Изложены общие представления о клинике внутренних болезней, вопросы истории развития методов диагностики заболеваний, роль выдающихся отечественных ученых (В.П.Образцова, Ф.Г.Яновского, Н.Д.Стражеско, В.Х.Василенко и др.) в разработке физических методов исследования (перкуссии, аускультации, пальпации), а также аспекты методологии диагноза и схемы диагностического процесса. Рассмотрена методика опроса больных, жалобы и анамнез (заболевания, жизни) при болезнях систем дыхания, кровообращения, пищеварения, мочевыделения и др. Приведены результаты исследований разных биологических жидкостей, нормальные клинические, биохимические, иммунологические и другие показатели.

Викладено основні клінічні, інструментально-функціональні та лабораторні методи діагностики внутрішніх хвороб, а також питання медичної етики, деонтології та загальної методології постановки діагнозу. Детально описано методи обстеження хворих із різною патологією внутрішніх органів, зокрема, захворювання органів дихання, кровообігу, травлення тощо. Розглянуто симптоматику, синдроми та принципи лікування основних внутрішніх хвороб.

Описано патогенез, клініку й інтенсивну терапію гострих і хронічних станів, за яких одним з основних методів лікування є інфузійна терапія. Висвітлено критерії ефективності лікування та типові помилки, що трапляються в клінічній практиці за умов використання різних програм інфузійної терапії цих станів. Описано основні розчини для інфузійної терапії. Показано, що використання препаратів малооб'ємної терапії може усунути водно-електролітні порушення без ведення великих доз препаратів і тривалої інфузії, що має важливе значення в лікуванні пацієнтів з хронічними захворюваннями серцево-судинної, сечовивідної систем, ШКТ.