Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.40

Рубрики:

Пошкодження лопатки і ключиці

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С помощью рентгенограммометрии изучена ключица в возрастном аспекте, а также разработаны ключичные индексы и установлены критерии оценки возрастных изменений у женщин и мужчин для судебно-медицинской идентификации. Получена достоверная информация и выявлены рентгенологические морфологические возрастные изменения в костной ткани ключиц при инволюционном остеопорозе. Установлены критерии оценки возрастной градации ключицы. Эти результаты рекомендовано использовать судебным медикам при установлении личности неопознанного лица или гнилостно измененных трупов для суждения о возрасте по костным остаткам в судебно-медицинской практике.

Проаналізовано результати відкритої репозиції та внутрішньої фіксації переломів ключиці у 172-х пацієнтів. У всіх пацієнтів використовували спонгіозні гвинти. Одержані дані продемонстрували хороші та задовільні результати у відновленні анатомічної форми ключиці. Незадовільні результати пов'язано з незрощенням та уповільненим зрощенням переломів, а також з труднощами під час видалення імплантата. Незважаючи на згадані технічні труднощі під час оперативного втручання, безсумнівною перевагою цього методу є менша операційна травма та коротший термін відновлення функції верхньої кінцівки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.40-5

Рубрики:

Пошкодження лопатки і ключиці

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы клинические результаты открытой репозиции и внутренней фиксации переломов ключицы у 172 пациентов. У всех пациентов использованы спонгиозные винты длиной от 90 до 110 мм, диаметром от 4,5 до 6,5 мм и резьбовой нарезкой от 20 до 40 мм. Получены отличные и хорошие клинические результаты (по шкале Constant'a) восстановления объема активных движений в плечевом суставе и анатомической формы ключицы. Неудовлетворительные результаты данной методики были связаны с несращением и замедленным сращением, а также с трудностями при удалении имплантата в сроки более 2,5 месяцев после операции. Несмотря на кажущиеся технические трудности при оперативном вмешательстве, преимуществом данного метода внутрикостной фиксации является минимальная операционная травма и короткий период восстановления функции верхней конечности.

На підставі результатів комплексних рентгенологічних досліджень ключиць виявлено вікові рентгенографічні, рентгенограмометричні та рентгеноденситометричні зміни у кістковій тканині у випадку інволюційного остеопорозу, що дало змогу одержати розширену рентгенологічну характеристику ключиць осіб різного віку та підвищити ефективність діагностики інволюційного остеопорозу. З використанням методів непрямої еталонної та двофотонної рентгенівської денситометрії, а також кількісної комп'ютерної томографії проведено дослідження губчастої та компактної кісткової тканини і виявлено показники мінеральної щільності ключиць у жителів Прикарпаття, що розширює діагностичні можливості рентгеноденситометричних досліджень кісткового матеріалу та дає змогу об'єктивізувати одержані дані. Запропоновано 13 рентгеноостеометричних і остеометричних параметрів ключиці для установлення її статевих відмінностей в осіб чоловічої та жіночої статі. З використанням методу рентгенограмометрії запропоновано визначення ключичних індексів та представлено рентгеноморфометричну характеристику ключиць у віковому аспекті, що може бути використано для діагностики віку людини у випадку її загибелі.

На підставі аналізу результатів лікування 47-ми постраждалих з діафізарними переломами ключиці традиційними способами лікування виявлено проблемні питання у застосуванні існуючих методик і найбільш розповсюджені ускладнення. Розглянуто спосіб лікування діафізарних переломів ключиці на базі методу черезкісткового остеосинтезу стрижневим апаратом. Математичне моделювання з наступною верифікацією його результатів шляхом стендових випробувань довело, що розроблений спосіб лікування забезпечує більшу стабільність фіксації у разі уламкового перелому ключиці, ніж накістковий або інтрамедулярний остеосинтез, та не поступається їм у разі переломів ключиць без проміжних уламків між основними фрагментами. Застосування розробленого способу під час лікування постраждалих з діафізарними переломами ключиці довело його високу клінічну ефективність, можливість поєднати у часі періоди фіксації кісткових уламків з періодом реабілітації пацієнта, що підтверджено даними гоніометрії та електрофізіологічних методів обстеження.

Висвітлено проблему лікування вивихів акроміального кінця ключиці у дорослих, можливості та показання до застосування черезкісткового остеосинтезу у разі вивихів акромального кінця ключиці. Наведено результати лікування вивихів акроміального кінця ключиці у разі застосування існуючих методик, проаналізовано причини ускладнень. Розроблено оптимальну технологію стабільно-функціонального остеосинтезу під час лікування вивихів акроміального кінця ключиці методом зовнішнього черезкісткового остеосинтезу. Вивчено клінічну ефективність застосування розробленої лікувальної технології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.40 + Р458.284.1

Рубрики:

Пошкодження лопатки і ключиці

Деформації і функціональні порушення плечового суглобу і плеча

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати лікування 12 хворих зі свіжими ушкодженнями зв'язок надплечево-ключичного суглоба. Для визначення типу ушкодження використвно класифікацію Rockwood. Методом вибору було зміцнення дзьобо-ключичної зв'язки титановим якірним фіксатором з двома нитками, які не розсмоктуються. Результати показали, що застосування наданої методики дозволяє знизити травматичність операції, скоротити терміни іммобілізації і відновити рухи в плечовому суглобі у повному обсязі.

У 162 пацієнтів, оперованих з приводу ізольованої або поєднаної торакальної травми з множинними переломами ребер і ключиці, порівняно результати лікування залежно від застосованого анестезіологічного забезпечення. У 18 (11,1 %) пацієнтів виникла госпітальна пневмонія, у 64 (40,0 %) - здійснено респіраторну підтримку, у 84 (51,8 %) - бронхофіброскопія. Застосування регіонарної анестезії дозволило зменшити частоту респіраторних ускладнень, потребу у респіраторній підтримці та тривалість лікування хворих у відділенні інтенсивної терапії.

Патогенетично обгрунтовано доцільність збереження фізіологічної рухомості між ключицею і лопаткою у ході лікування постраждалих з повним вивихом в акроміально-ключичному зчленуванні. Вперше вивчено за допомогою методу графоаналітичного моделювання особливості біомеханіки акроміально-ключичного зчленування, що виникають у разі застосування способів лікування його ушкоджень, які зберігають фізіологічну рухомість між ключицею та лопаткою. Розроблено модель остеосинтезу, яка дозволяє зберегти фізіологічну рухомість між ключицею та лопаткою.

Проведено порівняльний аналіз стабільності остеосинтезу перелому ключиці і його наслідків за розробленою методикою і у разі застосування традиційних оперативних методик: інтрамедулярного і накісткового остеосинтезу одноплощинною пластиною. Порівняння проведено шляхом математичного моделювання та біомеханічного експерименту. Результати дослідження показали, що розроблений спосіб лікування подвійною деротаційною пластиною забезпечує більш високий ступінь стабільності фіксації, ніж накістковий або інтрамедулярний остеосинтез відомих конструкцій. У переважної більшості цих хворих, 29 (69,1 %±7,1 %) з 42-х осіб, спостерігався вторинний нормотрофічний тип зрощення. Вторинний гіпертрофічний тип був у 9-ти (21,4 %±6,3 %) хворих, первинний - у 4-х (9,5 %±4,5) хворих.

Клювовидно-ключичная связка - одна из основных структур, стабилизирующих акромиально-ключичный сустав. Ее восстановление является ключевым звеном в хирургическом лечении вывихов акромиального конца ключицы. При изолированном повреждении акромиально-ключичной связки (I - II типы повреждений по классификации Rockwood) возможно консервативное лечение. Хирургическое лечение является методом выбора при повреждениях акромиально-ключичного сустава III - IV типов по Rockwood. Применение системы "АКК-Такелаж" позволяет стабильно восстановить акромиально-ключичный сустав и создать условия для регенерации ключично-клювовидной связки.

Мета роботи - побудувати розрахункову модель відновлення дзьобоподібно-ключичної зв'язки в разі ушкоджень надплечево-ключичного суглоба та визначити положення точки кріплення фіксатора на ключиці, що забезпечує мінімальне зусилля у штучній зв'язці. За основу взято модель надплечево-ключичного суглоба, в якій він наведений у вигляді системи взаємодіючих жорстких стрижнів. У результаті дослідження рівноваги системи одержано вираз, за допомогою якого можна визначити положення точки кріплення фіксатора на ключиці, яка відповідає мінімальній реакції опори (сили, що розтягує) у фіксаторі. Положення каналу в ключиці для проведення фіксатора залежить від її довжини. Тому найсприятливіша точка для проведення каналу в надплечевому кінці ключиці має розташовуватися на відстані від 12,9 до 15,5 % від її загальної довжини.

Для консолидации отломков ключицы и восстановления функции поврежденной конечности необходимо создать оптимальные условия, среди которых точное сопоставление костных фрагментов, их надежная фиксация, выполнение правил асептики, сохранение кровообращения и активное ведение в послеоперационном периоде. Предложено для этого использовать фиксатор оригинальной конструкции. Цель работы - на математической модели провести сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния (НДС) системы "ключица - имплантат" при переломе ключицы в средней трети при остеосинтезе различными фиксаторами. Разработаны математические модели ключицы с переломом в средней трети. Моделировали 3 варианта остеосинтеза: накостной пластиной, интрамедуллярным стержнем, аппаратом оригинальной конструкции. Исследование НДС моделей выполняли с помощью метода конечных элементов. На первом этапе изучали НДС системы "ключица - имплантат" под влиянием сжимающих нагрузок, на втором - изгибающих, на третьем - скручивающих. Установлено, что самыми опасными нагрузками являются изгибающие. Напряжения, возникающие в костной ткани ключицы при сгибании, могут превысить предел ее прочности и явиться причиной возникновения переломов. Накостная пластина хорошо работает только при изгибающих нагрузках, действующих перпендикулярно ее плоскости. Но если они направлены параллельно плоскости пластины, вся нагрузка приходится на крайние винты, а критичные для прочности костной ткани напряжения возникают именно вокруг них. Интрамедуллярный стержень одинаково эффективен при изгибающих нагрузках, которые действуют как в вертикальной, так и в горизонтальной плоскостях. Однако напряжения, возникающие в костных элементах моделей слишком высоки. Преимущество авторского аппарата заключается в том, что он держит нагрузку на изгиб в любом направлении и предотвращает перегрузку костной ткани.

Мета роботи - вивчити основні клініко-епідеміологічні показники за ознаками механізмів та обставин пошкоджень у пацієнтів з політравмою й травмами ключиці як її компоненту. Проаналізовано історії хвороб пацієнтів із полісистемними пошкодженнями (400 карт), котрі перебували на лікуванні у Тернопільській університетській лікарні протягом 2008 - 2012 рр. Як свідчить аналіз, травми ключиці у структурі політравми сталися переважно за побутових обставин - 54,3 %. Ще у 39,1 % пацієнтів вони були наслідком ДТП. Незалежно від обставин найчастіше поєднувалися травми ключиці й грудної клітки. Питома вага таких пошкоджень у постраждалих за побутових обставин становила 36,0 %; у пацієнтів, які травмувалися внаслідок ДТП, - 27,8 %. Треба зазначити, що в разі травм, спричинених ДТП, спостерігається значна полікомпонентність пошкоджень порівняно з побутовими. Так, у разі ДТП переважно спостерігалося поєднання пошкоджень трьох - чотирьох анатомо-функціональних ділянок, тоді як за побутового травматизму (60,0 %) - двох. Основним механізмом поєднаних травм ключиці було падіння (58,7 %). Розподіл поєднань травм ключиці та інших анатомо-функціональних ділянок вірогідно залежить від обставин травмування: у разі падіння найчастіше спостерігалися травми ключиці в поєднанні з пошкодженнями грудної клітки, а за ДТП - з пошкодженнями голови і грудної клітки. Висновки: травматичні пошкодження опорно-рухової системи, в тому числі ключиці, є частим компонентом політравми. Причинами їх переважно є побутовий травматизм та дорожньо-транспортні пригоди. Розподіл поєднання травм ключиці й інших анатомо-функціональних ділянок, а також їхня тяжкість вірогідно залежать від обставин травмування. Найчастіше причиною таких травм у разі полісистемних пошкоджень було падіння.

Наведено дані лікування 32 хворих зі свіжим ушкодженням зв'язок акроміально-ключичного суглоба. Для визначення типу пошкодження використовували класифікацію Rockwood. У разі I - II типів ушкоджень застосовували консервативне лікування, за III - VI типів вивихів - оперативне лікування. За допомогою методу вибору оперативного лікування була методика, у разі якої використовували систему "АКК-Такелаж" з високоміцним нерозсмоктувальним матеріалом. Результати показали, що застосування даної методики для відновлення акроміально-ключичного суглоба надає змогу знизити травматичність операції, скоротити терміни іммобілізації, одержати позитивні віддалені результати та відновити рух у плечовому суглобі у повному обсязі.

Изучен опыт лечения 130 больных с переломами ключицы, подвергнутых оперативному лечению в Одесском травматологическом центре (на клинической базе кафедры травматологии, ортопедии с детской хирургией ОНМУ) за период с 2011 по 2013 г. В результате было установлено, что при оскольчатых переломах ключицы наиболее целесообразно использование маллеолярного винта, при поперечных и косых переломах - стержня Богданова с замком по Луневу, а также пластины с винтами.

Представлены результаты лечения 85 человек с сочетанной осложненной травмой грудной клетки и переломами ключицы. Развитие синдрома взаимного отягощения при сочетанной травме представляется множеством разноплановых механизмов, для большинства из которых центральным звеном становится универсальный патологический фактор - гипоксия. Ранняя стабильная фиксация позволяет значительно снизить количество осложнений со стороны бронхолегочной системы, длительность пребывания больных в стационаре, улучшает течение травматической болезни.