Ключ. слова: Corynebacterium diphtheriae, антибіотикорезистентність, еритроміцин
Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.936-7

Рубрики:

Паличка дифтерії

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено антигенні властивості дифтерійного токсину (ДТ) та його субодиниць у дітей з різними формами дифтерійної інфекції та після вакцинації, а також імунобіологічної активності ДТ, яка дозволяє йому протидіяти імунній системі. Розроблено імуноферментні методи виявлення ДТ й антитіл проти нього, які можуть бути використані з метою вдосконалення діагностики дифтерії. Створено комп'ютерну програму щодо кількісної оцінки результатів імуноблотингу. Проаналізовано сироватки крові дітей різних діагностичних груп стосовно вмісту ДТ, антитоксичних антитіл та їх специфічності до субодиниць ДТ. Встановлено, що антитіла хворих на дифтерію та носіїв відрізняються за специфічністю до субодиниць А та В ДТ. Запропоновано математичну модель дифтерійної інфекції для розрахунку терапевтичних доз антитоксичної сироватки коня. Вперше встановлено, що ДТ здатен проникати у фагоцити та специфічні до нього В-лімфоцити навіть за відсутності класичного рецептора для ДТ.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми одержання scFv-антитіл проти дифтерійного токсину, досліджено їх протективні властивості та можливості використання у діагностиці дифтерії. З неімунної та імунної бібліотек імуноглобулінових генів миші одержано методом фагового дисплею та охарактеризовано scFv-антитіла до дифтерійного токсину. Сконструйовано імунну бібліотеку кДНК імуноглобулінових генів мишей, імунізованих рекомбінантними аналогами A та B субодиниць дифтерійного токсину. Запропоновано універсальний підхід для детекції scFv-антитіл і їх комплексів з антигеном у імуноферментному аналізі. Висвітлено можливість використання одержаних scFv і їх похідних, об'єднаних з фрагментом стафілококового білка A, для виявлення дифтерійного токсину. Відібрано чотири антитоксичні scFv-антитіла, які здатні пригнічувати токсичні ефекти дифтерійного токсину, перешкоджаючи його проникненню до клітин-мішеней. Зазначено, що одержані scFv-антитіла можуть бути використані у діагностиці та терапії дифтерії.

Субодиниця B дифтерійного токсину (ДТ), яка складається із 2-х доменів, R - рецепторного та Т - трансмембранного, відіграє важливу роль у зв'язуванні токсину з рецептором на клітинах-мішенях та у транспортуванні каталітичної субодиниці A до цитозолю. Рекомбінантні аналоги субодиниці B є перспективними представниками унікального класу транспортувальних протеїнів, які здатні забезпечити доставку біологічно активних молекул до цитозолю клітин. Створення таких конструкцій вимагає з'ясування ролі кожного із фрагментів ДТ у транспортуванні комплексу рецептор - токсин. Досліджено роль T-домену у внутрішньоклітинному транспортуванні рекомбінантних фрагментів ДТ. Для цього порівнено особливості внутрішньоіклітинного транспортування R-домену та субодиниці B, яка містить в собі як R-, так і Т-домен. Рекомбінантні фрагменти ДТ мітили флуоресцентними протеїнами, що надало змогу використовувати в дослідженні техніку колокалізації. За допомогою методу конфокальної мікроскопії встановлено відмінності у транспортуванні рекомбінантних похідних ДТ у клітинах лінії Vero. Показано, що R-домен швидше потрапляє до тубулярних компартментів клітини, ніж субодиниця B. Аналіз колокалізації R-домену та субодиниці B підтверджує майже лінійне її зростання за коефіцієнтом Пірсона (PCC) у разі збільшення часу інкубації. Проте відсоток субодиниці B, колокалізованої з R-доменом, визначений за коефіцієнтом Мандерса (M1), зростає нелінійно, що може свідчити про здатність субодиниці В потрапляти до певних компартментів клітини, недоступних для R-домену. Роль T-домену у внутрішньоклітинному транспортуванні та компартменталізації токсину, вірогідно, пов'язана з його здатністю до формування протонних каналів і взаємодії з комплексом протеїнів цитоплазми COPI.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.936-7

Рубрики:

Паличка дифтерії

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*444*74 + Р264.936-7

Рубрики:

Загальна зоологія

Паличка дифтерії

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.936-7

Рубрики:

Паличка дифтерії

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.936-7

Рубрики:

Паличка дифтерії

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.936-7

Рубрики:

Паличка дифтерії

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для дослідження взаємодії дифтерійного токсину (ДТ) з поверхнею чутливих і нечутливих до нього клітин використано рекомбінантне флуоресцентне похідне ДТ (EGFP-SbB), одержане шляхом заміни субодиниці А токсину на зелений флуоресцентний протеїн (EGFP). Проведені дослідження показали, що протеїн EGFP-SbB здатний взаємодіяти з рецепторами як чутливих до ДТ клітин мавпи (лінії Vero), так і нечутливих клітин миші (лінії 3Т3). Показано втричі вищу спорідненість цього протеїну до клітин лінії Vero у порівнянні з клітинами лінії 3Т3. Продемонстровано його здатність не лише взаємодіяти з рецепторами обох ліній клітин, але й проникати всередину цих клітин. Встановлено, що цей процес гальмується після додавання інгібітора ендоцитозу феніларсеноксиду. Одержані дані вказують на те, що відмінності чутливості клітин мишей і приматів до ДТ можуть бути обумовлені не лише різною спорідненістю токсину до їхніх рецепторів, але й процесами, що відбуваються після проникнення токсину всередину клітини.

Вперше виявлено вплив трансмембранного дифтерійного токсину (ДТ) на процес дозрівання ендосом з токсином, на їх транспорт та ендосомний pH. Вперше продемонстровано співлокалізацію фрагментів ДТ з маркерами ендосомного шляху в часі. Підтверджено здатність SubB ДТ взаємодіяти з клітинами нечутливих до токсину видів тварин. Вперше одержано генетичні конструкції, що кодують фрагменти ДТ, злиті з різноманітними флуоресцентними та pH-чутливими флуоресцентними протеїнами, охарактеризовано їх функціональні властивості.

Мета роботи - синтезувати частинки на основі полі(лактид-ко-гліколіду)-PLGA й одержати їх комплекси з нетоксичним фрагментом дифтерійного токсину, міченим зеленим флуорисцентним протеїном (ЕGFPSubB); охарактеризувати певні фізико-хімічні властивості одержаних кон'югатів і дослідити вплив модифікації поверхні. Було синтезовано два типи частинок PLGA: з іммобілізованим антигеном на поверхні частинок - PLGA 1, та з інкапсульованим всередині частинки - PLGA 2. Одержані мікрочастинки характеризувалися за навантаженням антигену, розміром часток, індексу полідісперсності та вивільнення антигену in vitro.

Мета роботи - оцінити in vitro цитостатичну дію рекомбінантних фрагментів нетоксичного точкового мутанту дифтерійного токсину - CRM197, який було запропоновано як потенційний препарат для лікування трійчасто-негативного раку грудної залози. Із цією метою з використанням методу метало-афінної хроматографії на Ni-NTA агарозі виділили рекомбінантні похідні дифтерійного токсину - CRM197, SbB (субодиницю B) і рецепторний домен Rd та дослідили їх вплив на ріст поодиноких колоній клітин трійчасто-негативного раку грудної залози людини MDA-MB-231 за такими показниками, як площа, периметр та індекс циркулярності. Одержані результати показали, що CRM197 і SbB, які містили у складі молекули транслокаційний домен Td, однаковою мірою виявляли цитостатичний ефект стосовно клітин MDA-MB-231, зменшуючи площу та периметр поодиноких колоній. Протеїн Rd не впливав на останні два параметри, які характеризують розмір колоній, однак змінював форму їх краю, про що свідчить підвищення індексу циркулярності. Ймовірно, що Td може брати участь у реалізації цитостатичної дії через притаманну йому пороутворювальну активність щодо ліпідних мембран. Зроблено висновок, що Rd і Td, на відміну від каталітичного домену дифтерійного токсину, відіграють важливу роль у реалізації цитотоксичних властивостей CRM197, а SbB, яка складається з Rd і Td, є структурним фрагментом дифтерійного токсину з найменшою молекулярною масою, і її можна використовувати як аналог CRM197.

Мета огляду - аналіз даних літератури, пов'язаних із практичним застосуванням різноманітних похідних дифтерійного токсину. Дослідження взаємодії дифтерійного токсину з чутливими і резистентними клітинами ссавців проводили вже протягом відносно тривалого часу, однак й дотепер існують деякі нерозв'язані проблеми, що стосуються молекулярних механізмів його функціонування. Нативний дифтерійний токсин (ДТ) і частини його молекули, які зберігають токсичність, використовують як інструменти у новітніх біотехнологічних методах специфічного знищення підтипів клітин у багатоклітинних організмах. Нові рекомбінантні похідні ДТ періодично одержують у лабораторіях у всьому світу. У біологічних дослідженнях аналоги ДТ є зручними інструментами для вивчення функцій природного токсину. Нетоксичний аналог ДТ, протеїн CRM197, вже введено в клінічну практику як компонент вакцин і протипухлинний агент. Терапія спрямованими токсинами на основі ДТ є потенційно перспективною для лікування раку, тому вивчення його похідних дифтерійного токсину має велике значення для біотехнології та медицини.