Робота присвячена вивченню можливого інгібування інфекційності вірусу грипу шляхом взаємодії олігорибонуклеотидів (ОРН) з гемаглютиніну (НА) та перешкоджання ОРН гіперекспресії генів вродженого імунітету у відповідь на інфекцію вірусу грипу. Вперше показано, що препарати ОРН мають пряму інактивуючу дію на вірус грипу A/FM/1/47/H1N1, яка проявлялася у інгібуванні цитопатичної дії вірусу грипу у клітинах MDCK. З'ясовано, що ОРН та ОРН-D-M знижують інфекційність вірусу грипу та інгібують зв'язування білків НА вірусу грипу до залишків сіалової кислоти гліканів еритроцитів. На ізольованому НА, показано взаємодію між HA і ОРН, ОРН-D-М з доволі низькою афінністю, яка призводить до інгібування активності НА. Досліджено, що вірус грипу штаму A/FM/1/47/H1N1 викликає гіперекспресіїю мРНК генів уродженого імунітету (Xdh, Nos2, Arg2, Oas1α, Oas2, Oas3, Mx1, Eif2αk2, Ifnε, Ifnk, Ifnα2, Ifnβ1, Ifnγ, Ccl3, Ccl4, Ccl5, Cxcl9, Cxcl10, Cxcl11, Il6, Il1β, Il12α, Tnfα, Nfkb1, Nfkbia, Tlr3, Tlr7 та Тlr8) у тканинах легенів мишей лінії BALB/c. Вперше визначено підвищену експресію мРНК Ifnε, Ifnk за умов інфекції грипу у тканинах легенів мишей. Введення ОРН та ОРН-D-M мишам за профілактичною та лікувальною схемами призводило до зниження рівнів мРНК генів вродженого імунітету, чия транскрипція була індукованою грипом. Ослаблення надекспресії генів вродженого імунітету (Nfkb1, Nfkbia, Xdh, Nos2) терапевтичними ОРН спостерігалося також на рівні трансляції. Запропоновано, що за умов інфекції вірусу грипу у легенях мишей препарати ОРН та ОРН-D-М пригнічують гіперекспресію Tlr3, Tlr7, Tlr8, яка призводить до перешкоджання підвищення експресії TLR-стимульованих генів вродженого імунітету. Природні ОРН інгібують інфекційність вірусу грипу за рахунок взаємодії з НА та модулюють надмірну вроджену імунну відповідь на вірус грипу шляхом взаємодії з TLR-3, TLR-7, TLR-8.

Однією з причин пошкодження надниркових залоз за грипу A (H1N1) і COVID-19 є стресогенні чинники. За їх дії на організм у кірковому шарі надниркових залоз розвиваються однотипні морфофункціональні зміни. Більшою мірою такі процеси виражені в адренокортикоцитах сітчастої зони. Це не заперечує наявності інших механізмів пошкодження вірусами надниркових залоз, зокрема механізму виникнення явища мімікрії вірусних пептидів до людського АКТГ, у результаті чого, після вироблення антитіл, останні впливають як на збудник, так і на АКТГ, спричиняючи розвиток гіпокортицизму. Проведено порівняльне автопсійне гістологічне та імуногістохімічне дослідження надниркових залоз за грипу типу A (H1N1) (3 клінічні випадки) і коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) (1 клінічний випадок). Одержані результати свідчать про те, що як за грипу A H1N1, так і за COVID-19, спостерігається пошкодження надниркових залоз. Гістологічні зміни у разі цих захворювань характеризуються набряком та частковою деструкцією ендокринних клітин як кіркового, так і мозкового шару. Однак за COVID-19 спостерігається більш значне пошкодження мозкового шару з втратою ендокринними клітинами субстрату Хромограніну A. У разі COVID-19 у кірковому та мозковому шарах надниркових залоз має місце малокрів'я судин мікроциркуляторного русла зі спадінням їх просвіту на відміну від випадків грипу A (H1N1), у разі яких відзначено ознаки повнокрів'я та розширення судин. Гіпоксичне пошкодження за COVID-19 супроводжується акумуляцією в цитоплазмі ендокринних клітин гранул ліпофусцину - маркера активації вільнорадикального окиснення ліпідів.

Наведено дані стосовно актуальності гострих респіраторних захворювань, грипу, клінічних проявів, ускладнень, противірусної терапії.

Проблема лечения тяжелых пневмоний, в том числе и вирусных (вирусно-бактериальных), сохраняет свою высокую актуальность и требует внедрения алгоритма клинико-диагностических мероприятий для обеспечения адекватной лечебной тактики в данной нозологической группе. Рассмотрен клинический случай интенсивной терапии пациента с внегоспитальной двусторонней полисегментарной пневмонией.

Проблема обмеженості та раціонального використання фінансових ресурсів у системі охороні здоров'я є актуальною у всьому світі. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції викликають багато дискусій щодо лікування та профілактики захворювання. Мета роботи - провести аналіз даних реальної практики призначень пацієнтам, яких з тяжкою формою грипу та його ускладненнями було госпіталізовано в стаціонар Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні. До аналізу даних реальної практики призначень було включено дані 260 медичних карт пацієнтів Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні, яких було госпіталізовано у 2016 - 2017 рр. із діагнозом грип та ГРВІ. Авторами використовувались статистичні методи, аналіз даних реальної практики, інтегрований частотний ABC/VEN-аналіз. Результати VEN аналізу свідчать, що в даному відділенні фармакотерапія відповідає чинним протоколам медичної допомоги. Аналізуючи результати частотного, VEN- і ABC-аналізу встановлено, що лідером призначень є реосорбілакт (частка витрат становить 19 %, частота призначень - 14 %, відсоток пацієнтів, яким він був призначений, становить 85 %). За ним слідує високовартісний антибіотик тигацил, далі - ксилат (частка витрат становить 10 %, частота призначень - 5 %, частка хворих - 28 %). Даючи відповідь на запитання чи використовуються основні кошти на необхідні та важливі ЛЗ, з'ясовано, що частка витрат на препарати категорії V становить 88,99 %, тобто спостерігається раціональне використання коштів. Аналізуючи частоту використання найбільш витратних ЛЗ (витрати на антибіотики становлять 46 % від загальної суми витрат на ЛЗ) буде доцільно вивчити можливість замінити на більш дешеві аналоги. Зазначено, що проведена фармакотерапія з клінічної та економічної точок зору є раціональною, однак потребує подальшої стандартизації, а проведений аналіз показує можливі шляхи її оптимізації та вказує на небезпечність ускладнень грипу, а також які ресурси необхідні для їх лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.311-52 + Р281.811.6-2

Рубрики:

Грип	Противірусні препарати

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.311-52 + Р281.811.6-2

Рубрики:

Грип	Противірусні препарати

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Грип є одним із найбільш розповсюджених інфекційних захворювань в усьому світі, залишаючись стратегічно важливою медичною проблемою. Незважаючи на позитивні епідеміологічні та клінічні ефекти вакцинації проти грипу, залишається незрозумілим, наскільки фармакоекономічно обгрунтованим є впровадження вакцинації серед певних груп населення, розмір такої групи, а також рівень відшкодування витрат на вакцинацію, необхідний для покриття частини витрат населення. Мета роботи - розробка фармакоекономічної моделі забезпечення населення України вакцинами проти грипу, що грунтується на властивостях епідемічного процесу вірусної інфекції. Епідемічний процес грипу може бути описаний за допомогою моделі, за якій всіх осіб у популяції можна розподілити на сприйнятливих та інфікованих зі спрощенням на популяційному рівні, що одужання після перенесеної інфекції супроводжується поверненням до групи сприйнятливих осіб. В такій моделі ключовим параметром є параметр передачі збудника грипу. На основі запропонованої моделі параметр передачі збудника було визначено з використанням ретроспективних щомісячних епідеміологічних даних захворюваності на грип в Україні у 2016 - 2017 рр. На основі визначеного параметра передачі збудника грипу було проведено числове моделювання, що надало змогу дослідити залежність рівня відшкодування витрат на вакцинацію як частки від вартості захворювання на грип залежно від обраної цільової групи та рівня охоплення вакцинацією. Результати дослідження розробленої моделі показали, що за існуючих епідеміологічних умов незалежно від рівня охоплення вакцинацією відшкодування частини витрат на вакцинацією у певній цільовій групі населення є обгрунтованим, якщо співвідношення частки цієї групи серед хворих осіб до частки цієї групи серед сприйнятливих осіб не перевищує значення 2,545. Висновки: розроблено математичну модель епідеміологічного процесу грипу в Україні та визначено її параметри з використанням наявних ретроспективних щомісячних даних захворюваності на грип, яку було інтегровано у методологію фармакоекономічного аналізу вакцинопрофілактики грипу. Представлена модель може бути використана фахівцями для проведення фармакоекономічної оцінки забезпечення населення вакцинами проти грипу також за інших епідеміологічних умов.

В настоящее время существует несколько разрешенных к применению препаратов для лечения гриппа, однако их эффективность ограничивается появлением лекарственно устойчивых форм вирусов и наличием противопоказаний. Кроме того, в период эпидемии гриппа диагностируют и другие респираторные вирусные инфекции, схожие по симптоматике, в отношении которых противогриппозные препараты неэффективны. Помимо синтетических ингибиторов нейраминидазы вируса гриппа существует целый ряд природных веществ, относящихся к флавоноидам, которые обладают ингибирующей активностью в отношении нейраминидазы. Рассмотрены перспективы использования флавоноидов как противовирусных средств. Важной особенностью флавоноидов как биологически активных молекул является полимишеневый механизм их действия. Приведены данные литературы и собственных исследований противовирусной активности отечественных флавоноидсодержащих препаратов протефлазид и иммунофлазид, которые могут быть рекомендованы в качестве этиотропного и патогенетического средства для профилактики и лечения гриппа и острых респираторных вирусных инфекций.

Наведено дані щодо результатів застосування препаратів ремавір і фурасол у комплексному лікуванні хворих на грип. Мета дослідження - вивчення ефективності препарату ремавір (ремантадину гідрохлорид) у разі грипу як етіотропної терапії, а також вивчення ефективності застосування препарату фурасол для місцевої терапії запального процесу ротоглотки під час грипу. Під спостереженням знаходились 79 пацієнтів із середньотяжким перебігом грипу, які проходили стаціонарне лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні протягом двох епідемічних сезонів: 2015 - 2016 та 2016 - 2017 рр. Хворих було розподілено на дві групи. До складу першої групи увійшли 49 хворих на грип, які одержували як етіотропну терапію ремавір та фурасол. До складу другої групи увійшли 30 хворих на грип, у комплексі лікування яких застосовували загальноприйняті схеми патогенетичної терапії (антипіретики, дезінтоксикаційна терапія) без застосування засобів етіотропної терапії та засобів для місцевого лікування запальних явищ ротоглотки. У першій групі вірогідно швидше зникали прояви інтоксикаційного синдрому, зменшення болю у горлі відбувалось вірогідно швидше у порівнянні із хворими другої групи. Зміни імунологічних показників пацієнтів першої групи, які одержували у комплексному лікуванні грипу ремавір, значною мірою характеризують позитивну динаміку клітинного імунітету і сприяють успішному завершенню інфекційного процесу. Заключення: у хворих, які одержували у комплексному лікуванні ремавір, на 5 - 6-у добу лікування спостерігалася активація механізмів "раннього" та "субраннього" імунозалежного запалення, а також процесів Рав-залежного програмованого апоптозу, що на тлі стимуляції інших факторів клітинного імунітету сприяло швидшому зникненню симптомів, ознак інтоксикації та скорішому одужанню.

Мета роботи - проаналізувати історичні відомості про одну із найбільших в історії людства пандемій грипу - "іспанський грип", або "іспанку", що забрала за різними даними біля 100 млн життів і спричинила суттєві зміни в соціальному та політичному житті людства. Висновки: у 1918 - 1919 рр. людство зіткнулося з однією з найнебезпечніших пандемій в історії - "іспанським грипом", або "іспанкою". Причинами масового поширення пандемії грипу 1918 - 1919 рр. були світова війна, масова міграція населення, незадовільний стан медичної допомоги за самого захворювання. Через 100 років після "іспанки" ми маємо чітке розуміння того, з чим зіткнулося людство, знання природи самого вірусу грипу та можемо прогнозувати майбутні пандемії цього захворювання. Цінність інформації стосовно пандемії "іспанського грипу" полягає в її як історичному, так і суто науковому значенні для науковців і людства в цілому. Останні пандемії та епідемії грипу показують важливість ретроспективного аналізу попередніх спалахів грипу для запоігання великій кількості як хворих, так і жертв цієї недуги.

Розглянуті питання розробки систем підтримки прийняття рішень і комп'ютерного моделювання для прогнозування наслідків медичних управлінських рішень. Для контролю і прогнозування епідемій грипу найбільш адекватними визначені S-подібні логістичні моделі. На основі моделювання виявлена дзвоноподібна залежність кількості інфікованих осіб. По амплітуді цієї залежності визначають рівень небезпеки епідемії та потрібні керуючі впливи.

Мета дослідження - оцінювання ставлення населення України до проведення вакцинації проти грипу. Проведено он-лайн опитування 220 осіб за допомогою Google Forms на тему "Вакцинація від грипу" у соціальних мережах серед людей різних груп, які активно цікавляться питаннями вакцинації. Було встановлено, що 27,7 % опитаних проводять вакцинацію від грипу щороку, така сама кількість провела щеплення в сезоні 2017 - 2018 р. вперше, 23,2 % жодного разу не проводили вакцинацію від грипу. Решта обрали наступні опції: проводили такий захід захисту раніше, щеплювалися від грипу всього один раз в житті, інша відповідь. Основними причинами відмови від вакцинації серед респондентів були сумнів в якості вакцини (31,1 %) та брак знань про вакцинацію (23 %). Після проведення щеплення від грипу 60,6 % опитаних не спостерігали жодних побічних реакцій, 22,8 % відчували головний біль, 10 % - біль у м'язах. Вивчено статистичні дані проведення вакцинації від грипу у різних країнах світу та Україні за допомогою світових інформаційних служб та Системи охорони здоров'я України. Заключення: підвищення рівня обізнаності населення стосовно щеплень зумовлює до збільшення відсотка вакцинованих. Основними причинами відмов від щеплення є сумніви в якості вакцин та брак знань щодо їх використання.

Грип традиційно залишається важливою проблемою сучасної медицини. Небезпека його визначається в першу чергу тяжкістю перебігу, ускладненнями, в деяких випадках він загострює хронічні соматичні захворювання. Це вимагає використання з метою лікування противірусних препаратів з прямою противірусною дією. Перелік їх досить обмежений: використовуються 2 основні групи лікарських засобів, що володіють прямою противірусною дією: блокатори М2-каналів (ремавір/ремантадин) та інгібітори нейрамінідази (озельтамівір, занамівір). Мета дослідження - вивчення ефективності ремавіру/ремантадину у хворих із середньотяжким перебігом грипу й оцінка його переносимості. Було обстежено 28 хворих на грип A, які одержували ремавір/ремантадин за схемою з необтяжених анамнезом, 18 хворим на грип A (контрольна група) призначали патогенетичну і симптоматичну терапію (без етіотропної терапії). Підтверджено позитивний вплив ремавіру на перебіг грипу. Включення його у схему лікування хворих із середньотяжким перебігом зумовило статистично значуще зниження тривалості ознак інтоксикації та катаральних явищ, зниження частоти розвитку ускладнень. Переносимість препарату добра, побічні явища не зареєстровані. Заключення: противірусна терапія грипу препаратом ремавір на сьогодні є ефективною: у хворих із середньотяжким перебігом статистично значуще скорочення тривалості інтоксикації, ураження верхніх дихальних шляхів, зниження частоти розвитку ускладнень.

Обстежено та проліковано 472 хворі на грип, із них у 72 пацієнтів рентгенологічно діагностовано пневмонію, 69 з яких було госпіталізовано у відділення реанімації та інтенсивної терапії київської міської клінічної лікарні № 4. Проведено аналіз клініко-лабораторних даних хворих на грип, спричинений вірусом грипу A (H1N1). Пневмонія - одне з найчастіших ускладнень грипу, що суттєво впливає на прогноз. Показано, що прогностично несприятливими критеріями є: пізнє звернення за медичною допомогою (5 - 6-та доба захворювання), розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому, підвищення чи зниження лейкоцитів у крові та наявність тяжкої супутньої патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.311-3

Рубрики:

Грип

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення клінічної ефективності використання противірусного засобу римантадину (ремавіру) у хворих на грип на тлі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), а також впливу лікування на стан імунної відповіді, частоту розвитку ускладнень. Усього було обстежено 57 хворих на грип типу A на тлі ХОЗЛ, частина з яких одержувала етіотропне лікування. Проведено клінічні, спірометричі, імунологічні, вірусологічні та рентгенологічні дослідження. Підтверджено позитивний вплив ремавіру не тільки на перебіг грипу, а й на імунний статус пацієнтів, ризик розвитку ускладнень і необхідність використання антибіотиків. Застосування етіотропної терапії у хворих на грип з супутньою ХОЗЛ надає виражений лікувальний ефект за умови своєчасного призначення (1 - 2-й день хвороби). У разі початку застосування противірусної терапії з 3 - 4-го дня грипу її ефективність була суттєво нижче. Заключення: доведено високу ефективність і добру переносимість ремавіру у хворих на грип на тлі ХОЗЛ, а також вплив лікування на стан імунної відповіді, частоту розвитку ускладнень.

Проаналізовано результати сучасних вірусологічних досліджень глобальної циркуляції вірусів грипу, їх генетичних різновидів. Детально висвітлено клінічні особливості сезонного та пандемічного грипу. Обговорено аспекти ефективного лікування з урахуванням засад доказової медицини. Розглянуто принципи профілактики й запобігання захворюванням, спричиненим вірусами грипу.

Проанализированы результаты современных вирусологических исследований глобальной циркуляции вирусов гриппа, их генетических разновидностей. Подробно освещены клинические особенности сезонного и пандемического гриппа. Обсуждены аспекты эффективного лечения с учетом принципов доказательной медицины. Рассмотрены принципы профилактики и предотвращения заболеваний, вызванных вирусами гриппа.

Цель исследования - изучить клиническое течение гриппа A(H1N1), гриппозной пневмонии, патоморфологические изменения в легких у лиц пожилого возраста в периоде 2015 - 2016 гг. В эпидемический период 2015 - 2016 гг. в ЦГКБ № 1 г. Донецк под наблюдением находилось 36 больных гриппом A(H1N1) в возрасте 60 - 84 лет (мужчин - 24, женщин - 12). У 24-х заболевших (66,7 %) диагностирован грипп с пневмонией. У 33,3 % диагноз гриппа A(H1N1) подтвержден с помощью серологического метода (реакцией торможения гемагглютинации), у 63,9 % - исследованием полимеразной цепной реакции, в том числе у 87,5 % умерших пациентов. У всех пациентов на протяжении 5-ти лет до заболевания отсутствовали указания на вакцинацию против гриппа. На 5 - 9-й день болезни госпитализированы 66,7 % больных, одна пациентка (2,8 %) поступила в отделение через две недели от начала заболевания. У 41,7 % больных неосложненным гриппом наблюдался выраженный синдром интоксикации с первых суток заболевания. Длительность лихорадки составила 8,7 +- 2,6 дня. Все пожилые пациенты с неосложненным гриппом выздоровели. У 24-х больных (66,7 %) установлен диагноз "грипп с пневмонией". У 36,1 % пациентов пневмония имела тотальный или субтотальный характер, осложненный дыхательной недостаточностью II - III степени. Противовирусное лечение осельтамивиром (Tamiflu) пациенты с гриппом и гриппозной пневмонией не получали из-за отсутствия препарата в аптечной сети в условиях локального вооруженного конфликта. Антибактериальная терапия включала внутривенное введение меропенема, защищенные цефалоспорины III поколения, респираторные фторхинолоны, макролиды в обычных дозах. Оксигенотерапия была обязательным условием комплексной терапии больных гриппозной пневмонией через лицевую маску, герметическую маску с резервуарным мешком, через герметическую маску с опорой выдоха (положительное давление конца выдоха), неинвазивную искусственную вентиляцию легких. Патогенетическая терапия включала рестриктивный тип инфузионной терапии, была направлена на купирование отека легких и респираторного дистресс-синдрома, коррекцию анемии, артериального давления и уровня глюкозы, назначение бронхомуколитиков. Из обследованных 36-ти больных пожилого возраста с гриппозной пневмонией умерли 16 (летальность - 44,4 %). Выводы: летальность от гриппозной пневмонии у лиц пожилого возраста в регионе локального вооруженного конфликта характеризовалась высоким показателем вследствие отсутствия вакцинации против гриппа и противовирусной терапии, позднего обращения за медицинской помощью, а также наличия тяжелых хронических фоновых заболеваний.

Уперше з'ясовано, що серед хворих на грип і грип-асоційовану пневмонію достовірно частіше виявляється мутантний алель 299Gly TLR-4 та комбінації поліморфізмів Arg753Gln TLR-2, Leu412Phe TLR-3, Asp299Gly TLR-4. Частота мутантної алелі 412Phe TLR-3 вище серед хворих на грип-асоційовану пневмонію. Уперше доведено, що особи з поліморфнозміненими генотипами TLR-2, TLR-3, TLR-4 мають підвищену схильність до запальних захворювань верхніх і нижніх дихальних шляхів, частих (більше 4 разів на рік) гострих респіраторних вірусних інфекцій, за яких ризик розвитку ураження нижніх дихальних шляхів достовірно вищий, порівняно з носіями нормального розподілу алелей. Уперше встановлено, що грип у пацієнтів із поліморфізмом генів Arg573Gln TLR-2, Leu412Phe TLR-3, Asp299Gly TLR-4 за типової клінічної картини відрізняється більшою тривалістю основних клінічних симптомів, переважанням середньотяжкого та тяжкого перебігу, високою частотою розвитку грип-асоційованої пневмонії. Обгрунтовано, що в хворих на грип із поліморфізмом генів TLR-2, TLR-3, TLR-4 за відсутності загальновизнаних факторів ризику розвитку ускладнень первинна вірусна пневмонія розвивається винятково в носіїв поліморфнозмінених генотипів TLR-3 та їх комбінацій з Asp/Gly TLR-4 та Arg/GIn TLR-2 і характеризується. Визначено, що вторинна вірусно-бактеріальна грип-асоційована пневмонія в осіб із генотипом Leu/Phe TLR-3 та комбінаціями поліморфнозмінених генотипів TLR-2, TLR-3, TLR-4 характеризується переважно тяжким перебігом із двобічним ураженням легень. Уточнено дані щодо ефективності вакцинації проти грипу в осіб із поліморфізмом генів Arg573Gin TLR-2, Leu412Phe TLR-3, Asp299Gly TLR-4 і доведено, що за імунними та клініко-епідеміологічними показниками її ефективність визначається на рівні вакцинованих із нормальним розподілом алелей TLR-2, TLR-3, TLR-4.