Проведено клінічну апробацію авторського методу екстракорпоральної детоксикації - селективного плазмаферезу. 20 постраждалим з ендогенною інтоксикацією в разі травматичної хвороби виконано 27 сеансів селективного плазмаферезу. Контрольну групу склали 28 осіб з аналогічною важкістю травматичної хвороби. В першій групі вижили всі хворі, в контрольній загинуло 12 осіб (42,9 %). Під час клінічного та клінико-лабораторного дослідження доведено ефективність і безпечність розробленого методу та приладу.

Освещены вопросы этиопатогенеза и клиники краш-синдрома, описаны общие принципы лечения. Рассмотрены методы применения экстра- и интракорпоральной гемокоррекции: непрямого электрохимического окисления, внутривенного лазерного и ультрафиолетового облучения крови, диализно-фильтрационных методов, плазмафереза, плазмосорбции и плазмодиализа, гемосорбции, регионарной гемосорбции, энтеросорбции.

Висвітлено питання надання медичної допомоги у разі порушення опорно-рухового апарату, допомоги у випадку різних видів травм, переломів, отруєнь. Розкрито суть основних понять асептики й антисептики. Проаналізовано особливості транспортної іммобілізації осіб з переломами хребта та кісток тазу, нижніх кінцівок. Викладено правила бинтування, розглятуто типи бинтових пов'язок.

Освещены вопросы оказания медицинской помощи при нарушениях опорно-двигательного аппарата, помощи при разных видах травм, переломов, отравлений. Раскрыта сущность основных понятий септики и антисептики. Проанализированы особенности транспортной иммобилизации лиц с переломами позвоночника и костей таза, нижних конечностей. Изложены правила бинтования, рассмотрены типы бинтовых повязок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.14-59

Рубрики:

Механічні пошкодження

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі вивчення осмотичної активності зразків мазей на різних основах експериментально встановлено, що зразки мазі на емульгелевій та емульсійній (типу олія/вода) основах у порівнянні з мазями на інших типах основ (ліпофільних і поліетиленоксидних) мають помірну тривалу та рівномірну осмотичну дію. Саме ці основи дозволяють уникати ушкоджуючої дії на гранулювальні тканини у другій фазі ранового процесу. Дані дослідження дозволяють створити м'яку лікарську форму комбінованого типу з антисептиками, що призначена для лікування інфекційних ускладнень і профілактики загоювання ран та опіків у фазі репарації.

Проведены исследования по изучению рифлана (40 % настойки из листьев смородины черной) на процессы регенерации при асептическом повреждении мягких тканей. В результате исследований установлено, что рифлан обладает репаративными свойствами и по активности не уступает препарату сравнения (настойке календулы). Полученные данные позволяют сделать вывод о перспективности дальнейшего фармакологического изучения рифлана в качестве лекарственного препарата с широким противовоспалительным действием.

Вивчено реологічні властивості комбінованої мазі антисептичної дії для лікування інфекційних ускладнень ран з урахуванням фазності ранового процесу на різних типах основ (емульгелевій та емульсійній). Визначено тиксотропні властивості мазевої композиції на різних типах основ. Доведено, що за реологічними властивостями зразки мазі на емульгелевій та емульсійній основах відповідають сучасним вимогам. За типом течії визначено перевагу емульгелевої основи перед емульсійною.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.1-52 + Р458.14-52

Рубрики:

Хірургічна інфекція

Механічні пошкодження

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено фармакологічне дослідження ліпофільного екстракту з сої (ЛЕС) і мазі гексафен, розробленої на основі ЛЕС. Виявлено виразну протизапальну дію ЛЕС на моделях карагенінового, зимозанового та фармалінового запалення. Доведено, що ЛЕС у дозі 4 мг/кг виявляє судиннозміцнювальну, мембраностабілізувальну й антиоксидантну дію. Експериментально доведено, що мазь гексафен, до складу якої входить ЛЕС, позитивно впливає на стан ранових процесів шкіри різного генезу (термічного, алергічного, опікового, різаного) та перевершує за виразністю терапевтичний ефект препарату порівняння мазі вундехіл у середньому вдвічі. За результатами токсикологічних досліджень доведено, що нова комбінована мазь гексафен є відносно нетоксичною та не виявляє місцево-подразнювальну, алергізувальну та шкірорезорбтивної дії.

Вперше розроблено математичну модель шахтного травматизму, що дозволяє на підставі аналізу гірничо-геологічних, санітарно-гігієнічних і виробничих факторів прогнозувати частоту виникнення травм на вугільних шахтах. Встановлено негативний вплив виробничих чинників на перебіг і результат травматичного шоку у шахтарів. На підставі дослідження особливостей метаболічних процесів у потерпілих з тяжкими шахтними травмами на етапах медичної евакуації уточнено їх патогенез. Розроблено метод прогнозування наслідків травматичної хвороби на догоспітальному етапі у шахтарів з тяжкою травмою. Одержано нові дані щодо ефективності інфузійної терапії і протишокових фармакологічних засобів, застосованих для надання невідкладної допомоги травмованим шахтарям під землею. Встановлено нормативи обсягу та якісного складу медичної допомоги безпосередньо на місці травми та на етапах медичної евакуації. Вперше на підставі вивчення біоритмів шахтарів розроблено методику профілактики виробничого травматизму, що полягає у негайному припиненні робочої діяльності у разі негативного впливу професійних умов на фізичний стан людського організму.

Показано, що одноразове, внутрішньочеревинне введення препарату "Пентоксифіліну" з інтервалом в певному дозовому режимі (123,6 мг/кг), безпосередньо перед декомпресією задніх кінцівок забезпечує виражений протекторний ефект стосовно захисно-адаптаційних механізмів, реалізованих на етапі біотранспорту (за рахунок підвищення ємності й афінітету сироваткових білків до лігандів), а також посилення передачі внутрішньоклітинного сигналу (за рахунок збільшення концентрації ендогенного протектора гіпоксії цАМФ). Переддекомпресійне введення пеноксифіліну регулює прооксидантно-антиоксидантну рівновагу шляхом зниження інтенсивності ліпідпереокиснення та збільшення рівня компонентів антиокисної системи захисту організму, а також зниженням гіперферментемії, забезпеченням нефропротекторної дії за форми травматичної хвороби, що моделюється.

Вперше визначено провідні доклінічні, прогностичні критерії ініціації гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) у постраждалих з політравмою. Доведено доцільність моніторингу кількості симптомів синдрому системної запальної відповіді в динаміці травматичної хвороби для прогнозування інфекційних та ГСУ під час політравми. Підтверджено значення підвищеної загибелі лімфоцитів для прогнозування інфекційних та гнійно-септичних ускладнень. Вперше розроблено алгоритм лікувальної тактики, спрямований на запобігання ГСУ у разі політравми, на підставі визначення об'єктивізованих критеріїв малого, середнього та високого ризику їх виникнення.

Вивчено вплив церебролізину та пропесу на перебіг ранового процесу, що довго не загоюється. За умов експерименту встановлено, що препарати мають виражені протизапальні та репаративні властивості, які мали прояв у нормалізації окиснювально-відновних процесів, зменшенні експресії прозапальних цитокінів, підсиленні епітелізації ранового дефекту, утилізації некротизованого та синтезі нового колагену, підвищенні ангіогенезу. На підставі порівняння ефективності досліджених препаратів з метилурациловою маззю з урахуванням місцевих проявів, біохімічних і морфологічних даних установлено, що препарати церебролізин і пропес за їх дією значно перевершують мазь. Доведено, що паравульнарне введення церебролізину та пропесу є значно ефективнішим, ніж внутрішньом'язове. За цього введення церебролізину або пропесу - ефективнішим, ніж застосування метилурацилової мазі.

Проаналізовано патогенетичні особливості перебігу тяжкої травми (ТТ) в поєднанні з механічним пошкодженням 10 % шкіри та його корекції з використанням ксенодермопластики. Розроблено модель тяжкої травми, яка допомагає розкрити патогенні механізми впливу додаткового механічного видалення 10 % площі поверхні шкіри на її перебіг. Зазначено, що за умов ТТ виникає виражена активація центрального контуру регуляції серцевого ритму та підвищення пульсового кровонаповнення тіла щурів у процесі зменшення тонусу артеріальних судин, поступове зниження показників функціональної активності печінки, наростання активності маркерних ферментів цитолізу, перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та ендогенної інтоксикації (ЕІ), ознаки виснаження антиоксидантного захисту (АЗ), які до сьомої доби стабілізуються. Досліджено додаткове механічне пошкодження 10 % поверхні шкіри, яке супроводжується істотним погіршенням досліджуваних показників, появою дистрофічно-некротичних змін у печінці, нирках, серці та легенях, зростанням кількості загиблих тварин, яка на сьому добу складає 60 %. Доведено, що під час застосування ксенодермопластики покращується більшість показників варіаційної пульсометрії, центральної гемодинаміки, цитолізу, ЕІ, ПОЛ, АЗ та функціонального стану печінки.

За умов експерименту встановлено, що мазь "Метилурацилова" має ранозагоювальну дію, зумовлену проліферацією лише одного епітелію. Препарати церебролізин і пропес у дозі 1мл/кг виявилися більш ефективними у лікуванні ранового процесу з хронічним перебігом, ніж мазь "Метилурацилова", незалежно від способу введення. За паравульнарного введення обидва препарати показали набагато кращий, ніж за внутрішньом'язового, ранозагоювальний ефект, який виявлявся нормалізацією окиснювально-антиоксидантних процесів, зменшенням експресії прозапальних цитокінів, посиленням епітелізації ранового дефекту, утилізацією некротизованого й синтезом нового колагену, підвищенням ангіогенезу. Досліджувані препарати забезпечують перехід хронічного запалення у фізіологічне русло з подальшою проліферацією та репарацією.

Цель работы - провести анализ лечения пациентов с тяжелыми ранениями, полученными вследствие укусов собак, и открыть дискуссию о стандартах хирургического лечения: раннее хирургическое закрытие как контраверсия выжидательной тактике. Изучены результаты лечения 9 пострадавших от укусов собак с повреждениями, которые потребовали специализированной медицинской помощи, а именно реконструктивно-пластических операций. Проанализированы сроки поступления пациентов в центр, вид и количество оперативных вмешательств, сроки пребывания в стационаре, осложнения и последствия травм. Все рассматриваемые пациенты были эффективно излечены. Раневые дефекты ликвидированы с применением различных методов пластики. Преимущество отдавали методам закрытия раневого дефекта комплексами тканей с эффективным кровообращением, содержащих кожу, подкожную жировую клетчатку и фасцию. Выводы: проблема пластического восстановления дефектов кожного покрова и мягких тканей у пострадавших от нападения собак является актуальной как вследствие распространенности этого вида травм, так и в связи с тяжестью повреждений, приводящих к стойким нарушениям внешности или утрате работоспособности. Ранняя хирургическая ревизия, санация раны и одномоментная пластика дефекта лоскутами с эффективным кровообращением обеспечивает адекватное восстановление утраченного кожного покрова и мягких тканей с достижением максимально возможного результата эстетического восстановления. Пластика лоскутами, содержащими не только кожу, но и подкожную жировую ткань и фасцию, обеспечивает первичное закрытие дефекта, возможность дальнейшей хирургической и косметологической коррекции поврежденных участко

в.

Проведено дослідження раноочищувальної дії зразків нової мазі з протеолітичними ферментами на двох основах на моделі асептичної трафаретної рани у щурів. Встановлено швидке очищення ран у групі дослідних тварин у порівнянні з контролем. Дослідження морфоструктури дефектів шкіри щурів показало ефективність застосування зразків мазі на 5-у добу, при цьому за швидкістю загоєння ран та динамікою гематологічних показників перевагу мала мазь на ПЕО основі.

Наведено зміни показників перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту в динаміці тяжкої травми. Додаткове механічне та термічне травмування 10 % площі шкіри суттєво погіршує перебіг процесу загоєння. Ксенодермопластика покращує стан організму в посттравматичний період і здійснює виражений системний позитивний вплив.

Мета роботи - вивчити вплив антиоксиданту на швидкість загоєння донорських ран кінцівок під час хірургічного лікування опіків. Під наглядом перебували 50 пацієнтів, які були розподілені на дві групи: контрольну, в якій застосовували традиційне лікування донорських ран кінцівок, та дослідну, в якій традиційне лікування доповнювали лімфотропним введенням антиоксидантного препарату мексидол протягом 3 днів, починаючи з дня оперативного втручання. За основними параметрами групи були порівнянні. Установлено, що завдяки використанню запропонованого способу лікування загоєння донорських ран відбувалося швидше, ніж у контрольній групі, зокрема епітелізація донорських ділянок - на 28,8 % швидше. Не зафіксовано жодного ускладнення з боку ран. Висновки: запропонований спосіб лікування донорських ран кінцівок дав змогу прискорити швидкість загоєння донорських ран на 28,8 % (4,2 доби), зменшити кількість ускладнень з боку ран на 6 % і таким чином скоротити період відновлення шкірного покриву.

Проведен анализ литературы, изучавшей влияние отцентрифугированной плазмы крови (PRP) с заданной концентрацией тромбоцитов на регуляцию регенерации поврежденных тканей, которые запускают и регулируют каскад процессов, направленных на миграцию, дифференциацию, пролиферацию клеток. Обобщающим выводом все авторы считали то, что PRP является важным звеном комплексного лечения, воздействующим на процессы регенерации и способствующим ускорению заживления повреждений мягких и костных тканей. Как эндогенное вещество она нивелирует риск побочных эффектов и позволяет снизить количество неудовлетворительных результатов и сократить сроки лечения.