Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: ДС41025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: ДС41025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: ДС41025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: ДС41025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882-586

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: ДС50759 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертаційну роботу присвячено розробці нового компресійного методу остеосинтезу при зламах нижньої щелепи, який включає його фізико-механічну модель функціонування разом з спеціальним пристроєм типу металевого фіксатора та їх клінічну апробацію. На основі числових розрахунків розроблено X- та Y-подібні накістні фіксатори та загинаючо-ущільнюючі щипці для компресійного остеосинтезу нижньої щелепи. Визначено оптимальну товщину поперечного перерізу накістних фіксаторів виходячи з розрахунку фіксаторного вузла на міцність. Подано методичні рекомендації для заглиблення лапок металевого фіксатора в кісткову тканину та підбору кута їх нахилу. Проведено порівняльну оцінку результатів лікування хворих з переломами нижньої щелепи остеосинтезом запропонованими фіксаторами та швом кістки поліамідною ниткою.

Подано порівняльну характеристику консервативних та хірургічних методів лікування хворих з пошкодженнями нижньої щелепи відповідно до матеріалу, що використовується для виготовлення назубних шин та металевих фіксаторів, застосованих для остеосинтезу. З метою визначення ефективності проведеного лікування, а також прогнозу розвитку посттравматичних ускладнень у хворих з переломами нижньої щелепи, запропоновано патогномонічні клініко-лабораторні тести для використання у повсякденній медичній практиці. Запропоновано найбільш оптимальний спосіб хірургічного лікування переломів нижньої щелепи.

Розроблено накісткову пластину нової конструкції, яка має поперечні пелюстки, що лежать у площині смуги та підгинаються під нижній край щелепи. Це забезпечує просторову підвищену жорсткість фіксації уламків. Під час досліджень на стенді переломів, зафіксованих пластинами нової конструкції, рухливість уламків з'явилася після кількості жувальних циклів і була на 15 - 25 % більшою, ніж з використанням звичайних пластин. Розроблено деталі проведення операції остеосинтезу з використанням пластин нової конструкції. За спостереженнями 42 хворих і даними клінічних, рентгенографічних та електрофізіологічних показників встановлено, що хірургічна травма не була більшою, ніж у випадках остеосинтезу переломів звичайними накістковими пластинами.

Розроблено метод лікування переломів нижньої щелепи у межах зубного ряду та пристрій для його здійснення, який не обмежує функціональної рухливості нижньої щелепи. З застосуванням методу голографічної спеклінтерферометрії вивчено точність репозиції та жорсткість фіксації відламків нижньої щелепи різними пристроями, що шинують. Використання оклюзійної шини дозволило виключити виникнення кругового моменту, від дії вестибулярних еластичних тяг, нейтралізувало дію жувального м'язу, який розвернув малий відламок назовні. Жорсткість фіксації відламків у ментальній області оклюзійною шиною перевищувала відповідні показники двощелепного шинування в трансверзальному напрямку в 3,8 рази, у сагітальному - 1,8, у вертикальному - 1,2 рази. За допомогою клінічних спостережень 60 хворих встановлено, що використання функціонального методу лікування забезпечує більш високі анатомічні та функціональні показники лікування.

Описана методика репозиции фрагментов нижней челюсти, являющаяся усовершенствованием комбинированного метода лечения переломов нижней челюсти, предложенного В. В. Донским. Усовершенствование заключается в использовании ортодонтического замка в качестве устройства, обеспечивающего возможность дополнительной коррекции положения фрагментов челюсти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы миграционная активность и дегрануляция нейтрофильных лейкоцитов в ротовой полости, а также показатели фагоцитоза нейтрофильных лейкоцитов периферической крови больных с переломами нижней челюсти в динамике консервативного лечения. Первую группу больных лечили с использованием алюминиевых двучелюстных шин; вторую - с применением стальных двучелюстных шин. В составе контрольной группы были практически здоровые люди. При использовании алюминиевых шин наблюдали интенсивную воспалительную реакцию, а затем достоверное снижение показателей состояния местной неспецифической резистентности. У пациентов со стальными шинами не происходило истощение системы неспецифической резистентности, а также чрезмерной интенсификации воспалительной реакции, поскольку показатели миграции и функциональной активности нейтрофильных лейкоцитов в конце лечения нормализовались до уровня таковых у здоровых лиц. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование шин из нержавеющей стали, которые не имеют патологического влияния на местный иммунитет и в меньшей степени вызывают развитие посттравматических воспалительных осложнений. Определение коэффициента местного иммунитета может быть использовано как доступный неинвазивный метод быстрой оценки состояния иммунитета, в том числе, системы неспецифической резистентности.

На підставі ретроспективного аналізу 829-и історій хвороби постраждалих з відкритими переломами нижньої щелепи вивчено частоту, структуру та причини виникнення посттравматичних ускладнень, а також фактори ризику, що сприяли їх розвитку. З використанням дисперсійного факторного аналізу встановлено, що основними факторами ризику посттравматичних ускладнень відкритих переломів нижньої щелепи є пізня госпіталізація, старший вік, наявність супутньої патології, локалізація перелому в ділянці кута. Із факторів, пов'язаних з лікувальною тактикою, найбільш ефективними виявились антибіотики лінкозамідної та цефалоспоринової груп.

Запропоновано мініпластину для виконання остеосинтезу нижньої щелепи, яка має стрічки поздовжню з отворами для шурупів і проміжну без отворів, що виконує роль жорсткості, а також поперечні пелюстки вздовж однієї зі сторін для припасування їх під нижній край уламків щелепи. Завдяки цьому досягається надійна жорсткість фіксації уламків, зменшується кількість застосованих шурупів, що запобігає ускладненням - травматичному остеомієліту. Прооперовано 9 постраждалих зі складними зламами нижньої щелепи й одержано задовільні результати.

Запропоновано пристрої для лікування переломів нижньої щелепи: однобічних і двобічних переломів нижньої щелепи в ділянці кута та в межах зубного ряду, які дають можливість післяопераційної додаткової корекції положення фрагментів щелепи. Визначено показання та протипоказання до використання розроблених пристроїв, що дозволяє створити оптимальні умови для загоєння кісткової рани. Досліджено результати їх застосування.

Установлено, що в посттравматичних кісткових дефектах нижньої щелепи найбільш часто мають прояв монокультури аеробних мікроорганізмів (золотавого чи епідермального стафілококу та стрептококу), рідше - дані мікроорганізми зустрічаються в асоціаціях. Визначено, що в ділянку перелому нижньої щелепи патогенна мікрофлора може проникати з зіву або порожнини носа та сприяти розвитку гнійно-запальних ускладнень; ліквідація персистенції мікроорганізмів у цих вогнищах є профілактикою інфікування кісткової рани у хворих з переломами нижньої щелепи. Виявлено, що в посттравматичних вогнищах, що виникають у разі видалення зуба з щілини перелому, мікрофлора малочутлива до традиційної антибіотикотерапії; чутливість виявлених мікроорганізмів у монокультурі та в асоціаціях до гентаміцину, ампіциліну, пеніциліну, тетрацикліну була меншою, ніж у 40 % випадків. Встановлено, що найбільш ефективними антибіотиками у хворих з переломами нижньої щелепи є препарати груп цефалоспорину та лінкоміцину. Запропоновано спосіб профілактики розвитку гнійно-запальних ускладнень та атрофії краю альвеолярного відростка шляхом використання для заповнення посттравматичних дефектів нижньої щелепи, що виникають у разі видалення зубів із щілини перелому, вітчизняної остеотропної біоактивної кераміки ("Кергап") у чистому виді та в суміші з лінкоміцином чи іонами срібла. Доведено, що об'єктивним тестом ефективності проведеного лікування та прогнозу перебігу пошкодження нижньої щелепи є контактна термометрія м'яких тканин патологічного вогнища (слизової оболонки альвеолярного відростка та шкіри). Дані ультразвукової та денситометрії є показником швидкості відновлення

Досліджено особливості консервативного методу лікування хворих з переломами нижньої щелепи. Доведено, що динаміка зміни показника електрогальванічного потенціалу порожнини рота залежить від металу, з якого виготовлено назубну шину, і не залежить від виду застосованого лігатурного дроту. Високі негативні електрогальванічні потенціали алюмінієвих назубних шин і нерівномірний їх розподіл у порожнині рота викликає появу електрогальванічних мікрострумів, характеризується відповідною клінічною симптоматикою, знижує місцеву та загальну неспецифічну резистентність організму хворих з переломами нижньої щелепи. Зроблено висновок, шо електрогальванічні зміни призводять до розвитку посттравматичних запальних ускладнень і сприяють появі на слизовій оболонці плоскої форми лейкоплакії та ерозивно-виразкових ушкоджень. Найбільш оптимальний спосіб репозиції та фіксації відламків щелеп у разі переломів - застосування шин, виготовлених з нержавіючої сталі.

Проаналізовано традиційний метод лікування хворих з переломами нижньої щелепи; вивчено склад мікрофлори посттравматичних кісткових дефектів щелеп, її антибіотикочутливість; запропоновано спосіб профілактики розвитку гнійно-запальних ускладнень та атрофії краю альвеолярного відростка шляхом використання вітчизняної остеотропної біокераміки для заповнення посттравматичних дефектів щелеп. Показано високу ефективність запропонованого методу лікування.

Метою дослідження є вивчення процесів перебудови кісткової тканини реплантата за умов переломів виросткового відростка нижньої щелепи залежно від віку хворих. Реплантацію голівки нижньої щелепи проведено 15-ти постраждалим (16 операцій). Дітей було 8 чоловік, дорослих - 7. У хворих після операції реплантації відбуваються кількісні та якісні зміни реплантата. Причому у дітей і дорослих ці зміни різні. У дітей деформація суглобної голівки спостерігалася в більшому ступені, ніж у дорослих. У віддалені періоди спостережень деформація у дітей зменшувалася, що можна пояснити процесами ремоделювання, які у дітей перебігають більш інтенсивно. Механічний фактор відіграє основну роль у деформації реплантата.