Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: ДС40563 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: ДС40563 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: ДС40563 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: ДС40563 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.247.1*715.7-638.1,022 + Е60*716-638.1,022 + Р361.3

Рубрики:

Загальна зоологія

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: ДС49579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3 + Р413.201.16-3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Хронічний гастрит

Шифр НБУВ: ДС49910 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3 + Е60*734.2*723*711.2-601.3-642,022

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: ДС50036 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження присвячені визначенню впливу комбінованих протипроменевих препаратів на патологічні процеси в печінці, що виникають внаслідок радіаційного впливу (рентгенівського випромінення) та дії радіаційно-хімічного фактору (опромінення та попередники нітрозоамінів). Використання нових комбінованих препаратів, що містять силлард та каротин, токоферол, селеніт натрію, а також силлард та бемітил знижує активність процесів у печінці щурів, що індуковані опроміненням та радіаційно-хімічним чинником.

Дисертація містить синдромологічну характеристику зміненого клінічного перебігу пептичної виразки (ПВ) дванадцятипалої кишки (ДПК) у зв'язку з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функції шлунка і порушеним імунним статусом пацієнтів, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отримано аргументи на користь клінічного патоморфозу зазначеного захворювання. Розроблено принципи морфологічного забезпечення контролю ефективності фармакотерапії ПВ ДПК з урахуванням даних щодо структурних особливостей захворювання в зазначеного контингенту осіб. Виходячи з патогенетичної ролі хелікобактерної інфекції при ПВ ДПК, вперше здійснена комплексна, із застосуванням морфологічного аналізу, оцінка ефективності сучасних антихелікобактерних фармакокомплексів при лікуванні хворих на ПВ ДПК, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Показано їх високу ефективність у загоєнні виразки і зниженні кількості рецидивів захворювання.

Представлені дані власних досліджень, сформульовані принципи антиоксидантної терапії.

Висвітлено питання впливу екологічного пресингу, обумовленого агресивними факторами навколишнього середовища, у тому числі і радіаційного, на здоров'я населення, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, з ураженням органів травлення при розвитку синдромів взаємного обтяжування.

Отримані дані свідчать про формування карієслабільної емалі у дітей, які мешкають на радіоактивно забруднених територіях.

Подана до захисту дисертація, а також 10 наукових публікацій, в яких відображені результати комплексного клініко-імунологічного дослідження, що базувалось на порівняльному аналізі динаміки основних стадій природної цитотоксичності у взаємозв'язку з показниками імунітету у 155 пацієнтів, що страждають на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДК). Встановлено, що фаза клініко-морфологічної маніфестації ВХДК супроводжується різноспрямованими змінами в механізмах природної цитотоксичності, які відбивають активацію початкового етапу цитотоксичного процесу, високий літичний потенціал поодиноких природних кілерних клітин у хворих опозитної групи та ознаки гіперактивного стану природних кілерних клітин у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Виявлено діагностична і прогностична значимість показників природної цитотоксичності для оцінки тривалості захворювання, розмірів виразкового дефекту, перебігу репаративного процесу. Визначено атиповість динаміки природної цитотоксичності та негативні тенденції в системних змінах імунітету, що свідчать про можливість приєднання імунопатологічного компоненту до патогенезу ВХДК у ліквідаторів Чорнобильської аварії. Результати роботи знайшли практичне застосування при імунологічному моніторингу пріоритетних категорій осіб і формуванні груп ризику за ознаками недостатності природної цитотоксичності у віддаленому поаварійному періоді.

При обследовании ликвидаторов аварии на ЧАЭС установлено снижение активности кислых и щелочных фосфатаз, свидетельствующее о компенсаторной реакции, препятствующей развитию кариозного процесса.

Дисертацію присвячено вивченню питань взаємозв'язку змін вмісту мікроелементів крові з іншими біохімічними показниками у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, умовно "здорових" та хворих на гострий вірусний гепатит В (ГВГВ) та хронічний персистуючий гепатит (ХПГ). В результаті досліджень встановлено різницю у вмісті мікроелементів, середньомолекулярних пептидів, стану процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), активності ферментів антиоксидантного захисту, зв'язуючої функції альбуміну сироватки у ліквідаторів, що не мали клінічно маніфестної гепатобіліарної патології, у порівнянні із донорами. Зміни вивчених біохімічних показників у ліквідаторів, хворих на ГВГВ та ХПГ, були більш різкими, лікування не призводило до їх нормалізації. Виявлено кореляційні залежності між залізом, міддю, марганцем та цинком із показниками процесів ПОЛ, активністю ферментів антиоксидантного захисту та синдрому ендогенної інтоксикації у ліквідаторів, хворих на ГВГВ та ХПГ. Продемонстровано значення дисмікроелементемії у ліквідаторів, хворих на ГВГВ та ХПГ, як фактора, що сприяє незавершеності гепатобіліарної патології.

Дисертацію присвячено вдосконаленню ортопедичного стоматологічного лікування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Дана комплексна оцінка стану тканин протезного ложа у ліквідаторів аварії на ЧАЕС в залежності від терміну користування мостоподібними, частковими знімними пластинковими, бюгельними протезами. Вивчено механізм патогенезу атрофічних процесів в слизовій оболонці та альвеолярних відростках, розроблено метод патогенетичного лікування цих змін, який дав позитивні результати.

Проведено стереометричне дослідження динаміки значень об'ємних долей структур власної пластинки слизової оболонки шлунка (СОШ) у разі хронічного гастриту у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА) різного віку. З'ясовано, що іонізуюче опромінення у малих дозах сприяє більшій вираженості патологічного процесу в УЛНА віком 30 - 39 років, зниженню об'ємної долі епітелію залоз шлунка в цьому віці, отже, поглиблює атрофічні процеси. Процес фізіологічного старіння у групі порівняння зумовлює збільшення об'ємної долі інфільтрату в СОШ у пацієнтів віком від 30 до 59 років, зростання об'ємної долі сполучної тканини в СОШ у разі хронічного гастриту більш притаманне дії процесу фізіологічного старіння.

Ключ. слова: зубна емаль, подвiйний електронно-ядерний резонанс, радiацiйно-iндукований електронний парамагнiтний резонанс
Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: Ж16425 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, что у крыс через 24 часа после одноразового облучения в дозе 40 сГр дебит кислоты за час базальной желудочной секреции возрастал с 0,80 +- 0,05 титр.ед. до 2,91 +- 0,04 титр.ед. Базальная секреция восстанавливалась до уровня контрольных величин через 7 суток. Фракционное рентгеновское облучение в суммарной дозе 40 сГр (однократно 10 сГр в сутки на протяжении 4 дней) оказывало более сильное стимулирующее влияние на секрецию желудка по сравнению с однократным: дебит кислоты за час базальной секреции возрастал до 3,12 +- 0,03 титр.ед. Базальная секреция восстанавливалась до уровня контрольных величин после фракционного облучения через 21 сутки. Дебит кислоты пентагастриновой секреции через 24 часа после одноразового и фрикционного облучения в дозе 40 сГр увеличивался в равной степени. Увеличение составляло 27,7 %. Пентагастриновая секреция после одноразового облучения в дозе 40 сГр восстанавливалась через 3 суток, а после фракционного - через 7 суток. Вывод: фракционное облучение оказывает более сильное повреждающее влияние на секреторную функцию желудка, чем одноразовое.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.3-29

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему травлення, печінку

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ