Органозберігаючі оперативні втручання на селезінці у разі травматичних пошкоджень та об'ємних новоутворень останнім часом набувають всебільше розповсюдження, як найбільш фізіологічний підхід до вирішення даного питання. Проведено експериментальні дослідження з використанням зшивальних апаратів у разі резекції селезінки. У ході проведених досліджень показано значну ефективність та перспективність використання даного способу за умов хірургічних стаціонарів різних рівнів, а також легкість та надійність способу, що вивчається.

Органосохраняющие оперативные вмешательства на селезенке при травматических повреждениях и объемах новообразования последнее время все больше распространяются, как наиболее физиологический подход к решению данного вопроса. Проведены экспериментальные исследования с использованием сшивающих аппаратов при резекции селезенки. В качестве лабораторных животных использованы безпородные собаки. В ходе проведенных исследований показана значительная эффективность и перспективность использования данного способа в условиях хирургических стационаров разных уровней, а также легкость и надежность изучаемого способа.

Проанализированы тактика и результаты хирургического лечения 5 больных по поводу кисты селезенки. Использован оригинальный метод резекции кисты селезенки с применением кровосберегающих технологий: ультразвукового деструктора-аспиратора, аргонового лазера, гемостатических средств. Полученные результаты позволяют считать выполнение резекции селезенки адекватным методом лечения очаговой патологии органа.

Наведено аналітичний огляд даних літератури та власних досліджень (2 032-х операцій, з них 1 624-х - у гематологічних хворих) щодо наслідків спленектомії, виконаної за різними показаннями, та можливих специфічних (аспленія) та інших небезпечних післяопераційних ускладнень. Проведення клінічного та лабораторного обстеження хворих до та після спленектомії, профілактики та лікування проявів набутого імунодефіциту, коагулопатій, гемодинамічних розладів, анемії, гострої ятрогенної надниркової недостатності, а також малотравматична техніка операції значно зменшують кількість післяопераційних ускладнень.

В эксперименте изучена возможность применения гипертермических методов при выполнении органосохраняющих операций на селезенке. Разработаны способы плазменной и термоструйной резекции селезенки, доказана эффективность и надежность методов. При анализе результатов применения различных методов отмечена сопоставимость данных, полученных при использовании гипертермических методов резекции, их преимущества по сравнению с шовным и клеевым методами.

Наведено аналітичний огляд даних літератури і власні спостереження щодо наслідків спленектомії (СЕ), здійсненої за різними показаннями. СЕ виконано у 2059 пацієнтів, у тому числі у 1656 - з захворюваннями системи крові. Після СЕ можливе виникнення специфічних (втрата функцій селезінки) та інших тяжких післяопераційних ускладнень, вираженість яких залежить від тяжкості основного захворювання і травматичності операції. Динамічне обстеження хворих з використанням клінічних і лабораторних методів до і після операції, профілактика і своєчасне лікування проявів імунодефіцитного стану (загально-септичних захворювань), коагулопатії, гемодинамічних розладів, анемії, гострої недостатності надниркових залоз, а також малотравматична техніка операції забезпечують значне зменшення частоти післяопераційних ускладнень.

Проведено експериментальне дослідження з застосування апарата для гідроструминної дисекції тканин. Доведено доцільність використання струменя рідини високого тиску під час виконання резекції селезінки в експерименті. Визначено етапи формування капсули органа і відновлення паренхіми у різні строки після операції.

Одним из методов лечения гематологических больных является спленэктомия. В клинике хирургических болезней Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина за период с 2000 по 2010 г. накоплен опыт комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования и лечения 58 больных с различными заболеваниями системы крови. Предоперационная подготовка и обследование пациентов позволяют решать значимые для проведения спленэктомии проблемы, результатом чего является адекватный контроль степени проявления основного заболевания и побочных проявлений специфической терапии. Спланированная предоперационная подготовка у этой категории больных позволяет добиться снижения количества интра- и послеоперационных осложнений.

Наведено результати особистого догляду випадку менінгококцемії у хворого з вилученою селезінкою та розглянуто деякі проблеми діагностики, профілактики та лікування бактеріальних інфекцій за імуносупресії.

Лапароскопическую спленэктомию (ЛС) производят на этапах лечения различных добро- и злокачественных гематологических заболеваний. Проведено ретроспективное исследование, в которое включены 129 пациентов, оперированных в период с 2002 по 2010 г. в клинике "Линэзерс" по поводу добро- и злокачественных гематологических заболеваний. У 107 (82,94 %) из них выполнена открытая спленэктомия (ОС), у 22 (17,06 %) - ЛС. Установлены достоверные различия возрастной медианы пациентов, у которых произведены ОС и ЛС, величины селезенки до операции (ОС - 19 см, ЛС - 12,4 см). ЛС - доступный и безопасный по сравнению с ОС способ операции у пациентов более молодого возраста при отсутствии изменений в селезенке. Для более полной оценки применения ЛС при гематологических заболеваниях необходимо продолжать создание базы данных об операциях на селезенке и исследования в течение более длительного времени.

Проведено хірургічне лікування хворих на імунну тромбоцитопенію (ІТП). Наведено клінічну характеристику й основи діагностики ІТП. Розглянуто безпосередню клінічну ефективність спленектомії у хворих на ІТП та її прогностичні фактори. Надано відаленні клініко-гематологічні наслідки спленектомії у хворих на ІТП та їх прогностичні фактори. Подано інформацію про тактику та наслідки хірургічного лікування хворих на автоімунну гемологічну анемію. Розглянуто спленектомію у лікуванні хворих на синдром Івенса - Фішера.

Визначено особливості абдомінального симптомокомплексу у разі закритої травми живота, поєднаної з черепно-мозковою травмою. Виявлено особливості діагностики пошкоджень органів черевної порожнини залежно від тяжкості стану та тяжкості черепно-мозкової травми, визначено інформативність різних методів обстеження, розроблено диференційовану діагностично-лікувальну тактику. Вивчено особливості імунних порушень у постраждалих з краніоабдомінальною травмою після спленектомії та можливості імунореабілітації. Розроблено та впроваджено новий спосіб аутолієнтрансплантації. Вивчено результати запропонованого діагностично-лікувального алгоритму залежно від тяжкості стану та тяжкості черепно-мозкової травми, запропоновано заходи для зменшення летальності.

Уперше вивчено в експерименті особливості впливу на паренхіму селезінки та судини її ніжки електрохірургічної й ультразвукової дисекції та коагуляції, що дозволило визначити ступінь тяжкості й поширеність локальних ушкоджень безпосередньо після впливу й особливості перебігу репаративних процесів у зоні операції в різні терміни післяопераційного періоду. Уперше вивчено імуногістохімічні процеси, які розвиваються в паренхімі селезінки та судинах її ніжки в різні терміни післяопераційного періоду, що визначали умови загоєння та можливість розвитку післяопераційних ускладнень. Вивчено морфологічні процеси, що забезпечують гемостаз під час проведення електрохірургічної та ультразвукової коагуляції. Одержані позитивні результати використання ультразвукового скальпеля в експериментальних дослідженнях дозволили з успіхом виконувати спленектомію у гематологічних хворих з застосуванням цієї ж методики, що спричинило зменшення кількості післяопераційних ускладнень. Запропоновано модифікувати початковий етап лапароскопічної спленектомії, що сприятиме запобіганню інтраопераційної крововтрати. Уперше в клінічних дослідженнях вивчено вплив способу спленектомії на стан імунітету в післяопераційний період у гематологічних хворих в аспекті зниження рівня імунореактивності. У результаті експериментально-клінічного комплексного дослідження ефектів дисекції та коагуляції визначено переваги й недоліки кожного з видів енергії за їх впливу на паренхіму селезінки та судини її ніжки.

С помощью коррозионного метода установлено, что селезеночная артерия разветвляется в 92,0 % случаев на 2 ветви первого порядка. Бифуркация сосуда осуществлялась под острым углом в 47,5 % случаев и под тупым углом - в 52,5 % случаев. Реже встречается трифуркация артериального ствола (6,8 % случаев) и магистральный тип разветвления селезеночной артерии (1,2 % случаев). Полюсные артерии встречались на препаратах селезенки в 50,6 % случаев. Чаще выявляется нижняя полюсная - 59,15 и реже - верхняя - 18,2 % случаев. Наличие обоих полюсных артерий было отмечено в 22,7 % случаев. Венозный отток от селезенки осуществлялся через одиночную вену, которая образуется в 82,6 % случаев непосредственно у ворот селезенки и только в 17,4 % случаев слияние вен I-го порядка происходило на расстоянии от 1,0 до 3,0 см от ворот органа.

Обгрунтовано необхідність виконання ортотопічної фіксації селезінки після виконання основного етапу лівобічної лапароскопічної адреналектомії. Більшість хворих, насамперед, звичайної або худорлявої статури скаржаться на тимчасовий, різного ступеня дискомфорт і біль у животі, що пов'язане з переміщенням мобілізованої селезінки в ранньому післяопераційному періоді. Запропоновано простий метод хірургічної фіксації селезінки шляхом накладання на пересічені листки пристінкової очеревини 2-х або 3-х вузлових швів у зоні мобілізації селезінки та хвоста підшлункової залози, що надійно запобігає такі небажані прояви та полегшує перебіг післяопераційного періоду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.8-83 + Р457.465.8-5

Рубрики:

Операції на селезінці

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - повышение качества хирургического лечения гематологических больных. Проведено комплексное обследование 102 больных с заболеваниями системы крови, которым была показана спленэктомия (СЭ). Особое внимание уделяли всестороннему дооперационному обследованию для выбора доступа к селезенке. Изменили тактику доступа при лапароскопической спленэктомии (ЛСЭ), во время СЭ использовали ультразвуковой скальпель (УЗС) и прошивающий аппарат. Анализ полученных результатов СЭ у гематологических больных показал, что выбор доступа зависит от многих причин, которые можно установить до операции. Планирование способа СЭ по совокупным данным ультразвукового исследования (УЗИ) и компьютерной томографии (КТ), изменение тактики доступа при ЛСЭ, использование УЗС и прошивающего аппарата во время операции позволяют улучшить качество хирургического лечения гематологических пациентов. Выводы: УЗИ и КТ играют важную роль при планировании способа СЭ, позволяя избежать случаев конверсии. Изменение тактики доступа при ЛСЭ, а также сочетанное применение УЗС и прошивающего аппарата для выполнения СЭ предупреждают развитие осложнений.

Цель работы - изучить возможность улучшения результатов эмболизации селезеночной артерии (ЭСА) как метода вторичной профилактики путем модификации технологии эмболизации. Проанализированы результаты применения ЭСА в качестве метода вторичной профилактики у 90 пациентов, перенесших от 1 до 8 эпизодов кровотечения (в среднем 2,93 на 1 пациента). Пациентов распределили на две группы. В 1-й группе (n = 35) применяли "стандартную" ЭСА спиралями типа Гиантурко, во 2-й группе (n = 55) - модифицированную технологию эмболизации "мягкими" спиралями для повышения эффекта редукции кровотока в селезеночной артерии. Отдаленные результаты (контрольная точка "12 мес") удалось проследить у 76 (85 %) пациентов. Стабильный результат вторичной профилактики (контрольная точка "12 мес") достигнут у 81,8 % пациентов 2-й группы, или на 21,8 % чаще, чем в 1-й группе. Технология компактной или "облачной" эмболизации позволила уменьшить количество случаев реканализации селезеночной артерии и обусловленных ею фатальных рецидивов варикозного кровотечения с 10 до 3, или на 25 %, а летальность - с 28,6 до 3,6 %. Сделан вывод, что модифицированная методика "облачной" эмболизации с использованием "мягких" спиралей позволяет достичь длительного и стойкого эффекта редукции селезеночного артериального кровотока, существенно снизить риск развития реканализации и фатальных эпизодов варикозного кровотечения у пациентов с клинически значимой портальной гипертензией.

Відзначено, що імунологічний захист організму пошкоджується після видалення селезінки, відкриваючи ворота для інфікування погано опсонізованими бактеріями. Сепсис у спленектомованих пацієнтів часто є тяжким і супроводжується високою частотою ускладнень і значною смертністю. Лікар повинен бути пильним як щодо інфекційних, так і щодо судинних ускладнень після спленектомії (СЕ): тромбозу/ВТЕ, ЛГ та, можливо, серцево-судинних захворювань. Шок у хворих після СЕ, які мають тяжкий стан, може бути наслідком судинорозширювального ефекту миттєвого сепсису, дисфункції лівого шлуночка через наявну ішемічну хворобу серця або правошлуночкову серцеву недостатність, що є наслідком попередньої ЛГ або гострої тромбоемболічної хвороби. Систематична стратегія, що враховує всі ці умови, важлива при виборі відповідної реанімаційної підтримки. Профілактика, яка включає вакцинацію, прийом антибіотиків та навчання пацієнтів, необхідна для зменшення ризику зараження. Рання ідентифікація та швидке лікування у разі інфікування дають спленектомованим пацієнтам найкращі шанси на виживання. Необхідні подальші дослідження для оптимізації існуючих стратегій профілактики та вдосконалення терапії, щоб зменшити вплив НПСІ у пацієнтів після СЕ.