Розглянуто проблему модусу здоров'я у єдності аксіологічного, наукового та валеологічного аспектів. Суть життєвого модусу здоров'я розкрито як процес розгортання природного та соціального, здорового та хворобливого, свідомого та генетично уродженого, сутнісних сил людини та ціннісних імперативів суспільства. Модус здоров'я визначено як культурно історично визначену та виправдану іманентну властивість, що об'єднує суспільне й індивідуальне у ціннісному полі. На відміну від здорового способу життя модус здоров'я є культурно-історично визначеною життєспроможністю людини до реабілітації та продуктивної діяльності у суспільстві, певним модусом служіння та соціальної значущості, зміст якого не редукується до цінностей "слава", "власність", "влада". Досліджено валеологічні норми модусу здоров'я, механізм реалізації здорового способу життя, його параметри, аксіологічні, соціальні й іманентні характеристики. Доведено, що аксіологічний вимір модусу здоров'я виявляє його суспільну цінність та визначає практичні напрямки державного регулювання й охорони здоров'я громадян.