Изучена эффективность использования комплексной терапии с включением кальцемина у 29-ти больных остеоартрозом без признаков реактивного синовита. Установлено, что кальцемин повышает эффективность терапии у пациентов различных возрастных групп с разными стадиями заболевания и степенью функциональной недостаточности суставов за счет воздействия на суставной и болевой компоненты клинической симптоматики заболевания.

Мета - вивчення ефективності та безпечності застосування мелоксикаму у комплексному лікуванні хворих на ревматоїдний артрит (РА) та остеоартроз (ОА). У дослідженні взяли участь 18 пацієнтів з РА та 22 - з ОА. Верифікацію діагнозу проведено відповідно до критеріїв Американської ревматологічної асоціації. Як базисну терапію хворі на РА одержували метотрексат у дозі 7,5 мг на тиждень і Делагіл у дозі 250 мг на добу. В перші 3 дні призначали ін'єкційну форму мелоксикаму - 15 мг/1,5 мл на добу внутрішньом'язово, потім упродовж 11 днів - перорально по 15 мг 1 раз на добу. Клініко-лабораторні дослідження проведено перед початком лікування та після нього. Ефективність лікування оцінено лікарем і пацієнтом за 4-бальною шкалою: 0 - ефект відсутній, 1 - незначний, 2 - помірний, 3 - виражений. Одержані результати підтвердили високу ефективність і добру переносність мелоксикаму. Застосування цього препарату для лікування РА та ОА сприяє зменшенню вираженості больового синдрому, поліпшенню функціонального стану опорно-рухового апарату. У хворих на ОА з помірно вираженими явищами синовіту зафіксовано виражений знеболювальний і протизапальний ефект препарату. Мелоксикам можна рекомендувати для широкого використання в ревматологічній практиці як селективний інгібітор циклооксигенази-2.

Уперше проведено клінічне вивчення основних фармакодинамічних ефектів анальбену у хворих на ревматоїдний артрит та деформівний остеоартроз. Встановлено відсутність інгібуючого впливу анальбену на метаболізм суглобового хряща, що вигідно відрізняє його від більшості існуючих нестероїдних протизапальних препаратів і дозволяє його застосування під час лікування запального суглобового синдрому будь-якої етіології. Вивчено мембранотропні властивості анальбену. Висока спорідненість анальбену з модельними мембранами - ліпосомами дає змогу припустити здатність анальбену проникати та накопичуватися в осередках запалення. Удосконалено методики щодо кількісного визначення анальбену у сироватці крові методом рідинної хроматографії. Проаналізовано вплив дози анальбену, що вводиться, на фармакокінетичні параметри: залежність фармакокінетичних параметрів від дози носить нелінійний характер.

Висвітлено основні сучасні підходи до медикаментозної терапії остеоартрозу. Відзначено актуальність проблеми недостатньої корекції запалення та болю у хворих на остеоартроз та можливості оптимізації симптоматичної терапії шляхом раціонального підходу до призначення нестероїдних протизапальних препаратів з урахуванням шлунково-кишкового, серцево-судинного ризиків та впливу на хрящ.