Мета роботи - дослідити вплив кінцевоамплітудної мобілізації та ішемічної компресії на показники якості життя серед пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглобу та міофасціальним больовим синдромом у грудному відділі. У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів. Гоніометрія плечового суглобу, оцінка болю у тригерних точках проводилися перед фізичною терапією та після її закінчення. Оцінка якості життя (за SF-36) проводилася до та через 1,5 місяця після закінчення фізичної терапії. Впродовж 3 тижнів переважна більшість пацієнтів отримала 15 планових процедур кінцевоамплітудної мобілізації, котра виконувалася фізичним терапевтом. Пацієнти самостійно виконували ішемічну компресію після інструктажу та пошуку тригерних точок. Заключні показники амплітуди руху та болю були статистично ліпшими порівняно з початковими результатами. Оцінювання якості життя також встановило її поліпшення. Усі домени поліпшилися. Сумарна шкала фізичний статус мала більш виражену динаміку порівняно з психічним статусом, проте обидва показника статистично поліпшилися. Результат шкали фізичний статус зріс з 39,17 +- 7,07 до 52,32 +- 4,62 бала, а значення Ме (25 %; 75 %) склали відповідно 37,1 (33,5; 44) бала та 52,3 (50,1; 55,2) бала. Психічний статус покращився з 45,2 (40; 49) балів до 51,5 (48,2; 53,8) балів. Висновки: використання кінцевоамплітудної мобілізації та ішемічної компресії, котрі входили до фізичної терапії, призвело до поліпшення показників у всіх доменах і сумарних шкалах якості життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.1 + Р458.286.4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення плечового суглобу і плеча

Протезування плечового пояса і верхніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.1-59 + Р457.844.1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення плечового суглобу і плеча

Операції в ділянці плечового пояса, плечового суглобу і плеча

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - знайти можливість проведення реабілітаційного масажу передпліч за наявності больового синдрому їх м'язів. Дослідження проведено поточним методом у 2 етапи. На першому етапі спостереження взяли участь 14 здорових осіб, яким перевіряли реакцію м'язів внутрішньої поверхні передпліч на одну процедуру класичного масажу тільки на відповідних сухожиллях. Методами оцінки ефективності призначали динамометрію та міотонометрію. У другому етапі дослідження взяли участь 7 музикантів із гіпертонусом і м'язовими болями по внутрішній поверхні передпліччя, що виникли за різними причинами. Лікарем було рекомендовано витримати спокій до одного місяця. Проте, в зв'язку з напруженою професійною діяльності ці рекомендації музикантів не влаштували та вони дали згоду прийняти участь у дослідженні. У цій групі застосовували такі методи дослідження: візуально-аналогову шкалу болю (Quadruple Visual Analogue Scale (VAS); міотонометрію. Результати першого етапу проведеного спостереження показали, що після однієї процедури масажу м'язових сухожиль різниця між тонусом спокою та тонусом напруги здорових м'язів - контракція, збільшилась у середньому на 11,7 %. Середній показник динамометрії тієї ж кисті збільшився на 4 %. Результат другого етапу спостереження, проведеного серед осіб зі скаргами на м'язові болі передпліччя, після десяти процедур масажу відповідних сухожиль, виявив зниження больових відчуттів майже у 2 рази, і зменшення м'язового гіпертонусу у середньому на 11,3 %. Встановлено, що масаж сухожиль патологічних м'язів надав підставу вважати, що розроблена методика масажу має знеболювальний вплив і значно зменшує гіпертонус м'язових тканин. Отримані показники тонусу спокою та рівня болючості м'язів підтверджують позитивний вплив запропонованої методики масажу на патологічний стан м'язів передпліч і можливість проведення їх ранньої реабілітації.

У пацієнтів похилого та старечого віку на фоні зниження мінеральної щільності кістки первинне ендопротезування плечового суглоба (ПС) є одним із методів хірургічного лікування. Мета роботи - провести історичний огляд розвитку реверсивного ендопротезування (RSA) ПС з аналізом біомеханічних особливостей наявних імплантатів, їх переваг і недоліків для визначення можливих напрямів подальшого вдосконалення конструкцій. Пошук наукової інформації проведений в електронних базах PubMed, ScienceDirect, Google Scholar із глибиною пошуку 30 років. Відібрано 68 джерел. Незадовільні результати після геміартропластики ПС обумовили в пацієнтів із важкими ушкодженнями обертальної манжети й багатофрагментарними переломами проксимального відділу плечової кістки (ПВПК) використання RSA. Ендопротези дизайну C. Neer змінили імплантати конструкції P. Grammont, побудовані за принципами: сферичний гленоїдальний компонент, увігнута опорна частина на плечовій кістці, центр ротації на рівні або медіальніше шийки лопатки, ПВПК зміщений медіально та дистальніше. Медіалізація центра обертання є несприятливим чинником, що призводить до втрати напруження дельтоподібного м'яза. Задля усунення цього недоліку розроблено латералізовані гемісфери, за допомогою яких досягається стабільність, попереджується утворення дефекту нижнього краю шийки лопатки. Їх розмір впливає на обсяг рухів: найменші діаметри слід використовувати для попередження перенапруження м'яких тканин. Зауважено, що застосування RSA з латералізованим центром обертання та варусним плечовим компонентом наближає біомеханіку ПС до нормальних анатомічних особливостей. Висновки: основні напрями вдосконалення RSA: проведення біомеханічних досліджень для оцінювання конструкцій ендопротезів із метою вибору оптимального дизайну; впровадження сучасних адитивних технологій, які дозволять одержати пористі компоненти з підвищеними остеоінтегративними властивостями; зменшити вагу гемісфери; вдосконалення пари тертя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.844 + Р458.284.1

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань на плечовому поясі і верхніх кінцівках. Топографічна анатомія

Деформації і функціональні порушення плечового суглобу і плеча

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Операция по Латарже является одной из актуальных техник при переднем и передне-нижнем типе рецидивирующей нестабильности в плечевом суставе с дефектом суставной поверхности гленоида. Более глубокого исследования требует артроскопическая модификация этой операции для оценки ее клинической эффективности. Цель работы - провести сравнительный анализ открытой и артроскопической операции по Латарже, оценить интраоперационные и послеоперационные осложнения и побочные эффекты этой хирургической техники. Проведено проспективное рандомизированное исследование, в которое включены 30 пациентов: после открытой операции по Латарже - 16 (53,3 %), артроскопической - 14 (46,7 %). Оценены результаты на 3 и 6-й неделях, через 3 - 4 и 6 - 9 мес. с момента операции с использованием рентгенологических методов, компьютерной томографии, шкал Walch-Duplay и Rowe, также анализировали интраоперационные и послеоперационные осложнения. При использовании и артроскопической, и открытой методик операции по Латарже обнаружено уменьшение активной передней элевации без статистически значимых отличий (p = 0,85). В случае выполнения артроскопической методики отмечено увеличение объема внешней ротации в приведении и отведении плеча, открытой техники - уменьшение (p = 0,01). Выявлено уменьшение объема внутренней ротации (остистый отросток) при применении обеих методик, но с лучшими результатами после артроскопической (p = 0,02). Выводы: при использовании артроскопической и открытой методик по Латарже наблюдается статистически подтвержденное одинаковое улучшение результатов при рецидивирующей нестабильности плечевого сустава. Полученные результаты указывают на клинически значимые преимущества восстановления функции плечевого сустава, особенно наружной ротации, при использовании артроскопической методики операции по Латарже в сравнении с открытой техникой.

Комплексне дослідження для вивчення ролі нестабільності сухожилка довгої головки біцепса (СДГБ) у пошкодженні хряща та розвитку ротаторної артропатії плечового суглоба було проведене у взаємодії Діагностичного центру МРТ-діагностики та клінічних закладів ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" і МЦ "Клініка сучасної ортопедії". Проведено ретроспективний порівняльний аналіз результатів обстеження 49 пацієнтів, які страждали від больового синдрому в ділянці плечового суглоба. Результати одержані під час виконання магнітно-резонансної томографії та подальшого артроскопічного обстеження. На основі зіставлення одержаних даних виявлено, що ізольована нестабільність сухожилка довгої головки біцепса є фактором, що сприяє розвитку синдрому субакроміального конфлікту. Нестабільність СДГБ відіграє самостійну роль в провокуванні розривів передньої порції надостного м'яза. Нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з пошкодженням навіть одного з сухожилків ротаційної манжети плеча супроводжується ураженням хрящової тканини суглоба і є несприятливим прогностичним фактором в розвитку ротаторної артропатії. Висновки: нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з комбінацією пошкоджень надостного і підлопаткового м'язів призводить до виникнення значних за площею та ступенем ураження ділянок хряща, деконфігурації суглобової щілини та прогресуючого розвитку артропатії.

Комплексне дослідження для вивчення ролі нестабільності сухожилка довгої головки біцепса (СДГБ) у пошкодженні хряща та розвитку ротаторної артропатії плечового суглоба було проведене у взаємодії Діагностичного центру МРТ-діагностики та клінічних закладів ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" і МЦ "Клініка сучасної ортопедії". Проведено ретроспективний порівняльний аналіз результатів обстеження 49 пацієнтів, які страждали від больового синдрому в ділянці плечового суглоба. Результати одержані під час виконання магнітно-резонансної томографії та подальшого артроскопічного обстеження. На основі зіставлення одержаних даних виявлено, що ізольована нестабільність сухожилка довгої головки біцепса є фактором, що сприяє розвитку синдрому субакроміального конфлікту. Нестабільність СДГБ відіграє самостійну роль в провокуванні розривів передньої порції надостного м'яза. Нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з пошкодженням навіть одного з сухожилків ротаційної манжети плеча супроводжується ураженням хрящової тканини суглоба і є несприятливим прогностичним фактором в розвитку ротаторної артропатії. Висновки: нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з комбінацією пошкоджень надостного і підлопаткового м'язів призводить до виникнення значних за площею та ступенем ураження ділянок хряща, деконфігурації суглобової щілини та прогресуючого розвитку артропатії.

Безпека здоров'я людей є однією з найважливіших цілей урядів країн всього світу. Припинення функціонування будь-якого органу людського тіла може призвести до негативного психологічного та фізичного стану пацієнта. Заміну пошкодженого органу штучним у роботі розглянуто на прикладі плечового суглобу, повний протез якого може бути імплантований для відновлення функціонування верхньої кінцівки. Правильний вибір матеріалів для такого протезування є одним із сучасних напрямів досліджень. Мета роботи - прогнозування поширення тріщини, штучно створеної в головці плечового протеза. Плечовий протез складається з двох компонентів: головки, виготовленої, як правило, із нержавіючої сталі або металевих сплавів, та чашки, яка може бути виготовлена з поліетилену з надвисокою молекулярною масою (UHMWPE). Запропонованим матеріалом головки є біокерамічний глинозем, властивості якого роблять його перспективним матеріалом для заміни нержавіючої сталі або металевих сплавів. Але найбільш небажаною властивістю глинозему є крихкість. Тому для дослідження міцності глинозему було попередньо штучно створено дефекти, а для розширення експерименту було розглянуто два випадки розташування попередньо створеної тріщини. Дослідження проводились з використанням методу моделювання з використанням коду обчислення кінцевих елементів Abaqus. Вихідні дані: реалізовано геометрію двох складів плечового протеза за навантаження та вивчено механічні властивості розглянутого матеріалу. Одержані результати стосувались нормальних напружень на верхівці та лінії поширення попередньо створених тріщин. Для оцінки міцності глинозему проведено розрахунок коефіцієнта інтенсивності напруженості. Остаточні результати у двох випадках виявляють можливість використання глинозему як матеріалу плечової вставки.

Наведено випадок хронічного остеомієліту ключиці з гіперостозною реакцією при незрощеному переломі у пацієнта віком 21 рік. Прооперований в ургентному порядку 2,5 міс. назад у травматологічному відділенні за місцем проживання. Проведено остеосинтез відламків лівої ключиці інтрамедулярним стрижнем. Протягом 1 міс. функціонувала нориця. При надходженні до лікарні встановлено діагноз "хронічний остеомієліт лівої ключиці із вираженою гіперостозною реакцією, норицева форма, активна фаза; незрощений перелом лівої ключиці, стан після остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем". Виконана операція видалення стержня з правої ключиці, санація некротизованих тканин та остеосинтез відламків стрижневим апаратом зовнішньої фіксації. Після операції проведено курс внутрішньовенної (в/в) антибактеріальної терапії: зинацеф 1500 г в/в краплинно одноразово, а у подальшому 750 г внутрішньом'язово 3 р/д 5 днів, метрогіл 100,0 в/в краплинно 3 р/д 5 днів. Післяопераційна рана загоїлась первинним натягом. Нориця закрилась. Через 6 міс. спостерігалось повне зрощення. Апарат зовнішньої фіксації демонтовано. Видужання.

Наведено випадок хронічного остеомієліту ключиці з гіперостозною реакцією при незрощеному переломі у пацієнта віком 21 рік. Прооперований в ургентному порядку 2,5 міс. назад у травматологічному відділенні за місцем проживання. Проведено остеосинтез відламків лівої ключиці інтрамедулярним стрижнем. Протягом 1 міс. функціонувала нориця. При надходженні до лікарні встановлено діагноз "хронічний остеомієліт лівої ключиці із вираженою гіперостозною реакцією, норицева форма, активна фаза; незрощений перелом лівої ключиці, стан після остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем". Виконана операція видалення стержня з правої ключиці, санація некротизованих тканин та остеосинтез відламків стрижневим апаратом зовнішньої фіксації. Після операції проведено курс внутрішньовенної (в/в) антибактеріальної терапії: зинацеф 1500 г в/в краплинно одноразово, а у подальшому 750 г внутрішньом'язово 3 р/д 5 днів, метрогіл 100,0 в/в краплинно 3 р/д 5 днів. Післяопераційна рана загоїлась первинним натягом. Нориця закрилась. Через 6 міс. спостерігалось повне зрощення. Апарат зовнішньої фіксації демонтовано. Видужання.

Досліджено від 16 до 80 років (48 хворих чоловічої та 12 жіночої статі) з установленим діагнозом задньої нестабільності плечового суглоба. Всі хворі були розділені на дві групи залежно від методів оперативного лікування. Результатом проведеного дослідження стало: вивчення клінічно значимих ушкоджень суглобової губи лопатки в задніх відділах на основі біомеханічного аналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) контактних поверхонь плечового суглоба та обґрунтування тактики лікування цих ушкоджень. Вивчено чутливість та специфічність клінічних тестів для діагностики задньої нестабільності плечового суглоба. Розроблено алгоритми диференційної діагностики та лікування задньої нестабільності плечового суглоба, що дозволить суттєво поліпшити якість лікування таких хворих. Впровадження диференційованого, комплексного підходу до діагностики та лікування цієї патології дало змогу суттєво пришвидшити встановлення діагнозу та обрати адекватну методику лікування, що підвищело якість життя обраної категорії хворих та скоротило строки одужання.

Частой причиной болевого синдрома и ограничения двигательной активности в плечелопаточной области являются тендиниты мышц, обеспечивающих движения в плечевом суставе (ПС), остеохондроз шейного или грудного отделов позвоночника, вторичная вертеброгенная радикулопатия. Цель исследования - выявить особенности патологических изменений анатомических структур ПС при болевом синдроме в области плеча на фоне различных нозологий. Было обследовано 206 человек (18 - 65 лет), которых разделили на три группы: I - контрольная, II - плечелопаточный болевой синдром (ПЛБС) на фоне остеохондроза, III - ПЛБС неясной этиологии. Анализировали данные ультразвукового исследования (УЗИ). Установлено, что у практически здоровых людей с возрастом изменяются УЗИ характеристики структуры сухожилий, связок, мышц и хрящей ПС, которые не вызывают чувство дискомфорта. Изменения обнаружены у 10 % людей в возрасте 30 - 40 лет, а старше 41 года - у 30 - 45 %. Толщина капсулы, сухожилий, связок и мышц была практически симметричной на контралатеральных суставах. Абсолютная разница толщины мягкотканных структур не превышала 0,2 мм, коэффициент асимметрии - 0,96. Во II группе изменений структуры периартикулярных тканей ПС практически не было. Абсолютная разница толщины анатомических структур - 0,2 мм, коэффициент асимметрии толщины анатомических структур пораженного и интактного суставов больше 0,95. В III группе выявлены наибольшие нарушения: более чем у 90 % больных эхогенность пораженных структур ПС была снижена, у трети - структура неоднородная с гиперэхогенными включениями. Абсолютная разница толщины анатомических структур на больной конечности составила больше 0,5 мм, чем на здоровой, коэффициент асимметрии - меньше 0,95. Выводы: полученные данные позволяют на первичном обследовании разделить группу с ПЛБС по наличию структурных изменений в периартикулярных тканях ПС для дальнейшего выбора тактики лечения.

Несвоевременное лечение артроза плечевого сустава и недостаточная оценка патогенетических составляющих в появлении и прогрессировании патологических изменений хряща приводят к быстрому прогрессированию заболевания. Травматическое повреждение капсульно-связочного аппарата сустава и нарушение подвижности считают одним из основных факторов развития этой патологии. Однако значение нарушения биомеханики плечевого сустава как фактора развития артроза остается до конца не изученным. Цель работы - исследовать в динамике особенности структурных изменений суставной поверхности головки и впадины в условиях воспроизведения на морских свинках модели нарушения биомеханики и формирования контрактуры плечевого сустава. Эксперименты проведены на морских свинках весом 380 - 420 г, возраст 5 мес. Воспроизводили модель хирургического ограничения подвижности сустава, что вызывало формирование контрактуры. С помощью методов гистологии и сканирующей электронной микроскопии исследовали состояние суставного хряща и субхондральной кости через 30, 60 и 90 сут после моделирования. Установлено, что через 30 сут после хирургического вмешательства в суставном хряще выявлены дегенеративные изменения, которые прогрессировали с формированием контрактуры сустава к 90-м суткам наблюдения. Деструктивные изменения в суставном хряще через 60 сут проявлялись разрушением его поверхностной зоны, нарушениями в структуре матрикса и хондроцитов, что приводило к склерозу субхондральной кости через 60 и 90 сут. Полученные данные подтвердили гипотезу о том, что нарушенная биомеханика и аномальные нагрузки являются самостоятельным фактором развития артроза плечевого сустава. Наиболее критичным оказался период от 30 до 60 сут. Выводы: первые 30 сут после нарушения биомеханики плачевого сустава можно рассматривать в качестве терапевтического окна для медикаментозной и функциональной коррекции патологического процесса.

Кальцифікуючий тендиніт - поширене захворювання плеча, що характеризується накопиченням кристалів гідроксіапатиту кальцію в товщі сухожилків ротаторної манжети плечового суглоба. Описано досвід лікування 152 пацієнтів із кальцифікуючим тендинітом сухожилків ротаторної манжети плеча. Середній вік хворих становив 43,4 року, жінок було 68 %. У 79 % випадків відмічалось нагромадження гідроксіапатиту кальцію в товщі сухожилка надостьового м'яза плеча. У результаті застосування малоінвазивної методики розмивання кальцинатів під ультразвуковим контролем у 61,18 % хворих було одержано добрі та відмінні результати лікування, у 17,1 % - задовільні. У хворих із незадовільними результатами після нідлінгу кальцинатів (21,72 %) було виконано артроскопічне оперативне втручання щодо видалення кальцинатів із подальшим ушиванням ротаторної манжети плеча.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.41 + Р458.284.1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення плечового суглобу і плеча

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.1-5

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення плечового суглобу і плеча

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дано определение понятия плечелопаточного болевого синдрома (ПЛБС) в медицинской науке и практике. Принято считать, что ПЛБС является симптомокомплексом полиэтиологического типа. Отмечено, что боль в плечевом поясе в 85 % связана с патологией скелетно-мышечных структур в области плечевого сустава (ПС), а истинно нейрогенная патология встречается относительно нечасто (не более 8 - 10 % всех пациентов с болями в области плеча). Выделяют патологию сухожилий окружающих сустав мышц, поражение ключично-акромиального сустава (дегенеративное, травматическое), диффузное поражение капсулы сустава, субакромиальный синдром, поражения субдельтовидно-субакромиальной сумки и периферических нервов. Также причиной боли могут быть изменения в шейном и грудном отделах позвоночника. В МКБ-10 все периартикулярные поражения представлены в виде отдельных нозологических форм: тендинит мышц вращательной манжеты (с указанием конкретной мышцы), тендинит двуглавой мышцы плеча, кальцифицирующий тендинит, разрыв (частичный или полный) сухожилий мышц области ПС. Проанализированы и обобщены основные подходы к клинической оценке состояния пациентов с ПЛБС. Показано, что клинические симптомы ПЛБС проявляются болью, которая развивается постепенно, с локализацией по передней, боковой и реже по его задней поверхности. Установлено, что наиболее информативными инструментальными методами в диагностике пациентов с ПЛБС наряду с рентгенографией являются спиральная компьютерная и магнитно-резонансная томография, ультразвуковое исследование (УЗИ). С помощью УЗИ возможно провести первичную клиническую оценку состояния пациентов с жалобами на боль в ПС. Лабораторные методы оценки состояния пациентов с ПЛБС ограничены и не получили широкого распространения в медицинской практике, что требует дальнейшего изучения.

Однією з причин больового синдрому - порушення функції плечового суглоба (ПС) може бути запалення або ушкодження внутрішньосуглобової або позасуглобової частини довгої головки біцепса (ДГБ). Різні варіанти патології ДГБ є показанням для хірургічного лікування, а саме тенодезу або тенотомії сухожилка ДГБ. Відомо безліч методів та місць фіксації сухожилка ДГБ, проте єдиної думки щодо їх застосування немає. Мета: визначити оптимальний метод і місце фіксації ДГБ за різних видів його патології. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 37-ми пацієнтів (26 чоловіків, 11 жінок від 18 до 79 років) з різними видами патології сухожилка ДГБ за період з 2009 по 2015 рр. У передопераційному періоді всім пацієнтам виконували клінічне обстеження з обов'язковими провокаційними навантажувальними тестами Speed, OіBrien, Yergasson, рентгенографію ПС і МРТ-дослідження. Варіанти хірургічної корекції були такими: тенотомія, тенодез із фіксацією якірними фіксаторами, тенодез із фіксацією інтерферентними гвинтами, субпекторальна фіксація за допомогою системи Endobutton і субпекторальний тенодез із трансосальною шовною фіксацією. Під час вибору методу хірургічного лікування патології біцепса, крім морфології ушкодження сухожилка ДГБ, необхідно враховувати вік пацієнта, рівень фізичної та трудової активності, а також асоційовані порушення ПС. Застосування тенотомії біцепса у пацієнтів старших за 50 років з низькою фізичною і трудовою активністю надає змогу скоротити тривалість операції, знизити інтраопераційну травму і одержати хороші результати без суттєвого зниження функціональних результатів лікування. Застосування субпекторального тенодезу сухожилка ДГБ з фіксацією за допомогою системи Endobutton - трансосальної фіксації надали змогу одержати найкращі функціональні результати лікування.