Приведены данные изучения и анализа законодательной и нормативной базы по вопросам социальной защиты военнослужащих, определения ожидаемых медицинских, социальных и экономических эффектов и дана оценка медицинской и социальной эффективности внедрения системы профилактических мероприятий.

Визначено основні проблеми в організації медико-соціальної допомоги пенсіонерам Міністерства оборони (МО) України, що стало підгрунтям для розробки й обгрунтування комплексу заходів з удосконалення системи лікувально-профілактичного забезпечення. Розроблено Положення щодо порядку проведення диспансеризації МО України, базовим принципом якого є проведення щорічних медичних обстежень, розподіл пенсіонерів на групи здоров'я за наявними хронічними захворюваннями, ступенем рухової активності, здатності до самообслуговування та потреби в медико-соціальній допомозі.

Встановлено основні закономірності поширеності неінфекційних хвороб серед сільського населення, прояв яких потребував надання екстреної медичної допомоги й організації надання екстреної медичної допомоги сільському населенню на догоспітальному етапі. Розроблено якісно нову функціонально-організаційну модель надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі. Досліджено ефективність впровадження розробленої функціонально-організаційної моделі в практику охорони здоров'я Свалявського району на Закарпатті.

Результаты исследования позволяют констатировать, что проведению диспансеризации личного состава в системе медицинского обеспечения СБ Украины уделяется соответствующее внимание. Отмечено, что разработка и внедрение функционально-организационной модели взаимодействия Военно-медицинской службы органов СБ Украины с учреждениями территориальной системы здравоохранения, медицинскими службами разного ведомственного подчинения в условиях единого медицинского пространства Украины позволило в целом повысить эффективность проведения диспансеризации личного состава СБ Украины.

Використання сучасних хірургічних методів лікування хворих на катаракту і глаукому, які проживають у сільській місцевості, недостатнє і не досягає оптимального рівня. Існуюча недостатня кваліфікація рівня лікарів-офтальмологів, низький рівень ресурсного забезпечення очних стаціонарів (кадрові, матеріально-технічні, фінансові), низький рівень мотивування та соціально-психологічні проблеми серед хворих зумовлюють несприятливу ситуацію в Україні щодо подальшого збільшення кількості слабкозорого та сліпого населення у сільській місцевості. Запропоновано організаційні шляхи вирішення даної проблеми.

Ведущим направлением в системе медико-санитарного обеспечения личного состава СБ Украины является профилактическое, которое содействует сохранению здоровья личного состава, достижению в соответствующие сроки стойкого и адекватного структурным и функциональным возможностям восстановления нарушенных функций организма индивидума для оптимального выполнения им обязанностей военной службы и служебной дятельности.

У результаті моделювання та порівняльного аналізу можливих сценаріїв вирішення проблеми доступності первинної медико-санітарної допомоги у сільській місцевості шляхом забезпечення лікарів загальної практики/сімейної медицини автотранспортом визначено, що найбільш ефективним є сценарій, який передбачає використання інноваційних механізмів державно-приватного партнерства. Вони полягають у застосуванні фінансового лізингу автомобілів із залученням інвестицій з європейського фінансового ринку та у підвищенні оплати праці лікарів у вигляді натуральної складової - передачі автомобіля лікарю у власність по закінченню певного терміну експлуатації.

Вивчено особливості формування захворюваності сільського населення у зв'язку з критичними радіусами обслуговування. Доведено, що такими є 2 км (фельдшерсько-акушерський пункт) і 6 км (сільська амбулаторія). Села, віддалені від пунктового, як правило, малонаселені, зі старшим віковим складом населення, гірше забезпечені закладами соціальної інфраструктури, зокрема медичними. Саме тут спостерігаються найбільші розбіжності між значними потребами в медичних послугах та обмеженими умовами їх забезпечення.

Проаналізовано інформацію про національний склад населення України, чисельність, розселення і становище національних меншин та етнографічних груп в Україні, міжнародні та державні правові акти щодо захисту їх національних інтересів, прав і свобод. Обгрунтовано методичні підходи. Опрацьовано методику досліджень стану здоров'я та медичного обслуговування національних меншин.

Висвітлено досвід державного регулювання медико-соціальних проблем інвалідів у зарубіжних країнах; проаналізовано основні механізми вдосконалення державно-управлінської діяльності з організації медичної та соціальної реабілітації інвалідів в Україні.

Проаналізовано проблеми, пов'язані із застосуванням примусових заходів медичного характеру та примусового лікування у кримінально-правовому аспекті. Висвітлено проблеми, пов'язані із впливом на осіб, які вчинили злочин і за тих чи інших підстав потребують медичного втручання. Розкрито основні питання призначення, зміни та припинення примусових заходів медичного характеру, а також примусового лікування.

Рассмотрена проблема обеспечения права заключенных на надлежащую медицинскую помощь. Целью работы - исследование и анализ ключевых нормативно-правовых актов, регулирующих право на медицинскую помощь лиц, лишенных свободы, и выяснения проблем, возникающих при реализации этого права. Методы исследования - исторический, социологический, процессуальный и институциональный анализ, бихевиористский и синергетический подходы, гражданско-правовой метод. Проведен анализ нормативно-правовой базы, регулирующей вопросы права на медицинскую помощь и порядок его реализации. Теоретически обоснованно, что от того, насколько качественной является юридическая система защиты прав человека в сфере здравоохранения, насколько каждый человек может воспользоваться данными ему правами, во многом зависит успешное и динамическое развитие как медицинского права в частности, так и государства в целом. При этом правовые нормы в сфере здравоохранения не должны оставаться лишь декларациями, то есть нормами, которые не сопровождаются созданием системы их реализации, охраны и защиты. Вывод: необходимо сосредоточить больше внимания на совершенствовании правовой системы и фактическом использовании законодательных положений, касающихся расследования жалоб относительно жестокого обращения и унижения достоинства, непредоставления или ненадлежащего оказания медицинской помощи, ненадлежащих условий содержания под стражей лиц, лишенных свободы.

Рассмотрена проблема обеспечения права заключенных на надлежащую медицинскую помощь. Целью работы - исследование и анализ ключевых нормативно-правовых актов, регулирующих право на медицинскую помощь лиц, лишенных свободы, и выяснения проблем, возникающих при реализации этого права. Методы исследования - исторический, социологический, процессуальный и институциональный анализ, бихевиористский и синергетический подходы, гражданско-правовой метод. Проведен анализ нормативно-правовой базы, регулирующей вопросы права на медицинскую помощь и порядок его реализации. Теоретически обоснованно, что от того, насколько качественной является юридическая система защиты прав человека в сфере здравоохранения, насколько каждый человек может воспользоваться данными ему правами, во многом зависит успешное и динамическое развитие как медицинского права в частности, так и государства в целом. При этом правовые нормы в сфере здравоохранения не должны оставаться лишь декларациями, то есть нормами, которые не сопровождаются созданием системы их реализации, охраны и защиты. Вывод: необходимо сосредоточить больше внимания на совершенствовании правовой системы и фактическом использовании законодательных положений, касающихся расследования жалоб относительно жестокого обращения и унижения достоинства, непредоставления или ненадлежащего оказания медицинской помощи, ненадлежащих условий содержания под стражей лиц, лишенных свободы.

Розглянуто аналітичні матеріали про стан медичної допомоги в пенетенціарних установах. Досліджено стан пенітенціарної медицини. Проаналізовано необхідні негайні заходи щодо поліпшення медичної допомоги та умов тримання в українських тюрмах. Запропоновано основні засади концепції реформування пенітенціарної системи.