Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.05-5

Рубрики:

Мігрень

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Коморбідні та супутні захворювання - фактори ризику прогресування епізодичної мігрені до хронічної мігрені. Біомаркери мігрені можуть допомогти під час діагностики, вибору лікування та моніторингу. Мета роботи - встановити роль рівня пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну (calcitonin-gene-related peptide, CGRP), у плазмі крові в діагностиці епізодичної мігрені в поєднанні з коморбідними станами - цервікалгією та психоемоційними порушеннями. Залучили 112 пацієнтів (84 жінки, 28 чоловіків; віком 18 - 58 років), епізодичну мігрень з типовою аурою діагностували у 17 осіб, без аури - у 60. Пацієнтів поділили на 3 групи: I - епізодична мігрень з цервікалгією (n = 42), II - тільки епізодична мігрень (n = 35), III - цервікалгія (n = 35). Застосовано візуальну аналогову шкалу болю, шкалу оцінювання інвалідності при мігрені (MIDAS), тест тяжкості впливу симптомів головного болю (HIT-6), індекс інвалідності шиї, рівень особистісної та реактивної тривожності, шкалу депресії Бека, визначено кількість днів із головним болем. У контрольну групу для порівняння рівня CGRP у плазмі крові залучили 30 клінічно здорових осіб. Рівень CGRP визначали в плазмі крові методом імуноферментного аналізу, де застосовано принцип сендвіч-ELISA. Висновки: рівень CGRP у плазмі крові - надійний діагностичний і диференціально-діагностичний лабораторний біомаркер епізодичної мігрені. Додатковий больовий синдром, а саме цервікалгія, впливає на рівень CGRP і повсякденну активність, настрій і тривожні розлади в пацієнтів з епізодичною мігренню.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.05-4

Рубрики:

Мігрень

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мігрень є однією з найпоширеніших форм головного болю, що може призводити до значного зниження якості життя. Виділяють мігрень з аурою, мігрень без аури, а також хронічну мігрень, що значно знижує працездатність пацієнтів і часто поєднується з психічними розладами та лікарсько-індукованим головним болем. До ускладнень мігрені відносяться мігренозний статус, персистуюча аура без інфаркту, мігренозний інфаркт (інсульт) і епілептичний напад, викликаний мігренозною аурою. Діагноз мігрені встановлюється на підставі скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного огляду та діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації головного болю 3-го перегляду. Додаткові методи дослідження рекомендуються тільки при наявності "червоних прапорців" - симптомів, що насторожують щодо вторинного характеру головного болю. Лікування мігрені спрямоване на зменшення частоти й інтенсивності нападів, на зниження кількості знеболюючих препаратів. Воно включає три основні підходи: терапію для купірування нападів, превентивну терапію та немедикаментозні методи. Для купірування нападів рекомендуються нестероїдні протизапальні засоби, прості і комбіновані анальгетики, триптани, а також препарати проти нудоти (при вираженій нудоті або блюванні). При частих або тяжких нападах мігрені, а також при хронічній мігрені показана профілактична терапія, яка включає антидепресанти, топірамат, бета-блокатори, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ботулінічний токсин типу А - гемаглютинін комплекс і моноклональні антитіла до кальцитонін-ген-спорідненого пептиду або його рецепторів. Фармакотерапію рекомендується комбінувати з немедикаментозними методами, до яких відносяться когнітивно-поведінкова терапія, метод транскраніальної магнітної стимуляції, метод біологічного зворотного зв'язку, постізометрична релаксація, голкорефлексотерапія, лікувальна гімнастика, блокада великого потиличного нерва, зовнішня стимуляція першої гілки трійчастого нерва.

Представлены данные о влиянии пищевых факторов и различных диет на характер и частоту головной боли при мигрени. Актуальность проблемы обусловлена значительной распространенностью мигрени, которая является частой причиной нарушения работоспособности у лиц молодого возраста. Значительное место в патофизиологии мигрени принадлежит оси кишечник - мозг, которая относится к двунаправленным биохимическим сигнальным путям, связывающим желудочно-кишечный тракт с центральной нервной системой. Предполагают, что изменения в функционировании оси микрофлора кишечника - мозг могут играть роль в патогенезе мигрени. Описаны возможные механизмы участия микрофлоры кишечника в патогенезе мигрени. Знание о важной роли пищевых триггеров при мигрени способствовало разработке стратегии ее диетической терапии. Представлены данные о патогенетически обоснованных механизмах влияния различных типов диет (элиминационной, эпигенетической, кетогенной) при мигрени, что является перспективным направлением профилактического лечения, учитывая недостаточную эффективность и наличие побочных эффектов у существующих методов медикаментозной терапии. Показан возможный положительный эффект на мигрень диетических подходов, благоприятно воздействующих на микрофлору кишечника и функционирование оси кишечник - мозг. Выводы: уточнение роли диеты в патогенезе и профилактике приступов мигрени - чрезвычайно важное и перспективное научное направление, требующее продолжения исследований с разработкой персонифицированных подходов, учитывая индивидуальные особенности пациента.

Головная боль при медикаментозной передозировке является вторичной формой хронической головной боли, которая развивается преимущественно вследствие чрезмерного употребления препаратов для купирования первичных форм головной боли, таких как мигрень и головная боль напряжения, и уменьшается после отмены медикаментов, которые привели к передозировке. Головная боль при медикаментозной передозировке является распространенным расстройством в популяции и характеризуется ее хронизацией и поведением, зависимым от употребления лекарственных средств. В третьей версии Международной классификации головной боли выделены подтипы головной боли при медикаментозной передозировке в зависимости от класса препаратов, которыми злоупотребляют, и определены диагностические критерии. У пациентов с головной болью при медикаментозной передозировке часто наблюдаются сопутствующие психические нарушения, такие как тревога и депрессия. Нейровизуализационные исследования при медикаментозной передозировке выявили структурные и функциональные изменения в регионах мозга, ответственных за процессы модуляции боли и формирования зависимого поведения у таких пациентов. Лечение головной боли при медикаментозной передозировке состоит из отмены препаратов, которые вызвали передозировку, назначения других средств для купирования острой боли, специфического превентивного лечения хронической мигрени, а также образовательной работы с пациентами для предотвращения рецидивов.

Головная боль при медикаментозной передозировке является вторичной формой хронической головной боли, которая развивается преимущественно вследствие чрезмерного употребления препаратов для купирования первичных форм головной боли, таких как мигрень и головная боль напряжения, и уменьшается после отмены медикаментов, которые привели к передозировке. Головная боль при медикаментозной передозировке является распространенным расстройством в популяции и характеризуется ее хронизацией и поведением, зависимым от употребления лекарственных средств. В третьей версии Международной классификации головной боли выделены подтипы головной боли при медикаментозной передозировке в зависимости от класса препаратов, которыми злоупотребляют, и определены диагностические критерии. У пациентов с головной болью при медикаментозной передозировке часто наблюдаются сопутствующие психические нарушения, такие как тревога и депрессия. Нейровизуализационные исследования при медикаментозной передозировке выявили структурные и функциональные изменения в регионах мозга, ответственных за процессы модуляции боли и формирования зависимого поведения у таких пациентов. Лечение головной боли при медикаментозной передозировке состоит из отмены препаратов, которые вызвали передозировку, назначения других средств для купирования острой боли, специфического превентивного лечения хронической мигрени, а также образовательной работы с пациентами для предотвращения рецидивов.

Мігрень належить до захворювань, що мають важливе медико-соціальне значення, пов'язане з періодичними нападами сильного пульсуючого болю, ризиком виникнення ускладнень, зниженням якості життя пацієнтів, з високою загальною вартістю і тривалістю лікування. Мета роботи - аналіз асортименту, оцінка показників соціально-економічної доступності і споживання лікарських засобів для лікування мігрені на українському фармацевтичному ринку впродовж 2014 - 2016 років. Матеріали та методи. Для аналізу соціально-економічної доступності лікарських засобів для лікування мігрені розрахували показник адекватності платоспроможності (Ca.s.), який показує частку заробітної плати, що витрачається на придбання лікарських засобів на місячний курс лікування мігрені. Для розрахунку об'ємів споживання лікарських засобів для лікування мігрені був використаний оказник DDDs/1000 жителів/день або DIDs. Результати. Впродовж 2014 - 2016 років лікарські засоби для лікування мігрені були представлені на ринку в обмеженому асортименті - 20-33 торгові назви на основі 3 - 4 МНН. Переважна частка асортименту лікарських засобів на ринку належала суматриптану (42 - 65 %). Ціни на препарати варіювали в широкому діапазоні, але з кожним роком зростали. Серед препаратів для лікування мігрені переважали середньодоступні (51 - 74 %) та малодоступні (26 - 49 %) і лише один препарат ерготаміну у 2016 р. був високодоступним. Загальне споживання всіх лікарських засобів на ринку становило відповідно 0,1998 DID (2014 р.); 0,1334 DID (2015 р.); 0,3211 DID (2016 р.). Найбільші показники споживання встановлені для препаратів суматриптану, що представлений в більшій кількості торгових найменувань та є більш доступним для населення України. Висновки: на українському фармацевтичному ринку представлений обмежений асортимент препаратів для лікування мігрені в Україні. Показники соціально-економічної доступності і обсягів споживання лікарських засобів для лікування мігрені в цілому досить низькі, що може бути пов'язано зі значною вартістю лікування препаратами даної групи.

У клінічній медицині діагноз мігрень установлюється на основі анамнезу та симптомів, а інструментальні методи діагностики вважаються неінформативними. Численні дослідження вчених головного мозку, під час нападів головного болю та між ними, зробили значний вклад у розуміння патофізіології мігрені. За допомогою удосконалених магнітно-резонансно томографічних технік виявляються структурні та функціональні зміни головного мозку в пацієнтів із мігренню, а спроби у визначенні візуалізаційних маркерів цього захворювання прогресивно зростають. Мета оглядової роботи - підсумувати результати досліджень останніх років, що відображають досягнення в розумінні патофізіології мігрені, а також можливості використання нейровізуалізаційних методів у діагностиці мігрені.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063.05

Рубрики:

Мігрень

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити характеристики ноцицептивного флексорного рефлексу у пацієнтів із мігренню без аури та із хронічною мігренню. Обстежено 31 пацієнта (11 чоловіків, 20 жінок, середній вік - 49 (40 - 52) років) із мігренню без аури (1-ша група; n = 20) та хронічною мігренню (2-га група; n = 11). Проводили клініко-неврологічне обстеження, визначення суб'єктивної вираженості головного болю за допомогою візуальної аналогової шкали, вивчення ноцицептивного флексорного рефлексу (показників порогу болю, порогу рефлексу, співвідношення поріг болю/поріг рефлексу). Щодо інтенсивності головного болю за візуально-аналоговою шкалою пацієнти суттєво не відрізнялися, показник був у межах помірного. Виявлено достовірне зниження показників порогу болю, порогу рефлексу та співвідношення поріг болю/поріг рефлексу у 2-й групі у порівнянні із групою здорових осіб, відмінностей за цими показниками між пацієнтами 1-ї та 2-ї груп, а також 1-ї та контрольної групи не виявлено. Висновки: у пацієнтів із хронічною мігренню відзначають достовірно нижчі значення показників порогу болю, порогу рефлексу та співвідношення поріг болю/поріг рефлексу у порівнянні із такими у пацієнтів з мігренню без аури та у здорових осіб. Для оцінки функціональної активності ноцицептивної та антиноцицептивної систем, виявлення схильності до хронізації головного болю доцільно використовувати методику визначення ноцицептивного флексорного рефлексу.

На підставі неврологічних, гемодинамічних, нейфізіологічних та нейровізуалізаційних обстежень хворих визначено особливості клінічного перебігу ускладнених форм мігрені: мігренозного статусу та мігрень-індукованого інсульту. Серед обстежених хворих з ускладненими формами мігрені діагностовано високий рівень інтенсивності головного болю за візуально аналоговою шкалою (ВАШ) та виражену втрату соціальної адаптації за шкалою Migraine Disability Assessment (MIDAS). Виявлено, що не залежно від форми мігрені, ускладненої мігренозним статусом, стан гемодинаміки в басейні середніх мозкових артерій та по базилярній артерії суттєво відрізняється від таких показників в контрольній групі, що вказує на наявність зриву їх компенсації в період між нападами. На основі даних нейровізуалізаційних обстежень виявлено характерне формування ознак атрофічного процесу та дрібновогнищевих зон гліозу та формування хронічної дизрезорбтивної гідроцефалії. Вперше показано кореляційний зв'язок між виявленими змінами показників гемодинаміки в період між нападами мігренозного болю, вогнищевими змінами речовини головного мозку та наявністю транзиторної неврологічної симптоматики під час мігренозного статусу. У разі аналізу електроенцефалограмо-картування у пацієнтів з мігренозним статусом виявлено десинхронізацію в тета-діапазоні, яка посилювалась після ритмічної фотостимуляції та переважання питомої ваги міжпівкульних кореляцій в альфа-діапазоні. Виявлені зміни можуть вказувати на порушення зв'язків між корою та таламо-лімбічними структурами. Вперше описано клінічну картину, виявлено нейровізуалізаційні та гемодинамічні зміни у хворих з мігрень-індукованим інсультом. Показано достовірну ефективність застосування розчину натрію вальпроату під час лікування мігренозного статусу хворих на мігрень у вигляді зниження ступеню втрати працездатності та повсякденної активності на протязі 6-8 місяців після лікування.

Мета роботи - вивчити характеристики ноцицептивного флексорного рефлексу у пацієнтів із мігренню без аури та із хронічною мігренню. Обстежено 31 пацієнта (11 чоловіків, 20 жінок, середній вік - 49 (40 - 52) років) із мігренню без аури (1-ша група; n = 20) та хронічною мігренню (2-га група; n = 11). Проводили клініко-неврологічне обстеження, визначення суб'єктивної вираженості головного болю за допомогою візуальної аналогової шкали, вивчення ноцицептивного флексорного рефлексу (показників порогу болю, порогу рефлексу, співвідношення поріг болю/поріг рефлексу). Щодо інтенсивності головного болю за візуально-аналоговою шкалою пацієнти суттєво не відрізнялися, показник був у межах помірного. Виявлено достовірне зниження показників порогу болю, порогу рефлексу та співвідношення поріг болю/поріг рефлексу у 2-й групі у порівнянні із групою здорових осіб, відмінностей за цими показниками між пацієнтами 1-ї та 2-ї груп, а також 1-ї та контрольної групи не виявлено. Висновки: у пацієнтів із хронічною мігренню відзначають достовірно нижчі значення показників порогу болю, порогу рефлексу та співвідношення поріг болю/поріг рефлексу у порівнянні із такими у пацієнтів з мігренню без аури та у здорових осіб. Для оцінки функціональної активності ноцицептивної та антиноцицептивної систем, виявлення схильності до хронізації головного болю доцільно використовувати методику визначення ноцицептивного флексорного рефлексу.

Наведено клінічний випадок офтальмологічних порушень, що розвинулися за використання топірамату - препарату, який використовується під час лікування хронічної мігрені. Встановлено діагноз: вторинна закритокутова глаукома, гострий напад, індукована міопія обох очей (на фоні прийому топірамату). Після офтальмологічного лікування мав місце повний регрес офтальмологічної симптоматики.

Розглянуто поширеність головного болю за мігрені, яка змінює звичне життя людини і можливість виконання нею повсякденних справ. Дослідження проведено на теренах Закарпатської області серед різних верств населення: студентів, звичайних перехожих і пацієнтів різних стаціонарних відділень. Проведено гендерний розподіл учасників. Показано вираженість больового синдрому серед досліджених груп для оптимізації тактики лікування. Наведено сучасну класифікацію, теорію розвитку, а також підходи до лікування у разі нападу мігрені. Описано препарати класу триптанів як сучасний метод лікування пацієнтів із мігренозним болем.

Кальцитонин-ген-связанный пептид играет ключевую роль в патофизиологии мигрени. Во время приступа мигрени кальцитонин-ген-связанный пептид выделяется из нейронов тройничного ганглия, что приводит к высвобождению провоспалительных медиаторов и расширению краниальных сосудов. Вазодилатация и нейрогенное воспаление способствуют активации сенсорных волокон тройничного нерва, дальнейшему высвобождению вазоактивных веществ, в том числе кальцитонин-ген-связанного пептида, и модуляции передачи болевых импульсов в головной мозг. В настоящее время кальцитонин-ген-связанный пептид является наиболее активно изучаемой мишенью для исследования антимигренозных препаратов. Освещены результаты недавних исследований препаратов - антагонистов рецепторов кальцитонин-ген-связанного пептида, которые изучались для купирования приступов эпизодической мигрени, а также ряда моноклональных антител для превентивного лечения. В рандомизированных плацебо-контролируемых исследованиях показано, что человеческие моноклональные антитела против кальцитонин-ген-связанного пептида и его рецепторов являются эффективными и безопасными для профилактики эпизодической и хронической мигрени.

Мигрень является нейрососудистым расстройством, которое само по себе нарушает жизнедеятельность человека и, кроме того, повышает риск развития сердечно-сосудистых заболеваний и субклинических повреждений головного мозга. Важное место в лечении мигрени занимают триптаны, одним из которых является ризатриптан. При назначении триптанов 84 % больных были удовлетворены и сообщали о том, что лечение было эффективным, в то время как аналогичный показатель при назначении нестероидных противовоспалительных средств (НПВС, включая аспирин) составлял 37 %, анальгетиков (включая парацетамол) - 26 %, эрготамина - 47 %. Неудивительно, что подобные данные повлекли за собой модификацию лечебных алгоритмов в сторону триптанов. Ризатриптан является агонистом серотониновых 5-HT1B/1D-рецепторов и проявляет антимигренозное действие за счет трех основных механизмов: сужения менингеальных сосудов, подавления нейрогенного воспаления, уменьшения проведения боли. Ризатриптан лучше ослабляет головную боль и восстанавливает нормальное функционирование в течение первых 2 ч лечения, способствует меньшему числу рецидивов в течение 24 ч после приема препарата, лучше устраняет боль, если рецидив все-таки возникнет, по сравнению со стандартным референсным средством - суматриптаном. При этом переносимость обоих препаратов была одинаковой и клинически приемлемой. Фармакоэкономический анализ выявил превосходство ризатриптана над эрготамином/кофеином, НПВС/анальгетиками и многими другими триптанами. Ризатриптан имеет хорошую доказательную базу эффективности и переносимости и остается препаратом выбора при лечении мигрени.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.1 + Р628.063.05

Рубрики:

Ожиріння

Мігрень

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді розглянуто питання діагностики й лікування мігрені й цефалгії напруження. Лікування обох видів цефалгій включає абортивну й превентивну терапію.

Приведены литературные данные о распространенности мигрени. Показано, что для пациентов с мигренью характерны вариабельность частоты, длительности и интенсивности мигренозных приступов, спектра ведущих клинических проявлений, а также наличие специфических для каждого пациента провоцирующих факторов. Представлены современные данные по некоторым патогенетическим аспектам мигрени, обращено внимание на строгие корреляционные связи частоты головной боли с гормональными изменениями, возрастом пациентов. Отмечено, что гендерные различия, гормональные нарушения являются важными факторами инициации приступов мигрени. Приведены данные многочисленных клинических и экспериментальных исследований, которые показывают, что высокий уровень эстрогенов коррелирует с более высокой болевой толерантностью. Обращено внимание на проблему коморбидности мигрени с другими заболеваниями. Приведено собственное клиническое наблюдение мигрени, осложненной инфарктом головного мозга с нетипичной локализацией ишемического очага.