Розглянуто питання харчових токсикоінфекцій, наведено відомості щодо основних збудників, їх біологічні характеристики, висвітлено методи та засоби діагностики, а також заходи щодо контролю і профілактики. Описано особливості епізоотології та епідеміології сальмонельозів, стафіло- та стрептококових харчових отруєнь. Значну увагу приділено питанням ветеринарно-санітарного контролю продукції тваринництва та її реалізації.

Рассмотрены вопросы пищевых токсикоинфекций, приведены сведения об основных возбудителях, их биологические характеристики, освещены методы и средства диагностики, а также мероприятия по контролю и профилактике. Описаны особенности эпизоотологии и эпидемиологии сальмонеллезов, стафило- и стрептококковых пищевых отравлений. Значительное внимание уделено вопросам ветеринарно-санитарного контроля продукции животноводства и её реализации.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання етіології, епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики сальмонельозів у дітей. Увагу приділено етіології та класифікації клінічних форм, диференціальній діагностиці сальмонельозів і клінічно подібних захворювань. Описано різні варіанти клінічного перебігу, ускладнення та рецидиви сальмонельозів, а також методи їх ранньої діагностики.

На цей час відомо низку температурно-чутливих елементів - РНК-термометрів, що відрізняються структурно та функціонально, і які контролюють розмаїття біологічних процесів бактерій, включаючи вірулентність. Відомі PHК-термометри є структурами, що являють собою або одну протяжну шпилькову структуру, або декілька шпильок, які можуть бути як досконалими, так і недосконалими. На основі комп'ютерного та термодинамічного аналізів повністю секвенованих геномів 25 ізолятів Salmonella enteriса встановлено алгоритм та критерії пошуку потенційних РНК-термометрів, що дозволить в подальшому провести пошук потенційних РНК-термометрів в геномі інших соціально значимих патогенів. Для S. enterica на додаток до відомого 4U-PHК-термометра визначено чотири шпилькові структури, які можуть бути новими РНК-термометрами. Вони відповідають необхідним та достатнім умовам утворення РНК-термометрів та є висококонсервативними неканонічними структурами, оскільки присутні в геномі всіх досліджених ізолятів S. enterica. Проаналізовано температурно-чутливий мотив в плазміді рХО1 збудника сибірки Bacillus anthracis, а досконалі шпильки, що утворюють хрестоподібну структуру в суперспіральній плазміді pUC8, візуалізовано за допомогою атомно-силової мікроскопії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.927.2-29

Рубрики:

Тифозно-паратифозна підгрупа бактерій (Salmonella)

Шифр НБУВ: Ж15205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.927.2 + Р514.121

Рубрики:

Тифозно-паратифозна підгрупа бактерій (Salmonella)

Токсикоінфекції сальмонельозної групи

Шифр НБУВ: РА391448 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі вивчення генетичного апарату збудника інфекційних хвороб наведено методи для їх виявлення, що використовуються за кордоном і в нашій країні. На підставі застосування методу полімеразної ланцюгової реакції (Polimeraze Chain Peaction - ПЛР) для ідентифікації збудників харчових токсикоінфекцій та ідентифікації їх на видовому та внутрішньовидовому рівнях встановлено критерії більш чіткого контролю епідеміологічної ситуації в Україні.

Міжнародною номенклатурною комісією в 1934 р. на честь Daniel E. Salmon коло мікроорганізмів, що викликали харчові отруєння було присвоєно назву сальмонели. До теперішнього часу класифікація цих мікроорганізмів була громіздкою, дещо заплутаною. Мета роботи - адаптувати сучасну класифікацію мікроорганізмів роду Salmonella до рівня обгрунтованих в звичайних клінічних лабораторіях. Наведено уточнювальну характеристику мікроорганізмів роду Salmonella. З'ясовано практичну епідеміологічну значимість окремих груп мікроорганізмів. Виявлено недоліки сучасної класифікації сальмонел. Висновки: для звичайної клінічної практики економічно обгрунтованим є тільки назва виду, наприклад: скорочено S.enterica ssp. і визначення антибіотикограми.

У культур S. Typhimurium визначено монофазну антигенну структуру, понижену ферментативну активність до арабінози, манніту і дульциту, відсутність відновлення сульфіта до сульфіда заліза на вісмут-сульфітному агарі, уповільнену вірулентність до мишей. Встановлено, що через пасаж цих монофазних культур S. Typhimurium в організмі білих мишей, антигенна структура їх здатна до відновлення, а ферментативні властивості активуються, але культуральні характеристики на ВСА не змінюються. Епізоотичні культури St. аureus, виділені з харчових продуктів, мають зразу 9 факторів патогенності в 5,6 % випадків, а інші — 13 варіацій по 5 – 8 факторів. У високовірулентних культур виявили плaзмокоагулазу за 1 – 4 год., лeцитиназу за 24 год. і гемолізин за 9 – 8 год. Citrobacter spp., виділені з кормів та харчових продуктів, виробляють фактори вірулентності (ДНК-аза, лецитиназа, гемолізин), доведено їх здібність викликати в білих мишей симптоми токсикоінфекції (37,9 % випадків) та загибель (11,7 %). Культури цитробактерій проявляють антагонізм до штамів S. marcescens і L. innocua та, в меншій мірі, — до E. faecalis, Eb. аerogenes, P. vulgaris и St. аurеus. Пригнічення штама E. coli викликали С. freundii та С. rodentium. Всі дослідні Citrobacter spp. продукують фермент пірролідонілпептидазу, на відміну від Salmonella spp. Між бактеріями родів Citrobacter, Salmonella та St. аureus в асоціаціях існує синергізм, який проявляється посиленням стійкості до антибіотиків у порівнянні з їх монокультурами, інтенсивним проявом гемолітчної, лецитиназної та ДНК-азної активності С. freundii, але подавляється синтез гемолізинів та коагулази St. аureus.

Увагу приділено розробці лікування cальмонела-індукованих змін кишкового мікробіому і транскрипції генів FFAR 2, Foxp 3 i RORγt імунної відповіді. Проаналізовано зміни складу кишкової мікробіоти щурів при введенні ванкоміцину, S. enteritidis, S. typhimurium і B. fragilis. Доведено здатність бактероїдів зменшувати прояв сальмонела-індукованого запалення кишечника (СІЗК) за рахунок збільшення кількості Bacteroides spp., E. faecalis, E. faecium, Lactobacillus spp. та зменшення Salmonella spp., P. aeruginosa, Enterobacter spp., Klebsiella spp., E. coli. Ідентифіковано гени резистентності до карбапенемів, цефалоспоринів і глікопептидних антибіотиків у мікроорганізмів родин Enterobacteriaceae, Bacteroidaceae, Peptostreptococcaceae, Enterococcaceae і P. aeruginosa. Експериментально доведено вплив імунорегуляторних бактерій B. fragilis на транскрипційну активність генів і концентрацію коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК). Установлено вплив ванкоміцину, сальмонел і B. fragilis на рівень експресії ефекторних білків сальмонел Sop B, SopE 2, Sip A та на кількість Sytox+ клітин і нейтрофільних позаклітинних пасток (НПП) при СІЗК. Зазначено, що теоретичне узагальнення та розв'язання науково-практичної задачі полягає у можливості використання культури B. fragilis для корекції патологічних змін кишкового мікробіому при сальмонела-індукованій інфекції. Рекомендовано використання культур B. fragilis в ролі можливої ад'ювантної терапії у поєднанні з антибактеріальними препаратами у схемі лікування СІЗК.