Доведено, що препарат Тонзилотрен є ефективним для післяопераційного відновлювання у обстежених аденотонзилектомованих і тонзилектомованих пацієнтів з гострим та хронічним тонзилітом до та після 12-ти років. Зазначено, що препарат має дуже добрі показники стосовно безпечності та переносимості.

Доказано, что препарат Тонзиллотрен эффективен при послеоперационном восстановлении у обследованных аденотонзиллэктомированных и тонзиллэктомированных больных острым и хроническим тонзиллитом до и после 12-ти лет. Подчеркнуто, что препарат имеет очень хорошие показатели безопасности и переносимости.

Проанкетированы свыше 700 мужчин и женщин в возрасте 50 - 80 лет с целью выявления периодов жизни с наибольшим риском возникновения патологии (лечение которой требует хирургического вмешательства), а также роли психосоциальных травмирующих ситуаций, вредных факторов производственной среды и трудового процесса. Выявлены три критических возрастных периода в жизни опрошенных: 15 - 29, 40 - 49 и 60 - 69 лет. Показано, что возрастной период 15 - 29 лет, на который приходится наибольшее число аппендэктомий (42,4 % у мужчин и 40,8 % у женщин) и тонзиллэктомий (49,0 % у мужчин и 41,9 % женщин), сопряжен с воздействием на них мощного психосоциального прессинга, приводящего к развитию иммунодефицитного состояния, что, в свою очередь, способствует заболеваемости аппендицитом и тонзиллитом. Для возрастного периода 40 - 49 лет характерно проявление пролонгированного действия факторов эндогенной и экзогенной природы, в том числе факторов производственно-трудовой среды. В этом периоде жизни к числу основных операций у мужчин относятся хирургические вмешательства при болезнях органов пищеварения, у женщин - мочеполовой системы. В пожилом возрасте (60 - 69 лет) наиболее частыми являются операции на органах мочеполовой системы и пищеварения у мужчин и резко увеличивается доля хирургических вмешательств как у мужчин, так и у женщин.

  Скачати повний текст

Розроблено клініко-лабораторні критерії виявлення імунодефіцитного стану у осіб з видаленими мигдаликами залежно від давності тонзилектомії. На підставі проведених досліджень уперше описано клініко-лабораторний симптомокомплекс після тонзилектомії, доведено необхідність проведення імунореабілітації в найближчий період після тонзилектомії. Розроблено ефективну схему імунореабілітації, яка складається з двох етапів. На першому з них після тонзилектомії хворі отримують детоксикаційну та імуностимулювальну терапію, метою якої є відновлення кількісних та функціональних характеристик системного імунітету. На другому етапі використовують місцеві вакцинуючі препарати типу бактеріальних лізатів, наприклад, IRS-19 для активації місцевого імунітету хворих після тонзилектомії. Апробація методу виявила його високу ефективність за даними клінічного стану верхніх дихальних шляхів, захворюваності протягом 6-ти місяців та імунологічного обстеження хворих.

Розроблено методику ультразвукового дослідження стану піднебінних мигдаликів (ПМ) у хворих на хронічний тонзиліт. Вперше одержано можливість неінвазивного встановлення близькості великих кровоносних судин до капсули ПМ за допомогою ультразвукового дослідження білямигдаликового простору. Встановлено можливість контролю параметрів кріовпливу на ПМ у реальному масштабі часу. Запропоновано неінвазивну методику керованого кріовпливу на ПМ під час лікування хворих на хронічний декомпенсований тонзиліт (ХДТ) з наявністю протипоказань до тонзилектомії. Наведено методику відбору хворих на ХДТ з наявністю протипоказань до тонзилектомії на етапі попереднього обстеження на підставі математичної моделі прогнозування потенційної ефективності лікування за допомогою метода керованого кріовпливу з використанням багатовимірних статистичних методів класифікації. Розроблено методику прогнозування ефективності лікування індивідуально для кожного хворого на ХДТ за результатами застосування до них керованого кріовпливу з використанням математичної моделі оцінки ефективності лікування на даному етапі.

Цель работы - определение состояния местного иммунитета и клеточного состава ротоглоточного секрета (РГС) больных хроническим тонзиллитом (ХТ) и пациентов после тонзиллэктомии (ТЭ), которые в состоянии клинической ремиссии проходили иммунопрофилактику с использованием мукозальной вакцины системного действия типа ОМ-85 (Бронхо-Ваксом). В исследование были включены 53 пациента различных групп в возрасте от 14 до 35 лет. Контрольную группу составили практически здоровые доноры. Объектом исследования служил нестимулированный РГС, который собирали до и после мукозальной вакцинации. На фоне применения мукозальной вакцины на протяжении трех месяцев у больных обеих групп нормализовался клеточный состав РГС, что сопровождалось противовоспалительным эффектом на клеточном и гуморальном уровнях и способствовало усилению защитных свойств РГС. Выводы: применение мукозальной вакцины типа ОМ-85 (Бронхо-Ваксом) является эффективным методом иммунореабилитации у больных XT и у пациентов после ТЭ.