Представлено навчальний посібник в якому висвітлено актуальні питання етіології, патогенезу, клініки і лікування карієсу тимчасових зубів. Наведено узагальнення щодо причин виникнення демінералізації твердих тканин молочних зубів, їхніх патогенетичних особливостей, клінічного перебігу і лікування.

Мета дослідження - розробка комплексу лікувально-профілактичних заходів, що сприяють зниженню інтенсивності поразки зубів карієсом у осіб, що перехворіли COVID-19. У дослідженнях взяли участь 38 пацієнтів (24 жінка і 14 чоловіків) у віці 32 - 43 років, які перехворіли Covid-19 легкої і середньої тяжкості, в діапазоні 3 - 5 місяців тому. Пацієнти були пропорційно розділені на 2 групи, як по статевій приналежності, віку, так і часу, що пройшов після хвороби. У групі порівняння було 14 чоловік (середній вік 36 +- 3,7 роки); основна група складалася з 20 осіб (середній вік 37 +- 4,1 років). Пацієнтам основної групи була запропонована лікувально-профілактична програма, що включає 3 напрями і розрахована на 1 рік. Стимуляція салівації. У зв'язку з тим, що у пацієнтів спостерігалася гіпосалівація 1 - 2 міри і не було випадків ксеростомії, для збільшення виділення слини призначали лише засоби рефлекторної дії на слинові залози, а саме, настій перцевої м'яти. Препарат вживали внутрішньо до їди по 10 - 15 крапель настоянки 2 рази в день з періодичністю повторення 1 тиждень на місяць. Підвищення мінералізуючого потенціалу слини. Призначали ремінералізуючий гель Sorbet Revive, що включає хлористий кальцій 0,2 %, фторид натрію 0,005 %, хлорид калію 0,005 %. Гель застосовували у вигляді аплікацій на зуби один раз в день після уранішнього чищення зубів. Експозиція 50 - 60 секунд. Спеціальна програма догляду за порожниною рота. Щоденна 2-х разове чищення зубів 2 рази в день (уранці і увечері) із застосуванням зубної пасти "Рідкий Кальцій" і зубною щіткою з низькою абразивністю типу "Сенсітів". Дослідження показали, що лікування привело до поліпшення гігієнічного стану порожнини рота, збільшенню слиновиділення, зниженню кислотності ротової рідини з одночасним збільшенням в ній кількості повноцінних кристал-призматичніх структор і, як наслідок, підвищенню мінералізуючого потенціалу ротової рідини і зниженню інтенсивності поразки зубів карієсом.

Мета дослідження - вивчити залежність (кореляційний зв'язок) між інтенсивністю карієсу й факторами карієсогенної ситуації: інтенсивністю зубних відкладень (індекс гігієни), функціональною активністю слинних залоз (швидкість салівації) і резистентністю емалі (кислотна розчинність - ТЕР-тест) у студентів віком від 19 до 21 років. Клінічні дослідження були проведені за участю 22 студентів. Вивчені індивідуальні показники інтенсивності карієсу й показники, що відбивають карієсогенну ситуацію. Кореляційний аналіз є шляхом оцінки лінійних зв'язків (загальної пропорційності) між змінними, тобто, наскільки узгоджено вони змінюються. Використаний коефіцієнт кореляції Пірсона. Кореляція Пірсона (зазвичай просто "кореляція") між змінними може бути позитивною, негативною або може бути зовсім відсутня. Дві змінні корелюють позитивно, якщо великі значення однієї змінної мають тенденцію до асоціації з більшими значеннями іншої змінної. Якщо великі значення однієї змінної асоційовані з меншими значеннями іншої змінної, говорять про негативну кореляцію. За відсутності кореляції немає жодної закономірності взаємозв'язку одних показників з іншими. Дослідження показали, що індекси кореляції всіх порівнюваних величин високі (наближаються до 1 - абсолютної позитивної або негативної кореляції). Найбільший кореляційний зв'язок інтенсивності карієсу спостерігався з індексом гігієни (0,9135), далі з ТЕР-тестом (0,8974), зі швидкістю слиновиділення (- 0,8471). При цьому кореляційний зв'язок з індексом гігієни і ТЕР-тестом був позитивний, тобто чим більше значення цих карієсогенних чинників, тим вище інтенсивність карієсу. Що стосується високого кореляційного зв'язку з індексом гігієни, то це слід розцінювати як дуже негативний чинник: дорослі люди, студенти вищого учбового закладу, недостатньо оцінюють роль гігієни порожнини рота у збереженні стоматологічного здоров'я, хоча самі є майбутніми стоматологами. Із швидкістю слиновиділення кореляційний зв'язок був негативний: чим менше швидкості слиновиділення, тим більше інтенсивності карієсу. В даному випадку отримані результати слід розглядати як індивідуальний проблемний чинник, на який слід звернути увагу. Зниження резистентності емалі свідчить про переважання впливу демінералізуючого чинника над ремінералізуючим. Отже, потрібний комплекс профілактичних заходів, який передбачає, в першу чергу, підвищення мінералізуючого потенціалу ротової рідини.

Висока уражуваність карієсом зубів у дітей, незважаючи на наявність великої кількості профілактичних заходів, свідчить про необхідність розробки нових ефективних методів лікування та профілактики. До цього часу не проводилася оцінка впливу карієсогенного раціону на щурах на фоні використання лікувально-профілактичного комплексу, що включає дієтичну добавку "Мінерол" та зубну пасту "Мінерол". Дослідження є актуальним для сучасної стоматології дитячого віку. Мета роботи - експериментальна оцінка на щурах змін біохімічних показників твердих тканин на тлі карієсогенного раціону зубів під дією лікувально-профілактичних заходів. Експеримент був проведений на 30 одномісячних самках лабораторних щурів. Тварини були розділені на три групи, по 10 щурів у кожній: 1 - інтактна на стандартному раціоні віварію; 2 - карієсогенний раціон; 3 - на тлі карієсогенного раціону та профілактичні заходи. Тривалість експерименту склала 50 днів. Тварин виводили з експерименту шляхом тотального кровопускання з серця. Для подальших досліджень виділяли щелепи із зубами для підрахунку кількості та глибини каріозних порожнин, пульпу, у якій визначали активність кислої та лужної фосфатаз. Висновок: експериментальні дослідження ефективності комплексу встановили дуже високу його профілактичну дію по відношенню до фосфатаз пульпи, тобто до попередження порушення мінералізуючої функції пульпи зубів тварин, які знаходилися у карієсогенних умовах. Проведені дослідження є підставою для розробки лікувально-профілактичного комплексу для дітей молодшого шкільного віку з карієсом зубів на підставі використаних в роботі препаратів.

Сьогодні як потенційні антикарієсні агенти активно вивчають амонію гексафторосилікат і гексафторосилікати органічних амонієвих катіонів, які демонструють певні переваги у порівнянні з традиційно використовуваними сполуками фтору. Раніше було показано, що гексафторосилікати з бактерицидними катіонами хлоргексидину, полігексаметиленгуанідину і цетилпіридинію ефективно зменшують кількість і глибину каріозних уражень зубів у щурів та одночасно суттєво поліпшують біохімічні показники пульпи зубів. Мета роботи - вивчення впливу різних доз октенідину гексафторосилікату на ураженість зубів карієсом у щурів, які одержували карієсогенний раціон. Препарати октенідину гексафторосилікату наносили на зуби та ясна щурів у складі фітогелю на основі Na-солі карбоксиметилцелюлози. У пульпі різців визначали активність лужної і кислої фосфатаз, еластази, лізоциму та розраховували мінералізуючий індекс. Підраховували кількість і глибину каріозних уражень зубів та обчислювали карієспрофілактичну ефективність. У яснах визначали активність еластази, каталази, лізоциму та уреази, визначали ступінь атрофії альвеолярного відростка. Визначення ураженості зубів карієсом показує, що карієсогенний раціон не збільшує кількість каріозних уражень, а після аплікації гелів з октенідину гексафторосилікатом їх кількість достовірно знижується. Найефективнішим виявився гель із концентрацією октенідину гексафторосилікату, рівною 2 мг/мл, хоча і концентрація 1 мг/мл показала зниження на 33,3 %. Розрахована карієспрофілактична ефективність дорівнює для гелю з 1 мг/мл октенідину гексафторосилікату 33,3 %, для гелю з 2 мг/мл - 36,4 % і для гелю з 4 мг/мл - 24,2 %. Показано, що у щурів, які одержували карієсогенний раціон, достовірно знижується активність лужної фосфатази і достовірно підвищується активність кислої фосфатази, що надає значне зниження мінералізуючого індексу з 43,9 до 28,9. Аплікації гелів з октенідину гексафторосилікатом повертають до рівня контролю активність обох фосфатаз і майже повністю нормалізують мінералізуючий індекс, причому найефективнішим виявився гель із концентрацією октенідину гексафторосилікату 2 мг/мл. Аплікації гелів із 1 мг/мл і 2 мг/мл октенідину гексафторосилікату знижують активність еластази на 6 % і 12 % відповідно, тоді як аплікації гелю з 4 мг/мл октенідину гексафторосилікату не надали зниження активності еластази. Із результатів визначення ступеня дисбіозу в сироватці крові щурів видно, що карієсогенний раціон спричиняє розвиток генералізованого дисбіозу. Аплікації гелів з октенідину гексафторосилікатом достовірно знижують ступінь дисбіозу, особливо гелі з концентрацією 1 і 2 мг/мл. Оральні аплікації гелів, що містять октенідину гексафторосилікат, знижують ураженість зубів карієсом, збільшують мінералізуючу активність пульпи і знижують ступінь генералізованого дисбіозу. Найефективнішим став гель з концентрацією октенідину гексафторосилікату 2 мг/мл, що відповідає дозі 2,2 мг/кг.

В останнє десятиліття як агентів антикарієсної дії активно вивчають амонію гексафторосилікат (АГФС) і амонію гексафторосилікати з біологічно активними катіонами (АГБАК), які мають певні переваги перед традиційними фторидними препаратами. Зокрема, важливою особливістю дії АГФС є його здатність спричиняти пролонговану оклюзію тубул дентину осадом кальцію фториду; за використання АГБАК виникає можливість посилення антикарієсної активності субстанції за рахунок фармакологічного потенціалу катіона. Мета обзору - аналіз впливу ефектів катіона на фізико-хімічні властивості і біологічну активність амонієвих гексафторосилікатів як потенційних антикарієсних агентів. Методи дослідження - бібліосемантичний, контент-аналіз. Звернено увагу на особливість будови АГБАК: структури солей формуються на основі систем міцних міжіонних H-зв'язків, переважно типу NH - F, які мають суттєвий вплив на властивості гексафторосилікатів у кристалічному стані і їх поведінку в розчинах. Продемонстровано нетривіальний характер зміни розчинності у воді АГБАК із гетероциклічними та ароматичними катіонами, що полягає у зменшенні розчинності зі збільшенням числа гідрофільних фрагментів у структурі катіонів. Побудовано адекватні 2D QSPR моделі для інтерпретації та віртуального скринінгу розчинності у воді АГБАК. Деталізовано облік впливу H-зв'язків на розчинність АГБАК, виявлено структурні фрагменти катіонів, що проявляють "гідрофобний ефект". Припущено, що процес гідролізу АГБАК у водних розчинах може стимулюватися подовженням частини зв'язків Si - F аніона за рахунок ефектів H-зв'язків. Показано, що термічна стабільність АГБАК із піридинієвими катіонами симбатно корелює з кількістю сильных і середніх H-зв"язків у структурах солей. Вплив фармакологічних ефектів катіона на біологічну активність АГБАК проявляється у формі збільшення карієспрофілактичної ефективності АГБАК у порівнянні з аналогічною дією АГФС. Спроби встановити взаємозв'язок між антикарієсною активністю АГБАК і певною фармакологічною дією катіона призвели до неоднозначних результатів. Це, очевидно, відображає складний механізм впливу біологічної активності катіона на карієспрофілактичну ефективність гексафторосилікатів, що не зводиться до якогось одного, можливо і домінуючого, виду активності.

Представлено результати досліджень, щодо підвищення ефективності профілактики карієсу зубів у хворих на цукровий діабет 1-го типу шляхом оптимізації підходів залежно від структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів та стану компенсації цукрового діабету. Наведено результати місцевої профілактики карієсу зубів у хворих на цукровий діабет 1-го типу, проведеної за диференційованими підходами залежно від групи ризику з застосуванням з відповідною кратністю безфтористих карієспрофілактичних засобів, які містять наногідроксиапатит та ксилітол та засобів з ферментами, доведено її високу ефективність, яка у термін 12 місяців за показником редукції приросту карієсу складала 62,5 %.

Відомо, що основні стоматологічні захворювання загалом, і карієс зокрема, вважаються керованими і їм можна запобігти, але їх поширеність зростає з року в рік. На сучасному етапі система профілактики стоматологічних захворювань набуває все більшого значення. Розглянуто огляд сучасних тенденцій у профілактиці карієсу. Вчені виокремлюють традиційні та сучасні підходи до лікування карієсу. Існує чотири основні традиційні тенденції лікування карієсу. Це хірургічна модель, антибіотична модель, пробіотичний підхід та концепція балансу карієсу. У наш час більше уваги приділено прогнозуванню карієсу та аналізу ризику розвитку карієсу, ніж просто виявленню порожнин, які потребують негайного заповнення. У минулому порожнини заповнювалися при першому їх виявленні, тепер показання до відновного лікування звузились. Замість відновного лікування застосовуються заходи боротьби з нальотами, що сприяють ремінералізації та зворотному розвитку карієсу зубів. Останні тенденції у профілактиці карієсу також включають кілька підходів. Однією із найбільш широко застосовуваних є фтор. Однією з найбільш широко вивчених зараз є вакцина проти карієсу. Висновок: проведення профілактичних заходів щодо основних стоматологічних захворювань має бути спрямоване, з одного боку, на усунення етіологічних факторів, а з іншого боку, на підвищення стійкості твердих і м'яких тканин зубів і порожнини рота, стійкості організму до несприятливих факторів. Найпоширеніші концепції етіології та патогенезу карієсу зубів та захворювань тканин пародонту вказують на прямий зв'язок із бактеріальним статусом, гігієною порожнини рота та рівнем стійкості організму. Досвід профілактики карієсу зубів показав, що найбільш ефективною є профілактика індивідуальної спрямованості.

Клиническая оценка качества лечения пришеечного кариеса проводилась с учетом показателей гигиенического индекса и отсутствия побочного влияния на окружающие зуб ткани. При этом с учетом почти постоянного контакта пломбы с десной определяется важность оценки степени его воздействия на их функциональное состояние. Выявлена прямая зависимость гигиенического состояния полости рта, патологических изменений в мягких тканях и качества пломбы. Одной из задач исследования явилось определение качества реставрации в пришеечной области в зависимости от глубины зубодесневой борозды при наличии воспалительных процессов в тканях пародонта. Максимальная глубина десневого кармана, при которой допустимо прямое пломбирование дефекта, составляла 3 мм. При клинических исследованиях была выявлена прямая зависимость качества реставрации от степени распространения кариозной полости под десневой край. Максимально положительные результаты качества пломбирования регистрировались в первой группе при интактной глубине пародонтального кармана. Анализ результатов клинических исследований полости рта обследуемых больных до и после лечебно-профилактических мероприятий выявил ряд особенностей. Проведение лечебно-профилактических мероприятий с применением как традиционных средств, так биологически нейтральных препаратов, позволило снизить значение индекса OHI S, GI и добиться значительного улучшения гигиенического состояния полости рта у больных на протяжении всех этапов клинических исследований.

Оклюзія - це змикання зубних рядів або окремих груп зубів протягом більшого чи меншого відрізку часу. Одним із факторів оклюзійних порушень є карієс. В економічно розвинутих країнах ураженість населення сягає 95 - 98 %. Каріозний процес викликає зміни розташування точок в оклюзійному контакті, що є причиною виникнення атипових рухів нижньої щелепи. Як наслідок, спостерігається перевантаження зуба й утворення оклюзійної травми. Мета дослідження - профілактика оклюзійних порушень з використанням методу реставраційного відновлення уражених жувальних поверхонь з урахуванням функціональної анатомії та подальшій перевірці оклюзійних співвідношень за допомогою комп'ютеризованої системи T-Scan Novus. Для цього було обрано 90 студентів 1 - 3 курсів ІФНМУ віком 17 - 20 років, які мешкають у регіонах з низьким рівнем фтору, з яких у половини наявні каріозні ураження перших молярів, а в інших 45-ти - реставраційні відновлення було проведено без урахування оклюзійних детермінант. Лікування проводилось за методами прямого й непрямого реставраційного відновлення оклюзійних поверхонь. У роботі наведено результати перерозподілу оклюзійних контактів за каріозного ураження першого моляра (зменшення жувального навантаження на ураженому зубі, виникнення перенавантаження на зубі із більшою площею оклюзійної поверхні) та реставраційного відновлення першого моляра без урахування вимог функціональної анатомії (акцент оклюзії виникає безпосередньо на ньому). Подальше відновлення жувальних поверхонь уражених зубів з урахуванням оклюзійних детермінант та повторний аналіз оклюзії показало рівномірний розподіл жувального тиску на молярах. Одержані дані свідчать про ефективність створеного лікувально-профілактичного комплексу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-5 + Р281.7/9

Рубрики:

Карієс

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-5 + Р281.7/9

Рубрики:

Карієс

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Широкое распространение кариеса зубов у населения является актуальной проблемой для Украины и многих стран мира. Восстановление коронковой части жевательных зубов путем реставрации из фотокомпозитного материала стало ежедневной практикой большинства врачей-стоматологов. Чаще всего выполнение такой реставрации - это многоэтапная и трудозатратная манипуляция. Выполнение таких работ требует не только идеального знания анатомии жевательных поверхностей боковых зубов, но и развитых мануальных навыков для гармонизации выполненной реставрации в зонах бугорково-фиссурных контактов зубов-антагонистов. В таких клинических случаях присутствуют возможности использования техники окклюзионной матрицы (штампа) для упрощения реставрации зуба. Описан клинический случай восстановления трех зубов жевательной группы у пациентки с применением окклюзионной матрицы, изготовленной из PeroxiDam, и пломбировочного наногибридного фотокомпозита "Jen-Favorite LC".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-52

Рубрики:

Карієс

Шифр НБУВ: Ж101336 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наявність альтернативних методів естетичного лікування каріозних зубів забезпечує пацієнту можливість вибору засобів і методів впливу відповідно до його фінансових можливостей. Саме останній чинник у ряді випадків на перше місце ставить способи прямої реставрації зубів. Так, вінірні покриття із фотополімерних матеріалів фінансово менш затратні та потребують меншої тривалості виготовлення. У той же час, вони відповідають запитам пацієнта стосовно естетичного сприйняття та широко застосовуються в естетичній стоматології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-52

Рубрики:

Карієс

Шифр НБУВ: Ж101336 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - аналіз наукових даних щодо сучасних тенденцій та підходів до прогнозування карієсу зубів. Проаналізовано сучасну наукову літературу з прогнозування карієсу. З'ясовано, що за наявності великої кількості різних підходів до прогнозування карієсу дотепер не розроблений клінічно доступний і прогностично ефективний метод прогнозування. Висновки: є необхідність розробки принципово нових методів прогнозування карієсу зубів.

На підставі проведення експериментальних і клінічних досліджень із застосуванням клінічних, біофізичних, гістологічних, морфометричних, статистичних методів запропоновано спосіб підвищення ефективності профілактики вторинного карієсу шляхом з’ясування особливостей розташування різних відділів емалевих призм в топографічно різних ділянках коронки ікла та премолярів людини і врахування цих даних при препаруванні каріозної порожнини. Визначено частини та поверхні коронки премолярів і ікл людини для яких притаманна прямолінійна орієнтація емалевих призм, дугоподібна орієнтація з вершиною дуги спрямованою або до кореня зуба, або в бік оклюзійної поверхні коронки. Встановлено, що в ділянках дугоподібної орієнтації емалевих призм мікротвердість емалі більша, ніж в ділянках прямолінійної. Встановлено, що вміст кальцію та фосфору в емалевих кристалах істотно не впливає на мікротвердість емалі. Запропоновано спосіб профілактики вторинного карієсу, який передбачає формування скосу емалі при препаруванні каріозної порожнини під кутом максимально наближеним до кутів нахилу емалевих призм до емалево-дентинної межі, що збільшує міцність з’єднання емаль-пломба.

Роботу присвячено підвищенню ефективності реставрації каріозних порожнини І класу за Блеком композиційними матеріалами світлового твердіння шляхом клініко-експериментального обґрунтування оптимізації формування їх краю. Встановлено високу поширеність вторинного карієсу серед населення, що потребує збільшення обсягу роботи стоматолога з приводу повторних втручань. Вивчено пріоритетні підходи лікарів до способів формування каріозних порожнин І класу під композитні реставрації. Методом кінцево-елементного моделювання з'ясовано стан напружено-деформаційних процесів у твердих тканинах зубів при різному дизайні краю каріозних порожнин. Доведено, що при формуванні емалевого краю каріозних порожнин у вигляді зовнішнього скосу щільність прилягання реставраційного матеріалу, його маргінальна адаптація і результати клінічної оцінки якості мають вищі характеристики порівняно з порожнинами при іншому дизайні краю.

Проведено аналіз літературних даних про питання причин виникнення багатоплідної вагітності, а також проведено та проаналізовано калькуляцію поширеності моно- й дизиготних близнюків у Європі, Україні та Закарпатській області. Установлено, що основними причинами збільшення кількості народження близнюків може бути широке використання допоміжних репродуктивних технологій, а також визначено регіони з найбільшою народжуваністю двійнят в Україні та Закарпатській області.