досліджень встановлювали поширення, етіологію, притаманну симптоматику, діагноз. Отримані результати порівнювали з даними в літературних джерелах, після чого з'ясовували остаточний діагноз. Представлені дані щодо розповсюдження хірургічної патології у дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки "Асті", а саме з'ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Встановлено, що з діагностованої патології найбільш поширеною була хірургічна (56 %), а в її структурі домінували абсцеси (10,8 %), неоплазії (10,7 %), пухлини молочних залоз (7,7 %), зовнішній отит (7,0 %), дерматити (6,9 %), рани (5,9 %). Розвиток хірургічної патології супроводжується розвитком запальної реакції та відповідними патологічними змінами м'яких тканин та кісток у ділянці локалізації патологічного процесу. Хірургічна патологія у дрібних домашніх тварин значно поширена і потребує постійного дослідження, вивчення та систематизації.

Наведено результати авторських досліджень, а також дані інших дослідників з оцінки впливу алогенних мезенхімальних стовбурових клітин на перебіг репаративного остеогенезу за показниками рентгенологічних, макроскопічних, гістологічних і біохімічних досліджень сироватки крові.

Наведено результати з вивчення макроскопічних змін у великогомілковій кістці кролів за експериментального механічного ушкодження після ведення алогенних мезенхімальні стовбурових клітин (СК) у яремну вену і безпосередньо в місце ушкодження кісткової тканини (КТ). Ушкодження КТ моделювали на кролях 3-місячного віку породи шиншила, в середній третині діафізу великогомілкової кістки. Макроскопічні дослідження процесу відновлення дефекту великогомілкової кістки проводилися на 3, 7, 14, 21, 28 і 42 доби. Проведені макроскопічні дослідження загоювання дефекту великогомілкової кістки свідчать про відмінність процесів регенерації у кролів контрольної групи і дослідних груп після застосування їм алогенних мезенхімальних СК. Встановлено, що за введення алогенних мезенхімальних СК, процеси регенерації перебігають швидше, вже на 3 добу в зоні ушкодження відмічається відсутні згустки крові, а в наступні фази регенеративного остеогенезу реакції прилеглих м'яких тканин, утворення кісткового мозоля і зменшення його в об'ємі прискорені. Практично повне відновлення дефекту за введення алогенних мезенхімальних СК відбувається на 28 добу. В той час, як у тварин контрольної групи воно завершується лише на 42 добу. Крім того встановлено що за введення алогенних мезенхімальних СК безпосередньо в місце ушкодження процеси регенерації в ділянці створеного дефекту кістки більш інтенсивно виражені в першу та подальші фази регенерації, ніж у тварин після застосування алогенних мезенхімальних СК внутрішньовенно. Одержані дані можуть бути використані для відновлення ушкодженої КТ з використанням СК, а також для подальших експериментальних досліджень.

Ветеринарна анестезіологія досить молода наука, нині триває пошук оптимальних схем і препаратів для використання під час оперативних втручань у дрібних домашніх тварин. Найчастіше використовують два види наркозу - інгаляційний і внутрішньовенний. Але через високу вартість апарату для підтримки інгаляційного наркозу частіше використовують внутрішньовенний. Дослідження проводили на базі ветеринарної клініки "На Робочій" у м. Дніпрі. Мета дослідження - визначення седативного й аналгетичного ефектів порівняно з попередніми поколіннями цих препаратів. При виконанні досліджень було сформовано дві групи собак по п'ять тварин у кожній, в першій (дослідній) групі використовували схему анестезії із застосуванням Дексмедетомідину + Пропофол + Бутарфанол, у другій групі (контрольній) використовували схему із застосуванням Седазину + Пропофол + Бутарфанол. Виявлено, що в дослідній групі стан анестезії починався швидше на 41,7 %. Тривалість анестезії в дослідній групі була довшою на 33,3 %, що давало змогу проводити більш тривалі оперативні втручання. При дослідженні впливу на системи організму виявилося, що артеріальний тиск у дослідній групі після введення препарату тимчасово знижувався, але швидко піднімався до фізіологічних норм, коли в контрольній групі його зниження було неконтрольоване і потребувало корекції. Щодо вивчення аналгетичного ефекту, досліджувалися ЧСС, А/Т (середній), скорочення м'язів черевної стінки в чотири періоди оперативного втручання (перед початком операції, під час розсікання білої лінії, під час найбільших травматичних втручаннях, стан відновлення після анестезії). Виявилося, що в дослідній групі показники ЧСС (під час усіх стадій дослідження) були в межах 100,8 уд./хв.), А/Т - 100,6 мм рт. ст.,а скорочення м'язів черевної стінки не були помітні, тоді як показники контрольної групи: ЧСС в різні періоди мав різні показники (в середньому 112,6 уд./хв), А/Т - 110,3 мм рт. ст, в той час скорочення м'язів черевної стінки були досить помітні. Щодо аналізу аналгетичних ефектів, можна говорити, що під час проведення більш травматичних маніпуляцій і у стані відновлення після анестезії різниця в показниках між дослідною і контрольною групами становила 24,1 і 9,4 %. Аналізуючи всі представлені дані, можна зробити висновок, що використання схеми Дексмедетомідин + Пропофол + Буторфанол є більш ефективним через більш швидше входження в аналгезію, більш тривалий період анестезії, кращі показники щодо знеболення тварини.

Ветеринарна анестезіологія досить молода наука, нині триває пошук оптимальних схем і препаратів для використання під час оперативних втручань у дрібних домашніх тварин. Найчастіше використовують два види наркозу - інгаляційний і внутрішньовенний. Але через високу вартість апарату для підтримки інгаляційного наркозу частіше використовують внутрішньовенний. Дослідження проводили на базі ветеринарної клініки "На Робочій" у м. Дніпрі. Мета дослідження - визначення седативного й аналгетичного ефектів порівняно з попередніми поколіннями цих препаратів. При виконанні досліджень було сформовано дві групи собак по п'ять тварин у кожній, в першій (дослідній) групі використовували схему анестезії із застосуванням Дексмедетомідину + Пропофол + Бутарфанол, у другій групі (контрольній) використовували схему із застосуванням Седазину + Пропофол + Бутарфанол. Виявлено, що в дослідній групі стан анестезії починався швидше на 41,7 %. Тривалість анестезії в дослідній групі була довшою на 33,3 %, що давало змогу проводити більш тривалі оперативні втручання. При дослідженні впливу на системи організму виявилося, що артеріальний тиск у дослідній групі після введення препарату тимчасово знижувався, але швидко піднімався до фізіологічних норм, коли в контрольній групі його зниження було неконтрольоване і потребувало корекції. Щодо вивчення аналгетичного ефекту, досліджувалися ЧСС, А/Т (середній), скорочення м'язів черевної стінки в чотири періоди оперативного втручання (перед початком операції, під час розсікання білої лінії, під час найбільших травматичних втручаннях, стан відновлення після анестезії). Виявилося, що в дослідній групі показники ЧСС (під час усіх стадій дослідження) були в межах 100,8 уд./хв.), А/Т - 100,6 мм рт. ст.,а скорочення м'язів черевної стінки не були помітні, тоді як показники контрольної групи: ЧСС в різні періоди мав різні показники (в середньому 112,6 уд./хв), А/Т - 110,3 мм рт. ст, в той час скорочення м'язів черевної стінки були досить помітні. Щодо аналізу аналгетичних ефектів, можна говорити, що під час проведення більш травматичних маніпуляцій і у стані відновлення після анестезії різниця в показниках між дослідною і контрольною групами становила 24,1 і 9,4 %. Аналізуючи всі представлені дані, можна зробити висновок, що використання схеми Дексмедетомідин + Пропофол + Буторфанол є більш ефективним через більш швидше входження в аналгезію, більш тривалий період анестезії, кращі показники щодо знеболення тварини.

Індекс рубрикатора НБУВ: П875.271-953-7 + П855.6 Бруштинова кислота

Рубрики:

Рани тварин

Протимікробні та протиінвазійні (протипаразитарні) ветеринарні засоби

Шифр НБУВ: РА438322 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Введення до раціону молодняка свиней зерна пшениці, консервованої бактеріальними препаратами субтікон та KT-L-18/1 відповідно у дозах 10 та 8 мл робочої суспензії на 1 кг зерна за період досліду забезпечило середньодобові прирости живої маси на рівні 668 та 670 г, що було на 6,8 та 7,5 % вище, ніж у контролі. Морфологічні та біохімічні показники крові свиней усіх груп були в межах фізіологічної норми. Собівартість 1 ц приросту у I дослідній групі (субтікон) знизилася на 126,0 грн., у II дослідній (KT-L 18/1) - на 60,0 грн., а рівень рентабельності збільшився відповідно на 3,1 і 1,5 % у порівнянні з контролем (без обробки).

Наведено результати з вивчення рентгенологічних змін у кістковій тканині (КТ) кролів за експериментального механічного ушкодження після введення алогенних мезенхімальні стовбурових клітин (СК) у яремну вену. Встановлено, що механічне ушкодження кістки спричиняє виражену реакцію з боку КТ та прилеглих м'яких тканин. Після введення алогенних мезенхімальних СК в яремну вену активізуються процеси регенерації та консолідації КТ, яка розпочинається з періостальної мозолі, що свідчить про міграцію клітин в місце нанесення дефекту. Алогенні мезенхімальні СК пришвидшують реакцію м'яких тканин, утворення кісткової мозолі та консолідацію КТ. Одержані дані можуть бути використані для відновлення ушкодженої КТ з використанням СК, а також для подальших експериментальних досліджень.

Актуальним питанням у ветеринарній неврології є дослідження стану пацієнта після травматичного ушкодження осьового скелета використовуючи нейрохірургічні шкали. Під час проведення клінічного огляду стан тварини оцінюється за допомогою Протоколу неврологічного обстеження із визначенням локалізації місця вірогідного ушкодження і соматома, який відповідає певній парі спинномозкових нервів. Точне виявлення місця ураження надає змогу правильно сформулювати прогноз, метод хірургічного втручання і медикаментозного лікування за умов стаціонарного утримання в клініці ветеринарної медицини.

Оптимізовано лікувальне застосування місцевих анестетиків з метою аналгезії та патогенетичного лікувального впливу на прикладі 0,2 %-ного розчину бупівакаїну як препарату для диференціальних блокад що забезпечує усунення больового синдрому та скорочення терміну лікування. Експериментально та клінічно обґрунтовано використання електронейростимуляції із застосуванням приладу “Stimuplex NHS12” за провідникових блокад та “тунелювання” катетера за епідуральних блокад у собак. Вдосконалено техніки епідуральної анестезії в собак та великої рогатої худоби, а також провідникових блокад плечового сплетіння (brachial plexus), сідничного (n. ischiadicus) та стегнового (n. femoralis) нервів у собак шляхом периневральної катетеризації. Доведено, що застосування епідурального введення 0,2 %-ного розчину бупівакаїну сприяє більш благоприємному перебігу післяопераційного періоду в собак і великої рогатої худоби, що проявляється меншими змінами показників крові і менш вираженою запальною реакцією за показниками цитокінового профілю удослідних тварин. Серед біохімічних показників найбільш інформативними були зміни показників стресової реакції - глюкози та кортизолу.

Досліджено динаміку біохімічних показників крові у кролів із нанесеною травмою кісткової тканини. Аналіз динаміки вмісту лужної фосфатази, кальцію та фосфору крові в різні терміни репаративного остеогенезу та одночасно виконаних рентгенівських знімків ушкодженої кісткової тканини підтверджує закономірність і характер їх розвитку, пов'язані із динамікою регенеративних процесів. Встановлено характер динаміки кожного показника залежно від стадії загоєння перелому. Динаміка вмісту кальцію, фосфору й активності лужної фосфатази може слугувати прогностичним критерієм процесів остеорепарації травмованої кісткової тканини. Одержані дані можуть бути використані для контролю відновлення кісткової тканини після травми.

Вивчено дії остеотропних наноаквахелатів металів Mg, Fe, Co, Cu, Zn, Ag за різних видів переломів кісток без зміщення та зі зміщеням кісткових уламків, а також за розвитку гнійного остеомієліту у собак. Висвітлено морфометричні та фізичні особливості променевої та великогомілкової кісток у собак за норми та різних типів травм. Доклінічними дослідженнями доведено нешкідливість та безпечність суміші наноаквахелатів металів. Досліджено особливості системного впливу суміші наноаквахелатів металів за модельного перелому стегнової кістки у щурів і характер їх впливу на зрощення перелому. Встановлено позитивну динаміку перебігу остеорепарації закритих переломів кісток у собак із використанням суміші наноаквахелатів металів за різних методів остеосинтезу та способів її застосування за рахунок посилення щільності кісткової тканини, підвищення білоксинтезувальної функції печінки та неспецифічної імунологічної реактивності, що дозволяє прискорити зрощення переломів у 1,2 - 1,3 раза. Проведено дослідження мікрофлори ранового ексудату за відкритих переломів кісток у собак та удосконалено методи лікування сумішшю наноаквахелатів металів гнійного остеомієліту різної етіології у собак.

Наведено дані щодо поширення гнійних ран у коней, проведено клінічні, планіметричні дослідження, а також лікування хворих тварин. Встановлено, що аерозольне застосування "Чемі-спрею" 1 раз на добу після виконання первинної хірургічної обробки рани у поєднанні з одноразовим парентеральним введенням 15 % амоксициліну сприяє очищенню ран від некротичних тканин до 6,8 ± 0,64 доби. Середній термін загоєння становив 23,6 ± 0,64 діб, що свідчить про доцільність застосування під час лікування поранених тварин як локальних, так і загальних методів терапії.

На основі комплексного дослідження обгрунтовано лікування телят за виразки язика. В результаті досліджень біологічних субстратів у хворих тварин встановлено підвищення: в слині - вмісту альбумінів у 1,8 раза, в сироватці крові - активності АсАТ у 1,7 раза, ГГТП і ЛФ у 1,5 і 2 рази відповідно. Ці зміни свідчать, що виразка язика у великої рогатої худоби часто супроводжується розвитком гепатодистрофії. Застосування комплексної терапії (20 % розчин натрію тераборат у гліцерині та гепавекс 200) за цієї патології у телят супроводжується позитивними змінами біохімічних показників крові, які вказують на відновлення обмінних процесів печінки.

Практичне використання біологічно активних субстанцій ускладнюється їх нестабільністю, складністю попередньої підготовки та нанесення. Використання допоміжних речовин дає можливість створити зручну для застосування готову форму препарату та скорегувати активність субстанції. Широкий спектр антимікробної дії ферментного препарату Циторецифен надає підстави розглядати його як перспективну основу м'яких готових форм препарату. Мета роботи полягає в розробленні композиції м'якої готової форми препарату-антисептика для медицини та ветеринарії на основі Циторецифену. Літичну активність ферментного комплексу та його готових форм визначали турбідіметричним методом за здатністю до деградації суспензії мікробної тест-культури. Визначено вплив основних формоутворюючих допоміжних речовин (проксанолу 268, ПЕО-400, ПЕГ-600, ПЕГ-1000 і гліцерину) консервантів і анестетиків (мірамістину, офлоксацину, димексиду, лідокаїну) на літичну активність бактеріолітичного ферментного препарату Циторецифен. Встановлено відсутність істотного негативного впливу вибраних допоміжних речовин на активність ферменту, а отже, можливість їх використання у складі готових форм препарату. Висновки: запропоновано композицію антисептичної мазі для ветеринарного та медичного застосування на основі поліоксиетиленів, проксанолу 268, гліцерину, лідокаїну та офлоксацину, що містить 40 мг/мл ферментного препарату Циторецифен.

Наведено дані стосовно спектра мікрофлори свиней, хворих на запальні та запально-гнійні процеси. Вік тварин - від 2-х місяців до 2,5 років. Породи - велика біла та ландрас. Встановлено, що в осередках гнійного запалення найчастіше та у більш високій концентрації виявляли Actinobacillus actinomycetem comitans та Staphylococcus aureus. Зі слизової носової порожнини під час запальних процесів у свиней найчастіше ізолювали Escherichia coli. В урогенітальному тракті переважали Campylobacter coli, Escherichia coli та Candida albicans.

Вивчено функціональний стан автономної нервової системи за комп'ютерним аналізом варіабельності серцевого ритму та обгрунтовано комбіновану внутрішньовенну анестезію у собак різного віку залежно від типу больової реакції. Встановлено, що з віком у собак періоди деполяризаії та реполяризаії міокарда збільшуються, а збудження синусного вузла подовжується. Істотна варіативність автономної нервової системи є особливістю собак 4 - 6 міс. У віці 5 - 7 років виявлено найвищу активність нейрогуморальних факторів, а найнижчу - у 2 міс. Доведено, що за соматичного болю у собак розвивається симпатико-парасимпатичний дисбаланс зі зменшенням парасимпатичного впливу на серцевий ритм у віці 2 міс., порушенням зв'язків між центральним і автономним контурами регуляції у 4 - 6 міс., збільшенням парасимпатичного впливу в 1 - 3 роки та глибокою парасимпатикотонією у тварин старше 5 років. За вісцерального болю він особливо виражений у віці до 6 міс., який супроводжується у 2 міс. парасимпатикотонією, зменшенням парасипматичного впливу й адаптаційного резерву в 5 - 7 років та його збільшенням у тварин старше 8 років. Охарактеризовано схеми загального знеболювання у собак різного віку із включенням ацепромазину, кетаміну, стадолу чи пропофолу з адекватною і прогнозованою анестезією за обох типів больової реакції.

Висвітлено результати лабораторних досліджень крові (сироватки) за низкою гематологічних і біохімічних показників від корів, хворих на гнійно-запальні процеси в дистальному відділі кінцівок, до та після використання інтраваскулярного лазерного опромінення крові. Встановлено, що використання ІЛОК і локально порошку сульфату міді сприяє нормалізації запального процесу. До того ж у сироватці крові реєструється вірогідне зниження активності аспарагінової трансамінази та збільшення (в контрольній групі) лужної фосфатази. Крім того у дослідній групі відмічали зниження, а в контрольній збільшення відсотка лімфоцитів, а також збільшення гемоглобіну в дослідній та зменшення його в контролі.

Розглянуто питання поширення виразки язика великої рогатої худоби у господарствах центрального регіону України. В результаті огляду продуктів забою встановлено, що в окремих господарствах Полтавської області уражено в середньому 32,6 % тварин. У Котелевському, Решетилівському, Чорнухівському та Шишацькому районах Полтавської області виразка язика реєструється від 15 до 37 %. У районах Сумської, Черкаської та Харківської областей - 17 - 42 %. Одержані дані свідчать про значне поширення виразки язика великої рогатої худоби у дослідженому регіоні.