Ключ. слова: неалкогольний стеатогепатит, фіброз печінки, цитокіни, інсулінорезистентність, ліпідний обмін, лептин, ендотелій
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11-37

Рубрики:

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено клінічну характеристику хворих з неалкогольним стеатогепатитом, поєднаним з патологією жовчо-вивідних шляхів, ожирінням II та III ступеня, цукровим діабетом II типу.

Приведены результаты сочетанного применения препарата "Урсохол" со статинами у пациентов с ишемической болезнью сердца на фоне хронического стеатогепатита. Полученные данные свидетельствуют о существенном корригирующем действии урсохола на нормализацию обмена липидов, липопротеидов на фоне достоверного гепатопротекторного действия препарата.

Вірусне навантаження і генотип вірусу за HCV не корелюють зі ступенем фіброзу, хоча ці чинники впливають на противірусну терапію. Імовірність виникнення і швидкість прогресування тяжких ускладнень коливається в широких межах і залежить не тільки від ефективності терапії, а й від імунного статусу пацієнта. Показано роль поліморфізму лейкоцитарного антигена в розвитку хронічного HCV. Імунний статус залежить, передусім, від генетичних чинників, тому імуногенетичні аспекти визначають особливість розвитку і прогресування вірусного гепатиту. Поліморфізм гена інтерлейкіну 1 бета і його рецептор істотно впливає на імуномодулювальну терапію. Застосування інтерферону альфа в період гострої фази є ефективним щодо запобігання хронічному гепатиту. Епоетин альфа поліпшує якість життя і рівень гемоглобіну в разі анемії. За HBV-інфекції визначальне значення має фенотип хазяїна. На відміну від HCV прогресування фіброзу за HBV значно більше корелює з генотипом вірусу.