Дисертацію присвячено проблемі пошуку нових методів корекції набряку і набухання головного мозку в гострому періоді тяжкої черепно-мозкової травми. На моделі тяжкої черепно-мозкової травми проведено оцінку впливу трансплантації ембріональної нервової тканини на динаміку набряку і набухання головного мозку в післятравматичному періоді. Показано, що даний метод прискорює процес інволюції набряку порівняно з хірургічною обробкою вогнища травми, а також має протекторний та регулюючий вплив на процес набухання клітинних елементів. Такий вплив трансплантації ембріональної нервової тканини зменшує ступінь вираженості дистрофічно-деструктивних процесів у тканинах головного мозку в гострому післятравматичному періоді. Це свідчить про більш сприятливий прогноз протікання травматичної хвороби у віддаленому періоді.

Дисертацію присвячено актуальним питанням нейроендокринних розладів, пов'язаних із порушеннями у наднирниковій ланці гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи у гострому періоді черепно-мозкової травми (ЧМТ) легкого та середнього ступеня важкості (на основі дослідження вмісту метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів та їх співвідношень у сечі 114 хворих чоловічої статі молодого і зрілого віку). Виявлено залежність рівнів метаболітів та глюкокортикоїдів у сечі хворих та їх співвідношень від важкості травми, тривалості та клінічних особливостей перебігу гострого періоду ЧМТ легкого та середнього ступеня важкості. Встановлено, що ступінь важкості ЧМТ і нормалізація порушених функцій центральної нервової системи корелюють із вмістом метаболітів андрогенів та глюкокортикоїдів та їх співвідношеннями у сечі хворих. Запропоновано критерії і рекомендації для проведення корекції виникаючих порушень міжгормональних співвідношень андрогенів і глюкокортикоїдів у хворих у гострому періоді ЧМТ легкого та середнього ступеня важкості за допомогою інсуліну. Доведено, що використання інсуліну в комплексному лікуванні хворих з ЧМТ легкого та середнього ступеня важкості, у порівнянні з традиційною терапією, сприяє швидшому регресу клінічних проявів травми.

Освещены современные методики изучения клинико-эпидемиологических особенностей черепно-мозгового травматизма с использованием новейших информационных технологий. Рассмотрены вопросы прогнозирования развития указанного вида патологии с учетом региональных особенностей. Определены пути совершенствования оказания помощи пострадавшим с черепно-мозговой травмой на различных ее этапах.

Вивчено ліпідний склад і стан перекисного окиснення ліпідів плазми крові у хворих, які одержали черепно-мозкову травму різних ступенів ушкоджень, у частини з яких вірифікована хронічна ішемічна хвороба серця.

Проведено дослідження основних показників гемокоагуляції та фібринолізу у хворих з черепно-мозковою травмою різної важкості. У хворих з важкою черепно-мозковою травмою знайдено лабораторні зміни, які вказують на наявність періоду гіперкоагуляції синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), а також на початкові прояви гіпокоагуляційної стадії дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Синдром ДВЗ є одним з визначних у клініці важкої черепно-мозкової травми.

Уперше комплексно вивчено вміст нуклеїнових кислот, L-аргініну, середніх молекул (СМ), активності нуклеаз, перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у сироватці крові та кількості нітритів у сечі хворих з легкою черепно-мозковою травмою (ЛЧМТ) у динаміці її гострого та проміжного періодів. Виявлено залежність даних показників від тяжкості травми, тривалості та клінічних особливостей перебігу гострого та проміжного періодів ЛЧМТ, наявності супутньої алкогольної інтоксикації, а також від фазності перебігу процесу. Запропоновано критерії та розроблено рекомендації для проведення корекції порушень, які виникають: нуклеїнового гомеостазу, активності нуклеаз, ПОЛ, обміну NO та концентрації СМ у гострому періоді струсу головного мозку (СГМ) за допомогою фенібуту. Доведено, що використання даного препарату у комплексному лікуванні хворих з СГМ у гострому періоді у порівнянні з традиційною терапією сприяє більш швидкому регресу клінічних проявів травми.

На підставі результатів дослідження 357-ми пацієнтів установлено особливості клінічних і комп'ютерно-томографічних проявів гострого періоду різних клінічних форм черепно-мозкової травми (ЧМТ). Одержано нові результати щодо співвідношення переважаючої клінічної симптоматики та характеру комп'ютерно-томографічних змін (КТ-змін). З урахуванням особливостей клінічної картини та КТ-змін раннього етапу гострого періоду вперше запропоновано виділення найгострішого періоду у клінічному перебігу ЧМТ легкого, середнього та тяжкого ступенів. Описано клініко-комп'ютерно-томографічний симптом прихованої субарахноїдальної геморагії, запропоновано наукове обгрунтування даного феномену. Досліджено статистичний зв'язок між статтю та віком постраждалих, характеристиками механічної травми, клінічним перебігом захворювання та наявністю первинних і вторинних внутрішньочерепних КТ-змін. З використанням одержаних результатів запропоновано нові алгоритми комп'ютерно-томографічного спостереження під час курації потерпілих з ЧМТ різних ступенів тяжкості.

Проведено комплексне дослідження гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз в сироватці крові у 120-ти хворих з легкою черепно-мозковою травмою віком від 15-ти до 74-х років у гострому і проміжному періодах. Показано, що легка черепно-мозкова травма супроводжується змінами гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, які корелюють з важкістю травми та наявністю алкогольної інтоксикації.

Вперше проведено вивчення вмісту метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів та їх співвідношень у добовій сечі хворих в динаміці гострого періоду черепно-мозкової травми (гпЧМТ) важкого ступеня. Визначено залежність рівнів метаболітів андрогенів та глюкокортикоїдів від виду обраного лікування, тривалості окремих фаз та клінічних особливостей перебігу гпЧМТ важкого ступеня. Встановлено, що використання гормональної терапії (застосування дексаметазону) в комплексному лікуванні хворих з ЧМТ важкого ступеня у порівнянні з традиційною терапією сприяє більш швидкому регресу гормональних порушень та нормалізації міжгормональних співвідношень, скороченню термінів перебування в стаціонарі. Запропоновано критерії та рекомендації щодо проведення корекції порушень міжгормональних співвідношень андрогенів і глюкокортикоїдів у хворих гпЧМТ важкого ступеня за допомогою гормонотерапії кортикостероїдами. Доведено взаємозв'язок між результатами лікування ЧМТ важкого ступеня і вмістом метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів і на цій підставі запропоновано додаткові прогностичні критерії.

Встановлено динаміку змін показників нормальної мікрофлори (НМФ) слизових оболонок зіва та носа, а також поверхні шкіри протягом травматичної хвороби (ТХ) і визначено мікробіологічні критерії важкості її перебігу у постраждалих з поєднаною травмою опорно-рухової системи (ОРС) і головного мозку (ГМ). Визначено показники НМФ слизових оболонок зіва та носа, а також поверхні шкіри для умовно-здорових людей, що мешкають у Донецькому регіоні України. У постраждалих обстежених осіб виявлено значний дисбаланс кількісних показників і видового складу НМФ слизових оболонок зіва та носа, а також поверхні шкіри в динаміці ТХ, ступінь прояву якого залежить від загальної важкості стану хворого, локалізації домінуючого пошкодження та терміну ТХ. Встановлено взаємозв'язок між змінами НМФ слизової оболонки зіва у перший день після травми з наступним підвищенням частоти виникнення посттравматичних ускладнень. Досліджено видовий склад мікрофлори осередків запалення у разі інфекційних ускладнень поєднаної травми ОРС і ГМ залежно від виду домінуючого пошкодження. Визначено чутливість виділених збудників до деяких антибіотиків. Виявлено зв'язок між змінами НМФ слизових оболонок зіва та носа, а також поверхні шкіри в першу добу ТХ та підвищення частоти летальних випадків у термінальних хворих. Доведено можливість використання змін показників НМВ як мікробіологічних критеріїв оцінки важкості стану постраждалих, діагностики домінуючого пошкодження, прогнозування імовірного розвитку ускладнень, перебігу та результату ТХ.

Обследовано 280 пострадавших с черепно-мозговой травмой (ТЧМТ), имевших различную степень функциональных расстройств головного мозга. Все пострадавшие были мужского пола в возрасте 20 - 60 лет. Изучено состояние симпатоадреналовой, гистаминергической, гипоталамо-гипофизарно-надпочечной систем, щитовидной и половых желез, а также кислородо-транспортной функции крови. Выявлено 13 веществ, которые могут играть роль биохимических критериев прогноза исхода ТЧМТ: в 1-е сутки после травмы - уровень сульфHb в крови, гистамина и серотонина в суточной моче; на 3-и сутки - уровень лактата в притекающей к мозгу артериальной крови и альдостерона крови; на 5-е посттравматические сутки - оксиHb в крови, лактата в притекающей и оттекающей от мозга крови, на 7-е - уровни BE в оттекающей крови, адреналина, дофамина и гистамина в суточной моче, на 10-е - уровни ТТГ и оксиHb в крови, в 14-е - уровни сульфHb в крови, адреналина, норадреналина и ДОФА в суточной моче. Полученные результаты исследования могут быть использованы для разработки математической модели прогноза исхода ТЧМТ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-3

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі одержаних даних доведено формування гіпотиреозу центрального генезу в гострому періоді травматичної хвороби у разі черепно-мозкової травми, що у 48,5 % тварин супроводжувалось летальним кінцем. Уведення тваринам в гострому періоді тиреоїдних гормонів у вигляді препарату "Тиреокомб" дозволило досягти підвищення рівня в крові тиреоїдних гормонів і знизити летальність травмованих тварин на 40 %.

Наведено результати комплексного клініко-неврологічного, інструментального дослідження характеру порушень свідомості у віддаленому періоді легкої черепно-мозкової травми (ЧМТ), виділено основні неврологічні синдроми. Здійснено порівняльний аналіз клініко-параклінічних показників у хворих залежно від характеру порушення свідомості. За результатами дослідження виявлено, що у віддаленому періоді легкої (ЧМТ) частіше спостерігались епілептичні напади, ніж непритомності. Установлено взаємозв'язок структурних порушень у взаємозв'язку з характером порушення свідомості. З'ясовано, що у хворих з епілептичними нападами домінувала зовнішня гідроцефалія, а у разі непритомностей - внутрішня. Визначено, що кістозно-атрофічний процес мав місце тільки у пацієнтів з епілептичними паросизмами. Обгрунтовано доцільність використання недиференційованого та диференційованого способів лікування. Використано принципи лікування віддалених наслідків ЧМТ як базу недиференційованої терапії. У комплексі диференційованого лікування хворих з епілептичними нападами запропоновано використовувати антиконвульсанти. Лікування синкопальних пароксизмів було проведено залежно від їх характеру.

  Скачати повний текст

С целью определения клинических проявлений агрессии приведены результаты клинико-психопатологического обследования 47-ми амбулаторных больных, страдающих органическим поражением головного мозга. Клиническая картина заболевания была полиморфной и характеризовалась наличием вербальной, физической агрессии и агрессивными намерениями. В генезе агрессивного поведения принимала участие продуктивная и негативно-личностная симптоматика.

Уперше проспективно досліджено частоту розвитку та ступінь тяжкості синдрому гострого пошкодження легень (СГПЛ) у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Уперше встановлено вплив різних режимів штучної вентиляції легень на розвиток СГПЛ у хворих з тяжкою ЧМТ. Оцінено безпечність та ефективність визначення показників механіки легень у моніторуванні перебігу СГПЛ у зазначених хворих, а також методу аналізу кривої тиск - об'єм та методу найвищого комплайнсу для визначення оптимального позитивного тиску у кінці видиху. Здійснено дослідження щодо використання кетаміну для синхронізації з респіратором, а також його впливу на внутрішньочерепний тиск та церебральний перфузійний тиск.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-37

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Легка черепно-мозкова травма проявляється явною і прихованою анізокорією, порушеннями співдружної реакції на світло і реакції на конвергенцію і акомодацію, подовженням часу, сповільненням швидкості і зменшення амплітуди зіничної реакції. Струс головного мозку характеризується таким ознаками як явна анізокорія за напівтемного освітлення, односторонні порушення співдружної реакції на світло і на конвергенцію, подовження часу зіничної реакції. Забій головного мозку легкого ступеня характеризується таким ознаками як явна анізокорія за яскравого освітлення і скрита, двосторонні порушення співдружної реакції на світло і на конвергенцію, подовження часу, сповільнення швидкості і зменшення амплітуди зіничної реакції.

Мета - вивчення стану оксидантно-антиоксидантної системи після закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ) залежно від давності та характеру перенесеної травми. Матеріали та методи. Проведено комплексне біохімічне обстеження 84 хворих віком від 17 до 40 років, які перенесли ЗЧМТ понад рік тому і перебували на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні обласної клінічної лікарні. Результати. Встановлено, що у віддалений посттравматичний період спостерігаються виражені зміни оксидантного та антиоксидантного статусу крові хворих. Ступінь вираженості порушення перекисно-окисних процесів залежить від давності перенесеної травми. У пацієнтів з менш тривалим посттравматичним періодом спостерігалося більш виражене збільшення кількості продуктів вільнорадикального окиснення за рахунок первинних продуктів окиснення, що свідчить про нагромадження продуктів перекисного окиснення з наступною реалізацією цитотоксичного ефекту. Висновки. У хворих у віддалений період ЗЧМТ спостерігаються порушення оксидантно-антиоксидантної системи. Виходячи з одержаних даних, у комплекс патогенетичної терапії пацієнтів з віддаленими наслідками поєднаної щелепно-лицьової і черепно-мозкової травми необхідно включати сучасні мембраностабілізувальні й антирадикальні препарати.