Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.11-29 + Р412.301.1-29

Рубрики:

Алкогольні психози

Пневмонія

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-25 + Р412.201.1-25

Рубрики:

Пневмонія

Бронхіти

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено актуальну проблему пульмонології - лікування пневмоній, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою. На основі вивчення морфогенезу пневмонії за умов застосування антибіотиків запропоновано вітчизняний препарат з політропною дією - вінборон. Доведено, що він значно покращує морфологічний перебіг пневмонії, зменшує альтеративні зміни у структурних елементах легень, нирок, печінки. Препарат профілактує розвиток синдрому "сурфактантореї" та пневмосклеротичних змін у легенях. Препарат стимулює легеневий органний імунітет і зменшує імунодепресивну дію антибіотиків.

Розроблено метод підвищення ефективності етіопатогенетичної терапії пневмоній з використанням амізону на підставі вивчення імуносупресивних, прооксидантних і апоптогенних властивостей їх збудників. Відзначено, що захворюваність на пневмонії в усьому світі неухильно зростає (в Україні щорічно реєструється майже 50 тис. людей, які захворіли на пневмонію). Встановлено апоптогенний та імуносупресивний вплив збудників пневмоній на нейтрофіли, моноцити, Т- та В-лімфоцити, а також їх активуючий вплив на процеси перекисного окиснення ліпідів у лейкоцитах і еритроцитах. Вперше досліджено кислотну резистентність еритроцитів у хворих на пневмонії. Встановлено антиапоптогенну дію амізону. Розроблено спосіб лікування хворих на пневмонії з використанням нового вітчизняного препарату "Амізону".

На підставі результатів експериментальних і клінічних досліджень встановлено провідну роль функціонального стану прооксидантно-антиоксидантної системи у патогенезі пневмонії в різні періоди розвитку захворювання та доведено патогенетичне значення механізмів неспецифічної резистентності організму та специфічного імунологічного захисту. Доведено, що на першу, четверту та десяту доби розвитку пневмонії як в експерименті, так і клініці поступово збільшуються показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) (відповідно кількість дієнових кон'югатів зростає на 64,6 %; 85,1 %; 96 %, малонового діальдегіду на 69,6 %; 71,6 %; 81,2 %), які досягають найбільшого рівня у пізній період захворювання та одночасно відбувається пригнічення активності ферментів антиоксидантної системи (АОС) (відповідно каталази на 105,6; 49,3; 46,1 %, супероксиддисмутази на 60,9; 41,7; 20,3 %), особливо в середній і пізній періоди розвитку пневмонії. Встановлено, що у чоловіків, хворих на крупозну пневмонію, спостерігається більш високий ступінь пероксидації ліпідів і суттєвіше пригнічення ферментативної ланки АОС, ніж у жінок з вогнищевою пневмонією.

Показано, що частота пневмоній неухильно зростає, особливо позакоміального типу. Смертність від захворювання залишається високою. Найбільшою вона буває серед лікарняних пневмоній. Стан імунної системи під впливом антибактеріальної терапії вивчений недостатньо. Автори діляться досвідом вивчення динаміки IgG, IgM та IgA під впливом стандартної антибактеріальної терапії та терапії, підсиленої імуномодуляторами та імуностимуляторами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-29

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено 40 случаев идиопатических интерстициальных пневмоний, из них 21 - обычной интерстициальной пневмонии (ОИП) и 19 других их вариантов с использованием иммуногистохимических методов исследования. В 15 из 21 случая ОИП (71,4 %) выявлены признаки ЭМТ. На фоне гиперплазии альвеолоцитов II типа появлялись эпителиальные клетки с выраженным полиморфизмом, в них возникали отростки с проникновением их или всей клетки в интерстиций легкого, снижалась или исчезала экспрессия цитокератинов 18 и АЕ1/АЕ3, появлялась экспрессия виментина. Такие альвеолы чаще располагались среди активизированной стромы с рыхло расположенными волокнами, наличием миофибробластов с экспрессией альфа-гладкомышечного актина, реже десмина, а также накоплением в экстрацеллюлярном матриксе гликзаминогликанов. Среди 19 случаев других типов идиопатических интерстициальных пневмоний только в 2 из 19 (10,5 %) встречалось небольшое число очагов ЭМТ.

Наведено імунологічні, лабораторні показники в разі госпітальної пневмонії у порівнянні з показниками легкого, середнього та важкого ступеня перебігу хвороби. Проведена клініко-імунологічна оцінка ефективності роваміцину. Для нозокоміальної пневмонії характерні глибокі кількісні, функціональні та дизрегуляторні порушення, неперехідні в динаміці. Роваміцин можна віднести до антибіотиків, які не призводять і не поглиблюють дизрегуляторні порушення.

У дослідах на 32-х білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях біохімічно обгрунтовано можливість розвитку дисрегенерації за умов формування тубуло-інтерстиційного синдрому.

Проаналізовано показники клітинної ланки імунітету у хворих на негоспітальну пневмонію (НП), поєднану зі стеатозом печінки (СП). Установлено, що в гострому періоді НП у хворих із поєднаним СП виявлялися чітко виражені порушення з боку показників клітинної ланки імунітету, які можна охарактеризувати як вторинний імунодефіцитний стан за відносним супресорним варіантом. Проведення загальноприйнятої терапії НП у хворих із поєднаним СП не забезпечує повною мірою відновлення показників клітинної ланки імунітету.

Особливості морфологічної структури легень вивчено у 20-х померлих хворих на негоспітальну пневмонію, у 10 із них діагностовано затяжний перебіг патології різних ступенів важкості. Встановлено, що негоспітальна пневмонія із затяжним перебігом у разі збільшення важкості патології характеризується морфологічно прогресуючим склерозом сполучної тканини легень, наростаючим блоком гемомікроциркуляторного русла, глибоким арегенераторним порушенням стінки альвеол із розвитком дистрофії та некрозу, різкою проліферацією макрофагів та інфільтрацією ними стінки альвеол, інтерстицію та сполучної тканини.

Оцінено ефективність лікування експериментальної гострої деструктивної пневмонії в пацюків, шляхом спрямованого транспорту антибіотиків у вогнище ураження.

У хворих на негоспітальну пневмонію понижені показники фагоцитарної активності моноцитів і нейтрофільних гранулоцитів, концентрації природних антитіл та активності системи комплементу. Секреторна активність фагоцитувальних клітин (моноцитів, нейтрофілів) щодо секреції доімунних цитокінів - підвищена.

Исследованы особенности клеточного иммунитета у больных внегоспитальной пневмонией в острый период и в период ранней реконвалесценции. Показано, что общепринятая антибиотикотерапия не обеспечивает восстановления функционирования иммунной системы. Доказана целесообразность использования галоаэрозольтерапии в восстановительном лечении больных пневмонией в период ранней реконвалесценции.

Вивчено особливості порушень функціонального стану про- й антиоксидантної систем в легенях і крові, а також фагоцитарної активності лейкоцитів у периферичній крові за експериментальної пневмонії за умов іммобілізаційного стресу до та після застосування тіотриазоліну. Уперше встановлено, що на усіх етапах розвитку пневмонії в поєднанні з іммобілізаційним стресом спостерігається суттєве посилення процесів ліпопероксидації та фагоцитарної активності лейкоцитів на тлі істотної депресії активності ферментів антиоксидантного захисту в крові і легенях, особливо у пізній період (6-та та 16-та доба) експерименту. Доведено коригувальний вплив препарату тіотриазоліну на порушені показники про- й антиоксидантної системи та фагоцитозу у разі пневмонії за умов іммобілізаційного стресу.

Встановлено роль неспецифічних протеїназ, їх інгібіторів і процесів вільнорадикального окиснення у механізмах пошкодження та відновлення легень у разі запалення. Визначено загальні пускові механізми пошкодження за дії різних альтеративних факторів, встановлено найбільш загальні закономірності розвитку та наслідки гострої та хронічної експериментальних пневмоній, які виявлялися збереженням високого рівня в бронхоальвеолярному спектрі протеїназ та їх інгібіторів за гострої та зниженням інгібіторного потенціалу на фоні зростання протеїназ за хронічної пневмонії. Виявлено, що за умов фармакологічної корекції перебіг пневмонії залежить від механізму дії застосовуваного препарату.

У дослідах in vivo продемонстровано переваги комбінованої терапії амікацином (аміцил, "Київмедпрепарат", Україна) і екзогенним сурфактантом (сузакрин, "Докфарм", Україна) перед монотерапією амікацином або сурфактантом під час лікування гострої пневмонії, що спричинена Р. aeruginosa. У популяції інфікованих щурів інтратрахеальна інстиляція суміші сурфактант-амікацин викликала явне зменшення бактеріального обсіменіння дихальних шляхів і обмеження бактеріємії, а також стримувала пригнічення поверхневої активності бронхоальвеолярного змиву. Більш висока ефективність комбінованого лікування у порівнянні з іншими дослідженими формами медикаментозного впливу свідчить про перспективність застосування екзогенного легеневого сурфактанту як носія антибіотиків, що вводяться інтратрахеальним шляхом.

В опытах in vivo продемонстрированы преимущества комбинированной терапии амикацином (амицил, "Киевмедпрепарат", Украина) и экзогенным сурфактантом (сузакрин, "Докфарм", Украина) перед монотерапией амикацином или сурфактантом при лечении острой пневмонии, вызванной Р. aeruginosa. В популяции инфицированных крыс интратрахеальная инстилляция смеси сурфактант-амикацин вызывала явное уменьшение бактериального обсеменения дыхательных путей и ограничение бактериемии, а также сдерживала угнетение поверхностной активности бронхоальвеолярного смыва. Более высокая эффективность комбинированного лечения по сравнению с другими исследованными формами медикаментозного воздействия свидетельствует о перспективности использования экзогенного легочного сурфактанта в качестве носителя антибиотиков, вводимых интратрахеальным путем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-29

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-21

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ