Вульвовагінальний кандидоз (ВВК) - одна з найчастіших інфекцій жіночих статевих шляхів, асоційована переважно з Candida albicans. Різні види Candida виявляються у 10 - 20 % здорових жінок фертильного віку в сечостатевих органах. На сьогодні вивчаються фактори впливу на еволюцію дріжджової інфекції від колонізації до клінічної симптоматики, що включають сприйнятливість, запальні реакції, дисбаланс вагінальної мікробіоти. У 75 % жінок протягом життя спостерігається епізод повторного ВВК, а у 5 - 10 % - рецидивний вульвовагінальний кандидоз. Під час вагітності кандидоз сечостатевих органів зустрічається у 2 - 3 рази частіше, ніж у невагітних жінок. Мета роботи - проаналізувати ефективність впливу дуальної терапії на профілактику повторного епізоду вагінального кандидозу. Пацієнти та методи. Обстежено та проліковано 52 жінки, які мали перший епізод кандидозу під час вагітності (отримали відповідне лікування) та повторний епізод у перші 3 місяці післяпологового періоду. Проведено культуральний метод, а також мікроскопію вагінального мазка, пофарбованого за Грамом, що дало змогу виявити супутню грибам мікрофлору, і це вплинуло на вибір раціональної етіотропної терапії. У всіх 52 жінок виявлено С. albicans (92,3 %), C. glabrata (3,8 %), C. crusei (1,9 %), C. dubliniensis (1,9 %), а також патологічну флору, різке зниження рівнів лактобацил. Результати. Враховуючи потенційно загрозливі наслідки кандидозу для вагітної та плода, вкрай важливим є ефективне лікування першого гострого епізоду кандидозу під час вагітності. Для цього слід провести адекватне обстеження, яке дасть змогу правильно обрати препарат і встановити тривалість лікування. Висновки: дуальна терапія препаратом комплексної дії на мікст інфекцію та підтримка його ефективності терапією супроводу має доведену задоволеність пацієнток, що становить 96,2 %. Дослідження виконано згідно з принципами Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установи. На проведення досліджень отримано поінформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета дослідження - визначення ефективності комплексної терапії препаратом Фуцис (флуконазол, таблетки по 150 мг) у поєднанні з препаратом Клофан (клотримазол, супозиторії вагінальні по 500 мг) при лікуванні гострого вульвовагінального кандидозу (ВВК). Матеріали та методи. Обстежено 38 пацієнток у віці від 22 до 42 років, які звернулися з приводу гострого ВВК. У всіх жінок збудником ВВК були гриби виду C. albicans. Після підтвердження діагнозу вагінального кандидозу пацієнткам була призначена терапія у вигляді одноразового перорального прийому препарату Фуцис в поєднанні з однократним вагінальним введенням препарату Клофан для лікування гострого ВВК. Одночасно жінок попереджали про необхідність лікування статевого партнера (призначався Фуцис гель). Ефективність лікування оцінювали через 3, 7 і 30 днів після терапії. Результати. На третю добу після терапії всі учасниці дослідження відзначили зниження вираженості свербіння та інтенсивності виділень зі статевих шляхів. До кінця сьомого дня після лікування клінічні симптоми ВВК повністю зникли у 35 (92,1 %) жінок. При мікроскопічному і культуральному дослідженні гриби роду Candida не були виявлені у 31 (81,6 %) пацієнтки. Решті жінок, в яких були знову виявлені кандиди, лікування провели повторно: одноразово призначили Фуцис (150 мг) у поєднанні з одноразовим вагінальним введенням супозиторію Клофан (500 мг). Повторні мікроскопічні і культуральне дослідження, проведені через 7 днів, показали відсутність грибів у цих жінок. Висновок: ефективність комплексної терапії ВВК в дослідженні склала 92,1 %. Отримані результати свідчать про високу клінічну і мікробіологічну ефективність комплексної терапії ВВК у жінок репродуктивного віку препаратом Фуцис (флуконазол, таблетки по 150 мг) у поєднанні з препаратом Клофан (клотримазол, супозиторії вагінальні по 500 мг).

В последние годы микст-инфекция (трихомонады, гарднереллы, хламидии, микоплазмы, дрожжеподобные грибы) встречается часто и малочувствительна к антибактериальным препаратам. Поэтому после лечения воспалительный процесс длительное время может поддерживаться патогенными микроорганизмами, что необходимо учитывать при назначении терапии таким пациентам. Основным решающим фактором при лечении смешанных урогенитальных инфекций, по мнению автора статьи, является назначение в комплексной терапии эффективных антибактериальных препаратов широкого спектра действия в достаточных суточных дозах и достаточной продолжительностью, что позволяет получить положительные результаты лечения у большинства пациентов. Цель работы - проанализировать у женщин анамнестические данные и клиническую картину трихомониаза, ассоциированного с другими инфекциями, передаваемыми половым путем. Разработать комплексный метод лечения трихомониаза и сопутствующей урогенитальной инфекции. Под наблюдением находилась 31 женщина в возрасте от 20 до 31 года. При обследовании наряду с трихомонадами у пациенток была выявлена сопутствующая урогенитальная инфекция (гарднереллы, хламидии, микоплазмы, дрожжеподобные грибы). Диагностика проводилась с использованием общепринятых методик. При смешанной инфекции (трихомонады, гарднереллы, хламидии, микоплазмы, дрожжеподобные грибы) с 1-го дня лечения назначались противопротозойные препараты. После окончания приема противопротозойных средств с 11-го дня лечения назначались антибактериальные препараты широкого спектра действия. При наличии кандидозной инфекции с 1-го дня лечения применялся противогрибковый препарат. Анализ терапевтической эффективности предложенного метода комплексной терапии трихомониаза и сопутствующей урогенитальной инфекции показал клиническое выздоровление большинства пациенток. Доказательством свидетельствовало исчезновение субъективных клинических симптомов, объективных воспалительных изменений слизистой оболочки половых органов и отрицательные результаты лабораторных исследований после завершения курса лечения. Выводы: предложенное комплексное лечение женщин, страдающих трихомониазом, ассоциированным с другими инфекциями, передаваемыми половым путем, дает возможность повысить эффективность терапии, способствует элиминации возбудителей и клиническому выздоровлению большинства пациенток.

Актуальность проблемы. Во всем мире отмечается увеличение частоты воспалительных заболеваний мочеполовых органов, вызванных влагалищной трихомонадой (Trichomonas vaginalis), которые регистрируются у 20 - 30 % женщин и у 7 - 10 % мужчин. Особенностью современного течения трихомониаза является преобладание малосимптомных форм и трудности диагностики. Проблема лечения трихомониаза у женщин и мужчин остается особенно актуальной из-за частых рецидивов, а также появления штаммов трихомонад с резистентностью к противопротозойным препаратам. Цель рабоьты - изучить клинические особенности и течение трихомониаза. Оценить эффективность комплексной терапии трихомонадной инфекции у женщин и мужчин с применением противопротозойных препаратов общего и местного действия. Под наблюдением находились пациенты с урогенитальной трихомонадной инфекцией, у которых при обследовании была выявлена влагалищная трихомонада - у женщин в 65,3 % случаев, у мужчин - в 34,7 %. Диагностика проводилась с использованием микроскопии и посева патологического материала на питательные среды по общепринятым методикам. Изучено течение и клинические формы трихомониаза у женщин и мужчин. Проанализированы анамнестические данные, свидетельствующие о безуспешности предыдущего лечения урогенитальной трихомонадной инфекции различными медикаментозными средствами. Проведено комплексное лечение с применением противопротозойных препаратов системного и местного действия. Доказана эффективность предложенной терапии, что проявлялось у большинства пациентов клиническим и этиологическим выздоровлением, значительным уменьшением числа рецидивов. Выводы: для установления диагноза трихомониаза необходимо комплексное лабораторное исследование. Предложенный нами метод лечения страдающих урогенитальным трихомониазом пациентов с применением специфических противопротозойных препаратов системного действия Самитол (секнидазол) и Оргил (орнидазол), а также противопротозойных препаратов местного действия - вагинальных суппозиториев Гайнекс форте, Гайнекс и Мистол позволил значительно повысить эффективность терапии у большинства пациентов и существенно уменьшить число рецидивов заболевания, что дает основание рекомендовать этот метод для широкого применения в практическом здравоохранении.

Мета дослідження - виявлення поєднаних уражень сечостатевої системи (ССС) трихомонадами різних видів або лямбліями та мікроорганізмами, що асоційовані з бактеріальним вагінозом (БВ), у жінок фертильного віку та їх статевих партнерів-чоловіків з інфекціями, що передаються переважно статевим шляхом (ІПСШ), з хронічним перебігом, та проведення їх лікування. Проведено спеціальне дослідження біологічного матеріалу, взятого з ССС жінок фертильного віку та їх статевих партнерів-чоловіків з ІПСШ з хронічним перебігом. Усього обстежено 198 відповідних хворих. Використовували метод ПЛР у реальному часі, ампліфікатор ДТ-96, набір реагентів Фемофлор-16, праймери для виявлення Trichomonas vaginalis, Trichomonas tenax, Pentatrichomonas hominis і Giardia lamblia. Наявність протозойних інвазій ССС встановлено у 88 дообстежених пацієнтів. У 77 із них виявлено трихомонади: T. tenax - у 41, P. hominis - у 28, T. vaginalis - у 8. G. lamblia виявлено в 11 пацієнтів. У 92 % обстежених пацієнтів, у яких діагностували протозойну інвазію, у ССС виявлено збільшення показників мікрофлори, асоційованої з БВ. Проведено лікування 56 пацієнтів з ІПСШ з хронічним перебігом і поєднаними ураженнями ССС, спричиненими трихомонадами різних видів і мікроорганізмами, що асоційовані з БВ, за запропонованим методом. При цьому як етіотропні препарати загального застосування послідовно використовують секнідокс по 2 таблетки 1 раз на день протягом 5 днів та орципол - по 1 таблетці 3 або 2 рази на день (залежно від маси тіла) протягом наступних 10 днів. У результаті проведеного лікування досягнуто елімінацію трихомонад у 54 осіб групи дослідження. Повної нормалізації рівня мікрофлори, асоційованої з БВ, досягнуто у 31 пацієнта. Значне зменшення кількості цієї мікрофлори відбулось у решти 23 пацієнтів. Зроблено висновок, що запропонований оригінальний метод лікування є ефективним, має задовільну переносимість та може бути рекомендований для емпіричної терапії поєднаних уражень ССС, спричинених протозойними інвазіями (трихомонадами різних видів) і мікроорганізмами, що асоційовані з БВ, із хронічним перебігом у жінок фертильного віку та їх статевих партнерів. Зроблено припущення щодо певної ролі даних збудників у виникненні та/або перебігу інфекційних захворювань ССС.

Кандидозный вульвовагинит является одним из наиболее часто диагностируемых заболеваний в гинекологической практике. В 90 % случаев обнаруженные у пациенток грибы рода Candida относятся к виду C. albicans. Однако в последние годы вследствие применения различных терапевтических вмешательств становится очевидным увеличение доли Candida non-albicans. Предложен обзор статьи Jason D. Mintz и Mark G. Martens, в которой представлены результаты оценки распространенности кандидозного вульвовагинита, видового состава и количественного распределения дрожжеподобных грибов при рецидивировании этой инфекции.

Цель работы - провести микробиологическое обоснование формирования и развития вульвовагинального кандидоза (ВВК) с установлением таксономического состава главной микробиоты и дрожжеподобных грибов рода Candida, а также их изменений в вульвовагинальном содержимом (ВВС) женщин, больных ВВК. Бактериологическим и микологическим методами обследовано ВВС 472 женщин в возрасте 19 - 34 лет, больных вульвовагинитом. Выделение дрожжеподобных грибов рода Candida осуществляли путём посева исследуемого материала на плотную питательную среду Сабуро, а их идентификацию проводили по микроскопическим и культуральным свойствам и по ферментативной активности. Бактерии рода (БР) Lactobacillus выделяли и выращивали на MRS-агаре, БР Bifidobacterium - на модифицированной среде Блаурока, пропионовокислые бактерии - на дрожжево-сывороточной среде. Общепринятыми методами определяли аналитические показатели, характеризующие микроэкологическое состояние микробиоты биотопа. Результаты. Изучение таксономического состава главной микробиоты ВВС позволило выявить при ВВК выраженный дефицит БР Lactobacillus и Bifidobacterium и элиминацию БР Propionibacterium, которые составляют физиологическую основу индигенной защитной микробиоты этого биотопа. Установлено, что C. albicans является видом, который наиболее часто встречается (константно) в ВВС женщин, больных ВВК (индекс постоянства - 76,67 %). Показано, что C. zeylanoides относится к видам, которые встречаются в 0,74 % в ВВС, а другие обнаруженные виды дрожжеподобных грибов рода Candida (C. glabrata, C. inconspicua, C. krusei, C. tropicalis, C. guilliermondii и C. kefyr) - к видам, у которых индекс постоянства составляет 1,11 - 6,30 %. Выводы: существенные изменения таксономического состава главной микробиоты в ВВС (лактобактерий, бифидобактерий и пропионовокислых бактерий) создают предпосылки для роста и размножения дрожжеподобных грибов рода Candida, что приводит к их персистенции в биотопе с последующим патогенным воздействием на формирование ВВК.

Трихомоніаз є найпоширенішою в світі невірусною інфекцією, що передається статевим шляхом та обумовлена Trichomonas vaginalis - найпростішим одноклітинним паразитом, який належить до класу джгутикових. Трихомоніаз не підлягає звітуванню у багатьох країнах, через що оцінка поширеності інфекції у скринінгу населення є складною. За оцінками ВООЗ, у 2008 році було відзначено 276,4 млн випадків захворювання, глобальна поширеність Tr. vaginalis становить 8,1 % для жінок та 1,0 % для чоловіків. Рівень розповсюдження Tr. vaginalis сильно відрізняється в залежності від популяції, країни, методів ідентифікації збудника. Однією з вагомих причин діагностики та лікування Тr. vaginalis є підвищення ризику зараження та передачі ВІЛ від 2,1 до 2,8 разів за його наявності. Більшість жінок (85 %) та чоловіків (77 %) із Tr. vaginalis не мають ніяких симптомів захворювання. У третини інфікованих жінок симптоми з'являються протягом 6 місяців. Серед тих, у кого є клінічні прояви, вони включають неспецифічні ознаки: наявність піхвових виділень різної інтенсивності та щільності, дизурію, свербіж, подразнення, ниючий біль унизу живота. Доступна діагностика для Tr. vaginalis коливається від базової мікроскопії до аналізів ампліфікації нуклеїнових кислот. У жінок рекомендується забирати біологічний матеріал із заднього склепіння піхви, в чоловіків - сечу, еякулят, секрет передміхурової залози. МЛ "ДІЛА" пропонує визначення наявності Tr. vaginalis методом золотого стандарту InPouch або шляхом проведення одномоментного визначення найбільш розповсюджених 4-х патогенів та 3-х умовних патогенів методом "Скринінг 7 ІПСШ". Контроль ефективності лікування згідно з настановами з лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, Центрів з контролю і профілактики захворювань США через високий ризик реінфекції рекомендується проводити всім жінкам протягом перших 3 місяців після лікування, незалежно від того, чи вважають вони своїх статевих партнерів вилікуваними.

Вульвовагинальный кандидоз (ВВК) характеризуется симптомами вульвовагинального воспаления в присутствии различных видов Candida. Это вторая по распространенности причина симптомов вагинита (после бактериального вагиноза) и составляет примерно одну треть случаев вагинитов, не считается оппортунистической инфекцией, и, в отличие от трихомонадного вагинита, он не рассматривается как заболевание, передающееся половым путем. Кроме того, хронические рецидивирующие инфекции половых путей играют ведущую роль в развитии преждевременных родов. Ранняя гестация - период наибольшей уязвимости для воспалительных процессов. Цель работы - определить эффективность препарата Фунит (итраконазол) в преконцепционной подготовке у женщин с рецидивирующим ВВК. Основную группу составили 36 женщин с рецидивирующим ВВК, чувствительным к итраконазолу, получавших в преконцепционном периоде лечение Фунит (итраконазол) по 0,1 г 2 раза в сутки в течение 7 дней, а затем в течение 6 менструальных циклов по 0,1 г в первый день цикла. Группу сравнения составили 34 женщины получавших симптоматическое местное лечение антимикотиком (производное имидазола) 100 мг по 1 вагинальной таблетке в течение 6 дней. После лечения в основной группе положительная динамика отмечена у 100 % пациенток. По результатам исследования в 90 % случаев удалось добиться клинического и лабораторного выздоровления. Пациентки отмечали значительное улучшение качества жизни. Приверженность лечению составила 97,2 % в основной группе против 82, 3 % в группе сравнения. В группе сравнения положительная динамика отмечалась у 80 %. Клинического и лабораторного выздоровления удалось добиться в 69 % случаев. Через 3 месяца при контрольном исследовании у 95 % пациенток основной группы и 65 % группы сравнения не отмечалось клинических и лабораторных признаков возникновения рецидивов процесса, что дало возможность планировать беременность в следующем цикле. В первом триместре беременности у 93 % в основной группе и у 56 % группы сравнения не было клинических проявлений дрожжевого вульвагинита, что подтверждено лабораторными исследованиями. Выводы: препарат "Фунит" является высокоэффективным и безопасным средством для лечения рецидивирующего ВВК в преконцепционном периоде.

Розглянуто сучасні підходи до терапії рецидивуючого вульвовагінального кандидозу (ВВК), зокрема наголошено на доцільності застосування препаратів, що сприяють відновленню місцевого імунітету піхви. Проведеними дослідженнями встановлено підвищення ефективності лікування хронічного ВВК у разі додаткового застосування до протикандидозної терапії комплексу екобиол, про що свідчить зменшення у 2,7 разу частоти рецидивів захворювання та у 3 рази - безсимптомного кандидоносійства. Побічних явищ або випадків непереносимості під час дослідження не відзначено. Зроблено висновок, що екобиол можна рекомендувати для використання у комплексній протирецидивній терапії за хронічного ВВК.

Наведено огляд літератури та закордонних клінічних рекомендацій щодо менеджменту вульвовагінального кандидозу (ВВК). Спираючись на сучасні наукові дані, можна зробити висновок, що основними правилами у діагностиці та лікуванні ВВК є ретельний збір анамнезу, огляд для визначення форми та тяжкості захворювання та обов'язкова діагностика збудника бактеріологічним або молекулярно-біологічним методом із визначенням чутливості до протигрибкового препарату, особливо за рецидивної формі. У процесі вибору лікувальної тактики, конкретного препарату та шляху його введення необхідно враховувати позиції доказової медицини та комплаєнсу, що відповідають вимогам сьогодення.

Проведено дослідження з метою оцінки ефективності лікування трихомонадного кольпіту з використанням препарату місцевої дії осарбон, який складається з трьох основних компонентів: 250 мг осарсолу, 300 мг борної кислоти, 300 мг глюкози та допоміжної речовини - твердого жиру. Під спостереженням знаходилось 60 жінок репродуктивного віку, в яких на підставі клінічних та лабораторних даних діагностовано трихомонадний кольпіт. Всі пацієнтки розподілені на дві статистично достовірні рівні групи в залежності від обраного методу лікування. Враховуючи, що трихомоніаз є багатовогнищевим захворюванням, відповідно до всіх чинних міжнародних рекомендацій щодо лікування застосовували сучасний препарат системної дії орнідазол. Осарбон застосовувався з метою місцевої терапії. I групу склали 30 пацієнток із наявністю трихомонадної інфекції, які отримували препарат системної дії орнідазол протягом 10 днів, II групу - 30 пацієнток, які також отримували орнідазол та одночасно вагінальні супозиторії осарбон упродовж того самого періоду. Обов'язково проводилось лікування статевого партнера, жінкам надані рекомендації щодо правил проведення курсу лікування і особистої гігієни. Ефективність лікування оцінювали відповідно до клінічних та етіологічних критеріїв. Через 14 днів після закінчення курсу лікування у і групі етіологічне одужання спостерігалось у 88,2 % пацієнток із гострим та у 61,5 % пацієнток із хронічним перебігом захворювання, що стало підставою для призначення додаткового курсу терапії до повного клінічного та етіологічного одужання. У II групі етіологічне одужання серед пацієнток з гострим перебігом трихомоніазу склало 100 %, з хронічним - 85,7 %. Під час проведення повторних контрольних обстежень упродовж трьох місяців етіологічне одужання серед пацієнток і групи спостерігалось у 86,7 % випадків, серед пацієнток II групи - у 100 %. Отже, комбінована терапія із застосуванням вагінальних супозиторіїв осарбон має високу терапевтичну ефективність у лікуванні трихомонадної інфекції та сприяє відновленню функціонального стану піхви.

На сегодняшний день проблема лечения вагинального кандидоза (ВК) и создание эффективных лекарственных препаратов для лечения этого заболевания является актуальной для современной гинекологии и фармации. ВК - разновидность грибковой инфекции, которую вызывают микроскопические дрожжеподобные грибы рода Candida, относящиеся к условно-патогенным. Эти грибы входят в состав нормальной микрофлоры человека, но при неблагоприятных условиях начинают усиленно размножаться. Лечение ВК является этиологическим и включает в себя применение местных противогрибковых лекарственных препаратов. Фармацевтический рынок Украины представлен лекарственными средствами на основе синтетических субстанций, которые имеют значительное количество побочных эффектов и высокий уровень резистентности. Лекарственные препараты на основе природных веществ в Украине практически отсутствуют. Цель работы - экспериментальное изучение антибактериальной активности комбинированных вагинальных пессариев, предназначенных для лечения ВК. Объектом исследования были образцы новых экстемпоральных пессариев, содержащих флуконазол и масло амаранта. В работе использовали традиционный метод "диффузии в агар". Микробиологические исследования проводили на базе института имени И. И. Мечникова под руководством канд. биол. наук Т. П. Осолодченко. Диффузию препарата в агар осуществляли с помощью метода "колодцев". Статистическую обработку результатов проводили в соответствии с требованиями Государственной фармакопеи Украины. Установлено, что пессарии проявляют более выраженные антимикробные свойства и не уступают по активности известному препарату с флуконазолом фуцис. Предложенный состав пессариев позволяет получить лекарственное средство с выраженными антимикробным и противогрибковым эффектами и удовлетворительными физико-химическими показателями.

Проведено клінічно-лабораторне обстеження породіль із одноразовим підвищенням температури тіла більше 38 C та лікування у разі діагностування трихомоніазу. Породіль основної групи було розподілено на 3 групи: I група - 10 жінок, які взагалі відмовилися від лікування, II група - 10 жінок, які проводили місцеве лікування метронідазолом, III група - 40 жінок, які погодилися одразу, у разі встановлення діагнозу на запропоноване лікування (метронідазол 100 мл (0,5 г) тричі на добу, (або орнігіл 100 мл (0,5г) двічі на добу), фторхінолони 0,2 г, цефалоспорини 1,0 г двічі на добу). Тільки в породіль третьої підгрупи відмічено позитивну динаміку, лікування було ефективним, середня тривалість перебування в стаціонарі становила 4 - 5 діб.

Зазначено, що урогенітальний трихомоноз (УГТ) є актуальною медико-соціальною проблемою, що вимагає активного пошуку нових ефективних терапевтичних схем із застосуванням сучасних парентеральних препаратів у поєднанні з засобами місцевого використання. З метою підвищення ефективності терапії УГТ проведено дослідження (за участю 50 хворих на трихомоноз та групою контролю з 15 жінок) з використання лікарського засобу у вигляді суппозиторіїв препарату осарбон у комбінації з парентеральним застосуванням орнідазолу. Результати дослідження показали високу клінічну ефективність препарату осарбон. Одержані дані надали змогу запропонувати комплексний метод лікування пацієнток з УГТ із застосуванням препарату осарбон.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что острая трихомонадная инвазия является фактором разбалансировки всех звеньев микроэкосистемы влагалища, что приводит к формированию условий для развития трихомонадного дисбактериоза влагалища. При трихомонадном дисбактериозе влагалища достоверные изменения происходят в функциональной активности эпителия, биохимическом составе влагалищной жидкости, микробиологическом сообществе влагалища. Достоверно значимые изменения в составе влагалищной жидкости определены в содержании мочевины, общего белка, железа и меди, активности ферментов, уровне pH влагалищной жидкости и выраженности аминового теста. Острая трихомонадная инвазия приводит к нарушениям факторов неспецифической резистентности микроэкосистемы влагалища. Сохранение концентрации sIgA на уровне значений нормы является прогностически благоприятным признаком в плане нормоценоза влагалищной микроэкосистемы. Полученные результаты необходимо использовать для эффективной диагностики и лечения трихомонадного дисбактеоиоза влагалища.

На основании наблюдения за эффективностью и переносимостью комплексного лечения 67 больных урогенитальным трихомониазом, которые принимали "Секнидокс" при остром урогенитальном трихомониазе по 2,0 г однократно и при хроническом - по 2,0 г в 1-й, 3-й и 5-й день лечения, была установлена высокая терапевтическая эффективность и хорошая переносимость комплексного лечения с применением секнидазола.

Изучена эффективность применения Биоспорина в комплексе с Лаферобионом у больных с рецидивирующим кандидозным вульвовагинитом (КВВ) и сравнена эффективность данной инновационной схемы с использованием традиционной терапии антимикотиками - флуконазолом и итраконазолом. Результаты исследования свидетельствуют о высокой длительной эффективности Биоспорина в комплексе с Лаферобионом (95,2 %) и позволяют рекомендовать данную инновационную схему для лечения всех женщин с КВВ, а также ля профилактики кандидоза и рецидивов его развития в будущем.

Приведены результаты исследования эффективности и безопасности местного применения препарата Гравагин (метронидазол) в терапии урогенитального трихомониаза у женщин репродуктивного возраста.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.301.7-5 + Р715.101.7-5

Рубрики:

Паразитарні хвороби піхви

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ