Дисертаційна робота присвячена дослідженню стану скронево- нижньощелепних суглобів (СНЩС), комплексній діагностиці, клініці, ортопедичному лікуванню та профілактиці м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів, на підставі чого розроблено, клінічно впроваджено та оцінено ефективність розробленого нами алгоритму комплексної діагностики, лікування та профілактики м’язово-суглобової дисфункції СНЩС. На базі Стоматологічного медичного центру та кафедри ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця нами було проведено дослідження 1073 пацієнтів, з яких до дослідження було залучено 274 пацієнта, яким було проведено діагностичні та лікувальні заходи відповідно до запропонованого нами алгоритму. За допомогою ретроспективного аналізу архівного матеріалу за 2009-2019 роки вивчена динаміка перебігу м’язово- суглобових дисфункцій СНЩС, проаналізований спектр ускладнень та рецидивів патології. Отримані дані були підставою для пошуку та розробки нових методик для створення алгоритмів діагностики та лікування патології. Дисертація містить теоретичне узагальнення та нове науково-практичне вирішення актуальної проблеми медицини у галузі ортопедичної стоматології — підвищення ефективності діагностики, ортопедичного лікування та заходів профілактики для пацієнтів із м’язово-суглобовою дисфункцією скронево- нижньощелепного суглоба (СНЩС); з використанням мультидисциплінарного підходу та сучасних комп’ютерних технологій створена комплексна модель патогенезу захворювання. В дисертації автором науково обґрунтована оригінальна концепція патогенезу м’язово-суглобової дисфункції СНЩС, котра об’єднує всі існуючі теорії розвитку цього захворювання: артикуляційно-оклюзійну, нейро- м’язеву, психофізіологічну, психосоматичну, ішемічну. На цій концепції і базувалася ідея створення прикладної програми-додатку. Такий підхід дозволив порівнювати та виділяти домінантну ланку пошкодження в біосистемі СНЩС. На підставі всіх проведених нами досліджень, з метою синхронізації даних, спрощення роботи та поглиблення діагностичного аналізу була розроблена комплексна прикладна комп’ютерна програма-додаток для діагностики дисфункції СНЩС «РЯ». Розроблено новий комплексний підхід, що за допомогою застосування мультимодальної комп’ютерної прикладної програми- додатку «РЯ». Результати діагностичних досліджень були підставою для переходу до впровадження клінічних алгоритмів діагностики та лікування. Проведено порівняльний аналіз результатів та оцінка ефективності лікування пацієнтів із м’язово-суглобовою дисфункцією СНЩС із застосуванням запропонованого нами методу, обґрунтовано застосування мультимодального комплексу діагностики та лікування даної патології, доведена ефективність їх використання. Такий грунтовний підхід щодо представленої в роботі впровадженої моделі діагностики та лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС та відповідно до нього розроблений синхронізований комплекс досліджень даної патології, надав можливість оцінити якісні та кількісні зміни в ефекторній ланці жувального апарату та центральній ланці відповідної функціональної біосистеми, котрі забезпечують формування та реалізацію основних функцій СНЩС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.634 + Р415.160.23-29 + Р252.653

Рубрики:

Хірургічна патологія щелепного суглобу

Цукровий діабет

Порушення вуглеводного обміну

Шифр НБУВ: РА452111 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Не дивлячись на певні успіхи, які досягнуті у справі вдосконалення діагностики і впровадження у стоматологічну практику новітніх комплексних методів і тактики лікування дисфункцій скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) на тлі оклюзійної і м'язевої інтерференції, основне питання клінічної пародонтології у сполученні з різними патологічними станами щелепно-лицевих сегментів не втрачає своєї актуальності дотепер і потребує подальших комплексних досліджень, спрямованих на оптимізацію лікувально-профілактичних заходів нейром'язової і суглобової дисфункції. Попри багаточисленні публікації, що присвячені дисфункції СНСЩ, відомості про етіологію, діагностику і патогенез цих симптомокомплексів залишаються вельми суперечливими. Мета роботи - огляд джерел науково-медичної інформації щодо впливу оклюзійних чинників на розвиток м'язево-суглобової дисфункції СНЩС. З різних концепцій виникнення дисфункції СНЩС виділяють дві базові: міогенну і оклюзійно-артикуляційну теорії. Прихильники міогенної теорії провідну роль у потогенезі захворювань СНЩС відводять парафункціональним станам жувальних м'язів. Проте серед представників міогенної концепції розвитку дисфункції СНЩС, немає єдиної думки щодо етіології парафункціональних порушень, також залишається до кінця не вирішеною діагностика функціональних змін СНЩС, ускладнених гіпертонусом жувальних м'язів на тлі травматичної оклюзії. Розглядаючи джерела науково-методичної інформації, що стосуються методів обстеження хворих з дисфункцією СНЩС, слід констатувати, що постійно відбувається їх вдосконалення, зумовлене як потребою клініки, так і розробкою чутливіших і сучасніших апаратів. Висновки: сучасні методи дослідження, що з'явилися і активно упроваджувалися останніми роками, вимагають систематизації і оцінки їх ефективності для розробки алгоритмів діагностики у хворих зі скронево-нижньощелепними розладами.

Поширеність дисфункційних станів скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), особливо в осіб вікового діапазону 18 - 65 років, досягла 95 - 98 % серед усіх звернень стоматологічного профілю. Перебіг патології зазвичай скритий, з періодичними рецидивами та має тривалий характер, який супроводжується зниженням загальної якості життя. Лікування ж зазначеної патології СНЩС являє собою комплекс складних терапевтичних, ортопедичних і психологічних заходів. У літературі описано безліч способів лікування дисфункції СНЩС, один із сучасних і застосування оклюзійних шин, які надають змогу змінювати положення нижньої щелепи, діагностувати та усувати м'язово-суглобову дисфункцію СНЩС. Мета дослідження - визначення ефективності лікування м'язово-суглобової дисфункції СНЩС оклюзійними шинами за даними аксіографії 274-х пацієнтів віком від 18 до 65 років з діагнозом синдром больової м'язово-суглобової дисфункції СНЩС до і після лікування. Всі пацієнти з ознаками дисфункції СНЩС до лікування мали порушення траєкторії руху нижньої щелепи (девіація - 68,7 %, дифлексія - 31,3 %). За відкривання та закривання рота спостерігалися асиметричні зсуви нижньої щелепи більше 2 мм (відхилення від середньої лінії - понад 2 мм). Після проведеного лікування за допомогою оклюзійних шин відзначалося поліпшення траєкторії відкривання і закривання рота: кількість пацієнтів з порушенням траєкторії зменшилася на 89,1 %, а об'єм зсуву нижньої щелепи під час відкривання і закривання рота у 92,4 % пацієнтів знизився в середньому до 0,9мм. Під час аналізу рухів нижньої щелепи в сагітальній площині у 79 % випадків виявлено відхилення траєкторії нижньої щелепи. Після проведеного лікування з використанням оклюзійних міорелаксаційних шин відзначені усунення порушень траєкторії руху нижньої щелепи в трансверзальній площині у 93,4 % випадків, скорочення об'єму зсувів до 0,9 мм - у 78,1 % пацієнтів. Висновки: траєкторії руху нижньої щелепи в сагітальній площині покращилися у 80,1 % пацієнтів, досягнуто нормалізацію становища нижньої щелепи щодо нейром'язової траєкторії у 93,4 % клінічних випадків. За аналізом параметрів таке лікування слід вважати ефективним.

На основі проведеного клінічного рандомізованого дослідження із використанням репрезентативної вибірки стоматологічних хворих (похибка вибірки не перевищує 5 %) у складі 121 особи, 30 (24,8 %) чоловіків, та 91 (75,2 %) жінок віком від 18 до 74 років, вивчено розповсюдженість локальних (стоматологічного генезу) та загальних етіопатогенетичних чинників розвитку м'язово-суглобової дисфункції (МСД) скронево-нижньощелепного суглоба, визначено провідні чинники та їх взаємозв'язок. Проведений ретроспективний аналіз репрезентативної вибірки з 306 амбулаторних карт стоматологічних хворих, які проходили діагностику і лікування з приводу МСД СНЩС протягом 2010 - 2017 рр. Запропоновано логіко-структурну концепцію систематизації та узагальнення етіопатогенетичних чинників, що призводять до МСД СНЩС.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування пацієнтів з дефектами зубних рядів і функціональними порушеннями скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) шляхом клінічного обгрунтування застосування запропонованої шини-капи та індивідуального підходу. При обстеженні хворих з дефектами зубних рядів і функціональними розладами СНЩС вивчали стан і локалізацію дефектів зубних рядів, аналізували діагностичні моделі, застосовували рентгенологічні методи, такі як ортопантомографія й комп'ютерна томографія, а також кондилографію і 3D-сканер "3SHAPE". При виконанні даного етапу дослідження було обстежено 120 пацієнтів віком від 25 до 65-ти років. За клінічними особливостями і застосованими методами лікування хворі були розподілені на 2 групи (по 60 осіб). Запропоновано спосіб виготовлення шини-капи для лікування функціональних розладів СНЩС. Запропоноване комплексне лікування дисфункції СНЩС здійснюють поетапно, що включає діагностику оклюзійних співвідношень і вибіркове пришліфовування оклюзійних поверхонь, проведення кондилографії й застосування Aqualizer упродовж 3 - 4-х тижнів, виготовлення тимчасових протезів і шини-капи, постійне протезування естетичними конструкціями. У другій групі кількість пацієнтів з болем при рухах нижньої щелепи перед лікування становила 44, а через півроку достовірно знижувалась до 4-х пацієнтів. Кількість пацієнтів з болем при широкому відкриванні рота в 1 групі зменшувалась із 45 (77,5 %), до 11, а у 2 групі із 48 до 5 пацієнтів. Слід зазначити, що всі показники були краще у 2 групі пацієнтів, що свідчить про високу ефективність запропонованого лікування й запропонованої конструкції шини-капи. Висновки: запропонована конструкція шини-капи дає можливість індивідуалізувати її товщину в залежності від стану й положення суглобових головок, локалізації дефектів зубних рядів у дистальній чи фронтальній ділянках зубного ряду з однієї чи обох сторін, а також проводити поступове й поетапне підняття висоти прикусу та досягти естетики в бічних ділянках. Запропоноване поетапне лікування пацієнтів з функціональними розладами СНЩС включає проведення аналізу оклюзійних співвідношень і вибіркове пришліфовування твердих тканин зубів, використання Aqualizer упродовж 3 - 4-х тижнів. Наступними етапами лікування є виготовлення тимчасових незнімних конструкцій з естетичних пластмас, застосування запропонованих функціональних шин-кап упродовж 3 - 6-ти місяців і постійне протезування з використанням незнімних естетичних конструкцій (з металопластмаси, металокераміки або оксиду цирконію) та релаксаційні еластичні капи на 3 - 6 місяців для стабілізації процесу й попередження загострення синдрому дисфункції СНЩС. Після запропонованого лікування через 6 місяців установлено достовірне зменшення кількості пацієнтів з болями в ділянці СНЩС, що складало 4 пацієнти, у порівнянні із групою пацієнтів, яким проведено загальноприйняте лікування - 15 пацієнтів. Кількість пацієнтів з болем при широкому відкриванні рота в 1 групі зменшувалася із 45, до 11, а у 2 групі - із 48 до 5 пацієнтів. Клацання і хруст СНЩС перед лікуванням виявили в 1 групі у 21 пацієнта, а у 2 групі - у 18. Через 6 місяців після лікуавання цей симптом було виявлено в 9 пацієнтів 1 групи й у 3 - 2 групи, яким провендено запропоноване лікування.

Наведено клінічну характеристику компресійно-дислокаційної дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) і видів дисфункцій СНЩС різного генезу, які трапляються найчастіше. Описано прийоми фізикальної діагностики, оцінки результатів додаткових інструментальних досліджень, необхідних для поза- і внутрішньосиндромної диференційної діагностики численних захворювань СНЩС . Представлено лікувальні заходи щодо конкретного дисфункціонального стану СНЩС, які можуть бути застосовані як в екстрених, так і планових режимах.

Наведено сучасні погляди на частоту виникнення, практичне значення і лікування запальних і дегенеративних захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) у практиці ревматолога і стоматолога. На прикладі проведених досліджень показано, що ці хвороби можуть мати перебіг як складової артритичного синдрому при псоріатичному, ревматоїдному, інфекційних артритах, анкілозивному спондилоартриті та остеоартриті. Аналіз опрацьованих джерел дозволив дійти висновку, що кожний випадок артриту СНЩС потребує обов'язкової оцінки артритичного статусу, оклюзії та проведення об'єктивного обстеження з метою виявлення структурних змін. Зроблено акцент на важливості патогенетичної терапії в кожному окремому випадку, продемонстровано алгоритми сучасного ведення пацієнтів із захворюваннями СНЩС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.634

Рубрики:

Хірургічна патологія щелепного суглобу

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Диагностика заболеваний суставов и суставных синдромов является актуальной задачей для современной терапии. Артрит, артроз, болевая дисфункция являются наиболее распространенными заболеваниями височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС). Для возникновения патологических изменений в суставе необходимым условием является наличие первичного очага (очагов) воспаления инфекционной или травматической природы. У каждого пациента: 5 женщин и 5 мужчин брали соскоб буккального эпителия со слизистой полости рта и отправляли для анализа в лабораторию молекулярно-генетических исследований - ООО "Гермедтех", г. Одесса. На основе генетического исследования по определенному набору генетических маркеров и их анализу были уточнены и подтверждены клинические диагнозы. Выделены пациенты, имеющие необратимые изменения со стороны хрящевых элементов височно-нижнечелюстного сустава. Определенный набор генетических маркеров и их цифровое значение позволяет сделать прогноз течения патологического процесса, и на основании этого выполнять лечебные мероприятия.

Зазначено, що в процесі напрацювання дисертаційної роботи проведено лікування 40 хворих, у 25 з яких воно було завершено, із них у 9 (36,0%) чоловіків і у 16 (64,0%) жінок. Із 25 осіб, лікування яких було завершено, у 13 (52,0%) із них (5 чоловіків – 20,0% та 8 жінок – 32,0%) діагноз СНР (скронево-нижньощелепний розлад) не підтвердився, проте у них були діагностовані оклюзійні функціональні порушення, підтверджені аксіографічними дослідженнями, які потребували комплексу ортопедичних заходів для їх реабілітації. Запропоновано і клінічно підтверджено концепцію підходу до лікування пацієнтів з оклюзійними та скронево-нижньощелепними розладами, яка грунтується на етпності надання допомоги таким хворим.

Цель работы - по результатам генетического исследования и их числового выражения подтвердить клинические диагнозы пациентов для дальнейшего составления плана лечебно-профилактической помощи. В исследовании приняли участие 10 пациентов: 5 женщин и 5 мужчин в возрасте от 25 до 50 лет. Анализ проводили в лаборатории молекулярно-генетических исследований - ООО "Гермедтех", г. Одесса. Для выделения и очистки дезоксирибонуклеиновой кислоты (ДНК) из буккальных клеток использовали метод Деллапорта. На основании результатов анализа генов GSTM1, CoL2A1, MMP1, ER, IL1B, TNF, участвующих в метаболизме костно-хрящевой ткани сустава, определен генетический риск развития заболеваний височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС). Выводы: на основе генетического исследования по определенному набору генетических маркеров и их анализу уточнены и подтверждены клинические диагнозы. Определенный набор генетических маркеров и их цифровые значения позволяют составить прогноз течения патологического процесса и на основании этого проводить лечебные и профилактические мероприятия, разработать индивидуальный протокол лечения пациентов с заболеваниями ВНЧС.

Представлены данные морфологического исследования структур височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) у крыс, которым моделировали хронический травматический артрит путем нарушения окклюзионных взаимоотношений зубов верхней и нижней челюстей. Изучены закономерности течения патологических изменений мышечно-суставного компонента ВНЧС при моделировании окклюзионного артрита.

На основании анализа результатов клинических наблюдений предложен алгоритм ведения пациентов при хроническом травматическом артрите височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС). Лечебные мероприятия включали несколько этапов: симптоматическую медикаментозную терапию, реконструктивную хирургическую санацию полости рта, терапевтическую подготовку зубов, протезирование дефектов зубных рядов, стабилизацию пространственных взаимоотношений челюстей. Лечебные мероприятия направлены на нормализацию функциональной активности зубочелюстного аппарата путем восстановления равномерного распределения окклюзионной нагрузки.

Представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми медицини, зокрема, стоматології - підвищення ефективності діагностики та лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами (СНР) у випадку порушеної функціональної оклюзії шляхом розпрацювання діагностичних і лікуваних заходів, спрямованих на відновлення та нормалізацію оклюзійних співвідношень та функції скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС). Визначено особливості клінічних ознак та їх поширеність, характерних для хворих з оклюзійною патологією та з різними формами СНР. На підставі клінічних досліджень представлено комплексну схему діагностики СНР, що дозволило здійснити їх якісне та кількісне оцінювання. Поряд з клінічним і променевим обстеженням, запропоновано застосування електронної аксіографії та ультразвукового дослідження стану СНЩС. Удосконалено алгоритм лікування хворих зі СНР у випадку порушеної функціональної оклюзії, який включає: терапевтичну та хірургічну підготовку; оклюзійну терапію; ортодонтичне лікування; корекцію та збалансування функціональної оклюзії шляхом вибіркового пришліфовування, пряму реставрацію зубів; стабілізацію оклюзії тимчасовими ортопедичними конструкціями; ортопедичне лікування шляхом реставрації та реконструкції оклюзії. Науково доведено ефективність запропонованого комплексного лікування СНР у випадку порушеної функціональної оклюзії, що підтверджено достовірним покращенням клінічного стану хворих від 52,3 % до 96,3 % та порівняльною оцінкою клінічних показників, асіографічних і ультразвукових досліджень, залежно від виду патологій та їх комбінацій.

Проведено клиническое наблюдение пациентов с хроническим травматическим артритом височно-нижнечелюстного сустава, которым комплексно, за одно посещение, было удалено четыре восьмых зуба. Все удаленные зубы были дистопированы и ретенированы. Пациенты, 18 человек, разделенные на 2 группы 9 мужчин и 9 женщин, состояли на диспансерном учете на протяжении двух лет. При этом проводили сравнительный анализ панорамных рентгенографий и диагностических моделей челюстей в исследуемых группах до, и спустя 2 года после хирургического вмешательства. Результаты исследования выявили достоверные отличия в длинах зубного ряда у исследуемых пациентов до и после комплексного удаления восьмых зубов, а также улучшение у них общего состояния со стороны работы височно-нижнечелюстного сустава. Изменение окклюзионных взаимоотношений зубов верхней и нижней челюстей при комплексном удалении восьмых зубов способствует физиологической перестройке прикуса и функциональному изменению работы височно-нижнечелюстного сустава, что очень важно при лечении пациентов с хроническим травматическим артритом височно-нижнечелюстного сустава.

Описано рідкісне клінічне спостереження синовіального хондроматозу скронево-нижньощелепного суглоба. Представлено клінічний випадок пацієнтки, 53 роки, з синовіальним хондроматозом скронево-нижньощелепного суглоба. На догоспітальному етапі пацієнтку обстежили за допомогою додаткових методів діагностики 3D СКТ і подальшого комп'ютерного моделювання, що дозволило спланувати оперативне втручання. У січні 2015 р. провели операцію - часткову синовектомію правого скронево-нижньощелепного суглоба з видаленням хрящових включень під наркозом. Після патогістологічного підтвердження клінічного діагнозу пацієнтку виписали в задовільному стані та надали рекомендації щодо подальшого обстеження та рентгенологічного контролю. Хондроматоз скронево-нижньощелепного суглоба характеризується порушенням формування хряща чи утворенням внутрішньосуглобових, хрящових, рідше кісткових тілець. Діагностується досить рідко. Важливу роль у діагностиці хондроматозу суглобів відіграють інструментальні методи дослідження, особливо рентгенологічні; лікування хірургічне. Прогноз щодо функції суглоба залежить від поширеності ураження.

Рассмотрен клинический пример лечения пациента с хроническим травматическим артритом, возникшим при нарушении окклюзионных взаимоотношений зубов верхней и нижней челюстей. Лечение и наблюдение за пациентом проводилось на протяжении трех лет и включало в себя медикаментозные, хирургические, терапевтические, а также ортопедические этапы, которые способствовали устранению болевых ощущений в области височно-нижнечелюстных суставов и восстановлению окклюзионных взаимоотношений зубных рядов. Проведенные лечебные мероприятия были направлены на нормализацию функциональной активности зубочелюстного аппарата путем восстановления равномерности распределения окклюзионных нагрузок.

Результати клінічних, лабораторних і функціональних досліджень дало змогу встановити причини, що призводять до порушення міжоклюзійного простору та встановлено їх вплив на виникнення дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) оклюзійного генезу. Запропоновано комплекс загальноклінічних і спеціальних методів обстеження, який є простим, доступним та ефективним для діагностики функціональних порушень жувальної системи в цілому, що суттєво впливає на якість лікування, а карта обстеження пацієнтів з дисфункцією СНЩС дає змогу вдосконалити й уніфікувати діагностичний процес, систематизувати план лікувальних заходів. Спираючись на результати загальноклінічних і спеціальних методів обстеження хворих, для практичної медицини запропонований патогенетично обгрунтований алгоритм комплексного лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС, який надає можливість скоротити термін лікування та підвищити його ефективність. Висвітлено проблеми протетичних заходів та шино-терапії в комплексі з іншими методами лікування, які є основними етіопатогенетичними методами під час усунення дисфункції СНЩС оклюзійного генезу, що дає змогу досягти нормалізації жувального тиску, як за напрямом, так і за величиною, відновлення скоординованої функції жувальних м'язів і СНЩС. Впровадження результатів роботи в практичну медицину економить час лікаря на етапі діагностики, дає змогу обгрунтувати необхідність проведення додаткових обстежень та консультацій спеціалістів суміжних дисциплін.

Мета роботи - визначення інформативної здатності та отримання загальних результатів застосування одного із гнатологічно спрямованих методів аналізу гіпсових моделей у пацієнтів зі саргами на біль у сронево-нижньощелепному суглобі, підтвердженими результатами МРТ и КТ. На підставі аналізу данних МРТ і КТ скронево-нижньощелепного суглоба проведено лікування пацієнтів із проявами дисфункції, застосовуючи суглобову капу як основний вид лікування. При застосуванні суглобової шини проводився аналіз міжщелепних взаємозв'язків, застосовуючи геометричний аналіз сагітальних оклюзійних кривих (кривих Шпеє), а також при нормалізації оклюзійних співвідношень, що дозволяло детальніше планувати відновлення функціональної цінності зубних рядів. У групі пацієнтів зі скаргами на біль у скронево-нижньощелепному суглобі без обмеженого відкривання рота за даними МРТ визначено часткову й повну репозицію суглобового диска. Проведено лікування цих пацієнтів за допомогою суглобової капи з подальшою підготовкою до лікувальних дій, спрямованих на реконструкцію оклюзійної площини та поверхні зубних рядів. Висновки: проблеми систематизації результатів діагностіки та вибору способу лікування патології скронево-нижньощелепного суглоба пояснюються різноманітністю клінічних симптомів, виразність яких можна контролювати за допомого нормалізації оклюзійних співвідношень.