Длительное влияние свинца и фтора на организм постепенно снижает адаптационные резервы организма. Последовательное добавление к рациону биопротекторов пектина, кальция и триовита приводит к восстановлению прооксидантно-антиоксидантного равновесия, что подтверждается повышением интегрального коэффициента антиоксидантной защиты от 0,09 до 1. Предложен метод оценки состояний адаптационных реакций организма и силы действия стресс-факторов химической природы в процессе коррекции нарушений адаптации по значению интегрального коэффициента антиоксидантной защиты, который основан на соотношении показателей активности антиоксидантной системы и интенсивности продуктов липопероксидации.

Посилаючись на літературні джерела та власний досвід лікувальної, науково-дослідної та педагогічної роботи, вказано на необхідність удосконалення підготовки медичного персоналу та діяльності медичних закладів.

  Скачати повний текст

Вивчено вільнорадикальні процеси та стан антиоксидантної системи в печінці і мозку щурів на різних стадіях пубертату за умов іммобілізаційного стресу різної інтенсивності. Дослідження показало, що за умов короткочасної іммобілізації в печінці щурів пубертатного віку та в мозку тварин віком двох місяців формуються прояви оксидативного стресу. За умов тривалої іммобілізації оксидативний стрес у мозку та печінці виникає тільки у щурів 1,5-місячного віку. Ці зміни супроводжуються модуляцією активності антиоксидантних ферментів і вмісту низькомолекулярних антиоксидантів. Зрушення, які виникають, відображають неоднаковий внесок оксидативного стресу в адаптацію тканин внутрішніх органів до ушкоджувальної дії сильних стресорів у різному віці.

Досліджено вплив цитостатичної сполуки похідного дигідропіролу (Д1) на слизову оболонку різних відділів кишечника щурів окремо та на тлі дії оксидативного стресу (ОС). Показано відсутність пригнічення проліферації клітин крипт за дії Д1 окремо, а також зменшення під впливом даної сполуки токсичної дії ОС в усіх відділах кишечника.

Всестороннее исследование патофизиологических механизмов действия ксенобиотиков является актуальной проблемой современной медицины. С целью определения состояния процессов нейроэндокринной регуляции у крыс в условиях длительного влияния оксиэтилированных нонилфенолов и их производных было определено содержание гормонов гипофиза, щитовидной железы, эпифиза. На 45 сутки воздействия веществ в дозе 1/10 ДЛ50 в сыворотке крови наблюдается снижение уровня тироксина, мелатонина на фоне повышения тиреотропина, что свидетельствует о формировании напряженного адаптивного состояния с начальными признаками истощения защитно-компенсаторных механизмов. Длительное влияние веществ в дозе 1/10 ДЛ50 способствует повышению содержания тироксина на фоне снижения тиреотропина и мелатонина, что свидетельствует о формировании состояния организма, направленного на сохранение стабильных параметров гомеостаза. Нарушение гормонального профиля является одним из патогенетических звеньев механизмов действия оксиэтилированных нонилфенолов и их производных, что необходимо учитывать при разработке способов их коррекции.

Цель работы - изучение влияния новых марок лапроксидов in vitro на возможность формирования точечных генных мутаций в краткосрочных опытах как прогностической основы развития отдаленных эффектов и в первую очередь мутагенеза, канцерогенеза и тератогенеза. Установлено, что лапроксиды активируют в определенных концентрациях локусы генов триптофансинтетазы, beta-галактозидазы, щелочной фосфатазы и гипоксантинфосфорибозилтрансферазы. Анализ уровней мутагенного действия лапроксидов по сравнению с классическими мутагенами позволил исключить у данной группы соединений наличие специфического мутагенного эффекта, хотя и было установлено на бактериях и культурах перевиваемых клеток генотоксическое действие. Все вещества в зависимости от их концентрации способны ингибировать синтез белка, РНК и ДНК. В концентрациях менее 5 мг/л и при процентном содержании ниже 0,00039 % эпоксидсодержащие олигоэфиры не оказывают влияния на генетический аппарат. В концентрациях более 5 мг/л и процентном растворе выше 0,00039 % они способны оказывать мутагенное действие. Исследования обнаружили, что менее чувствительными к воздействию лапроксидов являются штаммы бактерий E. coli K-12F037 и E. coli MRE-600, а также перевиваемые культуры клеток мышиной миеломы X63.

Наведено дані щодо ризиків використання витратних матеріалів із поліхлорвінілів, що містять пластифікатор (пом'якшувач) діетилгексилфталат (ДЕГФ). Наведено дані щодо впливу ДЕГФ на різні органи та системи організму, особливо у пацієнтів групи ризику.

Мета роботи - провести аналіз досліджень, присвячених участі і ролі основних макро- і мікроелементів у метаболічних процесах, пов'язаних із дефіцитом, надлишком або їх дисбалансом в організмі. Висновки: у даному огляді узагальнено наукові дані про роль макро- і мікроелементів у патогенезі цілого ряду захворювань. Неоднозначність наукових даних щодо результатів досліджень вмісту мікроелементів у різних органах і системах, їх ролі в життєдіяльності організму, свідчить про складність проблеми і доводить доцільність її подальшого вивчення для опрацювання сучасних методів лікування та створення наукових рекомендацій щодо здорового способу життя людини. Для оцінки елементного статусу організму доцільно використовувати систему визначення мікроелементного забезпечення організму за мікроелементограмами.

Розкрито біохімічні механізми порушень структурно-функціонального стану клітинних мембран у щурів, токсифікованих протягом 30 діб сумішами імідазолінів з домішками піперазину та аміноаміду, обгрунтовано використання препарату на основі натрієвої солі бурштинової кислоти як мембранопротектора. Встановлено, що дія органічних сумішей імідазолінів реалізується через генерацію активних форм кисню, активацію окислювальної модифікації білків та адсорбуванням у клітинних мембранах неполярних угрупувань. Доведено, що патогенетичною ланкою дії досліджуваних речовин є зміна фосфоліпідного складу мембран (збільшення лізоформ фосфоліпідів), зменшення їх ізоляційних властивостей, порушення фізичних параметрів клітинних мембран, а саме зниження електричної ємності та активного опору, збільшення мікров’язкості, підвищення проникності, що сприяє порушенню функціонування мембранозв’язаних рецепторних комплексів. За умови дії ксенобіотиків виникають структурні та функціональні порушення роботи мембранозв’язаного дихального ланцюга мітохондрій гепатоцитів щурів. Доведено, що введення щурам мембранопротектора реамберину за токсичного ураження клітинних мембран імідазоліновмісними сумішами приводить до суттєвого покращення динаміки змін варіативних показників.

Оцінено динаміку змін основних показників стану специфічної та неспецифічної імунної резистентності організму експериментальних тварин в умовах дії хімічних речовин у субтоксичних дозах у підгострому експерименті. Виявлено наслідки тривалого впливу досліджуваних речовин на процеси нейрогуморальної регуляції за гормональним профілем сироватки крові, вмістом біогенних моноамінів і нейромедіаторних амінокислот у головному мозку щурів, динамікою змін показників білкового та мінерального обмінів. Досліджено у тварин, токсифікованих оксиетильованими нонілфенолами й їх похідними, стан окиснювального гомеостазу та його наслідків за активністю оксидантно-антиоксидантної системи крові, тіолдисульфідної системи мембран еритроцитів, мікросомального окиснення у печінці, фосфоліпідним складом, плинністю та проникністю мембран клітин крові. Установлено динаміку змін енергетичних процесів за вмістом у печінці щурів аденілових нуклеотидів та активністю дихального ланцюга у мітохондріальній фракції гепатоцитів. Виявлено "сигнальні" показники структурно-метаболічних і функціональних порушень за умови тривалої дії на організм піддослідних тварин оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних. Оцінено стан неспецифічних адаптивних реакцій організму експериментальних тварин на введення хімічних речовин за змінами "сигнальних" показників у динаміці спостереження. Розроблено й апробовано програму корекції структурно-метаболічних і функціональних порушень в організмі щурів, викликаних тривалим надходженням оксиетильованих нонілфенолів та їх похідних.

Мета роботи - провести аналіз досліджень, присвячених участі і ролі основних макро- і мікроелементів у метаболічних процесах, пов'язаних із дефіцитом, надлишком або їх дисбалансом в організмі. Висновки: у даному огляді узагальнено наукові дані про роль макро- і мікроелементів у патогенезі цілого ряду захворювань. Неоднозначність наукових даних щодо результатів досліджень вмісту мікроелементів у різних органах і системах, їх ролі в життєдіяльності організму, свідчить про складність проблеми і доводить доцільність її подальшого вивчення для опрацювання сучасних методів лікування та створення наукових рекомендацій щодо здорового способу життя людини. Для оцінки елементного статусу організму доцільно використовувати систему визначення мікроелементного забезпечення організму за мікроелементограмами.