Исследованы миграционная активность и дегрануляция нейтрофильных лейкоцитов в ротовой полости, а также показатели фагоцитоза нейтрофильных лейкоцитов периферической крови больных с переломами нижней челюсти в динамике консервативного лечения. Первую группу больных лечили с использованием алюминиевых двучелюстных шин; вторую - с применением стальных двучелюстных шин. В составе контрольной группы были практически здоровые люди. При использовании алюминиевых шин наблюдали интенсивную воспалительную реакцию, а затем достоверное снижение показателей состояния местной неспецифической резистентности. У пациентов со стальными шинами не происходило истощение системы неспецифической резистентности, а также чрезмерной интенсификации воспалительной реакции, поскольку показатели миграции и функциональной активности нейтрофильных лейкоцитов в конце лечения нормализовались до уровня таковых у здоровых лиц. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование шин из нержавеющей стали, которые не имеют патологического влияния на местный иммунитет и в меньшей степени вызывают развитие посттравматических воспалительных осложнений. Определение коэффициента местного иммунитета может быть использовано как доступный неинвазивный метод быстрой оценки состояния иммунитета, в том числе, системы неспецифической резистентности.

Описана методика репозиции фрагментов нижней челюсти, являющаяся усовершенствованием комбинированного метода лечения переломов нижней челюсти, предложенного В. В. Донским. Усовершенствование заключается в использовании ортодонтического замка в качестве устройства, обеспечивающего возможность дополнительной коррекции положения фрагментов челюсти.

Обстежено 21-го хворого з переломами нижньої щелепи (ПНЩ) та 10 здорових осіб. Оперативне лікування доповнено препаратами кальцію ("Цитрат кальцію") та цинку ("Цинктерал"). Виявлено, що у разі перелому нижньої щелепи в слині зростає активність протеаз і знижується Ca/P співвідношення. Лікування хворих з ПНЩ препаратом кальцію збільшує салівацію, співвідношення Ca/P та істотно знижує протеолітичну активність слини. Сполучене застосування препаратів кальцію та цинку ще більше знижує протеолітичну активність слини, збільшує концентрацію кальцію та співвідношення Ca/P в слині, що може свідчити про потенціювання лікувального ефекту цієї композиції.

Отмечено, что результаты денситометрии, исследования уровней кальция и фосфора в плазме крови, проведенные у 120-ти больных с переломом нижней челюсти, показывают, что до начала лечения у пострадавших имеют место выраженные изменения структурно-функционального состояния костной ткани, характеризующиеся сниженными денситометрическими параметрами, что позволило выявить остопенический синдром у 60,83 % пациентов. Результаты применения метода БРС у больных с переломом нижней челюсти показывают нормализующее ее влияние на структурно-функциональные свойства костной ткани. Сочетанное применение БРС и препарата "Остеогенон" у больных с переломом нижней челюсти способствует достоверно более высокому приросту индекса плотности костной ткани, что сочетается с повышением уровней кальция и фосфора в плазме крови.

Наведено дані про характер впливу озону на стан системи імунітету у хворих з переломами нижньої щелепи. Показано, що у даної категорії хворих в ранні строки після травми виникає пригнічення імунної системи та місцевих факторів захисту. Доведено, що застосування озону дозволяє ефективно коригувати показники місцевого, а також певною мірою Т-клітинного імунітетів, досягти нормалізації вмісту циркулюючих імунних комплексів, що створює сприятливі умови для нормального перебігу посттравматичного періоду.

На підставі вивчення імунного статусу, метаболічних зрушень у хворих з травматичними переломами нижньої щелепи виявлено дисбаланс рівня функціонування клітинної та гуморальної ланок імунітету, достовірне підвищення показників ендогенної інтоксикації. Встановлено кореляційну залежність різного ступеня вираженості та направленості між ними, що обгрунтовує доцільність застосування імуномодуляторів та ентеросорбентів під час лікування таких хворих.

Проведено комплексне лікування 35-ти хворих з переломами нижньої щелепи. 18-ти хворим (51,43 %) в схему лікування включено препарати для психоемоційної корекції та 17-ох (48,57 %) пацієнтів, яким не проведено корекцію психоемоційного фону. Простежено взаємозв'язок корекції з функціонуванням внутрішніх органів і систем. У групі хворих, де проведено корекцію психоемоційного стану, спостережено позитивну динаміку загального та місцевого статусів. Психоемоційний стан оцінено з застосуванням психологічних тестів за Айзенком, Тейлором і Спілбергом. Загальний статус оцінено за допомогою вимірювання АТ, пульсу, частоти дихання, аналізу реоенцефалографії, пневмотахометрії, температури тіла.

Розроблено назубний компресійно-дистракційний прилад (КДП) і консервативно-ортопедичний метод лікування хворих з одно- і двобічними переломами нижньої щелепи (НЩ) в ділянці тіла щелепи та виросткового відростка. Розглянуто особливості конструкції КДП для лікування хворих з переломами НЩ в ділянці зубного ряду, показання та протипоказання щодо його застосування. Описано методику лікування хворих з одно- і двобічними переломами НЩ в ділянці тіла щелепи та виросткового відростка. У цьому разі у ділянці тіла щелепи створюються умови для відновлення кістки з утворенням повноцінної мозолі за типом первинного загоєння. Компресійна дія пристрою є перешкодою для зсуву відламків у межах зубного ряду у разі застосування міжзубної прокладки, що дає сприятливі результати лікування.

Используя метод конечных элементов, произведена сравнительная оценка фиксирующих свойств минипластин. Результаты подтверждают, что предлагаемая пластина более жестко фиксирует отломки челюсти, при меньшей травматизации кости.

Методом реографии изучено состояние кровообращения при переломе нижней челюсти. Проведенные исследования позволили обнаружить особенности гемодинамики. В частности установлено, что глубина гемодинамических изменений прямо пропорциональна тяжести травмы и степени смещения отломков.

Проаналізовано традиційний метод лікування хворих з переломами нижньої щелепи; вивчено склад мікрофлори посттравматичних кісткових дефектів щелеп, її антибіотикочутливість; запропоновано спосіб профілактики розвитку гнійно-запальних ускладнень та атрофії краю альвеолярного відростка шляхом використання вітчизняної остеотропної біокераміки для заповнення посттравматичних дефектів щелеп. Показано високу ефективність запропонованого методу лікування.

Розроблено систему заходів щодо діагностики імунологічної дисфункції у хворих з травматичним остеомієлітом нижньої щелепи, що дозволяє розпізнати імунологічну дисфункцію в кожному конкретному випадку та на цій підставі планувати адекватну терапію.

Разработан новый способ формирования ложа для костного трансплантата нижней челюсти. Его особенностью является одномоментное формирование мышечно-фасциального футляра около аутологичного костного трансплантата с использованием лишь местных тканей, в частности - подкожной мышцы шеи. Костный трансплантат укутывают мягкими тканями, что способствует реализации остеогенной активности трансплантата, повышает вероятность его приживления в неблагоприятных условиях; обеспечивает перемещение дополнительного объема тканей в зону дефекта. Таким образом, улучшается анатомический функциональный и эстетический результат лечения, а в зону дефекта перемещаются здоровые ткани с хорошим кровоснабжением.

Предложен новый способ остеопластической репозиции и остеосинтеза перелома с вывихом мыщелкового отростка нижней челюсти. Суть метода: после типичного подчелюстного доступа проводят остеотомию в виде латинской литеры L ветви нижней челюсти на травмированной стороне. Фрагмент ветви на ножке из мягких тканей отводят, освобождая доступ к головке нижней челюсти. Репонируют фрагменты нижней челюсти. Спицей Киршнера и проволочными швами кости проводят фиксацию фрагментов нижней челюсти. Показания к применению данного хирургического способа: перелом с вывихом мыщелкового отростка нижней челюсти на уровне шейки и основания головки с медиальным смещением малого фрагмента, невозможностью его репозиции без дополнительной фрагментации ветви нижней челюсти.

Запропоновано мініпластину для виконання остеосинтезу нижньої щелепи, яка має стрічки поздовжню з отворами для шурупів і проміжну без отворів, що виконує роль жорсткості, а також поперечні пелюстки вздовж однієї зі сторін для припасування їх під нижній край уламків щелепи. Завдяки цьому досягається надійна жорсткість фіксації уламків, зменшується кількість застосованих шурупів, що запобігає ускладненням - травматичному остеомієліту. Прооперовано 9 постраждалих зі складними зламами нижньої щелепи й одержано задовільні результати.

Приведены новые методы хирургического лечения переломов мыщелкового отростка нижней челюсти, устройства и технические приемы для их осуществления, разработанные сотрудниками кафедры хирургической стоматологии Донецкого медуниверситета. Точная репозиция отломков, анатомически правильное восстановление формы кости и стабильная фиксация костных отломков позволяют проводить раннее функциональное лечение, что позитивно сказывается на заживлении перелома. Образуя единую систему вместе с ортопедическими методами, оперативные методы лечения переломов мыщелкового отростка нижней челюсти подлежат широкому внедрению в практику и дальнейшему совершенствованию.

На підставі реографічних, алгезіметричних і температурних досліджень у 30-ти хворих з переломами нижньої щелепи до операції, на 7 і 14-у добу після операції підтверджено ефективність застосування як накістного остеосинтезу мініпластини, що містить додаткові накістні фіксатори - поперечні пелюстки, що дозволяють скоротити кількість гвинтів, які вводяться в кістку. В цьому разі не виявлено великої травматичності операції в порівнянні з накладенням стандартних пластин.

Запропоновано новий метод фіксування фрагментів кістки у разі переломів нижньої щелепи. Після введення хворого в наркоз проводять розріз, що огинає кут нижньої щелепи. Кістку скелетують до лінії зламу. У фрагментах, які необхідно зафіксувати, роблять по одному субкортикальному отвору, через які протягують поліамідну нитку (хромований кетгут) і фіксують її на великому фрагменті. Перед протягуванням нитки крізь отвори на малому уламку роблять додаткову репонуючу петлю. Додаткова петля, яка охоплює малий фрагмент, не дозволяє зміщуватися фрагментам як горизонтально, так і вертикально. Цей метод можна застосовувати у разі всіх видів зламів суглобового паростка (основи, шийки, тіла), косих і поперечних переломів, а також у випадку поєднання їх з підвивихом і вивихом суглобової головки.

Наведено результати 121-го функціонально-стабільного остеосинтезу нижньої щелепи титановими мініпластинами з гвинтами у 90-та постраждалих, що знаходилися на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії ДонДМУ з жовтня 2001 р. по лютий 2004 р. Зроблено висновок про високу клінічну ефективність даного виду хірургічного лікування, підтверджений даними клінічних і рентгенологічних досліджень, анатомічними та функціональними результатами лікування, термінами стаціонарного лікування та періоду тимчасової непрацездатності, низьким рівнем розвитку запальних ускладнень.

Проведено лікування 425-ти хворих з переломами нижньої щелепи, у 85-ти з них перелом ускладнився запальним процесом. Встановлено, що розвитку запальних процесів сприяє сполучення щілини перелому з порожниною рота, пізня госпіталізація, відсутність транспортної імобілізації, наявність у області перелому періодонтитних зубів, закріплення відламків гладкими шинами, остеосинтез без ортопедичної іммобілізації. Наведено адекватні рекомендації з профілактики та лікування переломів нижньої щелепи.