Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109-29

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: парасимпатическая хронотропная регуляция сердца, дыхательная аритмия, глотательная тахикардия, малые дозы М-антагонистов
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109-29

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено влияние исходного состояния вегетативной регуляции на выраженность лактатемии у крыс в экспериментальной модели синдрома полиорганной недостаточности. 29 крыс линии "Wistar" подвергали операции перевязки и пункции слепой кишки (ППСК) на фоне внутриперитонеального введения тиопентала натрия (75 мг/кг массы тела). Вегетативный контур регуляции оценивали с помощью спектрального анализа вариабельности сердечного ритма. Спектральное разложение осуществляли методом авторегрессионного анализа на 2-минутных участках непрерывных записей кардиоинтервалов, не содержащих признаков переходных процессов. Установлено, что у крыс "ваготоников" через 6 часов после операции ППСК уровень молочной кислоты возрастает более чем в 2 раза, в отличие от группы "симпатотоников", в которой изменения концентрации молочной кислоты в этот период статистически значимо не отличаются от исходных значений. В поздней фазе, через 20 часов после индукции в модель различия в выделенных группах экспериментальных животных нивелируются.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109-29 + Р252.725

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Кисневе голодування. Асфіксія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Эксперименты проведены на 29-ти лабораторных крысах линии "Wistar" (190 - 230 г). Синдром полиорганной недостаточности (ПОН) моделировали путем перевязки и пункции слепой кишки (ППСК). В качестве алгоритма спектрального преобразования использовали авторегрессионный анализ. Рассчитывали спектральную мощность вариабельности сердечного ритма (СР) в диапазонах очень низких (ОНЧ = 0,02 - 0,8 Гц), низких (НЧ = 0,8 - 1,0 Гц) и высоких (ВЧ = 1,0 - 3,0 Гц) частот. О симпатовагальном балансе судили по соотношению спектральных мощностей НЧ и ВЧ диапазонов. Полученные данные анализировали в подгруппах животных, выделенных по уровню гиперлактатемии, развившейся в ответ на индукцию в модель ПОН. Животные с выраженной гиперлактатемией, в отличие от таковых с умеренной гиперлактатемией в ответ на индукцию в модель ПОН характеризуются снижением мощности НЧ диапазона до значений, ниже таковых исходного уровня, и увеличением мощности ВЧ диапазона. Показатель симпатовагального баланса вегетативной регуляции СР характеризуется тесной, статистически значимой связью с уровнем сывороточной концентрации лактата венозной крови.

Вивчено рівень С-реактивного білка (С-РБ) у 53 хворих із постійною формою фібриляції передсердь. Проаналізовано кореляційні зв'язки С-РБ із "класичними факторами" ризику та ехокардіографічними показниками. Встановлено підвищення вмісту С-РБ в пацієнтів із фібриляцією передсердь у порівнянні з контрольною групою. Одержані дані свідчать про зв'язок між запальними процесами та фібриляцією передсердь і обгрунтовують призначення статинів за цієї патології.

Зроблено оцінку змін структурно-функціонального стану міокарда у пацієнтів з постійною та персистуючою формами фібриляції передсердь (ФП), встановлено інструментальні критерії перебігу й ефективність сучасних методів лікування даної патології. Визначено відтворювані ехокардіографічні показники систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка (ЛШ) у хворих з ФП. Виявлено залежність сприятливих змін внутрішньосерцевої гемодинаміки на фоні адекватного контролю частоти серцевих скорочень (ЧСС) у хворих з постійною формою ФП від ступеня вихідної дисфункції міокарда. Доведено можливість існування сприятливих змін показників систолічної та діастолічної функцій ЛШ після відновлення синусового ритму у хворих з ФП. Виявлено, що виразність сприятливих змін внутрішньосерцевої гемодинаміки залежить від тривалості останнього епізоду ФП. Вперше доведено, що тривалий епізод ідіопатичної ФП супроводжується формуванням структурно-функціональних змін міокарда, зокрема, збільшенням розмірів передсердь, ознак порушення діастолічного наповнення шлуночків серця, ступенів мітральної та трикуспідальної регургітації. Виявлено, що дані зміни можуть характеризувати перебіг і гемодинамічні наслідки епізоду ФП. Показно, що у пацієнтів з ідіопатичною ФП тривале збереження синусового ритму й адекватний контроль ЧСС поєднуються зі сприятливими змінами показників систолічної та діастолічної функцій ЛШ. Зауважено, що зменшення розмірів передсердь і шлуночків серця, ступеня мітральної та трикуспідальної регургітації спостерігається лише за умови збереження синусового ритму.

Досліджено загально-патологічні зміни провідної системи серця через коронарну хворобу та дилятаційну кардіоміопатію, встановлено особливості її старіння. З'ясовано роль морфологічних змін у генезі порушень ритму та провідності серця. Виявлено, що у провідній системі виникає більшість відомих загально-патологічних змін, проте тяжкі пошкодження розвиваються рідко. Встановлено значне домінування компенсаторно-адаптивних змін над гострими альтернативними. Патоморфологічні зміни провідної системи зумовлені коронарною хворобою та дилятаційною кардіоміопатією неспецифічні, призводять до порушень серцевого ритму та провідності лише в третини хворих. Серцеві аритмії та блокади можуть виникати як на тлі змін у самій провідній системі, так і в навколишніх структурах. Первинні аномалії провідної системи й ураження її артерій нерідко призводять до аритмій чи блокад.

  Скачати повний текст

Вивчено структурно-функціональний і гормональний стан міокарда, структурне ремоделювання сонних артерій і судинорухливу функцію плечової артерії у разі пароксизмальної та персистувальної форми фібриляції передсердь на тлі гіпертонічної хвороби I-II стадії без ознак серцевої недостатності в міжприступний період. Встановлено зв'язки між рівнем мозкового натрійуритичного пептиду, стадією гіпертонічної хвороби, ступенем артеріальної гіпертензії та контрольованості її перебігу, віком хворих, постійним прийомом АПФ і бета-адреноблокаторів, тривалістю гіпертензивного анамнезу й останнього нападу фібриляції передсердь. Виведено пряму та зворотну формули для визначення ризику розвитку фібриляції передсердь в подальшому.

Проанализирована вариабельность сердечного ритма предложенным методом. Гипоксическую гипоксию с десятиминутным периодом моделировали путем барокамерного "поднятия" крыс отдельных групп на условные "высоты" 6000 и 9000 м над уровнем моря. При исследуемых условиях вероятных изменений ЧСС относительно исходного уровня не было обнаружено. Однако у животных регистрировали увеличение статистических параметров. При проведении спектрального анализа отмечено увеличение абсолютных значений HF, MF и LF по сравнению с исходным уровнем. Отмечено, что изменения спектральных показателей были наиболее существенными при проведении анализа вариабельности сердечного ритма при гипоксии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109-2 + Р410.140.67-52

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Стенокардія (грудна жаба)

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В опытах на крысах показано: введение фосфатидилхолиновых липосом (ФХЛ) животным, перенесшим стресс, предупреждает активацию процессов перекисного окисления липидов, способствует сохранению на достаточно высоком уровне активности систем антиоксидантной защиты и синтеза макроэргических соединений, что благотворно отражается на электрической стабильности сердца. При острой ишемии и реперфузии миокарда ФХЛ оказывают протективное действие на миокард и предупреждают развитие реперфузионных нарушений коронарного кровотока и сердечной деятельности, улучшают системное кровообращение как в большом, так и в малом круге. Введение ФХЛ в значительной степени предупреждает возникновение реперфузионных нарушений ритма сердечних сокращений. Исследования показывают выраженное антиаритмическое действие ФХЛ.

Наведено результати досліджень аміодарону, триметазидину, суміші калію хлориду і сульфату магнію та лабораторної субстанції "ритмокору" на 96 щурах і 30 морських свинках, яким моделювали експериментальні аритмії серця. Вивчено антиаритмічні, антиоксидантні та мембранопротекторні властивості препаратів. Установлено, що антиаритмічна ефективність не корелює з мембранопротекторною активністю та навпаки. Обговорено можливі аспекти дії препаратів.

Представлено дані комбінованого застосування аміодарону та мембранопротекторного препарату "Ритмокор". Досліди проведено на 70-ти лабораторних щурах, в яких аритмії серця зумовлено індукцією пероксидного окиснення ліпідів. Установлено, що така комбінація значно перевищує антиаритмічний ефект під час монотерапії аміодароном і ритмокором. Обговорено можливі механізми взаємодії та доцільність застосування у хворих на аритмію серця.

Наведено результати дослідів на 44-х лабораторних щурах, на яких вивчено антиаритмічну активність антидепресантів групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну флуоксетину та флувоксаміну на аконітиновій, хлоридкальцієвій і хлоридбарієвій моделях аритмій серця. Всі досліди проведено під нембуталовим наркозом (40 мг/кг). Флуоксетин і флувоксамін використано в дозах 1 і 2 мг/кг відповідно. Виявлено, що флуоксетин проявляє антиаритмічну активність у випадку хлоридкальцієвої моделі аритмій серця і не впливає на аритмії з переважно натрієвим і калієвим механізмом. Флувоксамін є більш ефективним у випадку аритмій серця з переважно натрієвим і калієвим механізмом аритмогенезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109-29 + Р410.030-29

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, что гемопоэтические стволовые клетки кордовой крови способны значительно повышать адаптационные возможности пожилого организма. Подтверждением этому являются данные спектрального анализа вариабельности сердечного ритма, которые свидетельствуют о подъеме общей спектральной мощности не только за счет активации гуморального звена регуляции, а и благодаря повышению активности всех звеньев регуляции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-92 + Р410.109-29

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дослідах, що проведено над білими нелінійними щурами різної статі, віком 4,5 - 5 місяців, з'ясовано характер впливу атропіну сульфату на автономну регуляцію серцевого ритму. Виявлено, що у самців під час введення неселективного М-холіноблокатора активується тонус симпатичного відділу автономної нервової системи, у самиць пригнічується тонус парасимпатичного відділу. Введення адреналіну викликає у самців зниження тонусу симпатичного відділу автономної нервової системи, у самиць - інертність відповіді як симпатичного, так і парасимпатичного відділів. Відзначено різну дію кардіотоксичної дози адреналіну на фоні атропіну: у самців в цьому разі знижується активність парасимпатичного відділу автономної нервової системи у разі інертності адренергічних впливів; у самиць, крім зниження холінергічних впливів, значно зростає тонус симпатичного відділу, що свідчить про підвищену реактивність регуляторних механізмів. Уведення адреналіну на фоні дії атропіну викликає потенціювання класичного впливу обох препаратів, що більше виражено у самців. Одержані результати вказують на значну статеву різницю механізму дії адреналіну, атропіну сульфату та поєднаного введення цих препаратів на щурів.