Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.14-52

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В основу поглибленого вивчення патогенезу лікворогіпертензивного синдрому покладено доктрину Монро - Келлі. Наслідком підвищення внутрішньочерепного тиску (ВЧТ) у хворих на менінгіт є збільшення об'єму спинномозкової рідини. Вивчено взаємовплив гемо- та ліквородинамічних параметрів у порожнині черепа, а також вплив ВЧТ на показники центральної гемодинаміки. Встановлено значення патоморфологічних змін в оболонках, хоріоїдальних сплетеннях та судинах головного мозку у розвитку ліквородинамічних порушень. Визначено місце синдрому неадекватного антидіурезу в патогенезі внутрішньочерепної гіпертензії (ВЧГ). Досліджено, що кровонаповнення головного мозку забезпечує розвиток компенсаторних реакцій на ВЧГ. Вивчено вплив малих доз осмотичних та петлевих діуретиків на внутрішньочерепний, перфузійний тиск та мозковий кровообіг у хворих на менінгіт. Розроблено алгоритм лікування ВЧГ. Обгрунтовано тактику реабілітації хворих залежно від характеру резидуальних проявів хвороби з використанням камер локальної декомпресії в період реконвалесценції.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-436.1

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-54

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-52

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-3

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-52

Рубрики:

Менінгіти

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді літератури висвітлено питання клініки, діагностики та лікування нейробореліозу (НБ) як найчастішого прояву підгострої та хронічної фаз Лайм-бореліозу (ЛБ). Відзначено широку варіабельність клінічного перебігу ЛБ у США та Європі. Результати поглиблених нейрохімічних досліджень свідчать про можливість ураження речовини мозку не тільки за пізнього, але й раннього НБ, навіть у випадку менінгітів гострої фази, на що вказує поява в лікворі гліальних і нейрональних протеїнів. Рекомендовано визначення гліальних білків у лікворі з метою оцінки ступеня тяжкості ураження нервової системи за НБ, а також для контролю ефективності лікування. Найкращим діагностичним критерієм для постановки діагнозу НБ є наявність мігруючої еритеми на початку хвороби, проте вона виявляється лише в 40 - 60 % випадків підтвердженого ЛБ. Максимальний ефект терапії хворих на НБ досягається у разі застосування не тільки антибіотиків, але й імунокоректорів, біорегуляторів нейротропної дії.

В обзоре литературы рассмотрены вопросы клиники, диагностики и лечения нейроборрелиоза (НБ), как наиболее частого проявления подострой и хронической фаз Лайм-боррелиоза. Отмечена широкая вариабельность клинического течения ЛБ в США и Европе. Результаты углубленных нейрохимических исследований свидетельствуют о возможности поражения вещества мозга не только при позднем, а и при раннем НБ, даже при менингитах острой фазы, на что указывает появление в ликворе глиальных и нейрональных протеинов. Рекомендовано определение глиальных белков в ликворе с целью оценки степени тяжести поражения нервной системы при НБ, а также для контроля эффективности лечения. Лучшим диагностическим критерием для постановки диагноза НБ является наличие мигрирующей эритемы в начале болезни, однако она выявляется лишь в 40 - 60 % случаев подтвержденного ЛБ. Ценность того или иного метода диагностики НБ требует хронологической корреляции клинических признаков и данных специфической диагностики. Максимальный эффект терапии больных НБ достигается при использовании не только антибиотиков, а и иммунокорректоров, биорегуляторов нейротропного действия.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.14я431

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено концентрацію альдостерону у сироватці крові 57-ми хворих на менінгіт і менінгоенцефаліт. Проаналізовано біохімічні показники залежно від форми, тяжкості та наслідків захворювання. Вже у початковий період захворювання відзначалося збільшення вмісту альдостерону у сироватці крові у порівнянні з показниками контрольної групи, яку склали 30 донорів. Найзначніше збільшення концентрації альдостерону спостерігалось у померлих. Дослідження альдостерону може бути корисним в оцінці рівнів гомеостазу і виборі тактики лікування хворих з патологією центральної нервової системи.

Изучена концентрация альдостерона в сыворотке крови 57-ми больных менингитом и менингоэнцефалитом. Проанализированы биохимические показатели в зависимости от формы, тяжести и последствий заболевания. Уже в начальный период заболевания отмечалось увеличение содержания альдостерона в сыворотке крови по сравнению с показателями контрольной группы, которую составили 30 доноров крови. Наиболее значительное увеличение концентрации альдостерона наблюдалось у умерших. Исследование альдостерона может быть полезным в оценке уровней гомеостаза и выборе тактики лечения больных с патологией центральной нервной системы.

Узагальнено та проаналізовано результати обстеження та лікування 196-ти хворих на гострий і хронічний гнійний середній отит, ускладнений отогенним лептоменінгітом. Поряд з патогенетично обгрунтованою типовою клінічною картиною виділено стани, що потребують більш глибокого визначення, застосування сучасних неінвазивних методів дослідження (отомікроскопії, СКТ і МРТ, поглибленого отоневрологічного обстеження, комп'ютерної постурографії) з метою уточнення діагнозу та профілактики цих ускладнень.

Обобщены и проанализированы результаты обследования и лечения больных острым и хроническим гнойным средним отитом, осложненным отогенным лептоменингитом. Рядом с патогенетически обоснованной типовой клинической картиной выделены состояния, которые нуждаются в более глубоком определении, применении современных неинвазивных методов исследования с целью уточнения диагноза и профилактики этих осложнений.

Обстежено 57 хворих на менінгіт і менінгоенцефаліт у першу добу перебування в стаціонарі і 30 донорів крові, що склали контрольну групу. У всіх хворих виявлено зниження рівня інсуліну в сироватці крові у порівнянні з показниками контрольної групи. Ступінь зниження вмісту інсуліну залежав від форми, тяжкості перебігу та результату захворювання. Найбільш значне зменшення концентрації інсуліну спостерігалось у хворих з несприятливим результатом запального процесу. Зміни рівня інсуліну у сироватці крові у хворих на менінгіт і менінгоенцефаліт можна використати як додатковий критерій оцінки тяжкості перебігу та прогнозу вже у ранньому періоді захворювання.

Експериментально обгрунтовано можливість магнітофорезу брому на розробленій мікрокамері. Доведено, що магнітні поля не руйнують молекулу броміду натрію, під час магнітофорезу брому вводиться на 20 - 27 % більше речовини, ніж за умов дифузії. Розроблено лікувальну методику магнітофорезу брому. Показано, що оптимальним для нього є 10 % розчин броміду натрію. Вивчено вплив одноразової процедури магнітотерапії й магнітофорезу брому, а також комплексного лікування на клінічний і психоемоційний стан хворих. Установлено більш виражену седативну й вегетокоригувальну дію магнітофорезу брому у порівнянні з магнітотерапією. Установлено, що манітофорез брому більш значною мірою впливає на відновлення балансу вегетативної нервової системи, ніж магнітотерапія, за рахунок стимуляції парасимпатичної й інгібування симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Проведено порівняльне вивчення впливу магнітотерапії й магнітофорезу брому на стан церебрального кровотоку за умов плацебо-дії, одноразового та курсового застосування. Доведено, що на відміну від плацебопроцедури одноразове та курсове застосування магнітотерапії й магнітофорезу брому поліпшують пульсове кровонаповнення, зменшують лінійну швидкість кровотоку, знижують тонус вен і артеріол, однак за цього більш істотно поліпшується венозний відтік у разі включення до комплексу лікування магнітофорезу брому.

Изучено содержание серотонина в крови и спинномозговой жидкости у 45-ти больных гнойным менингитом, гнойным менингоэнцефалитом, серозным менингитом и серозным менингоэнцефалитом в 1 - 2-е сутки пребывания в стационаре, и 15 человек контрольной группы, у которых проводилась спинномозговая анестезия, по поводу хирургических вмешательств в области нижних конечностей с отсутствием признаков воспалительного процесса. Изменения содержания серотонина зависели от тяжести состояния больных и исхода заболевания и не зависели от формы воспалительного процесса в центральной нервной системе. Определение серотонина в крови и спинномозговой жидкости может использоваться в качестве дополнительного критерия оценки тяжести состояния пациентов и прогноза исхода уже на ранних стадиях болезни.

Ключ. слова: менингит, мелатонин, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система, иммунная система
Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.1-52 + Р627.701.62-52

Рубрики:

Менінгіти

Менінгоенцефаліти

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані літератури та висвітлено досвід з блокади адитуса як причини розвитку латентного мастоїдиту та переходу гнійно-деструктивних процесів в середньому вусі та соскоподібному відростку до хронічних. На підставі зібраного матеріалу проаналізовано причини виникнення отогенних внутрішньочерепних ускладнень у хворих з середнім негнійним отитом, а також визначено ознаки поєднаної патології вуха та порожнини черепа на фоні ОРВІ. Виявлено клініко-інструментальні диференційно-діагностичні критерії й обгрунтовано деякі зміни в тактиці ведення даної категорії хворих за умов реанімаційного відділення ЛОР-клініки.

Представлены данные литературы и собственный опыт, касающийся блокады адитуса как причины развития латентного мастоидита и перехода гнойно-деструктивных процессов в среднем ухе и сосцевидном отростке в хронические. На основании накопленного фактического материала проанализированы причины возникновения отогенных внутричерепных осложнений у больных острым средним негнойным отитом, а также обозначены признаки сочетанной патологии уха и полости черепа на фоне ОРВИ. Выявлены клинико-инструментальные дифференциально-диагностические критерии и обоснованы некоторые изменения в тактике ведения таких больных в условиях реанимационного отделения ЛОР-клиники.

Підкреслено патогенетичне значення адекватного стану бар'єрних функцій слизової оболонки, збереження нормального біоценозу, активності місцевих імунних механізмів у пацієнтів з гострими гнійними та негнійними середніми отитами, ускладненими церебральним арахноїдитом. Визначено роль і місце антигомотоксичної терапії в лікуванні та профілактиці рецидивів гострих середніх отитів та отогенних арахноїдитів.

Подчеркнуто патогенетическое значение адекватного состояния барьерных функций слизистой оболочки, сохранения нормального биоценоза, активности местных имунных механизмов у пациентов с острыми гнойными и негнойными средними отитами, осложненными церебральным арахноидитом. Определены роль и место антигомотоксической терапии в лечении и профилактике рецидивов острых средних отитов и отогенных арахноидитов.

Висвітлено етіологію, патогенез, класифікацію, варіанти клінічного перебігу менінгітів і їх ускладнень. Розкрито критерії діагностики окремих форм менінгітів, зокрема, туберкульозного, сифілітичного, пневмококового, гнійного менінгококового, герпетичного. Розглянуто анатомо-топографічні особливості будови мозкових оболонок лікворної системи, процеси ліквороутворення, гематоенцефалічний бар'єр, патогенез розвитку менінгеального синдромокомплексу. Увагу приділено тактиці, етапам, медикаментозним засобам лікування менінгітів і їх ускладнень. Запропоновано алгоритми клініки, діагностики, лікарської тактики та лікування для окремих видів менінгітів.

Освещены этиология, патогенез, классификация, варианты клинического течения менингитов и их осложнений. Раскрыты критерии диагностики отдельных форм менингитов, в частности, туберкулезного, сифилитического, пневмококкового, гнойного менингококкового, герпетического. Рассмотрены анатомо-топографические особенности строения мозговых оболочек ликворной системы, процессы ликвообразования, гематоэнцефалический барьер, патогенез развития менингеального синдромокомплекса. Уделено внимание тактике, этапам, медикаментозным средствам лечения менингитов и их осложнений. Предложены алгоритмы клиники, диагностики, врачебной тактики и лечения для отдельных видов менингитов.