Показана важная роль мезиальной ротации первых постоянных моляров верхней челюсти и патологического мезиального сдвига боковых постоянных зубов в развитии дистальной окклюзии, сопровождающейся вестибулярным положением клыков, обоснованы возможности безэкстракционного лечения при значительном дефиците места для клыков и нарушении сагиттальных соотношений челюстей.

Наведено порівняльні результати визначення величин електроструму в біологічно активних точках шкіри пацієнтів з ортогнатичним прикусом і носовим диханням та пацієнтів із зубощелепними аномаліями, поєднаними з ротовим диханням. Показано, що виявлені відмінності мають діагностичне значення.

3 метою дослідження тенденцій розвитку основних стоматологічних захворювань для оптимізації профілактичних заходів обстежено дітей 6, 12 та 15 років м. Дніпропетровська. Встановлено, що поширеність зубощелепних аномалій складає від 41,4 % у 6-річних дітей до 93 % - у 15-річних. Найвищі показники поширеності карієсу зубів були у 6 - 7-річних дітей (93,3 %) і супроводжувались "незадовільним" (65 %) і низьким (18,4 %) рівнем гігієни порожнини рота, симптомами запалення (16,6 %) і кровоточивості (65 %). Підтверджено думку про необхідність своєчасного лікування зубощелепних аномалій та впровадження цілеспрямованої профілактики.

Показано, що застосування поєднаної лазеро- і КВЧ-терапії у дітей 12 - 14-ти років у процесі лікування зубощелепних аномалій за допомогою незнімних апаратів, дозволяє знизити інтенсивність ушкодження карієсом, поліпшити пародонтальні та гігієнічні індекси, інгібувати процеси демінералізації у твердих тканинах зубів, нормалізувати порушені функціональні реакції в мікрокапілярному руслі ясен і в порожнині рота, зарядовий стан клітин букального епітелію та рівень адаптаційних реакцій, поліпшити імунний статус. Показано, що лазерне випромінювання й електромагнітні хвилі КВЧ-дії на різні структурні складові клітин, функціонально пов'язані між собою, взаємно підсилюють один одного.

В експерименті на 80-ти щурах, 65 з яких утримувались на низькокальцієвій дієті (НКД), вивчено вплив остеопластики кісткового дефекту щелепи за допомогою різних матеріалів (гідроксиапатит, трикальційфосфат, колапан, колагенова мембрана) у поєднанні з уведенням препарату ЕКСО (0,3 мг/кг), на щільність стегнової кістки, активність лужної (ЛФ) і кислої (КФ) фосфатаз, еластази, загальну протеолітичну активність (ЗПА) у кістковій тканині за 3 і 6 місяців після операції. Установлено, що проведення операції остеопластики тимчасово збільшує деструкцію кісткової тканини кістяка щурів, спричинену НКД, що підтверджується зниженням щільності стегнової кістки за 3 місяці після операції. За 6 місяців під дією ЕКСО відзначено збільшення щільності стегнової кістки, ріст активності ЛФ, еластази та ЗПА і зниження активності КФ у кістковій тканині, що свідчить про активізацію процесів кісткостворення. Показано, що вивчені остеопластичні матеріали по-різному впливають на метаболізм кісткової тканини щурів. Для остеопластики кісткових дефектів щелеп за умов аліментарного остеопорозу ефективнішим виявилося сполучення гідроксиапатиту та трикальційфосфату.

Отмечено, что тортоаномалия является распространенной патологией и составляет 9 % от общего количества зубочелюстных аномалий. Для лечения этой патологии с достижением положительных результатов необходимо применять ортодонтическую аппаратуру, в которой заложено использование сил, равных по величине и противоположных по направлению. Для предотвращения рецидива и обеспечения стабильности результата лечения на заключительных этапах необходимо проведение супракристаллической циркулярной фибротомии либо рассечение десневого сосочка.

Вивчено проліферативну активність (ПА) фібробластів за різного ступеня глибини присінку порожнини рота у осіб із сформованим постійним прикусом. Виявлені порушення ПА можуть відображати онтогенетичні та індивідуально генотипічні властивості організму донора.

Отмечено, что синдром Крузона (СК) - краниофациальный дизостоз, для которого характерны следующие клинические признаки: брахицефалия, краниальный синостоз, экзофтальм, гипертелоризм, внешний страбизм, нистагм, клювовидный нос, недоразвитие верхней челюсти и относительная прогнатия нижней челюсти, укороченная верхняя губа, готическое небо. Иногда наблюдается изолированная расщелина неба, редкие зубы, макроглоссия, двусторонняя атрезия наружного слухового прохода, синдактилия рук и ног. Для СК характерно преждевременное сращение швов черепа (краниостеноз), который приводит к его деформации и обусловливает симптомы внутричерепной гипертензии: головные боли, нистагм, тошноту, обмороки, снижение зрения. Заболевание вызвано мутацией гена, картированного на 10q26 хромосоме, тип наследования - аутосомно-доминантный с полной пенетрантностью и разной экспрессивностью. Отмечено, что 25 % случаев обусловлены новыми мутациями. Частота в популяции 1:25 000, одинаково часто встречается у мужчин и женщин.

Наведено результати вивчення стану третіх молярів верхньої та нижньої щелеп у пацієнтів 10 - 21-го року із зубощелепними деформаціями. Виявлено, що план ортодонтичного лікування має враховувати прогноз наступного прорізування й розміщення третіх молярів на обох щелепах.

Досліджено проліферативну активність фібробластів прикріпленої частини слизової оболонки ясен нижнього склепіння присінку порожнини рота залежно від його глибини в осіб молодого віку. Пояснено виникнення рубців після вестибулопластики. Науково обгрунтовано та практично підтверджено доцільність застосування запропонованого комплексного методу лікування даних осіб з мілким присінком порожнини рота. Розроблено метод прогнозування розвитку ускладнень у вигляді рубців після вестибулопластики у разі лікування хвороб пародонта та зубощелепних аномалій за мілкого присінку порожнини рота в цих осіб. Розроблено, обгрунтовано та впроваджено метод профілактики виникнення рубців після вестибулопластики в осіб молодого віку з використанням медикаментозної корекції.

Досліджено та систематизовано дисфункційні стани зубо-щелепного апарату (384 пацієнти). Вивчено етіологію та патогенез стійких функціональних зміщень нижньої щелепи, їх клінічні прояви (124 пацієнти). Систематизовано стійкі функціональні зміщення нижньої щелепи (СФЗНЩ) залежно від етіології, механізму розвитку, супутньої патології. Удосконалено діагностику СФЗНЩ. Запропоновано комплексну стандартизовану схему діагностичного процесу. Розроблено схему патогенетичного лікування СФЗНЩ, що передбачає комплексне застосування параоклюзійної шини та системного зшліфовування оклюзійних поверхонь зубів. Виготовлено пристрій для діагностики та лікування стійкого функціонального зміщення нижньої щелепи. Удосконалено методику корекції оклюзійних поверхонь зубних рядів. Визначено шлях профілактики СФЗНЩ.

З метою підвищення ефективності ортодонтичного лікування і профілактики аномалій положення окремо стоячих зубів та прикусу удосконалено методи діагностики зубощелепних аномалій і розроблено індивідуальний ортодонтичний трейнер, обгрунтовано показання до його застосування. За результатами проведеного обстеженння дітей віком від 4-х до 10-ти років встановлено, що розповсюдженість аномалій і деформацій зубощелепного апарату становить 74,3 %. Виявлено, що у 95,16 % дітей у випадку відсутності проміжків між тимчасовими зубами у віці від 4-х до 6-ти років з часом формується скупченість зубів у фронтальному відділі нижньої щелепи. Створено механіко-математичну модель впливу трейнера на тканини порожнини рота. Розроблено конструкцію та встановлено критерії для впровадження у практику індивідуальних ортодонтичних трейнерів для профілактики та першого етапу лікування аномалій положення окремо стоячих зубів, дистального, глибокого, відкритого, мезіального прикусів у третьому періоді тимчасового та першому періоді змінного прикусу.

Мета дослідження - вивчення морфології премолярів людини та їх біомеханічних властивостей, створення тривимірних комп'ютерних моделей премолярів та вивчення їх за різних умов. Матеріалом дослідження слугували 273 малі кутні зуби людини, 43 гіпсових моделі верхніх і нижніх щелеп, 19 шліфів зубів, залитих в поліакрил, і 107 рентгенограм. Встановлено діапазон індивідуальної, вікової мінливості одонтометричних показників премолярів, проведено їх регресійний і кореляційний аналіз, вивчено індивідуальну мінливість коренів і кореневих каналів премолярів у жителів Луганщини. Вивчено мікротвердість і модуль пружності емалі та дентину в різних ділянках сагиттальних і горизонтальних шліфів премолярів осіб різних вікових груп. Побудовано тривимірні комп'ютерні моделі малих кутніх зубів людини, які включають всі елементи зуба: емаль, дентин, порожнину та кореневі канали. Вперше з використанням методу скінченних елементів розраховано поведінку тривимірних моделей премолярів з 5-ма різними формами коренів і вкладками різного розміру на коронці з композитних матеріалів.

Відображено результати вивчення взаємозв'язку недорозвитку середньої зони лицевого скелета та ступеня звуження верхніх дихальних шляхів. Проведено тривимірний цефалометричний та стереотопометричний аналіз з використанням даних спіральної комп'ютерної томографії черепа 52-х пацієнтів віком 1 - 6 років з уродженими черепно-лицевими аномаліями та деформаціями. Обробку рентгенологічних даних проведено у програмному забезпеченні SurgiCase CMF (Materialise).

Описано применение компьютерной томографии для оценки состояния костного остова протезного ложа и альвеолярной кости у пациентов с несращением твердого неба. Проведен анализ функциональных возможностей зубов и небных пластин у трех пациентов с одно- и двусторонними расщелинами твердого неба. Показаны результаты аксиографического обследования до ортопедического лечения и через 6 месяцев после его завершения. Данные аксиограммы и ЕРА-теста позволяют объективно оценить функциональное состояние зубочелюстного аппарата. Аргументированное планирование конструкции сложного зубочелюстного протеза обеспечивает полноценное восстановление функции.

Обстежено 46 пар початкових гіпсових моделей щелеп пацієнтів віком 11 - 25 років за допомогою методик Н. Г. Снагіної, W. Bolton, R. Little, A. Pont, G. Korkhaus, Nance, H. Gerlach і G. P. Schmuth з метою оцінки інформативності даних методик під час планування ортодонтичного лікування з видаленням перших премолярів верхньої щелепи. Всі біометричні методики підтвердили свою актуальність для визначення особливостей будови зубощелепної системи пацієнтів, складання плану лікування та послужили ортодонтичним показанням для видалення верхніх перших премолярів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.605.0

Рубрики:

Вади розвитку порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.4 + Р668.5-4 + Р665.605.0-4

Рубрики:

Прийоми і методи стоматологічних операцій. Топографічна анатомія порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Ортодонтія

Вади розвитку порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що врахування кісткового віку пацієнтів є необхідним в сучасному підході до ортодонтичного лікування. Дослідження на бічних телерентгенограмах (ТРГ), як додатковому рентгенологічному методі дослідження в ортодонтії, стадії формування шийних хребців надає можливість прогнозувати величину потенційного росту щелеп. Розширення аналізу бічних ТРГ за рахунок оцінки форми шийних хребців не потребує традиційного проведення рентгенограми кисті та надає можливість підвищити своєчасність та якість ортодонтичного лікування пацієнтів із зубощелепними аномаліями, ускладненими скупченістю зубів.

Величина жувального навантаження та особливості його розподілу в нормі характеризуються значними індивідуальними варіаціями та залежать від анатомічних характеристик зубощелепної системи, сили скорочення жувальних м'язів та виду оклюзії. Проведено порівняльну характеристику методів виявлення оклюзійних порушень у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на основі використання артикуляційного паперу та апаратно-комп'ютерного комплексу T-Scan III (Tekscan, USA), у тому числі у хворих зі складною щелепно-лицьовою патологією. За допомогою артикуляційного паперу виявлено 176 супраконтактів, а із застосуванням Tekscan Occlusal Diagnostic System - 483 супраконтакти. Отже, достовірність оклюзійної діагностики артикуляційним папером не перевищує 36,6 %, що надає змогу говорити про необхідність залучення об'єктивних методів у повсякденній практиці.