Вперше проведено систематичне фітохімічне, фармакологічне та анатомічне вивчення деяких представників роду амарант флори України. Визначено якісний склад і кількісний вміст вуглеводів, амінокислот, стероїдів, фенольних сполук: гідроксикоричних кислот, гідроксикумаринів, флавоноїдів, ліпофільних речовин (хлорофілів, каротиноїдів, жирних кислот, стеринів). З надземної частини амаранту виділено та ідентифіковано 23 сполуки, серед яких астрагалін, нікотифлорин, кверцитрин, ізокверцитрин, умбеліферон, герніарин астрагалін, виділені вперше для досліджуваних видів роду амарант. Визначено наявність 20-ти мікро- та макроелементів, 16-ти амінокислот, ідентифіковано 15 жирних кислот. Обгрунтовано оптимальні умови одержання комплексу ліпофільних речовин з надземної частини амаранту. Встановлено, що ліпофільна фракція амаранту та крем на її основі мають протизапальну та ранозагоювальну дію. Запропоновано спосіб аналізу одержаного крему. Вперше визначено анатомічні ознаки сировини амаранту.

Як рослинний матеріал для дослідів використовували місцеві сорти A. caudatus: Геліос і Кармін. Амарант - нова сільськогосподарська культура для України. Рослинну біомасу, одержану з амаранту використовуть у медицині, харчовій промисловості та косметології. Мета роботи - знайти оптимальні умови для транзієнтної експресії репортерних генів у сортах Amaranthus caudatus. У роботі застосовували біохімічний та мікроскопічний методи. Проростки і дорослі рослини різного віку інфільтрували суспензіями агробактерій окремо (генетичний вектор pCBV19 з геном uidA і генетичний вектор pNMD2501 з геном gfp у штамі GV3101 Agrobacterium tumefaciens). Після проведення серії експериментів досягнуто тимчасовох експресії гена uidA та gfp у рослинах амаранту. Найбільш інтенсивну транзієнтну експресію генів gfp і uidA спостерігали у проростків, інфільтрованих у віці 1 день. Максимум флуоресценції протеїну GFP спостерігали на 5 - 6 добу. Висновки: показано, що сорт Геліос більш сприйнятливий до агробактеріальної інфекції, ніж сорт Кармін. Ефективність агробактеріальної трансформації становила від 16 до 95 % для сорту Геліос і від 12 до 93 % для сорту Кармін. Одержані результати свідчать про те, що досліджувані сорти амаранту, які досліджувалися, потенційно можуть бути використані для одержання в майбутньому транзієнтної експресії цільових генів та синтезу цільових протеїнів в їх тканинах.