Висвітлено психосоціальні аспекти внутрішніх захворювань. Розглянуто психологічні стани, що сприяють виникненню соматичних захворювань. Досліджено основні патогенетичні механізми психосоматичних розладів. Проаналізовано роль ендогенних факторів у розвитку психосоматичних захворювань. Зроблено оцінку нейропсихічних конституцій. Визначено екзогенні фактори у розвитку психосоматичних захворювань. Наведено деякі з найбільш вживаних у світовій практиці психологічні діагностичні тести.

Вивчено взаємозв'язок між інсулінорезистентністю (IP) та маркерами системного запалення, ендотеліном-1 (ЕТ-1) у хворих з метаболічним синдромом (МС), які перенесли інфаркт міокарда. Обстежено 78 пацієнтів: хворих, які перенесли інфаркт міокарда без МС (n = 20); з постінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з МС без IP (n = 28); з постінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з МС з IP (n = 30). У крові визначали вміст ліпідів, C-реактивного пептиду, інтерлейкіну-6, ЕТ-1. При постінфарктному кардіосклерозі у поєднанні з МС та IP рівні маркерів системного запалення і ЕТ-1 виявилися вищими, ніж у пацієнтів без IP.

Описано особливості перебігу і тактики ведення пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) на тлі метаболічного синдрому. Досліджено ефективність препарату "Урсолізин" при НАЖХП. Шестимісячний курс лікування "Урсолізином" сприяв купіруванню астенічного синдрому, зменшенню відчуття тяжкості в правому підребер'ї, диспепсичних розладів. Під час оцінки біохімічних параметрів виявлено вірогідне зниження активності сироваткових трансаміназ, нормалізацію рівня гамма-глютамілтранспептидази. Зауважено сприятливий вплив "Урсолізину" на виразність структурних змін у печінці та ступінь стеатозу. Важливим є вірогідне зниження індексу фіброзу печінки на тлі терапії "Урсолізином".

Розглянуто формування за сучасних умов сукупності еволюційно нових причинних факторів, що можуть викликати новий патологічний стан і які реалізуються через еволюційно закріплені типові патологічні процеси. Наведено аналіз поняття "метаболічний синдром" і його складових. Зазначено щодо взаємозв'язку інсулінорезистентності, хронічного запалення, артеріальної гіпертензії, ендотеліальної дисфункції та дисліпідемії як проявів одного патологічного процесу, центральною молекулярною основою якого є активація NF-kB. Запропоновано сформулювати концепцію перманентної (довготривалої та низькоінтенсивної) активації NF-kB як можливого типового патологічного процесу.

Определено значение уровня гликированного гемоглобина при заболеваниях, составляющих кластеры метаболического синдрома. Показана важная клинико-патогенетическая роль данного показателя как при сахарном диабете, так и при развитии сердечно-сосудистых заболеваний, болезней органов пищеварения и почек.

Представлен обзор литературы по эпидемиологии, факторам риска и возможностям санаторно-курортного лечения метаболического синдрома.

Метаболічний синдром (МС) асоційований із дисфункцією жирової тканини та є основним фактором ризику розвитку інсулінорезистентності (ІР), атеросклерозу та цукрового діабету 2-го типу (ЦД 2-го типу). Хронічне субклінічне запалення є зв'язуючою ланкою між ожирінням, ІР та розвитком серцево-судинних захворювань (ССЗ). Результати досліджень останніх років свідчать про те, що дефіцит вітаміну Д може відігравати роль у патогенезі ССЗ. Встановлено, що недостатність вітаміну Д пов'язана з артеріальною гіпертензією, інфарктом міокарда, а також іншими ССЗ, такими, як застійна серцева недостатність, захворювання периферичних судин, атеросклероз, ендотеліальна дисфункція та ЦД. Експериментальні дані доводять, що дефіцит вітаміну Д підвищує ІР і знижує секрецію інсуліну. З іншого боку, препарати вітаміну Д відновлюють секрецію інсуліну і знижують ІР. Метаболіти вітаміну Д відіграють важливу роль у підвищенні чутливості периферичних тканин до інсуліну. Встановлено, що існує негативний кореляційний зв'язок між концентрацією прозапальних цитокінів та вмістом гідроксивітаміну Д у плазмі крові. Обговорено поширеність дефіциту вітаміну Д у світі та дані про зв'язок гіповітамінозу Д із ССЗ та МС.

Обговорено питання коморбідності та поліморбідності під час захворювань внутрішніх органів. Акцентовано увагу на необхідності зваженого підходу у ході призначення лікування.

Проаналізовано функціональний стан апарату зовнішнього дихання залежно від рівня соматичного здоров'я студентів. З'ясовано, що лише величина максимальної вентиляції легень має високий рівень прямих кореляційних зв'язків із групою соматичного здоров'я як у юнаків, так і у дівчат. Дихальний об'єм (max) має середню силу кореляційних взаємозв'язків. Високий ступінь кореляційних взаємозв'язків виявлено у представників обох статей з боку об'ємних швидкостей потоку на вдиху та видиху. У юнаків і дівчат усіх досліджуваних груп соматичного здоров'я виявлено дефіцит економічності зовнішнього дихання.

Коморбидная патология, сопровождающая большинство хронических заболеваний, не только негативно влияет на лечение пациентов, но и значительно ухудшает их качество жизни. На сегодняшний день вопросы, связанные с диагностикой и терапией коморбидных состояний, являются чрезвычайно актуальными. Это подтвердила и прошедшая в конце сентября в Харькове Научно-практическая конференция с международным участием "Коморбидность: междисциплинарные аспекты и современный пациент", посвященная 80-летию кафедры пропедевтики внутренней медицины N 2 и медсестринства Харьковского национального медицинского университета. Особое внимание во время мероприятия было уделено проблеме коморбидности при хронической обструктивной болезни легких, артериальной гипертензии, ревматоидном артрите, диабетической нефропатии, ишемической болезни сердца, гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и других заболеваниях.

Мультиморбідність - наявність у одного пацієнта кількох захворювань із хронічним перебігом. Наявність мультиморбідної патології має негативний вплив на якість життя пацієнтів, призводить до виникнення труднощів щодо діагностики і лікування, збільшення термінів госпіталізації та частоти непрофільної госпіталізації хворих, утруднює оцінку ефективності призначеного лікування. Узагальнено інформацію щодо поширеності мультиморбідності, наведено перелік захворювань, які з найбільшою частотою трапляються в таких пацієнтів, зокрема за наявності серцево-судинних захворювань. Наведено опис організаційних засад надання медичної допомоги пацієнтам з мультиморбідністю, виходячи з рекомендацій ВООЗ, Американської асоціації геріатрів та клінічних настанов NICE (NG56). Серед питань, що потребують вирішення, важливу роль відіграє розроблення стандартизованих підходів до комплексної оцінки стану здоров'я пацієнтів з мультиморбідністю та критеріїв оцінки ефективності проведених у них медичних втручань.