Висвітлено стан розвитку відповідального самолікування в Украєні за сучасних умов, представлено позитивні та негативні аспекти цього явища. Визначено умови безпечного розвитку самолікування, роль у цьому процесі лікаря, провізора, пацієнта та взаємовідносин між ними. Висвітлено проблему рецептурного та безрецептурного відпуску лікарських препаратів у аптеці. Обгрунтовано вплив на ефективність самолікування таких складових як рівень підготовки лікарів, провізорів, рівень освіченості пацієнтів та їх компетентність. Проаналізовано дію деяких факторів, які сприяють розвитку самолікування, а саме: реклами лікарських препаратів у засобах масової інформації, рівня матеріального забезпечення населення тощо. Проведено аналіз безпечності самолікування в Україні за даними відділу фармакологічного нагляду.

Рассмотрено состояние развития ответственного самолечения в Украине в современных условиях, представлены позитивные и негативные стороны этого явления. Определены условия безопасного развития самолечения, роль в этом процессе врача, провизора, пациента и взаимоотношений между ними. Представлена проблема рецептурного и безрецептурного отпуска лекарственных препаратов в аптеке. Обосновано влияние на эффективность самолечения таких составляющих, как уровень подготовки врачей, провизоров, уровень просвещенности пациентов и их компетентность. Также проанализировано влияние некоторых факторов, влияющих на развитие самолечения, а именно: рекламы лекарственных препаратов в средствах массовой информации, уровня материального обеспечения населения и другое. Проведен анализ безопасности самолечения в Украине по данным отдела фармакологического надзора.

The questions related to the process of the responsible self-treatment in Ukraine in modern conditions have been considered and advantages and disadvantages of this phenomenon have been given. The conditions for safe self-medication treatment, the role of a doctor, a pharmacist and a patient and interactions between them have been determined. The problem of prescription and OTC dispensing of medications in a chemist's has been presented. The author's attitude to such components of the successful self-medication as professional training level of doctors and pharmacists, the patient's awareness and compliance has been substantiated. The influence of some factors developing the process of the self-treatment, namely, drug advertising in mass media, the level of material provision of the population, etc. has been analysed as well. The analysis of self-treatment safety in Ukraine has been carried out according to the data of the Pharmacological Supervision Department.

Досліджено ефективність методів латеральної терапії у хворих на есенціальну гіпертензію (ЕГ),артропатію, хронічний гломерулонефрит (ХГН).Визначено роль регуляторних впливів правої та лівої півкуль головного мозку у патогенезі артеріальних гіпертензій та запальних процесів. Доведено, що сеанси червоно-зелених зворотних стимуляцій швидко знижує артеріальний тиск у хворих на ЕГ та ХГН з артеріальною гіпертензією. Установлено, що у хворих на ревматоїдний артрит, остеоартроз із реактивним синовітом, псоріатичну артропатію, подагру сеанси червоно-зелених і зонально-латеральних зворотних стимуляцій викликає зменшення запальних процесів артритів, сеанси прямих - загострюють запалення. У хворих на ХГН виявлено зниження протеїнурії та еритроцитурії під час щоденного проведення двох сеансів червоно-зелених зворотних стимуляцій. Розроблено пристрій, що оцінює характер і вираженість функціонального домінування церебральної півкулі у центральній частині зорового аналізатора. Методом імпульсної латеральної світлоколірної терапії досягнуто у 1,4 - 2,9 рази більш тривалий протизапальний ефект.

Проаналізовано методологію прийняття управлінських рішень на прикладі виявлення та лікувально-реабілітаційної корекції неврологічної патології в дітей. Обгрунтовано механізм прийняття наказів стосовно цього питання.

Звернено увагу на проблеми, які виникають у процесі впровадження сімейної медицини. Висловлено пропозиції щодо вирішення окремих питань впровадження сімейної медицини за сучасних умов.

Розглянуто питання використання в медичній практиці інформаційних і мікроелектронних технологій. Зазначено щодо необхідності врахування для діагностики патологічного процесу даних передісторії захворювання й узагальнення відомостей про попередні та паралельні дослідження пацієнта, в інших закладах охорони здоров'я робить малоперспективним широке застосування подібних пристроїв у практичній медицині. Зроблено висновки про те, що сфера їх використання в мобільній медицині обмежена практичними випадками, які не вимагають детального знання та передісторії патологічного процесу. Наголошено, що на нинішньому етапі розвитку медицини суттєве розширення напрямів застосування мікроелектронної техніки може бути забезпечено шляхом спільного її використання зі штучним інтелектом.