Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882 + Р665.633.014

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Остеомієліт щелеп

Шифр НБУВ: РА443192 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виготовити та зафіксувати ортопедичну конструкцію у хворого із наслідками фосфорного некрозу щелеп з використанням дентальних імплантатів. У роботі застосовано методи - виготовлення ортопедичної конструкції з опорою на дентальні імплантати у хворого, 45 років, який звернувся в клініку з приводу дефектів на верхній та нижній щелепах після деструктивного атипового остеомієліту внаслідок фосфорного некрозу. Хворому на першому етапі лікування виготовили повний знімний пластинковий протез, який на кінцевому етапі протезування замінили на порожнисту постсеквестраційну апаратуру (термін пропонується вперше). На нижній щелепі встановили три імплантати (radix gimlet-LLS) за двоетапною методикою, пізніше зафіксували на цемент мостоподібний протез із лівостороннім дистальним видовженням і опорою на природні зуби та дентальні імплантати. Висновки: успіх дентальної імплантації та подальше протезування у хворого із наслідками фосфорного некрозу в жодному разі не має розглядатися як протокол для дій. Спостереження за хворим, віддалені результати спростують або ж підтвердять постулат про абсолютне протипоказання до дентальної імплантації у хворих, які приймали бісфосфонати та із наслідками фосфорного некрозу у щелепно-лицевій ділянці.

Представлено обоснование нового направления в лечении тяжелых форм травматического остеомиелита нижней челюсти - лимфотропная терапия. Показано, что метод лечения предусматривает введение в наружную сонную артерию, через её ветви, сложных инфузионных растворов на стороне поражения по оригинальной технологии. Установлены механизмы улучшения лечебного эффекта при использовании данной методики за счет интенсификации кровообращения, ускорения нормализации состояния мягких тканей и активации репаративных процессов в нижнечелюстной кости.

Проаналізований власний досвід лікування наркозалежних пацієнтів з приводу остеомієліту щелеп. У пацієнтів, які протягом тривалого часу перебували під токсичним впливом наркотичних речовин (навіть після припинення їх застосування), спостерігали поширення запального процесу на кістки середньої зони обличчя і основи черепа з виникненням небезпечних для життя гнійно-септичних, зокрема, внутрішньомозкових ускладнень (абсцес мозку, менінгіт, сепсис). Для оптимізації діагностики інтракраніальних ускладнень запропонована додаткова градація абсцесу мозку на відкриту і закриту форми.

Наведені фармакологічні засоби лікування гнійно-запальних захворювань, у тому числі одонтогенного остеомієліту, ще раз доводять необхідність їх всебічного впливу на етіологічні та патогенетичні ланки розвитку хвороби, а також на симптоматику захворювань. Фармакотерапія спрямована на усунення некротичного вогнища, ліквідацію запалення, стимуляцію обмінних процесів, запобігання деструктивним змінам кісткових структур та м'яких тканин ураженої зони, підвищення загальної реактивності організму. Крім того, вона повинна включати призначення антимікробних, дезінтокаційних, десенсибілізувальних, імуномодулюючих, вітамінних препаратів.

Приведенные фармакологические средства лечения гнойно-воспалительных заболеваний, в том числе одонтогенного остеомиелита, еще раз доказывают необходимость всестороннего воздействия на этиологические и патогенетические звенья развития болезни, а также на важную симптоматическую терапию. Фармакотерапия направлена на устранение некротического очага, ликвидацию воспаления, стимуляцию обменных процессов, предупреждение деструктивных изменений костных структур и мягких тканей пораженной зоны, повышение общей реактивности организма. Кроме того, она должна включать назначение антимикробных, дезинтоксицирующих, десенсибилизирующих, иммуномодулирующих, витаминных препаратов.

Дисертація присвячена питанням покращання лікування хворих на хронічний токсичний остеомієліт щелеп, що розвинувся внаслідок вживання наркотичних препаратів. На підставі вивчення особливостей клінічного перебігу хронічного токсичного остеомієліту виділено три форми деструкції кістки. Переважала літична форма (64 %), друге місце посідала секвестральна (22 %), а на багатовогнищеву літичну припало 14 % обстежуваних. Залежно від обсягу вогнища деструкції встановлено чотири класи ураження нижньої щелепи та п'ять класів верхньої. Зміни в кістці, виявлені рентгенологічно, перевищують такі, що передбачувані клінічно. Найбільш інформативними методами дослідження є комп'ютерна та конусна 3D томографії. Встановлено пряму залежність між терміном уживання наркотику та важкістю перебігу захворювання. На основі одержаних результатів запропоновано диференційований хірургічний підхід: втручання за типом секвестректоміі у хворих, які припинили вживання наркотиків більше, ніж два роки тому, із секвестральною формою перебігу захворювання будь-якої локалізації (рецидиви відзначені в 11,8 % випадках); на нижній щелепі - радикальні втручання за типом резекції за літичних уражень другого і третього класу, у хворих, які вживають наркотики зараз або припинили вживання менш, ніж рік тому (рецидиви відзначені у 18 % випадків); заи літичного ураження верхньої щелепи - втручання у вигляді некректомії (21 % рецидивів).

Цель исследования - определить величину накостных гальванических потенциалов у больных с посттравматическим остеомиелитом нижней челюсти, у которых для репозиции костных отломков был применен хирургический метод лечения. Обследованы 33 больных с посттравматическим остеомиелитом нижней челюсти, который возник после металлоостеосинтеза. Больные с этим осложнением находились на лечении в клинике челюстно-лицевой хирургии НМАПО им. П. П. Шупика. Изучение потенциометрических показателей, полученных при госпитализации больных с посттравматическим остеомиелитом, вызванным металлоостеосинтезом, демонстрирует, что накостные показатели достоверно были выше в 7 - 10 раз по сравнению с нормой. Такое изменение показателей, согласно классификации гальванических изменений, которые возникают при наличии металлических включений в полости рта, соответствует гальванозу. На 7 - 8-й день после секвестрэктомии, т. е. при выписке пострадавших из стационара, потенциометрические показатели оставались в 3 - 5 раз выше по сравнению с нормой. Нормализация показателей происходит через 2 - 3 месяца после операции. Установлено, что атипичный гальваноз был выявлен у 51,5 % больных, а типичный - у 48,5 % обследуемых. Выводы: на основании проведенных обследований больных установлено, что одной из возможных причин развития посттравматического остеомиелита нижней челюсти может быть наличие металлических скрепителей, используемых при остеосинтезе. У пострадавших после металлоостеосинтеза в послеоперационный период возникает посттравматический остеомиелит нижнечелюстной кости на фоне атипичной или типичной формы гальваноза.

Цель работы - определить возможность использования иммунокоррегирующей терапии у пострадавших с посттравматическим остеомиелитом (ПТО) нижней челюсти, развивающимся на фоне гальваноза. Проведено обследование 29-ти больных с ПТО, который возник как осложнение после открытого перелома нижней челюсти на фоне гальваноза. На основании потенциометрических и иммунологических обследований больных с ПТО нижней челюсти установлено, что данное воспалительное осложнение в нижнечелюстной кости у всех обследуемых развивалось на фоне гальваноза, при котором наблюдалось достоверное снижение показателей местной и общей неспецифической резистентности организма, т. е. выявлялся временный иммунодефицит. Эти обследуемые нуждались в иммунокоррегирующей терапии. Определение цитологических и цитохимических показателей у больных с переломами нижней челюсти в динамике лечения может являться объективным критерием эффективности этого лечения и указывает на прогноз развития посттравматического осложнения в нижнечелюстной кости. Перед секвестрэктомией необходимым условием для всех обследуемых с консолидацией отломков нижнечелюстной кости является удаление назубных металлических шин и несъемных металлических зубных протезов с дефектами ("лысыми" зонами, надломами и др.). Выводы: обследование больных с ПТО, который развивался у пострадавших с переломами нижней челюсти на фоне гальваноза, установило, что применение иммунотерапии с препаратами "Лисобакт" и "Нуклеинат" позволяет полностью устранить временный иммунодефицит и способствует благоприятному заживлению нижнечелюстной кости.

На степень выраженности стоматологических заболеваний влияют различные факторы, среди которых немаловажное значение имеют неблагоприятные показатели окружающей среды, в том числе определяемые условиями промышленных предприятий. С целью установления основных факторов, определяющих уровень распространенности острого одонтогенного остеомиелита в условиях промышленного города, проведен ретроспективный анализ историй болезней пациентов, проходящих стационарное лечение по поводу данного заболевания. Установлено, что при постоянном мониторинге состояния стоматологического здоровья населения промышленного города основной причиной развития острого одонтогенного остеомиелита челюстей является поздняя обращаемость больных за стоматологической помощью. На фоне уменьшения числа трудоустроенных пациентов отмечается увеличение общего количества больных острым одонтогенным остеомиелитом, что свидетельствует о влиянии лечебно-профилактических мероприятий и плановых осмотров на производстве на распространенность болезни.

В ходе исследования у 57 пациентов с переломами нижней челюсти установлено, что риск развития гнойно-воспалительного процесса в зоне перелома возрастает при снижении местной иммунологической реактивности и появлении нетипичных аэробных и, особенно, анаэробных бактерий и их ассоциаций с грибами рода Candida. Использование HELBO-терапии в комплексной профилактике и лечении посттравматического остеомиелита у больных с переломами нижней челюсти, обеспечивает бактерицидный эффект и улучшает состояние местного иммунитета. Данная методика может быть рекомендована к широкому применению в клинической практике в качестве доступной и эффективной малоинвазивной процедуры для лечения посттравматического остеомиелита и его профилактики у пациентов с переломами нижней челюсти, вне зависимости от способа закрепления костных отломков.

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хворих з переломом і травматичним остеомієлітом нижньої щелепи шляхом включення в комплекс лікування препаратів, які мають патогенетичний терапевтичний ефект. Зазначено, що включення антиоксиданту (ербісолу) в комплексне лікування хворих з переломом нижньої щелепи забезпечило зниження ризику розвитку травматичного остеомієліту на 10,1 % в порівнянні з традиційною терапією. Встановлено, що за своїм впливом на основні показники інтенсивності перекисного окиснення ліпідів та цитохімічні показники периферичної крові у хворих з переломом нижньої щелепи ербісол демонстрував більш виражений терапевтичний антиоксидантний ефект, ніж токоферол. Запропоновано комплексне лікування хворих з травматичним остеомієлітом нижньої щелепи, що включає інтраопераційне заповнення кісткового дефекту остеопластичним матеріалом, легованим сріблом, з подальшим призначенням у післяопераційному періоді антиоксиданту та імуномодулятора ербісолу.

Представлено обоснование нового направления в лечении тяжелых форм хронической стадии одонтогенного остеомиелита - лимфотропная терапия. Подчеркнуто, что данный метод лечения предусматривает введение в наружную сонную артерию через ее ветви сложных инфузионных растворов на стороне поражения по оригинальной технологии. Показаны механизмы улучшения лечебного эффекта при использовании данной методики за счет интенсификации кровообращения, ускорения нормализации состояния мягких тканей и активации репаративных процессов в нижнечелюстной кости.

Проаналізовано проблему підвищення ефективності лікування травматичних переломів нижньої щелепи та зниження частоти посттравматичних ускладнень. Встановлено, що найбільшою інформативністю для прогнозування вірогідності розвитку травматичного остеомієліту є показник неблагополуччя перелому, швидкість осідання еритроцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації, проба з правцевим анатоксином, показник тонусу судин і реографічного індексу. Розроблено математичну модель для прогнозування травматичного остеомієліту за умови перелому нижньої щелепи, прогностична цінність якої підтверджена у 83,3 % спостережень. Використання даної моделі дозволило виявити хворих зі схильністю до розвитку запальних ускладнень і розділивши їх на групи ризику, проводити комплекс профілактично-лікувальних заходів індивідуально в кожній групі в залежності від результату прогнозу. Встановлено, що порушення кровообігу в зоні травми обумовлюється не тільки анатомічним ушкодженням судин, але і змінами функціонального характеру, зокрема вазоконстрикцією. Доведено, що для нормалізації кровообігу пошкоджених тканин можливе використання блокади периферичних чутливих і симпатичних волокон.

Проведена оценка функциональных нарушений нижнего альвеолярного нерва при острых одонтогенных воспалительных заболеваниях нижней челюсти с помощью стимуляционной электронейрографии. Установлена возможность применения данного метода для ранней диагностики острого одонтогенного остеомиелита, а также эффективность декомпрессионной остеоперфорации при лечении указанного заболевания.

Систематизированы данные про остеомиелит челюстей у больных на фоне наркотической зависимости. Детально описаны этиология, механизмы патогенеза, клиническая картина, диагностика, дифференциальная диагностика и методы лечения больных этой нозологией. Указано, что в случае проведения своевременных лечебных мероприятий, которые включают патогенетически обоснованное медикаментозное лечение и адекватное оперативное вмешательство, исход заболевания заканчивается стойкой ремиссией, а в последующем - выздоровлением.

Проведена оценка эффективности лечения больных с травматическим остеомиелитом нижней челюсти путем включения в терапевтический комплекс для местного и общего применения антиоксиданта (эрбисола) и использования остеопластического материала, легированного серебром (биомин ГТлС).

Проведена оценка эффективности лечения больных с переломом нижней челюсти путем включения в терапевтический комплекс для местного и общего применения антиоксиданта эрбисол.

Наличие существенных сдвигов (как в сторону увеличения, так и депрессии) со стороны клеток лейкоцитарного ряда и показателей клеточного иммунитета к 14-м суткам лечения острого одонтогенного остеомиелита нижней челюсти может свидетельствовать о продолжении течения заболевания, склонности к его переходу в хроническую форму или развитию вторичных осложнений у данной категории больных. Еще одним фактором, оказывающим выраженное воздействие на регистрируемые параметры иммунного ответа, является использование в постоперационный период в течение 10 - 12 дней антибиотика аугментина (амоксиклава), способного проявлять иммунодепрессивную активность.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.633.014

Рубрики:

Остеомієліт щелеп

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.633.014

Рубрики:

Остеомієліт щелеп

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ