Дисертація присвячена питанням діагностики та хірургічного лікування синдрому органічного гіперінсулінізму, зумовленого гормонально-активною пухлиною підшлункової залози - інсуліномою. Вивчені можливості інструментальних методів доопераційної топічної діагностики інсуліноми. Проаналізовані фактори, які впливають на інформативність методів дослідження. Проведено вивчення стану ендокринної функції підшлункової залози у хворих з інсуліномою. Показана достовірність функціональних навантажувальних проб для вияву причини гіперінсулінізму. Визначені чіткі показники до виконання різноманітних оперативних втручань залежно від виду та локалізації інсуліноми. Проаналізовані причини виникнення післяопераційних ускладнень, фактори, що впливають на їх виникнення, визначені засоби їх профілактики. Проведений аналіз морфологічної структури інсуліноми та проаналізовано її зв'язок з клінічними проявами захворювання. На основі даних досліджень розроблена раціональна лікувально-діагностична тактика ведення хворих з синдромом органічного гіперінсулінізму. Введення нової тактики дозволило зменшити кількість післяопераційних ускладнень на 19,3% та знизити післяопераційну летальність у 6 разів.

Ключ. слова: рак поджелудочной железы, химиотерапия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-5

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати радикального хірургічного лікування хворих на рак підшлункової залози (576) та періампулярної зони (470), прооперованих за період 1976 - 97 рр. Обговорено особливості виконання різних видів резекцій - панкреатодуоденальної, субтотальної панкреатодуоденальної, дистальної та локальної панкреатодуоденальної, розширеної та комбінованої. Післяопераційна летальність знизилася з 15,8 % (1976 р.) до 4,0 % (1997 р.). Виживаність після операцій з приводу раку голівки підшлункової залози понад 1 рік складала 63 %, 3 років - 17 %, 5 років - 3,6 %; у разі раку періампулярної зони - 74 %, 42 % і 32 %, відповідно.

Досліджено проблему лікування хворих на інсуліноми. Виявлено комплексні порушення функції міокарда, печінки, нирок, гормонально-метаболічних процесів, які залежать від часу захворювання і суттєво підвищують ризик анестезіологічного забезпечення операцій. У післяопераційному періоді поліорганна дисфункція поєднувалась з реакціями на ушкодження гнійно-запальними процесами, що призводило до поліорганної недостатності у 15 % хворих. Летальність склала 6 %. Розроблені методи анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії дозволили протягом перших 5-и діб ефективно запобігти розвитку поліорганної недостатності.

Ключ. слова: рак поджелудочной железы, мутации генов, гены - супрессоры опухолевого роста, факторы роста, рецепторы, апоптоз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-2

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты хирургического лечения 114-ти больных, оперированных по поводу рака поджелудочной железы. Изучена эффективность дополнения базисной химиотерапии больным введением лаферона или эмбриональных клеточных суспензий печени человека с высоким содержанием стволовых клеток гемопоэза.

Приведены результаты исследований, посвященных выявлению с помощью иммуноцитохимических и молекулярно-биологических методов опухолевых клеток в лимфатических узлах и костном мозге больных при раке поджелудочной железы (РПЖ) и ряде других локализаций. У трети больных РПЖ (стадия НО) с помощью иммуноцитохимических и молекулярных методов опухолевые клетки выявляются в ретропанкреатических лимфатических узлах. У 20 - 65 % больных РПЖ в стадии МО раковые клетки обнаружены в костном мозге, что свидетельствует о более агрессивной природе опухоли, а также о более высокой степени риска развития отдаленных метастазов. Отмечена тесная корреляция между наличием опухолевых клеток в костном мозге и реакцией опухоли на проводимое лечение. Широкое применение молекулярно-биологических методов выявления опухолевых клеток в костном мозге больных с различными злокачественными опухолями в целях повышения эффективности диагностики и лечения требует стандартизации методологических подходов и технологий и универсализации исследовательских протоколов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-56

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-59

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: peritoneal metastasis, pancreatic cancer, deep venous thromboembolism, low molecular weight heparin, d-dimer, prothrombin 1+2 fragment
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-36

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты лечения 87-ми больных с кистозным образованием поджелудочной железы (ПЖ). У 38-ми больных киста ПЖ образовалась после перенесенного деструктивного панкреатита, у 28-ми - травмы ПЖ, у 6-ти - вследствие вирсунголитиаза, у 9-ти - выявлена цистаденома, у 6-ти - цистаденокарцинома. У 29-ти больных выполнена операция внутреннего дренирования кисты. На основании накопленного опыта рекомендовано при наличии несформированной и осложненной кисты ПЖ выполнять пункционно-катетеризационное вмешательство под контролем ультразвукового исследования и компьютерной томографии; при лечении неосложненной сформированнной кисты ПЖ - методом выбора является операция внутреннего дренирования с использованием различных органов - желудка, двенадцатиперстной кишки, тонкой кишки. При невозможности выполнения пункционно-катетеризационного вмешательства наружное дренирование кисты и комплексная консервативная терапия могут стать методом выбора лечения осложненной кисты ПЖ. При наличии доброкачественной кистовой опухоли следует широко использовать радикальную операцию - резекцию ПЖ. Наибольшая частота осложнений отмечена после наружного дренирования кисты, осуществления цистогастростомии, резекции ПЖ по поводу цистаденомы и цистаденокарциномы. Основными из них являются: возникновение наружного панкреатического свища (в 9,1 % наблюдений), рецидив кисты (в 5,7 %), аррозионное кровотечение (в 4,6 %), панкреатит (в 5,4 %), нагноение операционной раны (в 8 %), сужение цистодигестивного соустья (в 2,3 %). Послеоперационная летальность составила 6,8 %.

Проанализированы результаты использования методик регионарной химиотерапии (РХТ) у больных раком поджелудочной железы (РПЖ): катетеризация чревного ствола, химиоэмболизация опухоли "stop-flow" (остановка кровообращения в аорте), изолированная гипоксическая перфузия, а также комбинированных методов. Установлено преимущество внутриартериальной инфузии химиопрепаратов, что позволяет достичь максимальной концентрации цитостатиков в опухолевой ткани при минимальной системной токсичности. Применение РХТ в качестве как самостоятельного метода, так и в сочетании с лучевой терапией является эффективно у больных с распространенными формами РПЖ. Адъювантная РХТ способствует предотвращению развития метастазов в печени, при этом медиана выживаемости может достигать 23 мес., 5-летняя выживаемость - 39 %.

Проанализированы результаты исследований, посвященных проблеме лечения больных с неоперабельным раком поджелудочной железы (РПЖ). В настоящее время флуороурацил наиболее часто используют как самостоятельно, так и в комплексе с другими препаратами. Комбинация флуороурацила с кальция фолинатом и цисплатином в целом имеет некоторые преимущества и ее можно применять при неоперабельном РПЖ у больных, состояние которых позволяет перенести это лечение. При сочетании флуороурацила с другими препаратами (кроме гемцитабина) не достигнуто принципиально новых результатов, такие схемы целесообразнее рассматривать в качестве поисковых. Гемцитабин может быть рекомендован как для моно-, так и для полихимиотерапии при паллиативном лечении больных с неоперабельным РПЖ, но результаты его применения в целом малоудовлетворительны. Необходим дальнейший поиск более эффективных химиопрепаратов.

Приведены результаты применения нового способа обработки культи поджелудочной железы (ПЖ) после панкреатодуоденальной резекции у 16-ти больных, оперированных по поводу рака головки ПЖ и периампулярной зоны. Применение предложенного метода формирования инвагинационного панкреатоеюноанастомоза с наложением трехрядного шва позволило избежать несостоятельности швов и сократить продолжительность лечения больного в стационаре после операции в среднем на 7,8 дня.

Досліджено ефекти вживання препарату донатора простагландинів "Алпростан" за умов експериментального цукрового діабету у щурів. Показано, що за цих умов у крові щурів зростає вміст пухлинно-некротизуючого фактора. Цей ефект блокується вживанням алпростану. Зазначений препарат сприяв також нормалізації маси тіла та вмісту глюкози в сироватці крові у щурів із діабетом. Вказано на доцільність подальших експериментальних дослідів та клінічної апробації алпростану для лікування цукрового діабету.

Вирішено актуальну для променевої діагностики, гастроентерології, хірургії, онкології наукову проблему - підвищення ефективності діагностики захворювань підшлункової залози з використанням науково обгрунтованого алгоритму використання комплексу сучасних променевих методів дослідження (ультразвукового дослідження (УЗД), комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, магнітно-резонансної холангіопанкреатографії, ретроградної холангіопанкреатографії, інвазивних втручань під контролем УЗД і/або КТ), радіоімунологічних тестів. Вперше на великому клінічному матеріалі, верифікованому клініко-лаботорними даними, результатами оперативних, ендоскопічних втручань і морфологічних досліджень, уточнено ультразвукову, комп'ютерно-томографічну та магнітно-резонансно-томографічну семіотику форм хронічного панкреатиту згідно з Міжнародною Марсельсько-Римською класифікацією (1989 р.). Вивчено променеву семіотику, частоту та характер локальних ускладнень панкреатитів. Доведено можливість достовірного стадіювання раку підшлункової залози за класифікацією TNM/pTNM (1997 р.) за допомогою комплексу променевих методів дослідження. Оцінено можливості методів променевої діагностики у виявленні форм гострого та хронічного панкреатитів, їх ускладнень, а також раку підшлункової залози, розроблено критерії оцінки його локальної розповсюдженості, виявлення метастатичного ураження лімфатичних вузлів і діагностики віддалених метастазів. Вивчено можливості радіоімунологічних тестів у диференціальній діагностиці раку підшлункової залози та панкреатитів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-59

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що паліативне хірургічне лікування хворих на розповсюджені форми (III - IV стадії) раку голівки підшлункової залози, ускладненого механічною жовтяницею, супроводжується високою частотою післяопераційних ускладнень, високою летальністю та коротким терміном післяопераційного виживання хворих. З метою покращання віддалених результатів лікування застосовано трансплантацію суспензій гемопоетичних клітин ембріональної печінки людини, що містять стовбурові клітини, як методику, яка компенсує імуно- та мієлодепресивні ефекти хіміотерапії та дозволяє провести повторні курси хіміотерапевтичного лікування з введенням оптимальних разових і курсових доз препаратів. Розроблено удосконалену технологію паліативного хірургічного лікування хворих на рак голівки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, що забезпечує покращання безпосередніх і віддалених результатів.

Проаналізовано результати лікування 28 хворих з нерезектабельним раком підшлункової залози (РПЗ) III - IV стадії, ускладненим жовтяницею, яким в комплексі лікування (біліодигестивне шунтування, у деяких хворих - з деартеріалізацією печінки, гастроентеростомія, панкреатодигестивне шунтування) в пухлину вводили 96 % етанол. Частота ускладнень становила 21,4 %, летальність - 14,3 %, тривалість життя оперованих хворих у середньому 9 міс. Установлено ознаки раннього та пізнього "постетилізаційного" позитивного патоморфозу РПЗ.

На підставі аналізу інформативності клінічних, лабораторних, ендоскопічних, рентгенологічних, ультразвукових, комп'ютерно-томографічних та ядерно-магнітно-резонансно-томографічних даних розроблено доопераційний діагностичний алгоритм, який дає змогу планувати оперативне втручання та післяопераційні заходи у зв'язку з можливою інтраопераційною травмою підшлункової залози. Запропоновано раціональну хірургічну тактику у випадку раку шлунка з утягненням підшлункової залози, критерії операбельності хворих, обгрунтовано способи резекції підшлункової залози. Встановлено, що застосування розроблених діагностичних і лікувальних заходів дає змогу досягти п'ятирічного виживання після радикальних комбінованих оперативних втручань у 24,3 % хворих.