Наведено сучасні погляди щодо патогенезу неалкогольного стеатогепатиту, причин його виникнення, головних принципів діагностики та лікування.

Наведено сучасні погляди на етіологію, патогенез неалкогольного стеатогепатиту, узагальнено відомості про розповсюдженість, діагностику даного захворювання. Обгрунтовано необхідність медикаментозного лікування даної категорії пацієнтів, описані основні принципи терапії, групи лікарських засобів, що використовуються для лікування жирової інфільтрації печінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11-1

Рубрики:

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше проведено комплексне визначення еритроцитарних антигенів крові системи АВО, Rh, P, MN і фенотипів гаптоглобіну у хворих на хронічний гепатит C. У таких хворих досліджено розподіл генетичних маркерів крові, що асоціюються з певним генотипом вірусу та вірусним навантаженням. Вперше для хронічного гепатиту C визначено особливості розподілу генетичних маркерів крові у групах пацієнтів з різною біохімічною, морфологічною активністю захворювання. Досліджено розподіл антигенів крові у хворих з різним за METAVIR ступенем фіброзу. Вперше проведено інтегральну оцінку достовірності модифікації ризику формування хронічного гепатиту C усіма досліжуваними факторами, зроблено оцінку значимості окремих фенотипів антигенних систем крові та унікальності їх впливу на ступінь активності гепатиту. Досліджено взаємозв'язок тривалості захворювання з активністю гепатиту та фібротичними змінами тканини печінки.

Установлено, що до дискримінантних моделей, які за допомогою антропо-соматометричних показників дозволяють розділити чоловіків і жінок першого зрілого віку на здорових і хворих на хронічні вірусні гепатити C або B, у більшості випадків входять: у жінок - обхватні (42,9 %) і поздовжні розміри (28,6 %), у чоловіків - обхватні розміри (50,0 %). У жінок рівень дискримінації в моделях є значно вищим, ніж у відповідних моделях чоловіків. У процесі аналізу антропо-соматометричних показників, що входять до моделей, у більшості випадків встановлено виражені статеві розбіжності.

Установлено, що 18-годинне введення пропофолу щурам призводить до виникнення істотних змін у структурі печінки, переважно в центролобулярних зонах часточок. Вираженість патоморфологічних змін посилюється за умов комбінування пропофолу з трамадолом та буторфанолом. Поєднання пропофолу з кеторолаком, навпаки, зменшує морфологічні прояви токсичності пропофолу.

Вивчено патогенетичні механізми впливу гіпергомоцистеїнемії на формування та прогресування неалкогольного стеатогепатиту.