Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.301.1-29

Рубрики:

Ентерити, ентероколіти, коліти

Шифр НБУВ: ДС50250 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено вивченню основних патогенетичних ланок неспецифічного виразкового коліту у 433 хворих та на створеній адекватній медико-біологічній моделі у 4 собак. Поглиблено уявлення про патогенез цього захворювання з визначенням ключовою ланкою дестабілізацію взаємовідношення між імунною, нейро-гуморальною, дифузно ендокринною системами, мікробіоценозом товстої кишки та усередині їх на фоні спадкоємної схильності, яка спричиняє підвищений ризик розвитку неспецифічного виразкового коліту та генетично обумовлену слабкість відновлювальних процесів, що реалізується під впливом несприятливих середовищних внутрішніх та зовнішніх чинників. Розроблено уніфіковану клініко-статистичну класифікацію хвороби, ряд методів діагностики, пристроїв для діагностики та лікування, нових ефективних методів лікування, на які отримано патенти України. Вивчення ефективності принципово нового методу лікування, в основі якого аутолімфокінотерапія, у віддаленому періоді показало забезпечення тривалої ремісії і визначило заходи щодо профілактики рецидивів.

Дисертацію присвячено питанням оцінки та корекції мікрофлори кишечнику людини. Подано оцінку стану мікрофлори кишечнику людини в нинішній екологічній ситуації з клінічними проявами дисбактеріозу кишечнику та у хворих з опіками різного ступеня. Встановлено зниження біологічної активності індигенної мікрофлори кишечнику у таких хворих. Удосконалено методику діагностики дисбактеріозу кишечнику. Написано алгоритм і кодові числа для ідентифікації ентеробактерій, який став основою для розробки програми комп'ютерної обробки результатів дослідження при дисбактеріозі. Показано можливість підвищення біологічної активності комерційних штамів лактобацил на фітоосновах. Рекомендовано комплексне використання еубіотико-фіто-сорбційної композиції для корекції мікробіоценозу кишечнику. Обгрунтовано і визначено протипоказання для використання з метою корекції кандидозного дисбактеріозу кислотоутворюючих еубіотиків.

Проведено дослідження по вивченню клініко-ендоскопічного, морфофункціонального, імунологічного і бактеріологічного стану товстої кишки при неспецифічному виразковому та неінфекційному колітах. Встановлено, що у хворих відбуваються значні зміни показників, які вивчаються. Традиційна терапія недостатньо ефективна, не коригує порушені стани імунітету. Включення препарату "Мірамістин" в базисну терапію, а при легкому перебігу захворювання - застосування "Мірамістину" у вигляді монотерапії, суттєво підвищує клінічну ефективність лікування та нормалізує показники, що вивчаються.

Висвітлено питання термінології, бактеріологічного (лабораторного) дослідження мікрофлори кишечнику. Визначено основні параметри нормальної мікрофлори та її функції в організмі людини. Запропоновано класифікацію дисбактеріозу кишечнику, розглянуто принципи формулювання діагнозу й алгоритм дій лікаря з диференційованої фармакотерапії даного захворювання.

Освещены вопросы терминологии, бактериологического (лабораторного) исследования микрофлоры кишечника. Определены основные параметры нормальной микрофлоры и ее функции в организме человека. Предложена классификация дисбактериоза кишечника, рассмотрены принципы формулировки диагноза и алгоритм действий врача по дифференцированной фармакотерапии данного заболевания.

Наведено результати комплексного лікування 188 хворих на гострий пієлонефрит. Застосовано препарати для корекції супутнього кишкового дисбактеріозу (інтестинальні антисептики й еубіотики) та локальну антибактеріальну терапію за допомогою спеціальних нефростомічних дренажів з перфорованим контейнером, що містить суміш антибіотика та сорбенту. Розроблено методики комплексної терапії порушень кишкової мікрофлори та локальної антибактеріальної терапії, захищені патентами України. За результатами клінічних, лабораторних, імунологічних, мікробіологічних досліджень підтверджено високу ефективність запропонованого методу лікування гострого пієлонефриту за рахунок нормалізації мікрофлори кишок, стабілізації міжмікробної взаємодії, запобігання подальшої транслокації умовно-патогенної мікрофлори з кишечнику, реінфікування нирок та післяопераційних ран.

Ключ. слова: Staphylococcus aureus, антибіотики, біоспорин, неспецифічний виразковий коліт
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.301.1-52

Рубрики:

Ентерити, ентероколіти, коліти

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено клініко-біохімічні та морфологічні особливості неспецифічного виразкового коліту у хворих з різним ступенем важкості захворювання. Докладно висвітлено питання дослідження динаміки ендогенного гістаміну та серотоніну, морфологічної характеристики клітин слизової оболонки товстої кишки, а також зміни в системі імунобіологічних і бактеріологічних показників у хворих на неспецифічний виразковий коліт залежно від перебігу захворювання. Проведено патогенетичне обгрунтування застосування блокаторів Н2-гістамінових рецепторів - фамотидіну в терапії хворих на виразковий коліт. Здійснено клінічну оцінку ефективності використання фамотидіну для купірування запально-деструктивного процесу в товстій кишці та профілактики його повторного розвитку. Розроблено алгоритм диференційованого призначення блокаторів Н2-гістамінових рецепторів у разі загострення виразкового коліту залежно від ступеня важкості захворювання. Основні результати впроваджено в клінічну практику.

Вивчено деконтамінуючу та коригувальну ефективність біфіформу на порожнинну мікрофлору товстої кишки білих щурів, які зазнали дії оксалату натрію (2,18 мг/кг 1/500 DL50), внаслідок внутрішньошлункового введення ксенобіотика. Біфіформ сприяє заселенню кишечнику автохтонними облігатними мікроорганізмами і зростанню їх популяційного рівня та мікроекологічних показників, але не призводить до селективної деконтамінації дріжджоподібних грибів роду Candіda, внаслідок чого останні контамінують порожнину товстої кишки у помірному популяційному рівні.

Вивчено процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), системи антиоксидантного захисту, імунологічної реактивності та лікування синдрому подразненої кишки (СПК) з діареєю та хронічного ентериту (ХЕ). За результатами досліджень встановлено, що перебіг синдрому подразненої кишки та ХЕ супроводжується активацією процесів ПОЛ, виснаженням системи антиоксидантного захисту, порушенням клітинного та гуморального імунітету. Обгрунтовано застосування комплексної терапії з включенням альтану, який має антиоксидантну та імуномодулювальну дію у хворих на СПК з діареєю та ХЕ. Доведено, що комплексна терапія у разі синдрому подразненої кишки та ХЕ позитивно впливає на клінічний перебіг захворювань, відновлює порушений імунітет, сприяє нормалізації процесів ліпопероксидації, підвищенню вмісту ліповітамінів у сироватці крові та слизовій оболонці дистального відділу дванадцятипалої кишки.

Проведено дослідження з метою встановлення особливостей дисбактеріозу кишечнику після використання антимікробних засобів, що відносяться до класів: напівсінтетичні пеніциліни (широкого спектру), цефалоспорини, аміноглікозиди, фторхінолони, лінкозаміди, левоміцетин. Використано бактеріологічний метод дослідження. У обстежених хворих виявлено зміни з боку мікробіоценозу кишечнику, що відрізнялися за характером і ступенем вираженості. У випадку використання модифікованих пеніцилінів, лінкоміцину, цефалоспоринів виявлено проліферацію умовно-патогенних ентеробактерій та активізацію грибів. Дисбактеріоз кишок після зостосування фторхінолонів, найвірогідніше, крім зниження рівня основних симбіонтів нормобіоценозу кишечнику, супроводжувався активізацією кокової флори. В процесі добору біопрепаратів і пробіотиків, що відрізняються за своїм складом, і, відповідно, можуть мати різні показання для застосування, з метою попередження дисбактеріозу кишечнику слід зважати на дані щодо антимікробної дії препарату.

У 59-ти хворих на цукровий діабет (ЦД) I-го та II-го типів, який супроводжується формуванням кишкового дисбактеріозу, вивчено вплив бактерійного препарату "Лінекс" на видовий склад і популяційний рівень мікрофлори порожнини товстої кишки. Показано, що використання лінексу впродовж 15-ти днів сприяє значному покращанню клінічного перебігу основного захворювання. Відновлення автохтонних облігатних і факультативних мікроорганізмів настає у 89,4 % пацієнтів тільки через 27 - 30 днів прийому препарату.

Представлены данные об этиологической структуре заболеваний, объединенных в группу гастроэнтероколита (ГЭК) в г. Киеве за период 1998 - 2000 гг. Только в 42,9 % наблюдений установлена этиология ГЭК. У 88,6 % пациентов возбудителем заболевания были бактерии, в том чмсле условнопатогенные, у 10,4 % - вирусы. Ведущую роль при этом играли ротавирусы, которые выявляли у 77,5 % больных с вирусным ГЭК. Наибольшее число заболеваний, вызванных ротавирусной инфекцией, регистрировали у детей первых двух лет жизни, частота выявления ротавирусов в этой возрастной группе также наивысшая. С возрастом эти показатели уменьшаются. Вирусологические исследования у больных с ГЭК проводят в недостаточном объеме.

Обследовано 56 больных хроническим энтеритом в различных стадиях в возрасте от 19 до 55 лет. Изучена миоэлектрическая активность кишок до лечения, после одноразового приема паст и в конце курса, всасывательная функция кишок и состояние микрофлоры. Установлено, что комплексное лечение с применением пектиносодержащих фруктовых паст у больных хроническим энтеритом наиболее благоприятно влияет на основные патогенетические звенья заболевания, позволяет избежать полипрагмазии, нежелательных сложнений, аллергических реакций и может широко применяться во врачебной практике.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.301.1-1

Рубрики:

Ентерити, ентероколіти, коліти

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ефективність різних кислотознижувальних препаратів (антациди, ранітидин, омепразол, парієт) у разі функціональної диспепсії. Застосування як першої лінії лікування інгібіторів протонної помпи повністю виправдане, оскільки дозволяє досягти позитивного ефекту у значної кількості хворих. Парієт є найбільш ефективним та безпечним засобом. Його ефективність найбільша під час виразкоподібного варіанта перебігу функціональної диспепсії.

Ключ. слова: функциональная диспепсия, антацидные препараты
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.301.11-52

Рубрики:

Диспепсії

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо клінічних, лабораторних та інструментальних ознак дисбактеріозу товстого кишечнику у хворих на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ). У разі загострення ХОБ II стадії хронічний дисбактеріоз товстого кишечнику діагностували у 76,4 % хворих (II ступеня - у 60,8 %, III ступеня - у 39,2 %) в стадії загострення. Клінічними проявами дисбактеріозу були: диспептичний, больовий абдоміальний, колодискінетичний та деякі загальносоматичні синдроми у різних комбінаціях. За даними лабораторних методів дослідження у цих хворих виявляли гіполіпопротеїнемію, гіпоальбумінемію, зменшення альбуміно-глобулінового коефіцієнта, вмісту деяких мікроелементів. Дані бактеріологічного дослідження свідчили про різноманітні порушення в структурі кишкового біоценозу. Під час колоноскопічного дослідження виявляли запальні зміни слизової оболонки.

Викладено результати дослідження кислотно-лужного гомеостазу, а саме його метаболічної частини, за показниками тіол-дисульфідної системи, а також окиснених і відновлених форм нікотинамідних коферментів у крові хворих на хронічний невиразковий коліт (ХНК) і синдром подразненої кишки (СПК) та вплив на неї комплексного відновного лікування з використанням НВЧ-терапії. До лікування у хворих на ХНК спостерігався стан метаболічного алкалозу в еритроцитах і метаболічного ацидозу в плазмі крові, причому дані в разі ХНК і СПК вірогідно не відрізнялися. Влив комплексного лікування НВЧ-терапією призводить до нормалізації вмісту в плазмі крові нікотинамідних коферментів, насамперед відновлених форм, сприяє подальшому підвищенню вмісту НАДН в еритроцитах і SH-груп як в еритроцитах, так і в плазмі крові. Це вказує на активацію процесів компенсації метаболічного алкалозу (особливо в разі гіпермоторної дискінезії), яка здійснюється шляхом збільшення окиснювальних властивостей в еритроцитах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.301.1-52

Рубрики:

Ентерити, ентероколіти, коліти

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ