Отмечено, что по фармакологическому профилю атипичные антипсихотики клозапин, оланзапин, кветиапин и рисперидон являются антагонистами неспецифических серотонинергических (5-HT2) и дофаминергических второго типа (D2) рецепторов. Амисульприд является селективным дофаминергическим (D2/D3) антагонистом рецепторов ЦНС, который связывается преимущественно с рецепторами в мезолимбической системе. Кроме того, амисульприд является также атипичным антипсихотиком, несмотря на наличие близости различного профиля рецепторов в ЦНС. Проведен мета-анализ 18-ти клинических испытаний для сравнения эффективности и безопасности амисульприда с типичным нейролептиком. Улучшение психического статуса оценивалось Краткой шкалой оценки психического состояния (BPRS) и Шкалой оценки негативной симптоматики (SANS). В объединенном анализе 10-ти исследований пациентов с острым состоянием, амисульприд был значительно более эффективен, чем типичные нейролептики для купирования психотической симптоматики. Амисульприд - единственный атипичный антипсихотик, который исследован на пациентах с преимущественным преобладанием негативной симптоматики. Результаты исследований опубликованы. В четырех таких исследованиях показано, что амисульприд значительно превосходил плацебо. Три маленьких исследования сравнения амисульприда с типичными нейролептиками показали только тенденцию в пользу амисульприда в этом отношении. Применение амисульприда связано с возникновением меньшего количества побочных экстрапирамидных эффектов и меньшим количеством случаев вывода из исследования из-за побочных действий, чем типичные нейролептики. Эти результаты ясно

показывают, что "Амисульприд" - атипичный антипсихотический препарат. Кроме того, исследования бросают тень сомнения на понятие о том, что объединенное антагонистическое взаимодействие на 5-HT2-D2 рецепторы является единственной причиной высокой эффективности купирования негативной симптоматики и меньшего количества экстрапирамидных эффектов.

Отмечено, что выбор клинициста атипичного антипсихотика может зависеть от ряда факторов, таких как эффективность, толерантность и стоимость. Также важно, чтобы выбор препарата и методов лечения учитывал предыдущий медикаментозный опыт, побочные эффекты и личные клинические характеристики пациента. Профили взаимодействия рецепторов с атипичными антипсихотиками отличаются друг от друга. За исключением амисульприда, селективного D2/D3 антагониста, все атипичные антипсихотики имеют сродство к рецепторам серотонина-2А больше, чем к рецепторам дофамина. Однако, нет доказательств, что сродство к различным рецепторам является релевантным фактором для оценки эффективности препарата. Действительно, критическим фактором может быть быстрое разобщение от D2 дофаминергических рецепторов. Толерантность также варьирует у атипичных антипсихотиков. Профиль побочных действий, возможно, связан с профилем сродства с рецепторами у различных препаратов. Обычно экстрапирамидные расстройства являются небольшой проблемой у атипичных антипсихотиков, но увеличение массы тела, снижение контроля эндогенной глюкозы, седация и гиперпролактинемия остаются проблематичными у некоторых пациентов. Амисульприд эффективен для купирования продуктивных и негативных симптомов и имеет высокую толерантность по отношению к увеличению веса, обмену глюкозы и седации. В двух клинических испытаниях, AMIRIS и SOUANOL, амисульприд продемонстрировал явные преимущества перед некоторыми другими атипичными антипсихотиками в плане купирования негативной и депрессивной симптоматики, а также увеличения веса.

Рассмотрена клиника и типология шизотипических расстройств. На примере лечения 22-х мужчин с диагнозом "шизотипическое расстройство" с преобладанием когнитивных и сенсорных расстройств обосновано применение препарата "Фторфеназин - деканоат" (модитен-депо). Рекомендовано выделять фармакоэкономический, психофармакологический и прогностический показатели при планировании психофармакологической стратегии.

Зазначено, що досягнення сучасної психофармакології досі радикально не вирішують проблеми резистентних станів у разі ендогенних психічних захворювань. Наведено результати спостережень та алгоритми оптимальних психофармакологічних підходів до подолання терапевтичної резистентності.

Уперше проведено порівняльну оцінку змін психічних функцій за умов лікування атиповим антипсихотичним препаратом і класичними нейролептиками. Уперше встановлено значні відмінності між динамікою когнітивних функцій під час лікування різними групами антипсихотичних препаратів: суттєве покращання рівня когнітивних функцій у разі використання препарату "Рисполепт" і стабільність когнітивного дефіциту за умов лікування галоперідолом. Доведено, що існує зв'язок між покращенням рівня когнітивних функцій та соціальною реадаптацією хворих.

Вивчено структуру та динаміку когнітивних порушень у разі параноїдної форми шизофренії у процесі її лікування класичними та атиповими нейролептиками, уточнено окремі закономірності симптомоутворення за цієї патології та оптимізовано її лікування. Наведено результати комплексного обстеження 127-ми пацієнтів із параноїдною шизофренією. За допомогою клініко-психопатологічного, психометричного, клініко-катамнестичного та психодіагностичного методів вивчено взаємозалежність динаміки різних груп симптомів (продуктивних, негативних та когнітивних), особливості та вираженість екстрапірамідної симптоматики та якості життя хворих в процесі лікування окремими класичними та атиповими нейролептиками, роль когнітивних розладів у структуруванні клінічної картини. Одержані у дослідженні результати дають можливість диференційовано підходити до лікування хворих на параноїдну форму шизофренії залежно від структури когнітивних порушень.

На основі комплексного клініко-психопатологічного та психометричного обстеження 198-х пацієнтів, хворих на параноїдну форму шизофренії з безперервним типом перебігу, під час застосування стандартної антипсихотичної терапії - контрольна група, 103 пацієнти - та комбінованої терапії з використанням ламотриджину - досліджувана група, 95 пацієнтів - вивчено особливості клінічної картини та перебігу патологічного процесу та встановлено зміни клінічних проявів захворювання залежно від застосованого типу психофармакологічного впливу. Досліджено вплив терапевтичного втручання на рівень когнітивного функціонування хворих та на якість сформованих станів ремісії. Встановлено, що використання ламотриджину як препарату комбінованої терапії додатково до звичайної антипсихотичної терапії дозволяє досягнути більш вираженої редукції симптоматики захворювання, поліпшити рівень когнітивного функціонування, сформувати стан ремісії більшого ступеня якості та створити тенденцію до продовження термінів перебування у ремісії. Одержані результати вдалось досягнути із застосуванням менших доз антипсихотичних препаратів та у більш стислі терміни перебування хворих на стаціонарному лікуванні.

В аналітичному огляді наведено дані про сучасні підходи до лікування шизофренії. Розглянуто етапи проведення терапії, можливі побічні ефекти застосування антипсихотичних засобів і заходи їх купірування. Визначено місце нового препарату "Амісульприд" серед антипсихотичних засобів. Зроблено висновок про його ефективність і можливості застосування як препарату першого вибору у разі усіх видів і форм перебігу шизофренії та розладів шизофреничного спектра.

Проаналізовано формування інсулінорезистентності у психічнохворих, що одержують чи одержували раніше інсулінокоматозну терапію (ІКТ). Обстежено 87 жінок, які страждають на параноїдну шизофренію, з вивченням показників клінічних, антропометричних і біохімічних досліджень. Встановлено істотну роль ІКТ у формуванні надалі ендогенної гіперінсулінемії, інсулінорезистентності та пов'язаних з ними атерогенних порушень.

Наведено дані клініко-психопатологічного та нейрофізіологічного дослідження 30-ти хворих з гострим плином шизофренії в процесі монотерапії клопіксолом акуфаз. Одержані дані дозволяють говорити про більш високу терапевтичну ефективність клопіксола акуфаз у випадках з більшою збудливістю однієї з півкуль головного мозку, що супроводжується інверсією вогнищевої активності в контралатеральній півкулі. В цьому випадку терапевтичний ефект залежить як від профілю функціональної асиметрії, так і від характеру його патологічних модифікацій, що формуються в процесі перебігу шизофренії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.090-52

Рубрики:

Шизофренія

Шифр НБУВ: Ж16472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто досвід лікування у Варшавському інституті психіатрії та неврології пацієнтів з подвійним діагнозом: шизофренією та алкоголізмом або залежністю від психоактивних речовин. Обговорено можливості спільного застосування медикаментозного лікування та різних реабілітаційних методик у цього контингенту хворих.

Получены данные, свидетельствующие о высокой эффективности "Клопиксол" и позволяющие рекомендовать этот препарат в качестве одного из средств быстрого купирования острых психотических состояний с ажитацией, агрессией и галлюцинациями. Быстрое действие и хорошая переносимость делает этот препарат незаменимым в лечении пациентов.

Представлен клинический опыт лечения рисперидоном. Пациенты с различными видами психических расстройств получали терапию этим атипичным нейролептиком в условиях стационара и амбулаторно. Обобщены результаты наблюдений и предложены определенные терапевтические схемы для применения рисперидона.

У 20-ти больных параноидной шизофренией и шизоаффективным расстройством в стадии ремиссии прoведены курсы латеральной физиотерапии. Возросли качество и длительность ремиссий, уровень социальной активности и трудоспособности пациентов, снизились тяжесть и длительность последующих рецидивов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.090-52

Рубрики:

Шизофренія

Шифр НБУВ: Ж16472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі проведеного огляду літератури з використання рісполепту (рісперідону) показано більш поширений спектр дії препарату (під час лікування шизофренії, біполярних розладів, когнітивної дисфункції та ін.) і практичну відсутність побічних дій у порівнянні з іншими нейролептиками.

Проведено клиническое исследование эффективности оланзапина (зипрекса) при лечении больных с эндогенными психозами в острый период. В процессе лечения установлены позитивная клиническая динамика и улучшение показателей нейропсихологического исследования. Рассмотрено благоприятное влияние препарата не только на редукцию продуктивных симптомов, но и на нейрокогнитивные процессы и аффективную сферу, что позволяет улучшить качество лечебно-реабилитационных мероприятий у этого контингента больных.

Здійснено аналіз вітчизняної клінічної практики терапії у разі шизоафективних розладів у порівнянні з міжнародним досвідом. З'ясовано, що терапевтичні підходи в цілому збігаються. Основні розбіжності полягають у спектрі використовуваних препаратів. Результати дослідження свідчать про низьку питому вагу атипових антипсихотиків і сучасних антидепресантів, відсутності солей вальпроєвої кислоти на всіх етапах терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.090-52

Рубрики:

Шизофренія

Шифр НБУВ: Ж16472 Пошук видання у каталогах НБУВ