Представлены результаты анализа воздействия субтоксичной зоны хлорида марганца на содержания макро- и микроэлементов в крови различных тканей белых крыс. Наряду с изучением изменения концентраций элементов после воздействия этого интоксиканта, с использованием факторного анализа исследована структура латентных биохимических факторов, определяющих наблюдаемую картину содержания элементов. В частности, показана глубокая перестройка внутренних биохимических факторов, которая наступает в результате токсического воздействия хлорида марганца.

Наведено дані щодо забруднення промислового та навколишнього середовища марганцем (Mn) та його сполуками, а також специфічного та неспецифічного впливу Mn на організм. Подано результати досліджень, що стосуються розповсюдження Mn у грунті санітарно-захисної зони металургійного комбінату та прилеглих до неї територій, а також субклінічних проявів впливу його на робітників марганцеворудних шахт. Зроблено висновок про необхідність розширення наукових досліджень відносно гігієнічних аспектів застосування Mn в різних галузях народного господарства та виявлення ознак специфічного та неспецифічного його впливу на організм.

Приведены данные об особенностях загрязнения производственной и окружающей среды марганцем (Mn) и его соединениями, а также специфического и неспецифического воздействия Mn на организм. Изложены результаты собственных исследований, касающиеся распределения Mn в почве санитарно-защитной зоны металлургического комбината и прилегающей к ней территории, а также субклинических проявлений воздействия его на рабочих марганцеворудных шахт. Сделан вывод о необходимости расширения научных исследований относительно гигиенических аспектов применения Mn в различных отраслях народного хозяйства, специфического и неспецифического его влияния на организм.

Марганець - дуже токсичний метал. Гострі отруєння чистим марганцем не зустрічаються. В умовах виробництва мають практичне значення хронічні інтоксикації марганцем. В організм марганець проникає через дихальні шляхи, менше - через шлунково-кишковий тракт і шкіру. У разі хронічного отруєння дія марганцю на організм загальнотоксична з переважним ураженням центральної нервової системи (підкіркових структур). При патологоанатомічних дослідженнях відмічаються повнокров'я органів, дегенеративно-дистрофічні зміни дифузного характеру, переважно в центральній нервовій системі. Захворювання розвивається через 2 - 5 років після початку роботи в умовах підвищених концентрацій марганцю в повітрі робочої зони. Можливий більш ранній і більш пізній його розвиток, навіть після припинення контакту. Симптоматика хронічної інтоксикації, викликаної марганцем, розвивається поступово. У клінічній картині інтоксикації марганцем розрізняють три стадії: I стадія інтоксикації характеризується функціональними змінами в центральній нервовій системі у вигляді астеновегетативного синдрому; II стадія інтоксикації - токсична енцефалопатія; III стадія - специфічне ураження стріопалідарної системи - марганцевий паркінсонізм. Лікування симптоматичне, проводиться відповідно до стадії хронічної марганцевої інтоксикації. Специфічних антидотів немає. Хронічна марганцева інтоксикація має тенденцію до прогресування навіть при припиненні контакту. Хворим показане раціональне працевлаштування поза контактом із марганцем та іншими токсичними речовинами. Трудовий прогноз загалом сприятливий. При зниженні кваліфікації хворого направляють на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня втрати працездатності або групи інвалідності. Особливого значення набувають рання діагностика хронічної інтоксикації, викликаної марганцем, механізація і герметизація технологічного процесу, зменшення утворення пилу і дотримання техніки безпеки при роботі з марганцем. Обов'язковими є попередні при надходженні на роботу і періодичні медичні огляди працівників.