Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.461.011-3

Рубрики:

Гайморити

Шифр НБУВ: РА303340 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В роботі проведено вивчення впливу внутрішньопазушної ультрафіолетової лазеротерапії на клінічний перебіг захворювання, стан місцевого імунітету слизових оболонок щелепних пазух та системну реакцію перекисного окислення ліпідів у хворих на гострі та хронічні гнійні щелепні синуіти (120 осіб). Досліджені основні показники, що характеризують вираженість запального процесу, бактерицидні системи поліморфноядерних лейкоцитів, активність перекисного окислення ліпідів та стан антиоксидантного захисту. Встановлено, що ефективність лазеротерапії значно перевищує традиційне консервативне лікування. Даний спосіб лікування дає виражений бактерицидний ефект, стимулює захисні механізми слизових оболонок щелепних пазух, стимулює антиоксидантний захист, покращує трофіку слизових оболонок. Визначені протипоказання до лазеротерапії.

Наведено дані про зміни концентрацій циклічних нуклеотидів в ексудаті верхньощелепних пазух у процесі лікування 35 хворих на хронічний гнійний синуїт. Виявлено значне зростання концентрації цАМФ і цГМФ. У процесі лікування концентрація цАМФ зменшується, а цГМФ не змінюється. Місцеве використання атропіну призводить до значного зниження концентрації цГМФ в ексудаті. Отримані дані свідчать про участь вегетативної нервової системи у розвитку хронічного гнійного синуїту та доцільність місцевого застосування холіноблокаторів.

Встановлено, що в 54,84% випадків при хронічному гнійному верхньощелепному синуіті має місце дисбаланс вегетативної нервової системи, який потребує вегетотропної фармакологічної корекції. Розроблено методики місцевого застосування холіноблокатора атропіна сульфата та муколітика флуімуцила в лікуванні хронічного гнійного верхньощелепного синуіту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.461.011

Рубрики:

Гайморити

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Доказана ценность методики цветового кодирования при анализе рентгенограмм околоносовых пазух. Благодаря этому методу можно легко и достоверно дифференцировать истинный гипопневматоз пазухи от снижения оптической плотности рентгенограммы в ее проекции и тем самым избежать гипердиагностики гайморитов. Это в сочетании с анализом обычной рентгенограммы позволит повысить точность рентгеновской диагностики данной патологии.

Розглянуто проблему ефективного лікування хворих на хронічні синуїти ізольованими та комбінованими фізичними факторами з урахуванням їх патогенетичної дії на патологічний осередок. Досліджено відповідні реакції хворого організму на локальний кріовплив, лазерне випромінювання та ультрафіолетове опромінення крові. Установлено, що у разі їх використання в уражених синусах знижується обсіменіння патогенними мікроорганізмами, поліпшується співвідношення клітинних елементів. Визначено також нормалізацію та стимулюцію в деяких випадках деформованих імунологічних показників, нівелювання дисбалансу макро- та мікроелементів крові, а також груп еритроцитів різної кислотної резистентності. Використання комбінованих фізичиних факторів забезпечує більш тривалий позитивний ефект на відміну від ізольованого. Доведено, що для хронічних ексудативних синуїтів найефективнішим є внутрішньопазушне кріорозширення, яке виконується на фоні ультрафіолетового опромінення крові. Максимального регресу хронічних гіперпластичних процесів досягнуто завдяки використанню локальної кріонекротизації дублікатури слизової оболонки верхньощелепної пазухи у середньому носовому ході з попередньою квантовою інсоляцією крові. Зроблено висновок, що висока клінічна ефективність методів обумовлена нівелюванням внутрішньопазушної дистонії, їх імуномоделювальною дією.

Досліджено питання місцевої терапії хронічного одонтогенного гаймориту (на фоні ремісії або загострення захворювання) з урахуванням процесів вільно-радикального окиснення, ступеня вираженості ендогенної інтоксикації. З урахуванням виявлених змін до комплексу місцевого лікування введено препарати, які мають прооксидантну ("Велкіон"-терапія) або антиоксидантну (емульсія ефірної олії лаванди) дію. Обстежено 151 хворого на хронічний одонтогенний гайморит (ХОГ). Виявлено, що ця патологія частіше зустрічається в жінок віком від 31 до 40 років. Обстежених пацієнтів було розподілено на дві клінічні групи залежно від форми і перебігу захворювання, кожну групу було поділено на підгрупи, що пов'язано з методиками проведеного лікування. Здійснено мікробіологічні, цитологічні та біохімічні дослідження крові даних хворих. Уперше проаналізовано ендогенну інтоксикацію хворих на ХОГ залежно від перебігу та форми захворювання, а також вплив проведеного лікування. Охарактеризовано перебіг ХОГ на стадії ремісії та загострення захворювання. Встановлено, що під час загострення ХОГ на фоні вираженої пероксидації та розвитку ендогенної інтоксикації для стабілізації мембран і ліквідації процесів інтоксикації доцільно застосування емульсії ефірної олії лаванди. Відзначено відновлення рівноваги між кількістю малонового діальдегіду та каталази, що призводить до зменшення вільного перекису водню. У разі хронічного в'ялого перебігу процесу в верхньощелепній пазусі рекомендовано застосування терапії ("Велікон")

Клинико-лабораторное исследование методом иммуноферментного анализа показало, что содержание интерлейкина-6 (ИЛ-6) увеличено в крови при синуситах пропорционально степени их тяжести и может быть использовано для прогноза. После оперативного лечения острого синусита содержание ИЛ-6 нормализуется.

При остром синусите значительно увеличено содержание противовоспалительных интерлейкинов (ИЛ-2, ИЛ-4) в крови. При хроническом воспалении имеются разнонаправленные сдвиги: содержание ИЛ-2 увеличено, а ИЛ-4 снижено. Обсуждается вопрос о патогенетическом значении установленных фактов. В результате лечения в крови больных было увеличено содержание противовоспалительных интерлейкинов. Дисбаланс их содержания отражает остроту заболевания, вид лечения и характер интерлейкиновой регуляции воспаления.

Розглянуто питання діагностики, клінічного перебігу і профілактики нозокоміальних синуїтів (НС) у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Встановлено діагностичні критерії НС, до яких відносяться: вияв набряку слизової оболонки та накопичення ексудату в приносових пазухах (ПНП), поява слизово-гнійних та гнійних виділень в носових ходах, а також виявлення мікробного патогена в пунктаті ПНП. Зазначено, що в етіологічній структурі НС переважають представники грамнегативної умовнопатогенної мікрофлори з високим рівнем резистентності до широкого кола антибіотиків. У патогенезі НС провідну роль відігравали мікроциркуляторні розлади в слизовій оболонці носа та ПНП, викликані ЧМТ та підсиленні інвазивними маніпуляціями, а також значні зрушення в стані неспецифічної резистентності та імунітету. З урахуванням етіології та головних ланок патогенезу НС у хворих з тяжкою ЧМТ розроблено комплекс профілактичних заходів, що охоплює аспіраційну перфузію носової порожнини, застосування аплікаційного сорбенту та заселення слизової оболонки носа представниками нормальної мікрофлори людини - Aerococcus viridans.

Вперше виявлено факти зміни вмісту прозапальних простагладинів (ПГЕ-2) і цитокінів (ІЛ-1б, ФНП-ф, ІЛ-6), протизапальних інтерлейкінів (ІЛ-2, ІЛ-4) у крові пацієнтів з різними ступенями важкості гострого та хронічного запалення біляносових пазух. Досліджено вплив різних методів лікування (хірургічного та консервативного), інгібіції циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти та блокади Н-1 рецепторів гістаміну, імуномодуляції на вміст у крові досліджуваних медіаторів запалення. За методом кореляційно-регресійного аналізу з використанням інформативних імунологічних, біохімічних і фізико-хімічних показників крові вперше отримано прогностичні рівняння для оцінки важкості запального процесу біляносових пазух і патогенетичного вибору методу його лікування. За методом кореляційно-регресійного аналізу доведено й апробовано стандартні загальнопатологічні типи цитокінової реакції системної запальної відповіді на флогогенний агент залежно від ступеня важкості запалення біляносових пазух: гіперергічний, нормергічний, гіпергічний, а також гіпергічний, близький до анергічного.

Виявлено здатність поліензимних препаратів за їх перорального введення підвищувати фібринолітичну активність крові внаслідок зростання активності тканинного активатора плазміногену та зниження рівня його інгібітора. Встановлено бактеріостатичний вплив флогензиму та вобе-мугосу E на грампозитивні та грамнегативні бактерії. Виявлено здатність комбінованого препарату протеїназ "Вобе-мугосу E" та "Флогензиму" прискорювати транспортну функцію миготливого епітелію слизової оболонки. Запропоновано спосіб удосконалення консервативного лікування хворих із загостренням хронічного гнійного гаймориту - місцеве застосовування поліензимного препарату "Вобе-мугос E".

Запропоновано та адаптовано для санації хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС) методику фотохромної антисептики, показано її високу універсальну ефективність, безпечність і перевагу у порівнянні з традиційними засобами лікування. Установлено зміну характеру мікробіоценозу гайморових пазух залежно від терміну захворювання. Показано, що у хворих на ХГВС є наявним дисбаланс клітинного та гуморального компонентів місцевого імунітету, який супроводжується пригніченням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів та зниженням вмісту sIgA у відділеннях з гайморових пазух пропорційно тяжкості ураження. З метою нівелювання дисбактеріозу та формування колонізаційної резистентності слизової оболонки пазух за рахунок природного мікробного антагонізму сапрофітної та патогенної флори, запропоновано однократне внутрішньосинусове введення лактобактерину, що скорочує термін лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.461.011-25

Рубрики:

Гайморити

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено, що "Тіамфеніколгліцинат-ацетилцистеїнат" - комбінований препарат, який складається із двох активних компонентів - тіамфеніколу гліцинату й ацетилцистеїну. "Тіамфенікол" - антибіотик широкого спектра дії, відрізняється від хлорамфеніколу відсутністю мієлотоксичної дії. Активний відносно більшості збудників запальних захворювань ЛОР-органів. "Ацетилцистеїн" - муколітичний препарат. У клініці кафедри оториноларингології Національного медичного університету України проведено порівняльне дослідження клінічної ефективності тіамфеніколгліцинат-ацетилцистеїнату з комбінацією цефазолін/ацетилцистеїн у хворих із різними запальними захворюваннями ЛОР-органів. Застосування тіамфеніколгліцинат-ацетилцистеїнату по 0,5 г 2 рази на добу має такий самий клінічний ефект, як застосування цефазоліну 1 г 2 рази на добу в комбінації з ацетилцистеїном 400 мг 2 рази на добу. Збільшення кратності введення тіамфеніколгліцинат-ацетилцистеїнату до 3-х разів на добу має значно більш виражений клінічний ефект і дозволяє скоротити строки перебування хворого в стаціонарі в середньому на 1 день.

Проаналізовано історії хвороб 23-х хворих з приводу гострих гнійних процесів мозкових оболонок і мозку нериногенного походження, які знаходились на лікуванні в реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні за період 2000 - 2002 рр. Результати проведених досліджень- даних комп'ютерної томографії, ендоназальних трепанопункцій верхньощелепних синусів з урахуванням топографо-анатомічної близькості порожнини черепа з навколоносовими синусами та безпосереднім зв'язком судинної мережі- дають підстави вважати, що гострі нериногенні запальні процеси в порожнині черепа можуть бути причиною виникнення застійних явищ у слизовій оболонці навколоносових пазух із блокадою співусть і розвитку вторинного синуситу.

Відзначено, що фенспірид - протизапальний препарат з оригінальною хімічною структурою й унікальним фармакологічним механізмом дії. У порівнянні з іншими протизапальними препаратами він інгібує запальний процес на вищому рівні, внаслідок чого має високу протизапальну активність. Дослідження 225-ти хворих із різною запальною патологією ЛОР-органів - гострим гнійним синуїтом, гострим гнійним середнім отитом, паратонзилярним абсцесом - проведені в клініці кафедри оториноларингології Національного медичного університету України, демонструють ефективність фенспіриду для стартової терапії цих захворювань як під час застосування в комбінації з антибіотиками, так і в разі монотерапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.461.011-5

Рубрики:

Гайморити

Шифр НБУВ: РА332745 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.461.011-52

Рубрики:

Гайморити

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ