Визначено особливості репродуктивного та соматичного анамнезу у хворих з сальпінгоофоритами. Вивчено показники мікробіоценозу піхви у хворих з запальними захворюваннями малого тазу. Досліджено стан системи гемостазу в пацієнток з гострими сальпінгоофоритами. Визначено частоту трапляння ультразвукових і доплерометричних маркерів сальпінгоофориту. Досліджено клінічні, мікробіологічні, гемостазіологічні, ультразвукові та доплерометричні показники в обстеженнях хворих після загальноприйнятої та запропонованої терапії. Удосконалено методи діагностики та лікування гострих і підгострих сальпінгітів, впроваджено в клініку й оцінено ефективність запропонованих підходів.

Представлены результаты исследований эффективности базовой терапии рецидивирующих сальпингоофоритов в амбулаторных условиях с применением препаратов Ципролет и Найз.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-5 + Р715.510.1-5

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.51-4 + Р715.765.1-4

Рубрики:

Хвороби фаллопієвих труб

Хірургічна патологія фаллопієвих труб

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.510.11

Рубрики:

Сальпінгіт

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты многокомпонентного исследования гомеостаза у женщин с обострением хронического сальпингоофорита. На основании проведенных лабораторных и функциональных методов исследования разработан комплексный дифференцированный лечебно-профилактический метод лечения воспалительных заболеваний придатков матки и профилактики репродуктивных осложнений.

Зазначено, що у пацієнток із хронічним рецидивним неспецифічним сальпінгоофоритом розвивається гіперкоагуляція на тлі зниження антикоагулянтного потенціалу крові та пригнічення фібринолізу. Виявлені зміни гемостазу перебігають за типом хронічної форми ДВС-синдрому. Метод комплексної терапії сприяє ефективному видаленню циркулюючих автоантитіл вовчаночного типу, що відіграють значну роль у порушенні мікроциркуляції, виникненні ускладнень, пов'язаних з внутрішньосудинним мікротромбозом.

У 22 хворих основної групи, які тривалий час перебували під впливом малих доз радіації та в 11 хворих контрольної групи, які не проживали в зоні радіаційного забруднення, у комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань придатків матки було використано місцеву параметральну імунотерапію. Застосування місцевої імуномодулюючої терапії шляхом введення в параметральну клітковину Т-активіну методом прицільних пункцій під контролем ультразвуку дало можливість покращити результати комплексного лікування та запобігти виникненню гнійних ускладнень у хворих на запальні захворювання придатків матки, які тривалий час перебували під впливом малих доз радіації.

У ході патогістологічного дослідження препаратів маткових труб 15-ти жінок із неплідністю встановлено, що персистувальна хламідійна інфекція викликає хронічний сальпінгіт з неухильно прогресуючим перебігом, помірно вираженими запальними реакціями, фіброзом і гіпорегенераторною атрофією всіх шарів стінки маткової труби.

Досліджено морфологічні особливості маткових труб у разі непрохідності та її корекцію. За допомогою морфологічних методів дослідження вивчено пошарову будову маткових труб в окремих їх частинах у здорових жінок і жінок з запальними захворюваннями з метою обгрунтування та розробки нового способу відновлення прохідності маткових труб у разі їх непрохідності. Після експериментального моделювання трубної непрохідності на рогах матки самок-собак проведено відновлювання прохідністі рогів матки новим способом. В процесі мікроскопічного та морфометричного дослідження відновлювальної ділянки рога матки виявлено високі регенераторні можливості складових елементів його стінки, що дозволило визначити оптимальний термін для застосування катетера в просвіті рога матки та відновлення його прохідності.

Изложена методика функциональной ультрасонографической оценки дистальных отделов фаллопиевых труб и результаты проведения нового диагностического теста "морской актинии" (SAS-тест). Цель работы - изучить ультрасонографические результаты проверки симптома "морской актинии" и результаты оценки функции фаллопиевых труб у пациенток с необъяснимыми формами бесплодия в браке. Группу исследования составили 43 женщины с супружеским бесплодием неясного генеза, у которых были идентифицированы воронки фаллопиевых труб. У всех женщин проходимость фаллопиевых труб подтверждалась ретро- и проспективно хромоперфузией во время лапароскопии. Трансвагинальное сканирование выполнялось в технике мобильного гидроакустического окна (ТВС+МГО) без использования дополнительного контраста. При сонографической оценке функции фимбрий и воронок фаллопиевых труб впервые учитывали результаты проверки симптома "морской актинии" (SAS). Идентифицированы 4 основных сонографических фенотипа воронок фаллопиевых труб и связанные с ними различные трудновизуализируемые патологические субъекты малого таза. Позитивную сонографическую оценку SAS-теста, подтверждающую функциональность воронки одной или обеих маточных труб, получили 30 (69,75 %) из 43 женщин. У 10 (23,25 %) женщин получение негативной оценки SAS-теста послужило основанием для подозрения в нарушении функции воронок труб. У 3 (7,0 %) пациенток результаты пробы оказались сомнительными. Диагностическую точность SAS-теста оценивали по результатам лапароскопии. Патология фаллопиевых труб подтверждена лапароскопически у 8 женщин с позитивными, 9 с негативными и 2 женщин с сомнительными результатами SAS-теста. Вывод: результаты применения SAS-теста для сонографической оценки функции фаллопиевых труб показали диагностическую эффективность метода. Специфичность и точность теста составили соответственно 0,8 (ДИ 0,79 - 0,99) и 0,77 (ДИ 68,49 - 88,0). Необходимо отметить, что отсутствие у врача должных навыков владения техникой ТВС+МГО и некоторые фенотипические особенности женщин способны снизить эффективность метода. Использование SAS-пробы может быть полезным при решении вопроса о целесообразности проведения лапароскопии у женщин с необъяснимым бесплодием.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування безплідності у жінок після різних методів лікування патології яєчників і маткових труб на підставі вдосконалення та впровадження алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Проведено ретроспективне групове дослідження даних 300 пацієнток із безплідністю, які пройшли 543 цикли у програмах допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Із 300 пацієнток із безплідністю 150 (50,0 %) жінок мали в анамнезі реконструктивно-пластичні оперативні втручання на придатках матки (1-а основна група) та пройшли 298 циклів ДРТ. До контрольної групи (2-а група) включено 150 пацієнток, які не були прооперовані з приводу новоутворень яєчників або перенесли тубектомію та яким було проведено 245 циклів ДРТ. Ефективність програм ДРТ у жінок із різною патологією яєчників і маткових труб залежить від своєчасності діагностики, якості проведення оперативного втручання зі збереженням функціонального стану яєчників, термінів використання ДРТ та адекватної профілактики репродуктивних втрат на ранніх термінах вагітності. Результати проведених досліджень свідчать, що проведення ДРТ після різних методів лікування патології яєчників і маткових труб має свої особливості, які треба враховувати на всіх етапах ведення жінок. Використання вдосконаленого алгоритму надає можливість підвищити ефективність лікування жіночої безплідності у пацієнток груп високого ризику. Отримані дані надають можливість рекомендувати вдосконалений алгоритм для широкого використання у клініках репродуктології.

Мета дослідження - виявлення впливу кріоконсервованих експлантів плаценти на відновлення яєчників та матки після перенесеного інфекційного процесу. Запалення моделювали на нелінійних мишах за допомогою методу пункції та лігування сліпої кишки, проводили антибіотикотерапію. Для реабілітації застосовували кріоконсервовані експланти плаценти по 10 мг на тварину внутрішньом'язово. Досліджували кількість генеративних елементів яєчників, структуру матки, вираженість злукового процесу, репродуктивні показники у експериментальних тварин. Виявлено, що моделювання інфекційного процесу призводить до підвищеного злукоутворення, зниження кількості примордіальних, первинних фолікулів, пригніченню фолікулогенезу, зниженню кількості вагітних тварин і кількості плодів. Застосування як реабілітації експлантів плаценти не впливає на злуковий процес, призводить до підвищення кількості всіх фолікулів, окрім примордіальних, збільшення кількості плодів, але не кількості тварин, що завагітніли. Висновок: застосування кріоконсервованих експлантів плаценти після санованого інфекційного процесу не впливає на злукоутворення, призводить до стимуляції фолікулогенезу, гіпертрофії матки та покращання репродуктивних показників за рахунок збільшення кількості плодів.

Мета дослідження - виявлення впливу кріоконсервованих експлантів плаценти на відновлення яєчників та матки після перенесеного інфекційного процесу. Запалення моделювали на нелінійних мишах за допомогою методу пункції та лігування сліпої кишки, проводили антибіотикотерапію. Для реабілітації застосовували кріоконсервовані експланти плаценти по 10 мг на тварину внутрішньом'язово. Досліджували кількість генеративних елементів яєчників, структуру матки, вираженість злукового процесу, репродуктивні показники у експериментальних тварин. Виявлено, що моделювання інфекційного процесу призводить до підвищеного злукоутворення, зниження кількості примордіальних, первинних фолікулів, пригніченню фолікулогенезу, зниженню кількості вагітних тварин і кількості плодів. Застосування як реабілітації експлантів плаценти не впливає на злуковий процес, призводить до підвищення кількості всіх фолікулів, окрім примордіальних, збільшення кількості плодів, але не кількості тварин, що завагітніли. Висновок: застосування кріоконсервованих експлантів плаценти після санованого інфекційного процесу не впливає на злукоутворення, призводить до стимуляції фолікулогенезу, гіпертрофії матки та покращання репродуктивних показників за рахунок збільшення кількості плодів.

Запропоновано шляхи підвищення ефективності лікування безпліддя у жінок після різних методів лікування патології яєчників та маткових труб на основі удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів. Представлено нові аспекти патогенезу жіночого безпліддя у пацієнток після різних методів лікування патології яєчників та маткових труб, які полягають у негативному впливі резекції яєчників на стан оваріального резерву. Показано високий ризик розвитку гідросальпінксів та непрохідності маткових труб після консервативно-пластичних операцій. Встановлено особливості гінекологічної захворюваності і стану оваріального резерву, залежно від об'єму операцій на придатках матки. Доведено взаємозв'язок між об'ємом операцій на придатках матки і порушенням функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи і оваріального резерву. Науково обґрунтовано необхідність удосконалення тактики допоміжних репродуктивних технологій у жінок після різних методів лікування патології яєчників та маткових труб. Вивчено порівняльні аспекти структури, репродуктивного анамнезу, тривалості і особливості лікування безпліддя у жінок з різними методами лікування патології яєчників та маткових труб. Удосконалено та впроваджено алгоритм діагностичних і лікувально-профілактичних заходів щодо лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій після різних методів лікування патології яєчників та маткових труб.