Проаналізовано дані офтальмологічних методів обстеження пацієнтів з двома формами легкої черепно-мозкової травми. Виявлено спільні та відмінні ознаки пошкоджень елементів зорового шляху, прояви яких змінювались залежно від часу, який пройшов з моменту травми. Показано, що застосування функціональних, окорухових і зіничних ознак є важливим у системі комплексної діагностики сумнівних випадків і оптимізує ранню діагностику у разі струсу і забою головного мозку у динаміці гострого періоду.

Проведено дослідження вмісту дезоксирибонуклеїнової (ДНК) і рибонуклеїнової (РНК) кислот у сироватці венозної крові у 36 хворих зі струсом головного мозку в перший день травми. Встановлено вірогідне підвищення рівня РНК при струсі головного мозку по відношенню до здорових осіб. Достовірних змін ДНК у вказаних хворих не виявлено.